Стаття "Формування навичок безпечної поведінки ( кібербезпека , мінна безпека ,ПДР) через призму курсу ЯДС.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ (КІБЕРБЕЗПЕКА, МІННА БЕЗПЕКА, ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ) ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ»

Анотація. У статті розглянуто особливості формування навичок безпечної поведінки учнів початкової школи в процесі вивчення інтегрованого курсу «Я досліджую світ». Зосереджено увагу на трьох напрямах безпекової освіти: кібербезпеці, мінній безпеці та дотриманні правил дорожнього руху. Обґрунтовано необхідність переходу від переважно інформаційного ознайомлення молодших школярів із правилами безпеки до систематичного формування практичних умінь розпізнавати небезпечні ситуації, оцінювати можливі наслідки власних дій, приймати обґрунтовані рішення та своєчасно звертатися по допомогу.

Проаналізовано педагогічні можливості інтегрованого курсу «Я досліджую світ» щодо поєднання знань із різних освітніх галузей із повсякденним досвідом дитини. Визначено особливості застосування ситуаційних завдань, дидактичних ігор, рольового моделювання, дослідницьких вправ і навчальних проєктів для засвоєння алгоритмів безпечної поведінки. Запропоновано методичну модель організації безпекового навчання, побудовану на послідовності розпізнавання загрози, вибору безпечної дії, практичного відпрацювання та рефлексії. Розроблено приклади інтегрованих навчальних ситуацій і критерії оцінювання сформованості відповідних умінь.

Особливу увагу приділено психологічній безпеці дітей під час опрацювання тем, пов'язаних із воєнними загрозами, дотриманню принципів вікової доступності, систематичності й педагогічного партнерства. Зроблено висновок, що формування навичок безпечної поведінки має здійснюватися як послідовна складова освітнього процесу, а не обмежуватися окремими тематичними заняттями.

Ключові слова: початкова освіта, Нова українська школа, «Я досліджую світ», безпечна поведінка, безпекова компетентність, кібербезпека, мінна безпека, правила дорожнього руху, інтегроване навчання, життєві навички.

Постановка проблеми. Безпека дитини традиційно належить до найважливіших завдань початкової освіти. Проте умови, у яких зростають сучасні школярі, істотно відрізняються від тих, до яких були пристосовані звичні форми профілактичної роботи. Діти рано починають користуватися цифровими пристроями, самостійно взаємодіють з інформаційним середовищем, щодня перебувають у дорожньо-транспортному просторі. В умовах російсько-української війни до цих ризиків додалася загроза вибухонебезпечних предметів, що потребує спеціально організованого навчання.

Складність педагогічного завдання полягає не лише в різноманітності небезпек. Молодші школярі можуть правильно відтворювати правила, однак не завжди здатні застосувати їх за обставин, які відрізняються від розглянутих на уроці. Дитина знає, що не можна спілкуватися з незнайомцями в інтернеті, проте може відповісти на повідомлення від користувача, який представляється другом її однокласника. Вона впізнає дорожні знаки, але іноді не враховує автомобіль, що наближається з-за припаркованого транспорту. Так само знання про небезпеку мін не гарантує правильного рішення, коли незвичайний предмет викликає цікавість.

Отже, між обізнаністю та реальною готовністю до безпечної поведінки існує суттєва педагогічна відмінність. Її подолання передбачає цілеспрямоване формування способів дії, які дитина зможе відтворити в доступних їй життєвих ситуаціях.

Інтегрований курс «Я досліджую світ» створює для цього належні дидактичні можливості. Його зміст орієнтований на пізнання людини, природи, суспільства та взаємозв'язків між ними. Питання безпеки природно виникають під час вивчення власного здоров'я, поведінки в громадських місцях, взаємин між людьми, використання інформації та відповідального ставлення до довкілля.

Досліджуючи проблему формування здоров'язбережувальної компетентності молодших школярів, І. Дорож і А. Ковальчук (2023, с. 43–53) наголошують на значенні інтегрованого підходу, організації відповідного освітнього середовища та залучення різних форм навчальної й позанавчальної діяльності. Це положення дає підстави розглядати безпекову освіту як складову загального розвитку особистості, а не як засвоєння відокремленого комплексу заборон.

Водночас у педагогічній практиці безпекові питання нерідко розглядаються фрагментарно: дорожній безпеці присвячують окремий тематичний тиждень, кібербезпеці — бесіду або інформаційну годину, мінній безпеці — перегляд навчального відео. Такі форми роботи корисні для початкового ознайомлення, проте самі собою не забезпечують систематичного формування поведінкових навичок.

Потреба в узгодженні змісту, методів і очікуваних результатів безпекового навчання в межах курсу «Я досліджую світ» визначає актуальність цього дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукове осмислення безпекової освіти молодших школярів охоплює кілька взаємопов'язаних напрямів. Один із них стосується розвитку здоров'язбережувальної компетентності як здатності особистості свідомо підтримувати власне здоров'я та обирати поведінку, що запобігає небезпечним наслідкам.

В. Танська (2026, с. 1658) розглядає здоров'язбережувальну компетентність молодших школярів як багатокомпонентне утворення, що поєднує мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-поведінковий, емоційно-вольовий і соціально-комунікативний складники. Важливим для нашого дослідження є положення про те, що засвоєння знань необхідно поєднувати з формуванням практичних умінь, відповідального ставлення до здоров'я та здатності взаємодіяти з оточенням.

Методичні особливості інтегрованого навчання досліджували Н. Білоусова та Т. Гордієнко. Науковиці визначили можливості проблемного, проєктного й дослідницького навчання в розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів, підкресливши важливість розв'язання реальних життєвих проблем (Білоусова & Гордієнко, 2023, с. 21–22). У контексті безпекової освіти такий підхід дозволяє організовувати навчання навколо конкретних ситуацій, у яких учневі необхідно не просто пригадати правило, а прийняти рішення.

Педагогічний потенціал ігрових методів у процесі вивчення інтегрованого курсу «Я досліджую світ» розкрито в дослідженні І. Мозуль (2026, с. 15–21). Авторка обґрунтовує значення дидактичної гри для розвитку навчальної мотивації, пізнавальної активності та формування компетентностей. Для безпекового навчання ігровий підхід має особливу цінність, оскільки дає змогу відпрацьовувати способи поведінки в умовних обставинах без створення реальної небезпеки.

Проблеми безпечної поведінки молодших школярів у цифровому просторі досліджували Л. Канішевська та А. Лесик (2023, с. 115–121). Дослідниці виокремили комунікативні, контентні, споживчі й технічні онлайн-ризики та ризики інтернет-залежності, звернувши увагу на вікові особливості сприйняття цифрового середовища.

Організаційні питання кібербезпеки освітнього простору проаналізовано М. Швардак (2025, с. 27–30), а проблему розвитку цифрової компетентності педагогів у сфері кібербезпеки висвітлено В. Коваленко та Т. Осипчук (2024, с. 35–41). Зазначені дослідження свідчать про необхідність поєднання навчання дітей цифрової грамотності з підготовкою вчителів і забезпеченням захищеного інформаційного середовища закладу освіти.

Питання мінної безпеки в освітньому середовищі розглядали В. Платонов та Я. Овсяннікова (2023, с. 220–221). Автори звернули увагу на вікову диференціацію навчальних матеріалів, доступність пояснень, використання візуальних засобів і формування сталих алгоритмів поведінки у випадку виявлення вибухонебезпечних предметів.

Особливості ознайомлення молодших школярів із правилами дорожнього руху досліджували А. Лагутін і М. Борисьонок (2021, с. 87–88). Учені-практики наголошують на необхідності систематичного навчання, застосування рольових ігор, аналізу дорожніх ситуацій та розмежування поведінки дитини як пішохода, пасажира й користувача засобів індивідуального пересування.

Опрацьовані праці становлять наукове підґрунтя для розроблення інтегрованої методики формування безпечної поведінки. Однак питання узгодженого навчання кібербезпеки, мінної безпеки та правил дорожнього руху в межах одного курсу потребує подальшої методичної конкретизації.

Мета та методи дослідження

Мета статті — теоретично обґрунтувати й розробити методичні підходи до формування навичок безпечної поведінки молодших школярів у процесі вивчення інтегрованого курсу «Я досліджую світ» на матеріалі кібербезпеки, мінної безпеки та правил дорожнього руху.

Для досягнення поставленої мети використано аналіз сучасних українських наукових праць із педагогіки початкової освіти та безпекового навчання, порівняння змісту й методів формування безпечної поведінки, систематизацію навчальних ситуацій і теоретико-методичне узагальнення.

На основі проведеного аналізу запропоновано структуру інтегрованого безпекового навчання, визначено педагогічні умови його організації та розроблено приклади завдань для учнів 1–4 класів.

Стаття має теоретико-методичний характер. Запропоновані завдання та критерії оцінювання є авторськими методичними розробками, ефективність яких потребує подальшої апробації в освітній практиці.

Виклад основного матеріалу дослідження

Безпекова компетентність як результат інтегрованого навчання

Поняття безпечної поведінки доцільно розглядати ширше, ніж виконання встановлених правил. Ідеться про здатність дитини помічати ризики, розуміти можливі наслідки певних дій, дотримуватися безпечного алгоритму та звертатися по допомогу, якщо ситуація перевищує її можливості.

У межах нашого дослідження безпекову компетентність молодшого школяра визначаємо як інтегровану характеристику особистості, що охоплює знання про поширені небезпеки, практичні вміння їх уникати, відповідальне ставлення до власного життя та здоров'я, а також готовність до взаємодії з дорослими в ситуаціях загрози.

Вважаємо за доцільне виокремити чотири взаємопов'язані складники цієї компетентності.

Когнітивний складник характеризує знання дитини про небезпечні ситуації, правила та способи запобігання ризикам. Його формування відбувається через пояснення, спостереження, роботу з ілюстраціями, порівняння та обговорення життєвих прикладів.

Діяльнісно-поведінковий складник передбачає здатність обирати й відтворювати безпечні дії. Особливого значення набувають практичні вправи, під час яких учень має продемонструвати послідовність поведінки, а не лише назвати правильну відповідь.

Ціннісно-мотиваційний складник пов'язаний з усвідомленням цінності життя, здоров'я, особистої безпеки та відповідальності перед іншими людьми. Дитина повинна розуміти, що дотримання правил є не формальною вимогою дорослих, а способом захистити себе й оточення.

Соціально-комунікативний складник виявляється у вмінні повідомити про небезпеку, попросити допомоги, відмовитися від небезпечної пропозиції та пояснити своє рішення.

Усі зазначені складники формуються взаємопов'язано. Наприклад, учень може знати, що не варто переходити дорогу перед транспортом, який наближається, але для практичного застосування цього правила потрібні спостережливість, самоконтроль і здатність протистояти поспіху або впливу однолітків.

Дослідження В. Танської (2026, с. 1658–1669) підтверджує методичну доцільність поєднання когнітивного, мотиваційного та діяльнісного компонентів у процесі формування здоров'язбережувальної компетентності молодших школярів.

З огляду на це безпекове навчання в курсі «Я досліджую світ» доцільно організовувати за чотириетапною послідовністю: усвідомлення ризику, засвоєння правила, відпрацювання дії та перенесення набутого досвіду в нову ситуацію.

Формування навичок кібербезпеки на уроках «Я досліджую світ»

Цифрове середовище стало для молодших школярів одним із просторів спілкування, навчання та дозвілля. Водночас досвід користування смартфоном або планшетом не завжди супроводжується усвідомленням інформаційних ризиків.

Л. Канішевська та А. Лесик (2023, с. 117–118) звертають увагу на різноманітність онлайн-загроз і необхідність формування відповідальної поведінки дітей у цифровому просторі. Зокрема, небезпека може виникати під час спілкування з незнайомими користувачами, перегляду сумнівного контенту або поширення особистих відомостей.

На уроках «Я досліджую світ» доцільно розглядати кібербезпеку через знайомі дітям ситуації: отримання повідомлення, перегляд відео, участь в онлайн-грі, використання навчальної платформи або розміщення фотографій.

Одним із найважливіших завдань є формування вміння розрізняти особисту й загальнодоступну інформацію. Для цього можна запропонувати вправу «Що можна розповісти про себе?». Учні отримують картки зі словами «улюблена пора року», «домашня адреса», «улюблена книжка», «пароль», «назва улюбленої гри», «номер телефону батьків» та визначають, яку інформацію допустимо обговорювати у відкритому цифровому середовищі.

Обговорення має допомогти зрозуміти, чому деякі відомості потребують захисту. Учитель не обмежується вказівкою «не можна», а пояснює можливі наслідки їх поширення. При цьому діти не повинні повідомляти власні паролі чи інші конфіденційні дані навіть під час навчальної вправи.

Іншим прикладом є ситуаційне завдання «Невідомий друг». Учням пропонується історія: дитина отримала повідомлення від незнайомого користувача, який пропонує подарунок у грі та просить перейти за посиланням. Школярі мають визначити, чому така пропозиція викликає підозру, обрати безпечний спосіб дії та пояснити, до кого можна звернутися.

Важливо, щоб учитель не вимагав від дітей самостійно перевіряти підозрілі посилання. Правильна навчальна дія полягає у відмові від переходу, припиненні взаємодії та повідомленні дорослого, якому дитина довіряє.

Доцільним є використання вправи «Цифровий світлофор». На зелених картках подаються безпечні дії: використання навчального ресурсу, погодженого з учителем, або звернення до батьків за порадою. На жовтих — ситуації, що потребують перевірки чи дозволу дорослого. На червоних — повідомлення пароля сторонній особі, розміщення чужого фото без згоди або відповідь на погрози незнайомця.

Кожне рішення необхідно обґрунтувати. Такий підхід сприяє розвитку критичного мислення та допомагає уникнути механічного запам'ятовування.

Окремої уваги потребує протидія кібербулінгу. На уроках слід формувати розуміння того, що образливі повідомлення, висміювання та поширення принизливих зображень можуть завдавати реальної шкоди. Діти мають знати: у випадку онлайн-цькування не потрібно відповідати агресією, а варто припинити небажану взаємодію, зберегти докази за допомогою дорослого та повідомити про ситуацію.

М. Швардак (2025, с. 28–30) визначає навчання цифрової грамотності, кібергігієни та протидії соціальній інженерії серед важливих складників захисту цифрового освітнього простору. На рівні початкової школи ці положення мають набувати зрозумілої дитині форми: обережно ставитися до незнайомих повідомлень, не розголошувати конфіденційних даних, користуватися погодженими цифровими ресурсами та звертатися по допомогу.

Важливим результатом навчання є також упевненість дитини в тому, що вона може повідомити дорослого про помилку без страху осуду. Якщо учень випадково відкрив небажану сторінку або відповів невідомому користувачеві, першочерговим завданням має залишатися забезпечення його безпеки.

Формування навичок мінної безпеки в умовах воєнного стану

Мінна безпека посідає особливе місце в сучасній початковій освіті. На відміну від багатьох повсякденних ризиків, наслідки необережного поводження з вибухонебезпечними предметами можуть бути незворотними, а самі небезпечні об'єкти не завжди мають упізнаваний вигляд.

В. Платонов та Я. Овсяннікова (2023, с. 220–221) наголошують на необхідності врахування вікових особливостей дітей під час навчання мінної безпеки та використання спеціально розроблених навчальних матеріалів.

У процесі вивчення курсу «Я досліджую світ» мінну безпеку можна інтегрувати в теми «Безпечне довкілля», «Природа навколо нас», «Правила поведінки під час прогулянки», «Моя громада» та «Допомога дорослих у небезпечних ситуаціях».

Головне педагогічне завдання полягає не в докладному ознайомленні з різновидами вибухонебезпечних предметів, а у формуванні стійкого правила: невідомий або підозрілий предмет не можна наближено оглядати, торкатися його, переміщувати чи намагатися самостійно з'ясувати його призначення.

Діти мають засвоїти простий порядок дій: не наближатися, не чіпати, не дозволяти іншим наближатися, а перебуваючи в безпечному місці — повідомити дорослих і відповідні служби. Для повідомлення про небезпеку використовують номери 101 або 102.

Важливо пояснювати, що небезпека може бути пов'язана не лише з предметом, який має незвичайний вигляд. Покинуті речі, уламки боєприпасів, невідомі металеві предмети та території з попереджувальними знаками потребують особливої обережності.

Для формування відповідної навички можна використати дидактичну гру «Безпечне рішення». Учитель демонструє малюнок умовної ситуації: діти помітили незнайомий предмет під час прогулянки. До зображення додаються кілька варіантів поведінки. Учні мають обрати правильне рішення та пояснити, чому інші дії створюють небезпеку.

При цьому навчальне моделювання має здійснюватися виключно за допомогою малюнків, карток або інших безпечних дидактичних матеріалів. Не можна використовувати справжні підозрілі предмети чи проводити тренування на потенційно небезпечних територіях.

Доцільним є також аналіз ситуації «Незнайома стежка». Дітям пропонують умовну карту місцевості, на якій позначені дозволений маршрут і територія з попереджувальними знаками. Завдання полягає у виборі безпечного маршруту без наближення до позначеної території.

Така вправа сприяє розвитку просторового мислення та вмінню використовувати інформацію для запобігання небезпеці. Водночас учитель наголошує: відсутність попереджувального знака сама собою не доводить безпечність території.

Під час опрацювання мінної безпеки особливого значення набуває психологічна виваженість. Діти можуть мати власний досвід перебування поблизу бойових дій, вимушеного переміщення або інших травматичних подій. Тому недоцільно використовувати шокувальні фотографії, натуралістичні зображення травм чи емоційно напружені описи.

Замість залякування необхідно формувати впевненість у зрозумілих правилах безпечної поведінки. Учень має завершувати заняття не з відчуттям безпорадності, а з усвідомленням того, що існують конкретні дії, які допомагають уникнути загрози.

Формування навичок дотримання правил дорожнього руху

Дорожня безпека безпосередньо пов'язана з повсякденним життям молодших школярів. Навіть за умови супроводу дорослих дитина поступово вчиться орієнтуватися у вуличному просторі, розпізнавати дорожні знаки, користуватися громадським транспортом і враховувати поведінку інших учасників руху.

А. Лагутін та М. Борисьонок (2021, с. 87–88) визначають важливими напрямами навчання молодших школярів правилам дорожнього руху розвиток спостережливості, уміння передбачати небезпечні ситуації та систематичне закріплення практичних навичок.

Вивчення дорожньої безпеки в курсі «Я досліджую світ» не повинно обмежуватися запам'ятовуванням значень світлофора та окремих дорожніх знаків. Значно важливіше сформувати вміння правильно діяти на пішохідному переході, біля зупинки громадського транспорту, у дворі багатоквартирного будинку та під час пересування велосипедом.

Наприклад, під час вивчення теми «Мій шлях до школи» учні можуть працювати з умовною схемою вулиць. На ній позначені будинки, пішохідні переходи, зупинки, тротуари й місця, де огляд дороги обмежений.

Завдання полягає не лише в пошуку найкоротшого маршруту. Учні мають порівняти кілька варіантів і пояснити, який із них безпечніший та чому.

Інший варіант роботи — дидактична гра «Що приховує дорожня ситуація?». На ілюстраціях зображено різні обставини: автомобіль припаркований біля переходу, дитина стоїть за автобусом, пішохід користується телефоном, переходячи дорогу, або транспорт наближається до нерегульованого переходу.

Учні визначають можливі ризики та пропонують безпечний порядок дій.

Під час аналізу необхідно наголошувати, що навіть на позначеному пішохідному переході не можна автоматично вважати ситуацію безпечною. Потрібно зупинитися перед проїзною частиною, оцінити дорожню обстановку, переконатися, що водії надають можливість безпечно перейти дорогу, і лише після цього переходити, продовжуючи контролювати рух транспорту.

Ефективним прийомом є створення в класі навчального макета перехрестя. За допомогою картонних доріг, дорожніх знаків і моделей транспорту учні відтворюють поведінку пішоходів і водіїв.

Таке моделювання допомагає зрозуміти, чому водій не завжди може миттєво зупинити транспортний засіб, як виникають обмеження видимості та чому необхідно дотримуватися встановлених правил.

Окремо варто розглядати правила поведінки пасажира: користування ременями безпеки та відповідними дитячими утримувальними системами, очікування транспорту у визначеному місці, обережний вихід із транспортного засобу та недопустимість відволікання водія.

У старших класах початкової школи зміст доцільно доповнювати питаннями безпечного використання велосипеда, роликів і самоката з урахуванням вікових обмежень та чинних правил дорожнього руху.

Інтеграція трьох напрямів безпеки в змісті курсу «Я досліджую світ»

Кібербезпека, мінна безпека та дорожня безпека на перший погляд стосуються різних сфер життя. Проте з педагогічного погляду між ними існує спільна основа: у кожній із цих сфер дитина повинна навчитися помічати ризики, стримувати імпульсивні дії, дотримуватися правил та звертатися по допомогу.

Саме на цій спільності може ґрунтуватися інтегроване навчання.

Таблиця 1. Орієнтовна інтеграція безпекових питань у зміст курсу «Я досліджую світ»

Джерело: авторська розробка.

Запропонований підхід не передбачає механічного об'єднання всіх безпекових тем на кожному уроці. Інтеграція має відбуватися тоді, коли існує змістовий зв'язок між навчальними питаннями.

Наприклад, під час вивчення теми «Інформація навколо нас» доречно зосередитися на кібербезпеці, а під час опрацювання теми «Моя громада» — на дорожніх ризиках і способах звернення по допомогу. Мінну безпеку можна пов'язувати з правилами поведінки в довкіллі та розумінням значення попереджувальних знаків.

У першому й другому класах доцільно використовувати короткі пояснення, сюжетні малюнки, повторювані правила та дидактичні ігри. Для учнів третього й четвертого класів можна поступово ускладнювати завдання, пропонуючи порівняння ситуацій, аргументацію вибору та складання алгоритмів дій.

Отже, поступове ускладнення навчальних ситуацій забезпечує наступність безпекової освіти протягом чотирьох років початкового навчання.

Практичне застосування ситуаційного та проєктного навчання

Однією з методичних проблем формування безпечної поведінки є перенесення засвоєних знань у нові обставини. Якщо учень розглядав лише одну стандартну ситуацію, він може не розпізнати небезпеку, яка має інші зовнішні ознаки.

Тому доцільно використовувати ситуаційні завдання, у яких змінюються окремі умови, а дитина повинна самостійно обрати правильну поведінку.

Розглянемо приклад інтегрованого заняття для учнів третього класу «Безпечний маршрут: від школи до бібліотеки».

На початку уроку вчитель пропонує школярам уявну ситуацію: клас готується до відвідування бібліотеки. Для планування маршруту діти мають розглянути схему місцевості й визначити правила поведінки під час підготовки до подорожі та пересування.

Перше завдання пов'язане з цифровою безпекою. Учні отримують умовне повідомлення з невідомого облікового запису, у якому пропонується завантажити карту маршруту за незнайомим посиланням. Діти повинні вирішити, чи варто відкривати повідомлення, та пояснити, чому навчальну інформацію необхідно отримувати через погоджені з учителем джерела.

Друге завдання стосується дорожньої безпеки. На схемі зображено два маршрути: один коротший, але без належно позначеного місця переходу дороги; інший довший, із передбаченим пішохідним переходом. Учні порівнюють варіанти й аргументують вибір безпечнішого шляху.

Третє завдання присвячене мінній безпеці. На умовній карті показано територію, біля якої встановлено попереджувальний знак про можливу мінну небезпеку. Учні повинні відмовитися від маршруту через цю територію та пояснити необхідність дотримання встановлених обмежень.

На завершення школярі складають пам'ятку «Наші правила безпечної подорожі». У ній вони відображають основні рішення щодо інформаційної, дорожньої та мінної безпеки.

Перевага такого заняття полягає у спільній життєвій ситуації, яка об'єднує різні види ризиків. Діти розуміють, що безпечна поведінка не обмежується одним місцем або видом діяльності.

Водночас практичне виконання завдань повинно відбуватися в контрольованому освітньому середовищі. Для моделювання використовуються вигадані цифрові повідомлення та умовні карти, а не справжні підозрілі посилання чи небезпечні маршрути.

Важливим результатом може стати навчальний проєкт «Моя абетка безпеки». Учні створюють тематичні сторінки з короткими правилами та малюнками. Матеріали можна розмістити в класі, використати під час спільних занять або представити батькам.

Проєктна діяльність сприяє самостійному опрацюванню інформації, обговоренню різних поглядів і створенню практично значущого результату. Саме такі можливості проблемного та проєктного навчання виокремлюють Н. Білоусова й Т. Гордієнко (2023, с. 21–23).

Педагогічні умови ефективного формування безпечної поведінки

Результативність безпекової освіти залежить не лише від змісту навчальних матеріалів, а й від способу їх використання.

Першою умовою є систематичність. Навички безпечної поведінки потребують повторення в різних навчальних ситуаціях. Доцільно періодично повертатися до вже засвоєних правил, пропонуючи нові обставини їх застосування.

Друга умова — вікова відповідність. Навчальні пояснення необхідно будувати на зрозумілих дитині прикладах. Молодші школярі краще засвоюють короткі алгоритми, конкретні ситуації та візуальні образи, ніж великі обсяги абстрактної інформації.

Третя умова передбачає практичну спрямованість. Знання про небезпеку має завершуватися відповіддю на запитання: «Що я повинен зробити в такій ситуації?». Саме ця відповідь є підґрунтям для формування поведінкової навички.

Четвертою умовою є емоційна безпека освітнього середовища. Навчання не повинно викликати в дітей надмірного страху чи відчуття безпорадності. Учитель має підтримувати спокійний, доброзичливий тон, не вимагати від школярів розповідей про особистий травматичний досвід та враховувати індивідуальні психологічні реакції.

П'ята умова — узгодженість дій школи й родини. Дитині складно засвоїти правила, які дорослі систематично порушують у повсякденному житті. Наприклад, бесіда про безпечний перехід дороги втрачає виховний вплив, якщо батьки регулярно переходять із дитиною проїзну частину в небезпечному місці.

У дослідженні Л. Канішевської та А. Лесик (2023, с. 119–120) партнерська взаємодія батьків і педагогів визначається важливою умовою виховання відповідального ставлення молодших школярів до діяльності в цифровому просторі. Це положення доцільно поширювати й на інші напрями безпекового навчання.

Шоста умова стосується професійної готовності вчителя. Педагог повинен не лише володіти методикою навчання, а й користуватися достовірною інформацією про актуальні ризики, знати алгоритми реагування на небезпечні ситуації та критично оцінювати навчальні матеріали.

В. Коваленко й Т. Осипчук (2024, с. 35–41) обґрунтовують важливість розвитку цифрової компетентності педагогів у сфері кібербезпеки. Для вчителя початкових класів це означає необхідність дотримуватися правил захисту учнівських даних, відповідально добирати цифрові сервіси та навчати дітей безпечного користування ними.

Оцінювання сформованості навичок безпечної поведінки

Оцінювання результатів безпекового навчання потребує особливого підходу. Звичайна перевірка знань не завжди дає можливість встановити, чи здатна дитина застосувати правило в конкретних обставинах.

Тому пропонуємо оцінювати не швидкість відтворення визначень, а обґрунтованість і послідовність навчальних дій.

До основних критеріїв належать:

1. Розпізнавання небезпеки. Учень визначає ризик у запропонованій ситуації, помічає ознаки, що потребують обережності.

2. Вибір безпечного рішення. Дитина правильно обирає спосіб поведінки та відмовляється від небезпечних дій.

3. Практичне застосування алгоритму. Учень може відтворити послідовність безпечних дій під час рольової гри або роботи з навчальною ситуацією.

4. Звернення по допомогу. Школяр знає, до кого слід звернутися, і здатний зрозуміло повідомити про небезпеку.

На основі зазначених критеріїв доцільно виокремлювати три рівні сформованості навичок.

Початковий рівень: учень упізнає окремі небезпечні ситуації, однак потребує підказки вчителя під час вибору безпечної дії.

Середній рівень: дитина здебільшого правильно визначає небезпеку й відтворює відомий алгоритм, але за змінених умов потребує додаткового пояснення.

Достатній рівень: учень самостійно розпізнає ризик у навчальній ситуації, обирає безпечну дію, пояснює своє рішення та визначає можливість звернення по допомогу.

Такі рівні доцільно використовувати для педагогічного спостереження й планування подальшої роботи, а не для створення змагальності чи оцінювання особистої сміливості дитини.

Необхідно враховувати, що успішне виконання навчальних завдань не є доказом гарантовано безпечної поведінки в реальних умовах. Тому результати оцінювання слід розглядати як показники навчальної готовності, які потребують подальшого закріплення.

Обговорення результатів

Проведений теоретико-методичний аналіз дає підстави розглядати формування навичок безпечної поведінки як наскрізне завдання інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

Спільною педагогічною основою кібербезпеки, мінної безпеки та правил дорожнього руху є розвиток здатності дитини розпізнавати небезпечні обставини, контролювати власні дії та обирати відповідну поведінку. Водночас кожний напрям має специфіку, яку необхідно враховувати під час навчання.

У цифровому середовищі особливої ваги набувають критичне ставлення до інформації, захист персональних даних і своєчасне припинення небезпечної комунікації. У сфері мінної безпеки першочерговим є безумовне уникнення контакту з підозрілими предметами та потенційно небезпечними територіями. У дорожньому середовищі важливими є спостереження за обстановкою, передбачення руху транспорту та дотримання правил відповідно до конкретної ситуації.

Ці відмінності не заперечують інтеграції, а визначають її методичні межі. Спільні способи мислення й самоконтролю можуть формуватися в межах різних тем, проте алгоритми практичних дій повинні залишатися точними та відповідати характеру загрози.

Авторська пропозиція полягає в організації безпекового навчання за послідовністю «розпізнати — зупинитися — обрати безпечну дію — повідомити або звернутися по допомогу». Залежно від виду небезпеки ця послідовність конкретизується та закріплюється у відповідних вправах.

Методично важливим є поєднання коротких пояснень, аналізу ситуацій, практичного відпрацювання та повторного застосування знань за змінених умов. Така організація навчання створює передумови для поступового переходу від зовнішнього контролю педагога до більш усвідомленого самоконтролю дитини.

Водночас повноцінне оцінювання ефективності запропонованої методики потребує педагогічної апробації, порівняння результатів учнів на різних етапах навчання та спостереження за стійкістю сформованих навичок.

Висновки. Формування навичок безпечної поведінки молодших школярів є важливим завданням сучасної початкової освіти, значення якого посилюється в умовах цифровізації повсякденного життя та тривалих воєнних загроз. Ознайомлення дітей із правилами кібербезпеки, мінної безпеки та дорожнього руху необхідно спрямовувати на розвиток практичної здатності передбачати ризики й обирати безпечні способи поведінки.

Установлено, що інтегрований курс «Я досліджую світ» має належний методичний потенціал для систематичного опрацювання зазначених питань. Його зміст дозволяє пов'язувати безпекові знання з досвідом дитини, розглядати типові життєві ситуації та поєднувати інформаційне навчання з практичною діяльністю.

Обґрунтовано доцільність формування безпекової компетентності через розвиток когнітивного, діяльнісно-поведінкового, ціннісно-мотиваційного та соціально-комунікативного складників. Визначено, що особливу роль у цьому процесі відіграють ситуаційні завдання, дидактичні ігри, рольове моделювання, навчальні проєкти та вправи на прийняття рішень.

Запропоновано методичний підхід, за яким засвоєння правил безпечної поведінки відбувається послідовно: від розпізнавання небезпечної ситуації та усвідомлення можливих наслідків до практичного відпрацювання безпечних дій і застосування отриманих знань за нових обставин.

Доведено на рівні теоретико-методичного обґрунтування необхідність систематичності безпекового навчання, його вікової відповідності, психологічної виваженості та узгодженості дій учителя й батьків. Зокрема, під час вивчення мінної безпеки принциповим є недопущення будь-якого реального контакту дітей із потенційно небезпечними об'єктами, а під час навчання кібербезпеки — захист особистих даних і формування довірливої комунікації з дорослими.

Таким чином, формування навичок безпечної поведінки через призму курсу «Я досліджую світ» доцільно розглядати як послідовну педагогічну роботу, спрямовану на розвиток відповідальності, самоконтролю, обачності та готовності діяти відповідно до характеру небезпечної ситуації.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з апробацією розроблених навчальних завдань, удосконаленням критеріїв оцінювання безпекової компетентності та визначенням педагогічних умов перенесення засвоєних способів поведінки в повсякденне життя молодших школярів.

Список використаних джерел

1. Білоусова, Н. В., & Гордієнко, Т. В. (2023). Формування дослідницьких умінь молодших школярів на уроках із «Я досліджую світ». Наукові записки. Серія «Психолого-педагогічні науки», (2), 20–25. https://doi.org/10.31654/2663-4902-2023-PP-2-20-25

2. Дорож, І., & Ковальчук, А. (2023). Формування здоров'язбережувальної компетентності молодших школярів в освітньому процесі НУШ. Наукові записки. Серія «Психолого-педагогічні науки», (1), 43–53. https://doi.org/10.31654/2663-4902-2023-PP-1-43-53

3. Канішевська, Л. В., & Лесик, А. С. (2023). Формування безпечної поведінки молодших школярів у цифровому просторі. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки, (1), 115–121. https://doi.org/10.31494/2412-9208-2023-1-1-115-121

4. Коваленко, В., & Осипчук, Т. (2024). Проблема розвитку цифрової компетентності з кібербезпеки вчителів закладів загальної середньої освіти. Фізико-математична освіта, 39(2), 35–41. https://doi.org/10.31110/fmo2024.v39i2-05

5. Лагутін, А. Д., & Борисьонок, М. О. (2021). Особливості формування знань молодших школярів про правила дорожнього руху. У Безпека на дорозі: Матеріали ІІІ Молодіжної науково-практичної конференції (21 травня 2021 року) (с. 87–89). Донецький юридичний інститут МВС України. https://uu.edu.ua/upload/Nauka/Electronni_naukovi_vidannya/Zb_III-MNPK_z_BDR-21.05.2021.pdf

6. Мозуль, І. (2026). Теоретико-методичні особливості організації ігрової діяльності молодших школярів у процесі вивчення інтегрованого курсу «Я досліджую світ». Науковий журнал Хортицької національної академії, (1(14)), 15–21. https://doi.org/10.51706/2707-3076-2026-14-23

7. Платонов, В. М., & Овсяннікова, Я. О. (2023). Мінна безпека в освітньому середовищі як запорука навчання безпекової поведінки. У О. Е. Жосан (Уклад.), Захист психічного здоров'я учасників освітнього процесу в умовах війни та повоєнного часу: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (5 травня 2023 року) (с. 220–221). КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського». https://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/18154

8. Танська, В. В. (2026). Формування здоров'язбережувальної компетентності у молодших школярів на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ». Перспективи та інновації науки, (1(59)), 1658–1669. https://doi.org/10.52058/2786-4952-2026-1(59)-1658-1669

9. Швардак, М. В. (2025). Кібербезпека у цифровому освітньому просторі. Науковий журнал Хортицької національної академії, (1(12)), 26–33. https://doi.org/10.51706/2707-3076-2025-12-2

Підготувала статтю вчитель початкових класів, заступник директора з виховної роботи Ушомирського ліцею Іскоростенська Майя Ігорівна