Стаття. ЕКОЛОГІЧНА ТА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНА ОСВІТА В ІНТЕРЕСАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

ЕКОЛОГІЧНА ТА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНА ОСВІТА В ІНТЕРЕСАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ  

Новак Ганна Іванівна,  вчитель технології,

 Дніпровської гімназії № 43 Дніпровської міської ради

Анотація.

У статті підкреслюється актуальність питання сьогодення екологічної та енергоефективної освіти.

Ключові слова: екологія, енергоефективність, екологічна культура, проєкт, компетентність.

Говорити про вплив війни на екологію та енергоефективність   – важко.  Це занадто складна система, в якій неможливі точні цифри й розрахунки, особливо під час активних воєнних дій. Але це необхідно знати й обговорювати.

Зараз забруднені українські ґрунти обчислюються мільйонами гектарів,  проблеми вичерпності енергетичних ресурсів, ощадного ставлення до них, виробництва енергії та її постачання до домівок учнів.    Загострення екологічної та енергетичної  кризи вимагає суттєвих зрушень в системі освіти на шляху розвитку екологічної культури широких кіл громадськості. Активна екологічна  та енергетична позиція особистості як складова   культури має стати мірилом практичних дій кожної людини у сфері природокористування, певною запорукою порятунку довкілля і забезпечення сталого розвитку людської цивілізації.

В умовах  воєнного стану становлення національної системи освіти демократичної України  екологічна та енергоефективна освіта є надзвичайно актуально. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну екологічна безпека та вичерпність енергетичних ресурсів   в умовах воєнного стану носить глобальну проблему, через можливість гуманітарної катастрофи внаслідок бойових дій. Більшість пошкоджених боями територій – це орні землі, об’єкти природно-заповідного фонду України. «Крім видимих збитків, є і той, який на перший погляд не помітний, але в перспективі може призвести до незворотних наслідків. Війна надзвичайно негативно впливає на навколишнє середовище, але масштаби цього впливу виміряти та оцінити, доки ведуться бойові дії, неможливо.» 1

Невідкладно зростає потреба у відродженні екологічної культури молодого покоління як духовного джерела формування особистості, ефективного засобу зміцнення національної свідомості, формування в майбутніх громадян витончених смаків, уподобань, культурного світогляду, утвердження норм та цінностей української культури. Все це вимагає змістовної організації і проведення екологічної та енергоефективної  роботи в закладах освіти.

Сьогодні цілком очевидно, що майбутнє людства значною мірою залежить від стану природного середовища, а згубна діяльність людини породжує в ньому дедалі більше екологічних проблем, розв’язання яких слід починати на рівні освітньої парадигми – прагнення до гармонійного єднання кожної людини з природою. У зв’язку з цим постає необхідність широкого впровадження новітніх технологій екологічного виховання учнівської молоді, спрямованого на освоєння природи в контексті забезпечення стійкої рівноваги у системі «людина – довкілля», усвідомлення місця людини в біосфері як істоти діяльної.

В умовах сьогодення гостро постали перед людством екологічні проблеми: забруднення ґрунтів, повітря, водойм токсичними відходами, вимирання десятків видів рослин та тварин, озонові діри, збереження генофонду та ін. Головною причиною усіх негараздів природи була і є людина. Не усвідомлюючи свого місця у навколишньому природному середовищі, вона шкодить насамперед собі, своїм нащадкам.

Необхідність подолання екологічних проблем сучасності поставила перед педагогічною теорією та шкільною практикою завдання: на основі біосферного підходу підготувати екологічно грамотну людину, яка розуміє значення життя як найвищої цінності, здатна визначати своє місце у світі, брати участь в охороні навколишнього середовища, раціонально використовувати природні багатства, приймати свідомі рішення у сферах життя, де перекриваються інтереси людини як живої істоти, суспільства і довкілля. 

Природа – джерело здоров’я і радості, неоціненне багатство. Вчити бачити красу рідно природи, виховувати бережливе ставлення де неї потрібно починати з раннього дитинства.

Як показує практика, «використання екологічного принципу при вивченні навчальних дисциплін забезпечує тісний зв’язок шкільного навчання з життям, дає можливість краще зрозуміти явища природи, їх взаємозв’язки, залучає дітей до активної участі в охороні природи».

Для того щоб покращити не тільки навчальний, а й виховний процес, необхідно залучати молодь до експериментальної роботи в системі освіти  на засадах  компетентнісного підходу до навчання.

Першочергово є складання календарного плану  експериментальної роботи, де  спрямовано напрямки роботи, а саме: 

•                      участь у конференціях, проблемних семінарах з питання обміну досвідом закладів, які працюють над експериментом;
•                      накопичення ідей, інформації, літератури, необхідної для реалізації експериментальної роботи;
•                      участь у конкурсах, турнірах, змаганнях різного рівня;
•                      співпраця з громадськими організаціями з питань сталого розвитку; 
•                      сумісне засідання ради учнівського  та педагогічного колективу  «Система залучення учнів до активних соціальних дій»;
•                      доповнювати постійно банк Інтернет - ресурсів з питань сталого розвитку;
•                      реалізація учнівського  проєкту  «Шкільне подвір’я – наше обличчя»;
•                      робота батьківського лекторію з питань педагогічних та соціально - психологічних умов для освіти учнів в системі реалізації принципів сталого розвитку;
•                      організація базових тренінгів, консультаційні послуги й забезпечення підтримки самостійного використання вмінь і навичок педагогічних працівників у сфері інформаційно-комунікаційних технологій та електронного навчання.

   Очікувані результати учнівських проєктів:  зниження тепловитрат в закладі у зимовий період, раціональне і ефективне використання тепла; поліпшення мікроклімату; покращення естетичного вигляду будівлі; покращення шумоізоляційних показників; удосконалення роботи за основними напрямками діяльності з енергозбереження у навчальному закладі; сформованість свідомого ставлення до проблем економного енергоспоживання учнів; формування екологічної свідомості та енергозберігаючого світогляду школярів, дітей дошкільного віку та мешканців мікрорайону.

За змістом екологічної роботи учні виконують завдання державних, наукових, громадських організацій, державних, народних і шкільних музеїв; здійснюють громадсько-корисну роботу з охорони природи у своїй місцевості, вивчають і пропагують природоохоронні традиції свого народу. 

Досвід засвідчує, що досить результативно зарекомендували себе в навчально-виховній роботі такі методи, як повідомлення вчителем екологічного матеріалу, інформування й доповіді учнів, самостійна робота школярів з літературою природоохоронного спрямування та іншими місцевими матеріалами на уроках, використання схем, діаграм таблиць, карт, фотодокументів, різного ілюстративного матеріалу, щоденників свідків подій. Основними ж формами природоохоронної роботи в структурі шкільного життя учнів є громадсько-корисна робота; шкільні екскурсії,  заочні туристичні походи та  краєзнавчі експедиції; оформлення екологічних виставок на основі зібраних матеріалів, створення куточків і музеїв охорони природи у закладі.

Популяризації знань і відомостей про  екологію  слугує влаштування у  закладі різноманітних виставок які мають   високий пізнавальний, навчальний, виховний потенціал і для учнів, і для вчителів, а разом з тим збагачують методичний арсенал педагогів щодо ефективного природничого навчання й екологічного виховання.

У процесі добору змісту екологічно спрямованого матеріалу важливим критерієм є   його особистісна значущість для учнів. Реалізація цієї вимоги, як показують результати експериментального дослідження й аналіз передового педагогічного досвіду, забезпечується кількома шляхами: залученням учнів до добору даного матеріалу для  занять (за умови різних способів педагогічної підтримки — залежно від індивідуальних особливостей школярів). Так, учні можуть робити (за власним вибором) невеликі повідомлення про охорону місцевих рослин, тварин; добирати ілюстрації, виготовляти малюнки. Ще один шлях — «вільний вибір учнями відповідних об’єктів для спостережень з наступним обговоренням у класі їх результатів» ; «врахування учителем змісту і обсягу пізнавальних інтересів учнів».

Поряд із навчальною екологічно спрямований матеріал пропонує виховну та розвивальну функції, тобто він «сприяє вихованню в учнів любові до рідного краю, відповідального, гуманного ставлення до природи та праці людей. Розвивальна функція цього матеріалу полягає в стимулюванні та розвитку навальних психічних процесів учнів, їх мовлення, спостережливості».

В своїй  практиці    використовую  різні форми екологічного виховання  до яких відносять  уроки, екологічні бесіди, відверті розмови, диспути, лекції, тематичні вечори, зустрічі свят народного календаря, благодійні заходи, створення альманахів з історії родоводу, вечорниці та інші.

Форми екологічної освіти і виховання учнів у позаурочний час органічно поєднується в загальну систему навчально-виховної роботи   закладу як одна з її складових, що несе в собі певне дидактичне навантаження.

Таким чином, бачимо що форми екологічної освіти і виховання учнів у позаурочний час органічно поєднується в загальну систему навчально-виховної роботи як одна з її складових, що несе в собі певне дидактичне навантаження.