Стан вивчення казки у практичній роботі сучасного вчителя – словесника

 1.4. Стан вивчення казки у практичній роботі сучасного вчителя – словесника

  У практичному житті школи , крім уроку як повної форми навчально-виховного процесу, дедалі більше утверджуютьсяУ  «Державному стандарті середньої освіти в Україні» змістом базової та повної середньої освіти насамперед передбачається створення оптимальних передумов «для всебічного розвитку особистості, виховання громадянина-патріота України», а сам зміст «визначається на засадах загальнолюдських і національних цінностей, науковості й систематичності знань, їх цінності для соціального становлення людини, гуманізації й демократизації шкільної освіти». Відповідно, у сьогоднішній загальноосвітній системі предмет «українська література» набуває особливої актуальності.

Українська література є потужним носієм ідентичності нації, її генетичного коду. Це надзвичайно важливий чинник і в сьогоднішніх умовах глобалізації усього світового цивілізаційного простору, і в індивідуальному національному самоусвідомленні. Вона має стати важливим чинником витворення національної ідеології, без якої неможливо збудувати державу Україну і виховати свідомого українця. Ця нова ідеологічна доктрина для її повноцінного функціонування в сучасному світі має базуватися на історичних і культурних традиціях, на переосмисленні сучасного досвіду на основі загальнолюдських цінностей.

Українська література в загальному світовому контексті є свідченням високої духовної та цивілізаційної розвиненості українського народу, вона є невід’ємною складовою його національної культури. Як мистецтво слова вона є носієм потужного заряду духовної енергії, здатна передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління, культивувати їх у людській душі. Засобами мистецтва слова вона допомагає формувати, збагачувати внутрішній світ дитини, позитивно впливати на її свідомість і підсвідомість, спрямовувати морально-етичний потенціал, розвивати інтелект, творчі здібності, естетичний смак.

 Важливе місце в системі літературної освіти займає усна народна творчість, зокрема й казки, тому що з давніх-давен вони відомі великим і  могутнім виховним потенціалом.

Програмою визначені державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, які стосуються й вивчення казки.

Щодо  вивчення  народних  казок, у програмі вказано, що учні повинні:

• знати зміст українських казок;
• розуміти особливість побудови народної казки, роль у ній фантастичного елементу;
• вміти виразно і вдумливо читати казки, переказувати їх;
• характеризувати казкових героїв, аналізувати реальне і фантастичне в казках;
• переказувати народні уявлення про добро і зло, красиве і повторне, смішне і страшне (на основі текстів казок);
• вміти висловлювати власні міркування про зміст казок, проводити аналогії з сучасним життям.

  Державні вимоги щодо вивчення літературної казки:

• учні повинні вміти розповідати про дитинство автора казки;
• знати зміст казки, вміти переказати її фрагменти;
• виразно і вдумливо читати казку в дійових особах;
• розрізняти головних персонажів від другорядних;
• уміти розподілити головних персонажів на носіїв добра і зла;
• оцінювати вчинки персонажів, аргументовано висловлювати власні судження про них;

Як ми побачили, у програмі йдеться лише про формулювання визначення поняття «казка», про витоки та класифікацію казок мова не йде. Не зосереджується увага і на характерних особливостях цього жанру. Більша увага приділяється змістові казок, аналізі головних персонажів, їхніх вчинків та  виховному потенціалі казок.

У програмі простежуються міжмистецькі та міжпредметні зв’язки під час вивчення усної народної творчості. Зокрема, під час вивчення народних та літературних казок, програмою рекомендується розглянути спорідненість українських казок з казками народів світу.

Завдання, поставлені програмою реалізуються через підручники з української літератури. Уже в першому класі школярі зустрічаються з жанром казки під час вивчення Букваря.

Хочемо детальніше зупинитися на підручниках з української літератури для п’ятого класу.

У підручнику з української літератури для п’ятого класу, що рекомендований Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, під редакцією Раїси Мовчан, авторка подає визначення казки як літературного поняття та коротку довідку про казковий світ. Також наявний поділ казки на народну та літературну, наводяться визначення цим двом поняттям. У підручнику є поділ цього жанру усної народної творчості на три групи: казки про тварин, побутові та чарівні (героїко-фантастичні). Під час текстуального вивчення текстів казок, авторка рекомендує засвоювати такі теоретико-літературні поняття як: інтонація, темп, пауза, логічний наголос, міміка, жест, мова автора, мова персонажа, портрет, прозова мова, віршована мова, рима, що, на наш погляд, є методично виправдано, і що реалізує завдання програми та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Твори, які вміщені в підручнику, відповідають переліку творам для текстуального вивчення за програмою.

У підручнику, рекомендованому Міністерством освіти і науки, під авторством Людмили Шабельникової, відсутня народна казка «Красний Іванко і закляте місто», що зумовлено роком видання підручника та змінами, які вносяться до програми. Натомість у ньому також наявний ряд теоретико-літературних понять, які дозволяють пізнати світ казки і відповідають вимогам до рівня загальноосвітньої школи учнів.

Зараз існує велика кількість методичних посібників для учителів – словесників, які значно полегшують роботу та підготовку учителя до уроків. Але спиратись лише на посібники не варто, тому що не всі методи, форми і прийоми роботи, які рекомендують автори цих видань, є методично виправданими.  Щодо проаналізованих методичних посібників, то ми дійшли висновку, що в них казка як літературний жанр розкривається подібним чином, як і в проаналізованих  підручниках. Автори методичних посібників зосереджують увагу учителів – словесників на творчому підході вивчення казки, відштовхуються від змісту та головних персонажів казок.

З метою виявлення знань про казку як жанр, п’ятикласникам кількох шкіл запропонували придумати казковий сюжет. Експериментальні дані підтверджують, що в уяві значної частини учнів казкова вигадка існує сама по собі поза зв’язком з моральною ідеєю змісту. Аналіз учнівських творів показав, що значна частина дітей ототожнює казки з іншими жанрами художньої літератури, в основі яких лежить фантастика. Моральна ідея казки здебільшого не вичленовується дітьми. Вони не бачать широти тих поетичних узагальнень, що втілені у творі, того підтексту, що захований у його образах .

 Отже, на наш погляд, під час роботи над казкою учителям – словесникам треба зосереджувати більшу увагу на характерних особливостях казки як літературного жанру, на моральній ідеї казки, детальнішому і більш глибокому аналізові головних персонажів та їх вчинків.