Стаття "Формування життєвої компетентності учнів на уроках української мови і літератури"

Формування життєвої компетентності учнів на уроках української мови і літератури

  Сучасний світ – час запровадження нової якості життя. Суспільно-економічні відносини змушують людину виявити активну життєтворчість, мобільність та самостійність. Сьогодні йдеться про формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми.

Перед школою стоїть серйозна задача виховати особистість, здатну до самоосвіти, розвитку, якій властиві якості громадянина, гідного члена правового суспільства. Тому важливим і актуальним у роботі навчальних закладів, кожного учителя України є формування життєвих компетентностей учнів. Основна мета - виховати особистість, яка володіє сукупністю компетентностей комунікативною, інформативною, пізнавальною, соціальною, саморозвитку, які виступають як міра здатності людини до діяльності.

   Однією з найважливіших ознак сучасної школи є формування життєвої компетентності. Це -  життєва мудрість, норми поведінки, творчі здібності, життєвий досвід та досягнення.

  Формування життєвої компетентності має відбуватися на всіх уроках, а зокрема й на уроках української мови й літератури.

     Життєва компетентність учня – це запорука його успішного входження в систему соціальних, економічних, політичних та культурних відносин. Дитині недостатньо допомогти здобути знання, ще необхідно навчити користуватися ними. Знання та вміння учня формують його життєві компетентності, необхідні для успішної самореалізації в житті, навчанні та праці.

   Важливою умовою навчання і першим кроком до формування життєвої компетентності учня є внутрішня мотивація (самомотивація).

  На уроках української мови й літератури треба вивчати і творчо застосовувати нові методи, прийоми, форми організації навчальної діяльності, не боятися змін, працювати в новому режимі, експериментувати. 

«У кожній людині є сонце … Тільки не треба його гасити». Цей вислів  Сократа став лейтмотивом у проведенні уроків української мови та літератури, що стимулюють розвиток  життєвих компетентностей учнів.

   Формування комунікативної компетентності – одне з головних завдань формування адаптованої до сучасних умов людини. Ця компетенція формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування.

   Для формування життєвої компетентності на уроках української мови й літератури  використовую інтерактивні методи та прийоми (роботу в групах, парах, ігрові технології), які формують уміння колективно вирішувати завдання, сприяють активізації особистісних якостей школяра.

   Наприклад, для учнів 6 класів на уроці української мови цікаво проходить гра «Віриш – не віриш», коли вони оцінюють, чи правильно вчитель аргументував певне твердження. Так школярі не просто уважно слухають, а й аналізують сказане, знаходячи неправильне твердження. А спостережливість і аналіз у житті знадобляться завжди.

  На уроках української літератури чільне місце посідають такі види робіт, як створення асоціативних рядів («Асоціативне ґроно» чи «Асоціативний кущ»), формулювання запитань, що стимулюють дитину задуматися над тим, чи відповідають її уявлення загальнолюдським («Мікрофон» або «Я думаю так»): «Чого навчає цей твір (образ)?», «Як би ви вчинили, якби були на місці персонажа?», «Чи потрапляли ви в подібні ситуації?» тощо. Так формуються комунікативна та мотиваційна компетентності.

   На уроках   намагаюся не лише давати дітям знання, а й учу бачити головне - робити висновки, самостійно здобувати знання, відкривати для себе щось нове.

   Вважаю, що цей процес більш ефективний, коли діти застосовують свої знання та здібності відповідно до реальних життєвих ситуацій, створюючи буктрейлери, проєкти, презентації, портфоліо... На уроках української мови та літератури навчаю бачити головне, робити висновки, самостійно здобувати знання, відкривати для себе щось нове.

   В умовах безперервного навчання найголовніше завдання школи – навчити учнів навчатися самостійно.

Для цього на уроках української літератури формуємо в учнів такі вміння:

-         прочитавши твір, уміти визначити проблеми, які порушуються, самостійно та критично їх аналізувати;

-         усвідомлювати, де в життєвих ситуаціях можна використати здобуті знання і вміння;

-         уміти працювати з текстом твору, добирати факти, художні деталі, аналізувати їх, робити висновки й узагальнення;

-         уміти працювати в колективі над розв’язанням проблем, поставлених однокласниками;

-         уміти користуватися знаннями, одержаними поза школою (радіо, телебачення, Інтернет ) .

    Одним із найважливіших засобів розвитку особистості, її життєвої компетентності є діяльність, бо навчити й виховати можна лише в дії. Урок української літератури має бути співтворчістю вчителя й учня, діяльність яких ґрунтуватиметься на взаємодії і діалозі, що забезпечить найвищий рівень сприйняття й відкритість до впливу один на одного.

    На уроках української літератури головним є не накопичення знань і вмінь, а самостійна та практична діяльність, у процесі якої учні поринають в атмосферу творчої активності. Ефективним для виявлення та розвитку творчих здібностей учнів середнього шкільного віку на уроках української мови й літератури є проведення уроків-подорожей, рольових ігор, уроків-вистав, уроків-вікторин.      Для дітей старшого шкільного віку більш цікавими є нестандартні уроки (уроки з використанням мультимедіа, уроки-конференції ), які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей, що є складовими соціальної компетентності.

   Вважаю, що головне завдання уроків української літератури – вивчати твори в атмосфері емоцій, дискутуючи, розмірковуючи, аналізуючи їх. Твір повинен сприйматися не лише розумом, а й душею. Дискусійна модель навчання сприяє формуванню в учнів умінь розглядати порушені проблеми з різних точок зору, сперечатися, переконувати, щоб у майбутньому вміти знайти правильне рішення в різних життєвих ситуаціях.

    Однією з важливих форм набуття життєвої компетентності є евристичність навчання. Прочитавши будь-який твір української літератури, учні бесідують за його змістом, висловлюючи свої думки. У такий спосіб вони готуються до життя.

  Глибокому сприйманню творів сприяє використання під час їх аналізу різних видів мистецтва: літератури й музики, літератури й живопису, літератури й театру. Розкриття поетики одного мистецтва через інше робить зрозумілим душевний стан героїв.

  На уроках використовую різноманітний матеріал краєзнавчого та
літературознавчого характеру. Добираю тексти про видатних людей, про досягнення культури,  історичне минуле.

   Для компетентності саморозвитку характерне уміння самостійно здобувати інформацію з різноманітних джерел різними способами виділяти головне, аналізувати, оцінювати, використовувати на практиці для власного розвитку, прогнозувати результат такої діяльності, докладати зусилля для його досягнення.

  Значною проблемою для сучасного уроку української мови й літератури є організація роботи з розвитку мовлення. Думаю, що така робота має здійснюватись на кожному уроці (звичайно, у доцільно підібраних формах і з урахуванням часу).

  Тому уроки української мови, під час яких відбувається вивчення певного мовного матеріалу, мають бути ілюстрованими прикладами і завданнями, пов’язаними із сучасним життям, культурою, мистецтвом, історією тощо.  

  Формування життєвої компетентності учнів – нагальна проблема сьогодення, розв’язання якої допоможе сформувати на уроках української мови й літератури вміння, необхідні для сучасного життя. А саме:

-         гнучко працювати з інформацією (вміти здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітні джерела інформації);

-         бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;

-         запобігати конфліктним ситуаціям або вміло виходити з них;

-         адаптуватись до життєвих ситуацій;

-         виявляти готовність активно приймати рішення;

-         уміти передбачати труднощі й шукати шляхи раціонального їх розв’язання;

-         творчо мислити, знаходити нестандартні рішення...

  Необхідно формувати життєву компетентність учнів на уроках української мови й літератури, бо вона  забезпечує здатність орієнтуватися в сучасному суспільстві, швидко реагувати на запити часу, ефективно та успішно самореалізуватись у світі.