Стаття "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ"

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ    ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

 

 

 

 

 

 

 

VІІІ Всеукраїнська науково-практична інтернетконференція

молодих учених та студентів

«Сучасні проблеми і перспективи економічної динаміки»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

18 листопада 2021 р.  

 

 

Глазков В. В., студент

Науковий керівник: 

к. е. н., доцент Братченко Л. Є.

Криворізький Державний Педагогічний Університет

 

Перш ніж розглядати проблеми туристичного бізнесу в Україні, необхідно означити туристичний потенціал нашої держави. Отже, туристична галузь в Україні, як і світі загалом, виступає важливою складовою соціально-економічного розвитку. За даними досліджень, позитивний вплив туризму на економічну діяльність постійно зростає [1, с.122]. Україна посідає одне з провідних місць в Європі щодо забезпеченості курортними та рекреаційними ресурсами. Серед них найбільш цінними є унікальні кліматичні зони морського узбережжя та Карпат, а також мінеральні води та лікувальні грязі практично всіх відомих бальнеологічних типів. Згідно з даними, курортні та рекреаційні території в Україні становлять близько 9,1 млн.га (15%) території. Оцінка потенціалу курортних та природних лікувальних ресурсів дає підстави розраховувати, що Україна має перспективу розвитку туристичної галузі [2].

Але попри наявність позитивних факторів розвитку туристичної діяльності в Україні існує безліч перешкод, що спричиняють гальмування даної галузі. Охарактеризуємо їх нижче.

Однією з головних проблем розвитку туристичного бізнесу є фінансування даної галузі. У зв’язку із бойовими діями на території України впродовж 2015-2018 рр основним пріоритетним напрямком фінансування була військова сфера. Але варто зауважити, що назараз існує оптимістична тенденція вирішення даної проблеми. У бюджет 2021 року було закладено численні кошти на розвиток туристичного потенціалу України. [3]

Ще однією не менш важливою проблемою, яка виступає логічним наслідком вищезазначеного, є існування політичної нестабільності на теренах нашої держави. Анексія Криму й події на Сході та Півдні України вже сьогодні вплинули на зниження розмірів в'їзних і внутрішніх туристичних потоків і на збільшення обсягів виїзного туризму. Адже частина українських туристів, яка надавала перевагу відпочинку біля моря, змушена їхати за кордон або відмовитися від такого виду відпочинку. Також безліч ЗМІ Росії дезінформують населення своєї федерації різною пропагандою, тим самим скорочуючи чисельність бажаючих відвідувати Україну. Ще й економічна нестабільність є не дуже привабливим аспектом як для населення євразійського континенту, так й інших материків.

Також однією з головних перешкод ефективного розвитку туристичного бізнесу в Україні протягом останніх років залишається слабка туристична інфраструктура. Це підтверджують і статистичні дані. Так, кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України є незначною порівняно з масштабами в'їзного, виїзного та внутрішнього туризму. Пояснюється це недостатньою кількістю готельного фонду, навіть попри щорічне його зростання. У свою чергу, нестача готельних номерів зумовлює дуже високі за міжнародними стандартами ціни на готельні послуги, які не завжди задовольняють потреби міжнародного туристичного потоку [4].

Важливою проблемою сьогодення вважається  технологічна відсталість галузі. В Україні практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинених країнах стали повсякденними: електронні інформаційні довідники щодо готелів, транспортних маршрутів з переліком і зазначенням вартості послуг, які ними надаються. Це не дає можливості зручно користуватися клієнтам певними туристичними послугами, що надають відповідні підприємства нашої держави. Однак останнім часом в сфері інформаційних технологій України спостерігається значне пожвавлення, тому слід активно використовувати цю можливість для наближення до виходу на світовий рівень обслуговування клієнтів.

Велике податкове навантаження, що є перешкодою для потенційних інвесторів у сферу туризму, є одним із провідних напрямків гальмування розвитку туристичної сфери. З метою заохочення іноземних інвесторів у доцільності вкладення капіталу в економіку України, необхідно провести ряд соціально-економічних реформ, щоб покращити інвестиційний клімат країни. Також, за допомогою активних маркетингових дій, необхідно інформувати іноземних туристів про доступність відпочинку. Пріоритетними цільовими ринками для залучення іноземних туристів можуть стати КНР, Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія, Кувейт, тощо[5]. Для  того, щоб зробити туристичний бізнес в Україні більш привабливим, необхідно надавати державні податкові пільги для власників об’єктів туристичної інфраструктури. Так, у багатьох розвинених країнах Європи існують знижені ставки ПДВ саме для цього бізнесу. Інвестиційна привабливість українських об’єктів сильно зросте, якщо ставка ПДВ становитиме близько 5-10%. Така зміна податкового законодавства призведе не до збитку для бюджету, а до його наповнення за рахунок залучення коштів інвесторів [6, с. 73].

Не варто забувати також і про недостатнє фінансування для підтримання в належному стані та реконструкції історико-архітектурних пам’яток України. Як відомо, на сьогодні багато історичних будівель знаходяться в аварійному стані, а отже – необхідне їх якісне відновлення, тобто реставрація. Українським законодавством передбачено чимало механізмів та інструментів юридичного захисту нерухомої культурної спадщини, чи то історичне середмістя, історична споруда, комплекс або пам’ятне місце: історико-архітектурні опорні плани, зони охорони різних режимів, облік та наукова реставрація пам’яток. Проте донині в Україні не розроблено сталої моделі збереження історико-архітектурної спадщини. Існуючі норми мають характер примусу, жорсткого контролю та покарання за невиконання, що не сприяє заохоченню та стимулюванню недержавних ініціатив. В умовах непланової економіки, існування різних форм власності, ми бачимо, що держава не може повністю взяти на себе забезпечення ресурсної бази збереження і реставрації пам’яток та визначних місць. Українське законодавство практично не має відповіді на питання щодо узгодження  пам’ятко-охоронних вимог та права приватної власності. Країні бракує успішного досвіду приватної ініціативи або приватно-громадського партнерства у підтримці пам’ятко-охоронної діяльності. Тож постає питання про створення умов та можливостей для зацікавлення і залучення різних учасників у збереження культурного надбання, про формування середовища заохочення взаємовигідної співпраці усіх зацікавлених сторін.

Не менш важливими проблемами розвитку туристичного бізнесу в Україні також є:

- недосконалість законодавчої бази;

- відсутність належного транспортного сполучення та умов для прийому туристів;

- вузький асортимент та низька якість туристичних послуг;

- низька конкурентоспроможність туристичного продукту на вітчизняному та зарубіжному ринках;

- відсутність належної мотивації для розвитку туристичного бізнесу;

- недостатня розробленість туристичних маршрутів;

- нестача професійних кадрів у сфері туризму;

- відсутність ефективної стратегії розвитку туризму на державному та регіональному рівнях.

Але не варто забувати про головну проблему туристичного бізнесу не тільки як для України, а й для усього світу: перебіг пандемії COVID-19,що стає перешкодою не тільки міжрегіонального , але й внутрішньо-державного туризму країн світу. Безліч виїзних заборон, закриття держав на локдауни, обмеження повітряного простору світових країн негативно відобразилося на туристичних потоках не тільки України, а у світі загалом. Назараз, коли ситуація з пандемією  дещо стабілізувалась, туристичний бізнес світу та України зокрема починає оговтуватися. Сьогодні розробляється безліч програм та законодавчих актів, які дозволяють безпечно існувати туризму для людства.

Незважаючи на існуючі труднощі, ситуація в українському туризмі поступово змінюється на краще. Стратегія розвитку сфери туризму і курортів України на період до 2022 року спрямована на вирішення проблем комплексного розвитку сфери туризму, готельного господарства, курортів, санаторно-курортного обслуговування, підтримку створення та модернізації туристичної інфраструктури, забезпечення належної якості туристичних і курортних послуг, ефективного використання видимого туристичного потенціалу .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

1. Арбузова Ю.В. Перспективні напрями розвитку зеленого туризму в Україні / Ю.В. Арбузова, В.Д. Яковенко // Інформаційні технології в освіті, науці та виробництві. 2014. Вип.3(4). С.120-128
2. Гордієнко В. Туризм - рушій соціально-економічного розвитку країни. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/gordienko.pdf.
3. УНІАН - В проекте госбюджета на 2021 год предусмотрено 209,5 миллионов гривень на развитие туризма URL: https://www.unian.net/tourism/news/razvitie-turizma-v-ukraine-2021-predusmotreno-li-gosudarstvennoe-finansirovanie-novosti-11147273.html
4. Travel & Tourism 2015. London: World Travel & Tourism Council, 2015. 44 с.
5. Т. А. Рябова- Стан та перспективи розвитку туристичної галузі в Україні. 2018
6. Kravtsova, A. V. (2016), Model' derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sferi ukrains'koho turyzmu [A model of public-private partnership in the sphere of Ukrainian tourism], Naukovyj visnyk Poltavs'koho universytetu ekonomiky i torhivli (seriia «Ekonomichni nauky»), no. 1 (72), pp. 70–76 [in Ukraine].