Стаття "Формування різних класів антропогенних ландшафтів в енеоліті"

Формування різних класів антропогенних  ландшафтів в енеоліті та вплив перших поселенців на природу.

1. Сільськогосподарські ландшафти.

Найяскравішою археологічною культурою доби енеоліту була трипільська культура (IV—III тис. до н. е.). Її назва походить від с. Трипілля на Київщині. Ареал поширення трипільської культури сягає 190 тис. км², що нині входять до територій України, Молдови та Румунії.

     Клімат, за час існування енеолітичних культур - пізньоатлантичний кліматичний оптимум: дещо прохолодніпшй влітку, тепліший взимку і більш вологий, ніж сучасний, що й сприяло розповсюдженню широколистяних лісів у долинах Дністра, Південного Бугу і Дніпра. Отже, склалися кліматичні умови, сприятливі для господарської діяльності [5,с.54].

 Трипільці селилися на територіях багатих лісовими ресурсами, використовували їх для будівництва, а на вивільнених землях створювали сільськогосподарські угіддя. За підрахунками С.М.Бібікова для забезпечення  продуктами харчування трипільського поселення потрібно було 0,3га ріллі на одну людину . Виходячи з цього, в Тальянках (14000 населення) під посіви було зайнято близько 4200 га. Цілинні землі використовувалися 10 років, а потім переходили під пасовиська. Через 15 – 30 років знов використовувались для посівів. Зона землеробства навколо поселення за весь період існування (50 років) –   4200 • 3= 12600га, що  охоплювало територію радіусом 6,3 км[1, с.12]..

     Збільшення населення  призвело до розширення площ сільськогосподарських угідь, спонукало до розвитку екстенсивного господарства. Трипільці  вирощували  зернові культури. Найбільше посівів було пшениці однозернятки та двозернянки, гороху, ячменю, проса[6,с.3,4]. Ці культури були  невибагливими до умов вирощування, посухостійкими, стійкими до шкідників та бур’янів, скороспілими. Архаїчні методи землеробства приводили до виснаження земель, забур’яненості (показник зміни пилкового складу), появи шкідників, поширення ерозійної діяльності, зниження родючості ґрунту.

      На початковому етапі створення поселення значну частину харчового раціону складали м'ясо диких тварин. Полювали трипільці на м’ясних і хутряних звірів: благородний олень, дикий кабан, косуля, лось, бобри, борсуки, куниці, видри, зайці.  Надмірне  полювання призвело до  зменшення кількості диких тварин і збільшення частки домашніх тварин. В господарстві трипільців набули поширення: корови і бики, яких трипільці  використовували як тяглову силу; свині; невеликий відсоток складали кози і вівці.  Низький рівень продуктивності зумовив вирощування великої кількості цих тварин.

        Кількість тварин в малій сім’ї складає 1,1 ВРХ. Інших тварин ця сім’я не утримувала, адже основним кормом були залишки соломи після жнив. Лише коли об’єднувалося три сім’ї – могли мати 3-4 голови ВРХ, 2-3 МРХ, 2-3 свиней. Для Тальянок стадо тварин могло нараховувати 2000-2800 ВРХ, 1400-2000 МРХ, 1400-2000 свиней, 400-6000 коней. Така кількість домашніх тварин давала змогу отримати м'ясо (4 кг на місяць на одну особу),  молоко, шерсть, шкіру[2, с.45].

Поселення знаходилося на мисі між двома річками, тому в їхньому раціоні були беззубка річкова або мідії. кісток риби не виявлено, ймовірно, що в річках не було риби, бо її виловили ще перші поселенці.

2.Лісові ландшафти

     За характером рослинного покриву територія лісостепової фізико-географічної зони належить до Східно - Європейської лісостепової геоботанічної провінції. Пересічна залісненість зони становить 12,2 %. За історичний час вона змінювалась від 50 до 11%.У деревостанах найпоширеніші: дуб, граб, сосна, вільха, береза. Ліси голоцену займали  до 50 % території Придніпровської височини. Видовий склад різноманітний – це дуб, сосна, в’яз, липа, клен, ясен, граб, бук. Ці ліси були поширені на сухих вододілах. На перезволожених ділянках росли верба, вільха, осика, тополя. Чагарниковий ярус утворювали такі рослини, як ліщина, жостер, крушина, калина, тощо[7, с 86] .

   Трипільці широко використовували деревину. У будівництві використовували колоди дерев, а також гілля кущів. Для зведення одного  будинку було потрібно25 м.³ лісу. Багато деревини йшло на обігрів житла в зимовий період та приготування їжі. За підрахунками  лісом було зайнято 20 %  або 12535га, через будівництво кількість лісів знижувалась до 5%. На їх місці виникали сільськогосподарські посіви або пасовища. Найменше втрат зазнавала ліщина,  вона не поїдалася худобою і у пилковому складі її збереглося найбільше. Через 50 років існування поселення ліси майже зникали, залишалися  чагарники. [3,с.13].

    З’являються ділянки із рослинами,  які характерні для закинутих полів або пасовищ : подорожник, осот, полин.    Виходячи із даних про кількість будов на поселенні Тальянки, затрат деревини  на одну будівлю, приймаючи кількість деревини на один гектар лісу дорівнює 300м³ і використання опалення, приготування їжі, виготовлення кераміки та інші потреби 0,1м³ в день на будинок.

 2700 будинків • 2 м³ = 67 500 м³ або 22 га лісу.  Господарські потреби 20,25 • 0,1м³ •на 365 днів • на 50 років =3 695 625м³ або 12 312 га.   225га +12 312 га = 12 538 га лісу.Враховуючи, що лісистість 50 %, то площа збільшується в два рази 25 074га або 9 км[1, с.46].

      За 50 років  ліси зникають майже повністю, а господарська діяльність трипільців не дає змогу відродитися лісам. Як наслідок, пильцево – споровий аналіз показує зменшення кількості пилку дерев, а збільшення  пилку рослин трав’янистих і кущів.

3.Техногенні ландшафти  

      Трипільські поселення широко використовували різні корисні копалини в господарських потребах, особливо це стосується глини. Вона використовується у будівництві, виготовленні кераміки. Для зведення однієї будівлі потрібно було до 20 т. глини. Всього було 2770 будівель (використання глини  55400 тонн). Найбільше глини видобувалося на північному заході, решту глини видобували на схилах річки Тальянки. На сході і на південному сході утворилося яроподібне заглиблення. Можливо, це і було місце видобутку глини. Пізніше це заглиблення було розмите поверхневими водами. Створення таких «кар’єрів» відігравало роль не тільки родовищ, а й, можливо, оборонних ліній  від набігів інших племен.

    Для розпису трипільці використовували бентонітові глини, які зустрічаються на південь від поселення поблизу с. Легедзине, а також на північному сході с. Тальянки.  Видобуток корисних копалин приводить до утворення потужної сітки яружно – балкової системи ( вигляд сучасних ландшафтів) та замулення річок.

4. Селитебні ландшафти

    Тальянківське поселення розташоване на вододілі, який обмежений долиною річки Тальянки і невеликого струмка ( праві притоки р. Гірський Тікич, басейну р. Південний Буг). Із південного заходу поселення відділене кар’єром, де, можливо, видобували будівельний матеріал. Між струмками на заході і кар’єром  прохід близько 300м. Далі вододіл порізаний ярами глибиною до 5-10м. Таким чином, це природні бар’єри, які, можливо, захищали поселення від набігів інших племен.

    Площа поселення займає 450га. Довжина поселення біля 3км., а ширина в південно-західній частині біля 1,8км. і 1,1км. в південно-західній частині.

    Розміри поселення визначені за допомогою аерофотознімків дають змогу побачити  систему забудови та їх приблизну  кількість. Частина поселення була зруйнована сучасною забудовою,  тому кількість визначалася в середньому на 1га території поселення. На площі 232га було зафіксовано біля 1400 будинків, тобто 6 на 1га. Виходячи із загальної площі поселення, тут було біля 2700 будинків[4, с30].

    План поселення являє собою замкнутий із внутрішньої сторони контур у вигляді двох оточуючих прямокутних рядів у плані побудови, які стоять довгими сторонами паралельно один до одного. Ряди розділяє незабудований  простір шириною 70 – 100м. В південній частині поселення спостерігається ще один (третій внутрішній ряд,  паралельний іншим, розміщений на відстані 50 – 70м  від другого, але тут вільний простір був забудований окремими будинками та групами будинків. В середині замкнутого поясу найбільш щільно забудована північно – західна частина поселення[3,с 63]. Тут чітко видно радіальні ряди, які йдуть від другого ряду будинків. Такі ж радіальні ряди будов спостерігаються і в південно – східній частині, які прилягають до берега Тальянки. Можливо, ці радіальні вулиці використовувались в господарських цілях,а саме: транспортування будівельних матеріалів із місць видобутку до будівництва. Внутрішня радіальна забудова тяжіє до країв поселення, залишаючи в центрі вільну площу біля 60га, місце для обрядових дій або зимівлі худоби.

   Рельєф зазнав змін під впливом перших поселенців: за рахунок будівництва і нераціонального ведення господарства. Значного негативного  впливу на природу завдало будівництво. Видобуток глини привів до утворення яружно-балкової системи, також яри на південь та вздовж річки Тальянки. Значна кількість глини, яка залишилася після спалювання жител, а це близько 55400 тон (це близько 123,1 т./га.), змінила рельєф і привела до формування ерозійних процесів. Глина добре розмивалась і замулювала річки, які були навколо поселень.  Річкова система зазнала впливу ерозійних процесів, як наслідок заболочення, де витік впадає в Тальянку – це, можливо, результат нанесення глини з поселення.

     Рослинний світ зазнав нищівного впливу населення. Лісистість, що становила 50 %, враховуючи рослинні угрупування долин рік, після господарювання трипільців займає лише 5 %  території. За 50 років існування поселення на території поселення збільшується кількість бур' янів – лобода, осот, волошка, подорожник.  Полювання трипільців на диких тварин призвело до зміни видового складу тваринного світу та зникнення окремих їх видів.

    За 50 років існування поселення трипільців люди змінили повністю природні ландшафти, а простіше вони їх повністю знищили. Замість лісостепових ландшафтів з безліччю диких тварин,лісів , після себе вони залишили степову, майже пустельну ділянку з великою кількістю спаленої глини.

   Цей історичний факт має стати уроком  сучасному суспільству, яке на іншому, значно вищому рівні господарювання, веде  нераціональне використання природних ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. БібіковС.М. Верхньопалеолітичні знаходища на Середньому Подністров'ї/ С.М.Бібіков // Археологічні пам'ятки УРСР., К.,1949 - Т. 2.

2.Журавльов О. П.Тваринництво та мисливство у Трипільських племен на території України/ О.П.Журавльов. - Київ 2008 – 250с.

3. Колесников О. Г.Трипільське домобудівництв/ О.Г.Колесников //  Археологія, 1993 - №3-  С. 63-67.

4.Круц В. О. Питання демографії Трипільської культури/ В.О. Круц// Археологія,1993- №5 – С. 30-32.

5. Кременецкий К. В. Палеоэкология древнейших земледельцев и скотоводов Русской равнины/ К.В.Кременецкий. – М., 1991. – 64с.

6. Пашкевич Г. О. Відейко М. Ю. Рільництво племен Трипільської культури/ Г.О. Пашкевич, М.Ю.Відейко. – К., 2006. – 145с.

7.Янушевич З. В. , Кременецький К. В.. Пашкевич Г. А. Палеоботанічні дослідження Трипільської культури// Археологія, №3 1993 -№3 – С. 143