Стаття "Фактори, які впливають на розвиток особистісних та професійних якостей людини

Фактори, які впливають на розвиток

особистісних та професійних якостей людини

Вчитель трудового навчання

 Яценко Людмила Василівна 

 Новогригорівська філія І-ІІ ступенів

КЗ «Межівська ЗШ №1 І-ІІІ ступенів

Межівської селищної ради»

ВСТУП

Сучасний стан суспільного розвитку, динамічні зміни в усіх сферах людської діяльності зумовлюють зростання потреби суспільства у формуванні творчої особистості з високим рівнем інтелектуального розвитку, творчих можливостей, здатної  до створення та засвоєння інновацій у будь-якій галузі. Саме така особистість є найбільшою цінністю в усіх країнах, а для незалежної України, яка впевнено робить перші кроки на шляху розбудови високорозвиненої правової демократичної держави, проблема розвитку творчих здібностей, активізації творчої діяльності її громадян набуває пріоритетного значення.

Вирішення цього важливого завдання покладено насамперед на систему освіти, що потребує принципово нових підходів до навчання, виховання та підготовки до самостійного життя юного покоління, постійного оновлення форм та методів навчання з метою їх ефективнішого впливу на розвиток особистості учнів. 

Вирішення питання "Що розвивати в особистості дитини ?" є важливою педагогічною проблемою. У період античності освітня система розвивала тіло (фізичний розвиток), у середні віки – душу (духовний розвиток), у новий час – дух (психічний розвиток, насамперед інтелект і волю), у соціалістичних країнах – ідейність і колективізм (соціальний розвиток). У даний час більшість науковців схиляється до необхідності цілісного розвитку людини.Професійний розвиток людини  невіддільний від особистісного, адже в їх основі лежить принцип саморозвитку, який детермінує здатність особистості до творчої самореалізації

Актуальність цієї теми порозуміються такими положеннями.

По-перше, головна мета освіти у тому, щоб готувати підростаюче покоління до майбутнього, до появи нових можливостей, що надає життя. З нашою погляду, тієї здатністю, що дозволяє ефективно реалізувати цієї мети, є творче мислення, креативність.

По-друге, ми живемо у XXI століття інформації; у суспільстві сталися бурхливі зміни, здійснені за щодо стислі терміни. Людина змушена реагувати ними, але часто він буває я не готовий до постійно які у суспільстві змін. Щоб адекватно реагувати для цієї зміни, людина має активізувати свої здібності, розвинути у собі творчість.

Об'єкт дослідження: особистість людини.

Предметом дослідження :є процес формування людської особистості під впливом  факторів

Мета  роботи складається в аналізі впливу факторів на розвиток  особистості.

 Для досягнення поставленої мети необхідно було виконати такі завдання:

 1. Визначити теоретичні засади особистості людини, її структуру та індивідуально-типологічні особливості

2. Визначити рушійні сили і закономірності розвитку особистості.

3  Дослідити фактори розвитку і формування особистості,  спробувати з'ясувати, які ж фактори роблять більш вагомий вплив на формування особистості.

4  Визначити  роль  трудового виховання в становленні особистості.

Розділ 1.Поняття про особистість.

На сучасному етапі розвитку людства головною тенденцією соціального прогресу є посилення ролі людського фактору у соціально-історичному процесі. Іншими словами, в еволюції людства зростає роль і відповідальність кожної людини за свої вчинки, рівень розвитку (інтелектуальний, духовний, фізичний) за рівень моральної вихованості.

Тому завдання вивчення особистостей і можливостей людини, умов та шляхів цілеспрямованого впливу на розвиток її творчої активності стали центром наукового аналізу багатьох галузей знань – філософії, соціології, права і особливо – психології та педагогіки.

Що може людина? Як інтенсифікувати, оптимізувати і активізувати її діяльність по вдосконаленню самої себе та існуючих суспільних відносин? Щоб відповісти на це запитання необхідно дослідити процес розвитку особистості, закономірності її становлення і механізми формування, особливості дії методів педагогічного впливу на формування особистості.

Насамперед необхідно розібратись у основних поняттях “індивід”, “людина”, “особистість”.

Індивід – це окремий представник людського роду Homo Sapiens:

•                                            специфікою індивіда виступає як тілесна окремість, так і певна сукупність духовно-психологічних рис, які становлять самобутній зміст його власного “я”;
•                                            у психології поняття індивіда використовується для позначення певного рівня у вивченні структури людської психіки, в характеристику індивіда включають темперамент і природні задатки.

В педагогіці суб’єктом виховання є людина.

Людина – це складний феномен: з одної сторони – це біологічна істота, що характеризується свідомістю, володіє мовою, має здатність трудитись, пізнавати навколишній світ і активно змінювати, перетворювати його; з другої сторони – це суспільна істота, яка вступає в соціальні відносини з іншими людьми, і має здатність змінюватись під впливом цих відносин.

Відмінність між поняттями “людина” та “особистість”.

Загальний розвиток людини відбувається по двох взаємопов’язаних лініях:

біологічний; соціальний.

Розвиток біологічних задатків та властивостей людини характеризує процес її функціонального дозрівання і закладає основи для успішного психічного розвитку.

•                                            Процес біологічного дозрівання проявляється у вікових етапах фізичного розвитку та поведінки людини і поєднується з набуттям значної кількості соціальних властивостей і якостей. Отже поняття “людина” синтезує як біологічні, так і соціальні властивості і якості індивіда.
•                                            Поняття “особистість” розглядається у широкому загальному і вузькому розумінні. Особистість (у широкому розумінні) – це людина, яка розглядається тільки як суспільна, соціальна істота без врахування її біологічної природи.

Поняття “особистість” означає суспільну сутність людини і включає сукупність вироблених нею у процесі життя соціальних властивостей і якостей.(1 )

Лише в соціальному середовищі виробляються у людини мова, навички поведінки, способи трудової діяльності, соціальні властивості і якості.

Поняття “особистість” застосовується також у вузькому розумінні. Якщо людина достигає такого рівня розвитку, який дозволяє вважати її носієм свідомості і самосвідомості, здатним на самостійну перетворювальну діяльність, таку людину називають особистістю.

Основні ознаки особистості (у вузькому розумінні) : за Тугаріновим В.П. :розумність, відповідальність, свобода, власна гідність , індивідуальність, суспільна активність, міцність поглядів і переконань, творчість,а за  Л.С.Рубінштейном свідоме управління власною поведінкою і діяльністю (сила волі)

Особистість – людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуального, неповторного.

Найважливіша характеристика особистості – індивідуальність.

Індивідуальність – сукупність характерних, відмінних рис, за якими одна людина відрізняється від іншої, що надає їй неповторності.

Розділ 2 Рушійні сили і закономірності розвитку особистості.

Особистість є результатом складного процесу соціального розвитку людини. Таке розуміння особистості визначає головний принцип у вирішенні проблем її становлення – принцип розвитку.

Виступаючи як вищий тип руху, розвиток є не простим ростом, збільшенням, а якісним перетворенням, що відрізняється рядом певних закономірностей:

• процес розвитку має поступальний характер, при якому вищі ступені повторюють властивості нижчих ступенів розвитку на більш високому рівні;
• розвиток характеризується необоротністю;
• розвиток являє собою єдність боротьби протилежностей, що є внутрішньою рушійною силою процесу розвитку.

Перша тенденція передбачає, що розвиток особистості – це єдиний цілісній процес безперервного дорослішання.

Друга тенденція полягає у неповторності, особливості окремих вікових періодів, що вносять свій специфічний вклад у загальній процес формування особистості.

Третя тенденція передбачає наявність у процесі формування і розвитку особистості певних суперечностей, які є рушійними силами розвитку особистості.

Таким чином, розвиток особистості – це взаємопов’язаний процес неперервних кількісних та перервних якісних змін, що відбуваються в удосконаленні нервової системи і техніки у розвитку пізнавальної і творчої діяльності, формуванні світогляду, моральних властивостей і якостей.

Поняття “розвиток особистості” пов’язане з поняттям “формування особистості”.Формування – означає надати форму, стійкість, закінченість, сформувати певний тип.Формування особистості – це результат її тривалого розвитку, який передбачає становлення, набуття сукупності стійких властивостей і якостей.Особистість формується з народження у спеціально організованій дорослими діяльності.

Рушійними силами розвитку особистості є такі внутрішні і зовнішні суперечності:

• збудження і гальмування;
• суперечності емоційної сфери – задоволення і невдоволення, радість і горе;
• спадкові дані і потреби виховання;
• рівень розвитку особистості і її ідеал;
• потреби особистості і моральний обов’язок;
• домагання особистості і її можливості.

Закономірності розвитку особистості:

• розвиток особистості має наслідувальний характер;
• особистість людини розвивається внаслідок впливу на всі сторони її психіки;
• зміна особистості вимагає зміни ставлення до неї
• особистість розвивається в діяльності;

особистість розвивається під впливом середовища та виховання.  Можна зробити висновок , особистісний розвиток дитини відбувається на основі таких умов: своєчасне включення в систему соціальних людських взаємовідносин; присутність поруч розвинутих і різних особистостей, психологію яких вона може опанувати і поведінці яких вона у змозі наслідувати; наявність ефективних методів виховання, розрахованих на те, щоб передати дитині, яка росте, необхідну для її особистісного розвитку інформацію.(2)

Розділ 3. Фактори розвитку і формування особистості.

Фактор – це умова або чинник, що спричиняє ті чи інші явища.

На розвиток і формування особистості впливають природні і соціальні фактори.

Спадковість – сукупність певних задатків, яка отримується від обох батьків і здатна передаватися від покоління до покоління.

Носіями спадковості є гени. Біологічна спадковість визначає ті риси людини, що відрізняють її від тваринного світу, тобто, спільні характеристики людського роду, а також визначає зовнішні і внутрішні відмінності однієї людини від іншої.

Людина успадковує передусім задатки типу нервової системи, на базі яких формуються тип темпераменту, деякі безумовні рефлекси, констатацію тіла, зовнішні ознаки (колір волосся, очей, шкіри), група крові, резус фактор. Можуть передаватися нащадкам недоліки нервової діяльності батьків, в тому числі і патологічні, що викликають психічні розлади. Спадковий характер мають певні хвороби. Негативно впливають на нащадків алкоголізм і наркоманія батьків. Генетика виявила більше 1500 спадкових аномалій людини.

Педагогічний аспект досліджень закономірностей людського розвитку охоплює в основному вивчення трьох основних проблем – успадкування спеціальних інтелектуальних задатків і здібностей, моральних якостей.

Здібності – такі властивості особистості, які є однією з найважливіших умов успішного виконання людиною певних видів діяльності.

Задатки – потенційні можливості для розвитку здібностей;

•                                            спеціальні задатки – задатки до певного виду діяльності (музичні, художні, математичні, лінгвістичні, спортивні);
•                                            гострі дискусії серед вчених викликає питання про успадкування здібностей до інтелектуальної (навчальної, пізнавальної) діяльності.

Вчені-матеріалісти стверджують, що всі здорові люди мають практичну здатність до необмеженого духовного розвитку. Відмінності, які виявляються у типах вищої нервової діяльності змінюють лише протікання мислених процесів, не визначаючи якості та рівня самої інтелектуальної діяльності (М.П.Дубінін). Тому матеріалістична педагогіка робить акцент не на виявленні відмінностей, а на створенні рівних умов для розвитку у кожної людини задатків і здібностей у процесі навчання.

Необмеженість можливостей мозку покладено в основу концепції розвиваючого навчання.

Вчені-ідеалісти вважають доведеним факт наявності інтелектуальної нерівності людей і першопричиною її визначають біологічну спадковість. Зарубіжні педагоги вважають, що навчання лише допомагає визріванню того, що закладено природою і тому повинно йти за розвитком.

Надзвичайно важливим і водночас спірним є питання про успадкування моральних якостей і психіки.

Упродовж десятиліть у вітчизняній педагогіці провідним було положення про те, що всі психічні якості особистості не успадковуються, а набувають у процесі взаємодії організму і зовнішнього середовища, насамперед соціального. Процес соціального розвитку для кожної людини починається з “нуля”. Якою стане людина, цілком залежить від середовища і виховання.

Водночас український психолог Г.С.Костюк вважав, що “дитина народжується з певними передумовами для подальшого психічного розвитку”.

На сучасному етапі свого розвитку генетика виявила вплив поведінки та свідомості людини на генетичний код наступних поколінь. На сьогодні є дані генетики про існування кореляційної залежності між тими чи іншими успадкованими дефектами і відхиленнями у психіці, поведінці, ставленні до норм моралі.(78)

У західній педагогіці домінує помилкове твердження про те, що моральні якості людини біологічно зумовлені (М.Монтессорі, К.Лоренц, Е.Фромм, А.Мічерлін). На користь успадкованої зумовленості моральності людини та її соціальної поведінки відкрито висловлюються академіки М.М.Амосов, П.К.Анохін.

Середовище – комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на її розвиток. Середовище, що оточує особистість можна умовно поділити на природне (географічне), соціальне і родинне (сімейне).

Природне середовище (клімат, різноманітні природні умови і ресурси) впливає на спосіб життя людини та характер її трудової діяльності.

Соціальне середовище як сукупність суспільних і психологічних умов, у яких людина живе і з якими постійно стикається, позначається на її розвитку найбільшою мірою. Тому потенційні можливості навколишнього середовища слід уміло використовувати у процесі виховання.

У середовищі особистість соціалізується.

Соціалізація – процес двобічний: з одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспільству й соціальним групам, до яких він належить, а з іншого – активно залучається до системи соціальних зв’язків і набуває соціального досвіду.

Серед чинників середовища можна виділити три групи:

1.                макрочинники (суспільство, держава, планета, світ і космос);
2.                мезочинники (етнокультурні умови і тип поселення);
3.                мікрочинники (сім’я, дитсадок, школа, позашкільні заклади, релігійні організації, засоби масової інформації).

Виховання – суттєвий фактор розвитку і формування особистості.

Під впливом виховання і самовиховання:

•                                            відбувається корекція успадкованих внутрішніх особливостей людини (зміни у перебігу нервових процесів);
•                                            формування моральних якостей особистості.(3)

Функції виховання у розвитку і формуванні особистості:

1.                організація діяльності, в якій розвивається і формується особистість;
2.                підбір змісту для розвитку і формування особистості;
3.                корекція впливів, які можуть негативно позначитись на розвитку і формуванні особистості;
4.                ізоляція особистості від несприятливих для її розвитку і формування умов.

Сила виховного впливу полягає у цілеспрямованості, систематичності, кваліфікованому керівництві.

Важливість виховання у тому, що воно базується на свідомості людини і вимагає вияву її власної волі, натомість середовище діє несвідомо і підсвідомо.

Отже, виховання коректує вплив спадковості і середовища.

Суттєвий вплив на розвиток особистості здійснює власна активність особистості, яка і є важливим внутрішнім фактором розвитку і формування особистості.

Розділ 4.Роль трудового виховання в становленні особистості

Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці, без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути праці призводять до негараздів і для особистості і для суспільства. З цього приводу Ушинський писав: “Якби людина винайшла філософський камінь, то біда була б ще невелика: золото перестало б бути монетою. Але  якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство. ”

Високі умови перед людиною ставлять і соціальні умови праці. Адже праця – це не лише предметно-практична діяльність, а й спілкування суб’єкта цієї праці з іншими людьми. В різноманітних дитячих трудових об’єднаннях праця, як правило, носить колективний характер і її здійснення обов’язково пов’язано з включенням школяра в широку та складну систему виробничих, моральних та інших стосунків. Учень має вміти співпрацювати з іншими учнями , підкорятися вимогам керівника, відповідати за результати не лише своєї праці, а й інших, виявляти ініціативу в доведенні справи до кінця. Загалом, він має вміти трудиться разом з іншими, спілкуватися з ними.

Трудове виховання учнів повинно бути спрямоване на виховання психологічної і практичної готовності учнів до праці: сумлінне ставлення до праці, внутрішня потреба працювати на повну силу, ставлення до праці як до необхідності й потреби людини.

В організації навчальної праці учнів найважливішою є проблема активізації їх пізнавальної діяльності у процесі виконання трудових завдань. Передовий досвід шкіл країни переконує, що якщо учням доручати окремі, порівняно прості, види виробничої праці, то така праця, як правило, не вимагає від них застосування знань. Але справа докорінно змінюється, якщо перед учнями ставиться комплексна задача.

Не інакше стоїть питання і в побутовій праці. Часто при навчанні шиттю діти годинами метають петлі, не отримуючи при цьому ніякого творчого розвитку. Інтерес до такого навчання у дітей швидко проходить. Але картина різко змінюється, коли перед учнями ставляться задачі творчого характеру.

Суспільно корисна, виробнича праця на благо суспільства – це праця найвпливовіша за своїм виховним  впливом на учнів. Крім того, вона найбільш розповсюджена, застосовується як в сільських, так і в міських школах. Різноманітні форми праці, які отримали назву трудових об’єднань школярів. Вони грають виключно важливу роль не тільки в трудовому, але й розумовому, моральному, естетичному, фізичному, економічному, екологічному вихованні. (5)

Значення праці в розвитку особистості загальновизнано. Можливості для цього розвитку містяться уже в самих знаряддях,  предметах і результатах праці. В знаряддях праці, крім призначення,  втілено пізнання людиною явищ, закони, властивості і умови  існування предметів. Умови праці теж повинні бути пізнані людиною.  Предмет, знаряддя і умови праці є  найбагатшим джерелом знань про  істотну частину навколишньої дійсності. ці знання є  основною ланкою в  світогляді людини.  Для успішного здійснення трудової діяльності вимагає участь всієї  особистості індивідуума : його психічних процесів, станів і  властивостей. За допомогою психічних процесів, наприклад, людина орієнтується в умовах праці, формує ціль, контролює  хід діяльності.

Праця має велике значення в розвитку здібностей учня. Здібності розвиваються  головним чином в умовах провідної діяльності : в дошкільному віці ­­­в грі, в молодшому і середньому шкільних віці - в учінні, в  юнацькому - в професійно-трудовій підготовці.  (6)

.

Велика роль праці в розвитку мислення. В міру оволодіння трудовими навичками розвиваються його нові форми : технічне, практичне,  логічне.  В процесі праці і спілкування з іншими членами трудового колективу  відбувається  розвиток почуттів. Включаючись у трудовий процес дитина докорінно змінює своє уявлення про  себе і про навколишній світ. Радикальним чином змінюється і самооцінка. В  процесі спілкування і оволодінням новими знаннями формується світогляд  школяра. Робота в колективі розвиває соціалiзацію особистості дитини .

Розвиток здібностей, почуттів і мислення робить особистість дитини гармонійно та всебічно розвиненою. Отже, праця є  найважливішим чинником, що впливають на  розвиток особистості дитини.

Розділ 5 З досвіду роботи

Трудове навчання створює основу для практичних дій школярів, застосування знань на практиці, розвитку творчих нахилів. І це цілком можливо, якщо знання, які здобувають учні, орієнтовані не на формальне запам’ятовування, а на осмислення фактів, процесів, на з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між діями людини і кінцевими результатами.

Школа повинна задовольняти прагнення дітей, їхню допитливість, щоб дитина прагнула здобувати знання, розвивати здібності, свої духовні сили на основі власного погляду на життя.

Для того, щоб розвивати інтерес учнів, успішно розв’язати завдання навчання та зробити процес навчання й виховання найбільш ефективним, я намагаюся широко впроваджувати в свою роботу інтерактивні технології навчання, нові інформаційні технології та різні види дидактичних засобів навчання.

На уроках трудового навчання я намагаюсь не тільки вчити, але й розвивати пізнавальні інтереси дітей, враховувати їх здібності. Дуже важливо пробудити у дітей бажання «хочу взнати». Але цього мало, необхідно підвести їх до наступного етапу «хочу зробити» , вселити впевненість «можу зробити» і допомогти довести роботу до кінця «я зробила». В цьому міститься основна мета моєї педагогічної роботи. Успіх окрилює дитину, пробуджує бажання пізнавати нове, виконувати більш складні завдання.

На своїх уроках я використовую мультимедійні презентації, схеми, таблиці різного змісту, інструкційні та технологічні карти, зразки виробів, індивідуальні картки-завдання різних рівнів складності, навчальні та наочні посібники.

Головною метою навчання дітей у школі має бути не озброєння учнів знаннями, а розвиток їх якостей му є уміння знайти спільну причину багатьох часткових явищ, уміння знайти нестандартний розв’язок тривіальної задачі та знайти творче рішення.

Творчі здібності учнів з одного боку залежать від знань, умінь, навичок, з другого боку-знання, уміння, навички залежать від здібностей-здібності дозволяють легше, міцніше та глибше оволодіти відповідними знаннями, уміннями та навичками. Безумовно, рівень розвитку творчих здібностей особистості обмежується наявними у неї інтелектуальними здібностями. Але за сприятливих умов в учнів можна максимально розвинути творчі здібності, тобто досягти того рівня творчості, якого дозволяють учню його задатки. Ці задатки є у кожної дитини, а вчителю необхідно не тільки помітити ці задатки, але й прикласти певних зусиль для їх розвитку.

Слід відмітити, що творчі здібності школярів виявляються на тільки у створенні повністю оригінального виробу, а і хоча б його мінімальній відмінності від запропонованого зразка.

На мій погляд, зміст трудового навчання має не тільки економічну, інформаційну спрямованість, але й дає змогу кожній дитині проявити себе, відчути радість творчості, завершення процесу та отримання готового виробу. Під час практичної діяльності відбуваються внутрішні глибинні зміни, які виникають у свідомості школярів. Намагаюсь, щоб кожне заняття проходило в формі невимушеної бесіди, захопленої розповіді, гри, змагання-це значною мірою підвищує інтерес до уроку.

Ще К.Д.Ушинський писав: «...навчання без всякого інтересу і взяте тільки силою примушення...вбиває в учневі тягу до навчання, без якого він далеко не піде.» (5)

Ставлю собі за мету, щоб на кожному уроці панувала атмосфера творчості, атмосфера співробітництва вчителя та учнів. При викладенні нового матеріалу задаю дітям питання, які активізують мислення: «Де можна застосувати той чи інший виріб?», «Як ви собі уявляєте той чи інший процес?», «Що отримаємо, якщо зробимо навпаки?» Без цілеспрямованої підтримки вчителя діти втрачають природну допитливість, діяльність. Мислення учнів відточується в процесі постійного тренування. Для цього на уроках використовую ребуси, кросворди, логічні завдання, проблемні питання

В даний час актуальною стала проблема збереження культурної і історичної самобутності України, національних традицій, непорушних етичних цінностей народу. Декоративно-прикладне мистецтво органічно увійшло до сучасного побуту і продовжує розвиватися, зберігаючи національні традиції в цілісності. Воно містить в собі величезний потенціал для освоєння культурної спадщини, оскільки донесло до сьогоднішнього дня практично в неспотвореному вигляді характер духовно-художнього збагнення світу.(6)

Овітня програма "Бісероплетіння", будучи прикладною, носить практико-орієнтирнний характер і направлена на опанування основних прийомів бісероплетіння. Навчання за даною програмою створює сприятливі умови для інтелектуального і духовного виховання особистості, соціально-культурного і професійного самовизначення, розвитку пізнавальної активності і творчої самореалізації учнів

Метою створення даної програми є: етично-естетичне виховання дітей при навчанні основам бісероплетіння,активізація пізнавальної і творчої діяльності; підготовка до самостійного життя на сучасному світі, і подальшому професійному самовизначенню.

Завдання:

Освітні - поглиблення і розширення знань про історію і розвиток бісероплетіння, формування знань по основах композиції, кольорознавства і матеріалознавства, освоєння техніки бісероплетіння.

Виховні - становлення інтересу до культури своєї Батьківщини, до витоків народної творчості, виховання естетичного відношення до дійсності, працьовитості, акуратності, посидючості, терпіння, уміння довести почату справу до кінця, взаємодопомоги при виконанні роботи, економічного відношення до використовуваних матеріалів, становлення основ культури праці. Що розвивають - розвиток моторних навиків, образного мислення, уваги, фантазії, творчих здібностей, формування естетичного і художнього смаку.( Додатки)

Висновки

Розвиток особистості — це складний процес, в якому рівні розвитку постійно змінюються. Розвиток пізнавальних психічних процесів, емоцій і почуттів, волі, потреб, інтересів, ідеалів і переконань, свідомості та самосвідомості, здібностей, темпераменту та характеру, вмінь, навичок і звичок перебуває у складній міжетапній взаємодії.

Особистісний ріст обумовлений безліччю зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішнього відносяться: приналежність індивідуума до визначеної культури, соціально-економічному класу й унікального для кожного сімейному середовищу. З іншого боку, внутрішні детермінанти включають генетичні, біологічні і фізичні фактори.

Щоб сприяти своєчасному зародженню та успішному розвитку прогресивного, нового у дитини на всіх етапах формування її як особистості, треба знати вікові особливості фізичного та духовного розвитку дитини.

Узагальнюючи вищесказане, варто відзначити, що основний розвиток особистості відбувається на перших етапах, коли відбувається її становлення, закладання основ для стабілізації позивних якостей та рис людини. Але протягом життя людина розвивається, соціалізується, адаптується до мінливих умов суспільства. Тому проблема розвитку особистості є актуальною для будь-якого суспільства, для кожної людини.

Список використаних джерел

1. Божович Л.И. Этапы формирования личности. – М, 1995.
2. Вікова та педагогічна психологія. – К.: Просвіта, 2001.
3. Гармаев А. Этапы нравственного развития ребенка. – Минск: Лучи Софии, 2002. – 336 с.
4. Журнал «Бісер».
5. Інтернет
6. Кулагина И.Ю. Возрастная психология. Развитие ребенка от рождения до 17 лет. – М, 1997.
7. Современный подросток: Материалы конференции. Москва, 2001. – 368 с.
8. Социальная активность личности старшеклассника. –К, 1999.
9. Чабан О У пошуках вирішення проблеми “важких дітей”.// Рідна школа. – 2003. - № 4. – С.19-22.
10. Шаталов В.Ф. Трудных детей не бывает. – М, 2001. – 93 с.

Додатки

 Додаток 1

Зняття гуртка

Тема: Композиція з бісеру методом паралельного низання "Букет підсніжників"

Мета заняття: Вчити плести квітку та листки підсніжника технікою паралельного низання; формувати практичні вміння та навички (визначення центру пелюстки способом з’єднання кінців дроту, розміщення пелюсток у технологічній послідовності, кріплення готового виробу до кошика); розвивати вміння підбирати необхідну кольорову гамму для виробу, охайність у роботі; розвивати творчу уяву і фантазію; створити умови для самореалізації творчої особистості вихованців; виховувати естетичні смаки, працелюбність, почуття прекрасного.

Тип заняття: комбіноване.

Обладнання: Ілюстрації пейзажів з зображенням квітів підсніжника, роздаткові картки зі схемами плетіння композиції "Букет підсніжників", зразки робіт, магнітофон, аудіо запис.

Матеріали: бісер зеленого кольору діаметром 4-5 мм., бісер круглий білого та зеленого кольорів, бісер рублений зеленого кольору, нитка зеленого кольору, дріт мідний для бісеру, волосінь діаметром 0,25 мм, кошик, гіпс, вода.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1.                                   Організаційна частина

1.       Оголошення теми, мети заняття

•                               Доброго дня, діти! Сьогодні ми з вами продовжимо вчитися плести з бісеру технікою паралельного низання, а що саме ми будемо виконувати на сьогоднішньому занятті ви дізнаєтеся, розгадавши загадку.

ЗАГАДКА

Навесні він у теплі
Проростає з - під землі,
Має трунок, має вроду,
І дарує насолоду. (підсніжник)

Формування художньо – естетичного смаку на заняттях використовуються також лекції, бесіди, часто організовуються екскурсії до музеїв, видатних пам’яток історії та культури, намагаючись створити таку атмосферу, яка б сприяла розвитку естетичного смаку у вихованців. На заняттях я ставлю чітко і обґрунтовано перед вихованцями вимогу, найчастіше в опосередкованій формі. Застосовую і метод змагання, організовуючи конкурси, залучаю вихованців до створення власних композицій, адже кожній дитині я намагаюся внушити, що у неї обов’язково вийде, вона зуміє.

Адже вирішення творчих завдань пробуджує в кожної дитини дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягнення поставленої мети. Формування в дітей глибоких і стійких інтересів до творчої діяльності є однією з основних передумов не лише становлення, а й розвитку творчої особистості.

- Так, молодці, але ми будемо плести не просто підсніжники, а букет підсніжників, які оформимо у ось таку корзинку (демонстрація готового виробу)

2.                                   Основна частина

1.       Вступна бесіда.

Ранньою весною на залитих сонцем галявинах і під деревами, коли ще лежить сніг, з'являються ці милі оку паростки. Весна милує своїми білосніжними посмішками. У повітрі стоїть неперевершений аромат. Життя розквітло, знову почалася весна.

Першими провісниками весни є "сніжні квіти" - підсніжники. Саме вони мужньо борються з холодною зимою, з'являючись серед снігу.

Під назвою "підсніжники" об'єднують декілька рослин первоцвітів. Наукова назва підсніжників - "галантус".

В перекладі з давньогрецької, підсніжник означає молочно - квітковий, тому що має білі квіти.

Молочно - білі квіти здавна символізують ніжність, чистоту, стійкість, вірність. Інколи підсніжники вважали емблемою надії.

Про підсніжники існує багато легенд. Одна з легенд розповідає що коли Бог вигнав з раю Адама і Єву, йшов сніг і Єва дуже змерзла. На втіху їй кілька сніжинок перетворилися на ніжно-білі квітки підсніжника. Змерзлій Єві вони ніби дали надію, що незабаром буде потепління. З того часу підсніжники вважаються вісниками тепла.

А інша легенда розповідає, що плакала снігуронька, проводжала зиму. Йшла сумна, за нею стали всі тужити. Там, де йшла і плакала, торкаючи лози, виросли підсніжники - снігуроньки сльози.

- Діти, а хто з вас знає вірші про підсніжники? (Діти розповідають вірші) (

Тож, давайте розглянемо підсніжник на ілюстраціях.

- Яка будова квітки? (квітка з трьох пелюсток, середина квітки, стебло квітки, маленький та великий листки)

- Розгляньте уважно, бісер яких кольорів нам потрібен для плетіння підсніжника? (білий бісер – для пелюсток, жовтий бісер для серединки квітки, зелений для листочків)

2.       Практична робота

Для плетіння підсніжника нам потрібні такі матеріали: Намистинки зеленого кольору діаметром 4-5 мм;

•                               Бісер круглий білого та зеленого кольорів;
•                               Бісер рублений зеленого кольору;
•                               Нитка зеленого кольору;
•                               Дріт мідний для бісеру;
•                               Волосінь діаметром 0,25 мм;
•                               Вазочка, гіпс, вода.

- Все необхідне лежить перед вами на столах, а також схема виконання роботи.

- Спочатку будемо плести пелюстки квітки за схемою (додаток 5 )

(демонстраційний показ плетіння пелюстки) (діти плетуть пелюстки під музичний супровід . Пісня "Підсніжник")

- Отже, ми з вами сплели три пелюсточки для нашого підсніжника, а зараз розпочнемо плетіння серединки підсніжника.

(демонстраційний показ плетіння серединки підсніжника) (діти плетуть серединку підсніжника під музичний супровід .)

- Діти, я хочу, щоб ви всі отримали більше інформації про таку чудову квітку - підсніжник. В Україні найбільш розповсюджений підсніжник звичайний, що росте у Закарпатті, Передкарпатті, Українських Карпатах, а також на Правобережжі, Поліссі, Лісостепу і Степу та підсніжник складчатий поширений у Гірському Криму.

А всього у світі нараховують близько 18 видів підсніжників. Цікаво, що англійці називають цю квітку сніговою краплею, а німці сніговою конвалією.

3.       Фізкультхвилинка

- Працювали, втомилися, а зараз пропоную трішки відпочити.

Посварились дві сестрички (пальці рук закриваються в кулачки)
Розійшлися, хто куди (руки нарізно)
Та невдовзі – помирились, (кисті рук розслабити)
Обнялись – нема біди. (пальці рук згинаються в "замок")

4.       Практична робота

- Відпочили, діти, а тепер знову до роботи.

- Які елементи підсніжника нам залишилося відтворити? (великий та маленький листочки)

•                               Тож, розпочинаємо плетіння великого листка за схемою (додаток 5,6)
•                               Для плетіння великого та маленького листочків візьміть дріт і плетіть способом паралельного низання.

(демонстраційний показ плетіння листочка) (діти плетуть під музичний супровід . Пісня "Підсніжник")

Додаток 2