Стаття-дослідження "Що таке дружба?"

Реферат

Що таке дружба?

                                                                                          Уч. 7-А класу

ЗОШ №30 м. Маріуполь

Донецької області

Майбороди Вікторії.

Що таке дружба?

 Кожній людині в житті доводиться спілкуватися з людьми. Спілкування займає одне з найважливіших місць серед потреб людини.

Спілкування – це інформаційна і предметна взаємодія, у процесі якої виявляються і формуються міжособистісні взаємини (МВ).

При взаємодії людей один з одним виявляються їхні особисті якості, звідси і впливають МВ. Найважливіша риса МВ – їхня емоційна основа. Це значить, що вони виникають і складаються на основі визначених почуттів, які народжуються в людей по ставленню один до одного. Ці почуття можуть бути зближуючими, об’єднуючих людей і роз’єднуючи їх.

У даній роботі хотілося б розглянути, що ж таке дружба, які бувають дружні відносини, її різновиди: види і типи.

Поняття дружби і її значення.

Насамперед, слово «дружба» має не одне, а кілька різних значень. І не тільки в наш час. Дві тисячі років тому це знайшов Аристотель, що саме й намагався дати визначання різним типам дружби, щоб виділити серед них щиру дружбу. Він розрізняє головним чином дружбу, засновану на інтересі, і дружбу шляхетну, котра одна тільки й заслуговує на право вважатися дійсною. Тому навіть у Давній Греції відносини,  що зв’язують двох ділових людей, сприймалися не як дружба, а як зацікавленість в успіху загальної справи. Тоді дружба між політичними діячами теж часто розглядалася як спосіб досягнення успіху в політиці.

Типи дружби.

Дружбу можна розділити на три типи за віковими категоріями: дитяча, юнацька і доросла. Тут розглянемо тільки юнацьку і дорослу.

Юнацька дружба

Юність – період найбільш інтенсивного й емоційного спілкування з однолітками, групового життя і т.д.

В основі юнацької тяги до дружби – жагуча потреба в розумінні іншого й себе іншим, і саморозкритті. «Щастя – це коли тебе розуміють», - говорить юний герой фільму «Доживемо до понеділка».

Однією з головних неусвідомлюваних функцій юнацької дружби є підтримка самоповаги. Дружба іноді виступає і як своєрідна форма психотерапії, дозволяючи юним виразити їхні почуття, що переповняють, і знайти підтвердження того, що хтось розділяє їхній сумнів, надії і тривоги. Юнацька дружба не тільки схильна сповідальності , але й надзвичайно емоційна. І виражена емоційність не стільки в словах і пропозиціях, скільки в характерних інтонаціях, акцентах недомовленості, недомовках, що підліток при всьому бажанні не зміг би перевести в поняття, але як доносять до його друга-співрозмовника найтонші нюанси його настроїв, залишаючись безглуздим і незрозумілим для стороннього слухача. Ця «порожня» розмова психологічно важливіша і значніша «змістовної» світської бесіди про високі матерії… Будучи в сильних емоційних прихильностях, молоді люди часом не заважують реальних властивостей партнера. При всій їхній винятковості дружні відносини в таких випадках, звичайно, короткочасні.

Дружба дорослих.

В юності дружба, як ми бачили, посідає привілейоване, навіть монопольне положення в системі особистих відносин і прихильностей. З появою нових, «дорослих» прихильностей дружба поступово втрачає своє привілейоване положення.

Три моменти особливо важливі для розуміння психологічних відмінностей дружби дорослих людей від юнацької дружби: 1) відносне завершення формування самосвідомості; 2) розширення і диференціація сфери спілкування і діяльності; 3) поява нових інтимних прихильностей.

Також міняються зміст і структура дружнього спілкування. Терпимість до розходжень – один з головних показників рівня культури й інтелектуального розвитку. Це виявляється й у спілкуванні. Дитяча дружба може розпастися через дурницю. Юнака готова миритися з приватними недоліками своїх друзів, але сама дружба все-таки розуміється як щось тотальне.

Чи може батько бути другом сину і навпаки?

З одного боку «Так», а з іншого батько повинен керувати своїм сином, повинен бути для нього авторитетом, у той час, як брати в більшості випадків, не визнають один за одним подібних прав. Дружба вимагає рівності відносини батько – син, припускають: нехай усе лише потенційне, але нерівність. Бувають моменти, коли батько почуває себе по-іншому свого сина і не згадує про свою роль керівника. Але якщо раптом син провинився чи негідно потрапив у небезпечну ситуацію, батько повинен згадати про свій батьківський борг.

Хто є друг?

У розмовній мові слово «друг» має безліч значень. Воно означає знайомого, людину, до яких ми ставимося із симпатією, сусіда, колегу, словом, усіх, хто нам близькі. Однак тепер, як і в далекому минулому, існує ще одне значення: інтимний друг, якого ми любимо і котрий любить нас. Цей останній тип дружби відноситься до більш вузького розряду міжособистісних відносин, побудованих на любові. Коли ми думаємо про наших близьких друзів, про дійсну дружбу, маємо на увазі визначену форму любові, що існує між людьми.

Друг ніколи не бреше нам і говорить з нами тільки мовою правди. Ми слухаємо його уважно й неупереджено, намагаючись зрозуміти і тверезо оцінити те, про що він говорить. Ніяких примар і ніякої театральності. Його досвід несе  в собі пафос почуттів і тверезість розуму. Тому він збагачує нас, піднімаючись емоційно й інтелектуально.

Людина знайома нам настільки, наскільки нам відоме його життя в кожен окремий момент. Тому, розмовляючи з ким-небудь зі своїх знайомих, ми запитуємо про його плани, скажімо, на літо: «Куди збираєшся у відпустку?». Питання про  майбутнє  доповнюють зведення про минулий: «Куди ви їздили взимку? Як провели Різдво?» Якщо ми зустрілися з людьми, що не дуже нам близькі, і не знаємо, про що говорити, будемо говорити про погоду. Але й тут, поговоривши про сьогоднішню погоду, порівняємо її із вчорашньої і виразимо ваші побажання з приводу погоди в найближчі дні.

А от друзі, зустрівши навіть після багаторічної розлуки, нічого не випитують один в одного. Вони не стануть обрушувати один на одного питання, щоб з’ясувати, що робив кожен, і відновити день за днем минуле. Більше того, минуле начебто і зовсім їх не цікавить, вони відразу починають говорити про те, що в них на душі в даний момент. Кожний із них без попередньої підготовки максимально розташований до сприйняття нового. Друзі, що, зустрілися, говорять один одному: «А тепер я розповім усе по черзі» чи «Розповідай про себе», - це не дійсні друзі. За подібними загальними фразами це нічого не коштує.

Ми не вибираємо в друзі людей, яких не поважаємо. Я не стану ввесь час думкою розмовляти з людиною, яку вважаю негідником, шукати ради в зрадника. Дружба – це такий соціальний простір, де люди ставляться один до одного сердечніше, ніж до тих, хто перебуває за межами цього простору. Тут моральні норми дотримуються найсуворішим чином, бо як вони в ідеалі повинні були б дотримуватися всіма.

Бувають такі ситуації в житті, коли нам зле. Саме в такі моменти друзі завжди виявляються поруч. Друзі – це ті, хто допомагає нам у наших пошуках, хто розділяє з нами нашу тривогу, бо разом з нами за наші інтересі, у кого ті ж, що й у нас, об’єкти любові. Дійсний друг залишається поруч з нами і допомагає нам, коли всі інші ідуть. Справжній друг проходить через іспити боротьбою, тому що вона змушує вибирати. Він вибирає нас замість когось іншого. Без вибору немає дружби. Ситуація додає вибору драматизм, робить його незворотнім, відрізняє шлях назад. Друг – це той, хто вибирає мене разом з моїми проблемами. Але вирушити на пошуки друзів повинен я сам. У важкі хвилини я насамперед звертаються за допомогою до друзів. Допомагаючи другові ми допомагаємо й собі. А виходить, і знаходити згодом загальні об’єкти любові. Ними стають наші близькі, його близькі, ми – об’єкт його любові, він – об’єкт нашої любові. Так народжується і міцніє дружба.