Стаття "Гуманно-особистісний підхід до дітей в освітньому процесі"

Зіненко Надія Михайлівна

учитель історії та суспільних

дисциплін,

(вища категорія)

Недригайлівської спеціалізованої ЗОШ

І-ІІІ ступенів ( опорний заклад)

Недригайлівської селищної ради

Сумської області

Гуманно - особистісний підхід до дітей  в освітньому процесі

Анотація

Ідея гуманно - особистісного підходу в освітньому процесі сьогодні є дуже актуальною і затребуваною. Бо лише саме такий підхід дає можливість виховати нову людину, яка буде відповідати моделі випускника нової української школи : це особистість, патріот і інноватор. Гуманно - особистісний підхід – це єдиний шлях, який  дійсно забезпечить реалізацію вимог сучасного суспільства і дасть можливість назавжди поховати тоталітарний підхід в освітньому процесі.

Ключові  слова: гуманність, гуманна педагогіка, загальнолюдські цінності, особистість.

Актуальність .

В умовах реформування сучасної школи, в процесі створення цивілізованої демократичної держави,  модернізаційних  процесів загальної середньої освіти  надто важливе значення має гуманно - особистісний підхід в освітньому процесі . Формування   ключових та предметних компетентностей, необхідних кожній сучасній людині , неможливий без гуманного,особистісного підходу в освіті. Сучасний  випускник повинен не тільки мати необхідну суму знань, вмінь, а  й повинен бути  наділений цінностями, і в першу чергу це повага до людської гідності та прав  людини , толерантності, визнавати цінності культурного різноманіття.  І саме завдяки гуманно - особистісному підходу  в освітньому процесі можна досягти мети повної загальної середньої освіти, а вона чітко визначена  статтею 12 Закону України «Про освіту» - «Всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованій взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення  і навчання впродовж життя, готова до свідомого вибору та самореалізації, відповідальності,  трудової діяльності та самореалізації»[5,15  ]. І завдання кожного учителя допомогти кожному маленькому школяру навчитися жити в цьому великому і такому неосяжному світі…

Аналіз останніх досліджень

Проблема гуманно - особистісного підходу в освітньому процесі висвітлена у роботах вчених філософів освіти : В.О.Сухомлинського, Ш.О. Амонашвілі, докторів педагогічних наук А.Й Сіротенко, Т.І Сущенко. Різні аспекти даної проблеми розглядали такі дослідники, як В.Г. Бутенко, О.І. Виговська, І.І. Огієнко, О.В. Столяренко; авторами сучасних концепцій особистісно-зорієнтованого навчання і виховання є І.Д. Бех, В.О.Білоусова, С.У. Гончаренко, Ю.І. Мальований, О.Я. Савченко, І.С. Якиманська та інші. Ці, та багато інших авторів доводять необхідність гуманізації освіти як однієї з найважливіших умов відродження національної освіти. Процес гуманізації освітнього процесу професор О.І. Вишневський бачить у відході від культу сили, бо вважає, що саме шкільні роки й навчальні взаємини формують майбутнє життя дітей.

Мета.

Визначити основні принципи та методи гуманно - особистісного підходу в освітньому процесі відомого педагога, філософа освіти Ш.О. Амонашвілі ,їх важливість та  необхідність застосування  в освітньому процесі, у зв’язку з реформуванням освіти та формуванням Нової української школи.

Вчитель не тільки вчить, а й сам постійно вчиться, збагачуючи себе досягненнями педагогічної науки.  Саме вчителі є представники мистецтва педагогіки. Педагогіка  - це не просто мистецтво,  а це мистецтво, яке повинно підносити Людину,  творити з неї особистість, здатну засвоїти різноманітний виробничий і духовний досвід суспільства. Педагогіка повинна бути гуманною і саме ця ідея є основною в педагогічній творчості відомого педагога Шалви Олександровича Амонашвілі, автора «Педагогічної симфонії», «В школу з шести років», «Сповідь батька синові», «Школа життя » та інші.

Гуманна педагогіка – це постійне оновлення школи життя, багатогранної творчої діяльності вчителя та учительських колективів. Основним критеріями якої є : віра в можливості Дитини; розкриття самобутності природи в Дитині; повага та ствердження її особистості; спрямування її на служіння добру і справедливості.

Гуманне педагогічне мислення не є відкриттям сьогодення . Життєвість його принципів залежить від рівня розвитку суспільства. Відомий вчений Фром писав : «Я вірю, що розум не може бути дійсним, доки в людині немає надії та віри. Одне з двох: або західний світ виявиться здатним відродити гуманізм, або Захід загине, як і багато інших цивілізацій».

Зупинимось на головних принципах гуманної педагогіки в освітньому процесі, які визначає Ш. Амонашвілі в своєму педагогічному трактаті

« Школа Життя». Педагогіка по Амонашвілі вражає, як свіже повітря на порозі школи, коли після уроків виходиш з її гармидеру і задухи. Але педагогіка повинна бути екологічно чистою, на відміну від забрудненої – авторитарної. Всі діти прагнуть до розвитку і нам не потрібно примушувати їх вчитися,  потрібно не заважати їм у цьому. Гуманна педагогіка -  не вседозволеність. Це виховання любов’ю,  яка організовує й творить. Кожна  дитина прийшла у цей світ не випадково. У неї своя життєва місія, яку ми не знаємо.  І наш обов’язок – допомогти їй виконати цю місію. Цей постулат є основою учительської філософії Амонашвілі. Він перевертає, знищує всі основи традиційної авторитарної педагогіки.

Піддається розвінчуванню навіть червоний колір авторучки, якою вчитель  підкреслює помилки і ставить оцінки. І щось не видно, щоб кількість дитячих помилок зменшувалася через те, що процес навчання супроводжували контроль,  виправлення помилок та оцінки. Амонашвілі пропонує вчителю замість червоного чорнила, користуватися, наприклад, зеленим, відзначаючи успіхи, досягнення дитини. «Будь-яка  наука потрібна лише для піднесення людини. Чи не дивно, що у нас школяр – вічна жертва викладання йому наук? Не сама історія, хімія, фізика  важлива в школі, історія , хімія, будь-яка наука повинна бути проводом, через  який вчитель проводить світло» - так говорить Амонашвілі, бо він  вірить в дитину і її призначення в цьому світі.

Сучасне значення слова «школа» втратило суть духовності і суть радості, і школа стала назвою навчального закладу, озброює підростаюче покоління знаннями й уміннями, вважає  Амонашвілі. Але школа  (з латинської Скале) є «скелясті, важкі сходинки, які ведуть угору, що вимагають сили волі сходження, піднесення душі»[ 1,12]. Школа трактується також як будинок радості, що не заперечує складності сходження по скелі, бо справжню радість можна пережити  лише в процесі подолання труднощів. Не піддаючи значущість знань і умінь,  педагог стверджує, що якість знань, цінність ідей, думок і діяльності людини залежать не тільки від знань, а й від їхньої духовної насиченості. Амонашвілі застерігає, як небезпечно для суспільства давати бездуховній, безсердечній людині сучасні вищі знання про закони природи, людської психіки і Всесвіту !? Тому  основа основ у школі Амонашвілі – уроки духовного життя. Занепад духовного життя затримує еволюцію людства, підйом духовного життя визначає його розквіт і прогрес.  В душі і серці дитини повинні бути поселені світлі образи, думки і мрії,  почуття прекрасного і розуміння безмежності, відповідальність за свої дії, думки, почуття турботи та співчуття, свідомість життя, смерті і безсмертя. Більше того, школа повинна жити життям сьогоднішнім, а не вчорашнім, а навіть завтрашнім.

Гуманно - особистісна спрямованість освітнього процесу  полягає в тому, що головною постаттю є Дитина. Як сприймати її? Вчитель повинен бути просякнутим оптимізмом щодо дитини, він вірить в її можливості, він заохочує  до самовиховання,  до збагачення та розширення духовного світу. Амонашвілі говорить так : « Якщо Всесвіт справді безмежний, а Природа не має ліку в своїй творчості, то єдиною моделлю цієї безмежності та цих багатств є дитина»[2,5]. В дитині закладені прагнення до розвитку, який відбувається в процесі подолання труднощів; прагнення до дорослішання, до свободи. І дорослі, вчителі повинні спілкуватися з дитиною на рівних, постійно утверджувати в ній особистість, виявляти довіру, доручати справи дорослих, покладаючи на неї обов’язки, вчити бути відповідальним, бути благородною особистістю і громадянином. Вчитель проголошує загальнолюдські цінності, але веде дитину - учня до цих цінностей через осягнення цінностей свого народу, своєї нації, країни, своєї Батьківщини. Вчитель повинен виховувати почуття любові до Вітчизни, до рідного краю, до землі , по якій ти ходиш, яка тебе годує, поваги до попередників, які жили і творили її.

Основною складовою освітнього процесу є урок. Амонашвілі наголошує, що урок повинен нести світло, він має бути акумулятором життя дітей, він є самим життям дітей. В Школі Життя 14 уроків, але назви їх не такі, як в загальній школі. Уроки осмислення краси, уроки про світ наук, уроки рідної мови. Літературні твори не просто прочитані, а вони пережиті, як реальні, які закликають до співчуття. Такий   підхід потрібен і на уроках історії, щоб не просто викладати фактичний матеріал, а щоб діти відчули на собі важку працю становлення незалежної України, чи раділи здобуткам Русі – України, чи разом з гетьманами переживали успіхи молодої козацької держави чи плакали з її падіння. Це може бути така форма уроку , як вільне обговорення, читання легенд, уроки мовчання і думання, уроки спілкування, уроки подорожі, дослідницькі проекти, опис  родинного дерева і презентація його.

Сьогодні , в час інформаційного суспільства, зростає роль надання послуг. Школа теж надає освітні послуги  і головним поки залишається вчитель – але не робот  чи бездушна машина. Учитель повинен бути сонцем, що випромінює людське тепло, сіє знання не тільки в пам’яті й свідомості, а й у душах і серцях. Вчителя ніколи не полишає: щира любов і відданість до кожної дитини, почуття глибокої відповідальності, розуміння кожної дитини, добре і чуйне серце. Школа Життя -  у Амонашвілі, а в нас в Україні постає Нова українська школа і рекомендації вчителю від великого педагога можна повністю прийняти :

• Говорити : «Ми чекали вас».
• Спілкуватися з дитиною як з дорослою.
• Смійтеся разом.
• Своє обурення поведінкою виражайте : я від тебе цього не чекав.
• Дивуйтеся, захоплюйтеся.
• Навчіть дітей випускати власні книжки, писати вірші.
• Вибачайтесь перед дітьми.
• Знайомте з планом уроку, але не бійтесь його змінити.
• Виражайте подяку за урок.
• Майте дар терпіння.

Висновки.

Отже, основні принципи гуманної педагогіки Шалви Амонашвілі є складовою гуманно-особистісного підходу в освітньому процесі. Знання їх, використання у педагогічній діяльності створює кращі можливості для реалізації завдань Нової української школи, бо  НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Гуманізація навчального спілкування, домінування діалогу, стимулювання внутрішньої активності учнів, ситуації вільного вибору, природність і щирість учительських слів і жестів є обов'язковими умовами повноцінного навчання, виховання і розвитку кожної дитини.

Список використаних джерел

1. Амонашвілі Ш.О. Школа життя. – Хмельницьк: Подільський культурно-просвітницький центр ім. М.К. Реріха, 2002.- 170с.
2. Амонашвілі Ш.О. Сповідь батька синові. - Хмельницьк: Подільський культурно-просвітницький центр ім. М. К. Реріха, 2009.-201с.
3. Бех І. Д. Проблеми методів виховання в сучасній школі //Педагогіка і психологія. -1996.-№4-с.136-140
4. Микичур Г.С.Гуманно – особистісний підхід до дитини в освітніх системах Європи. Збірник матеріалів науково-практичної конференції викладачів і студентів інституту педагогіки, психології і мистецтва. - Вінниця: ФОП Корзун Д. Ю., 2013-Вип.2.с.113
5. Про освіту : Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. Голос України. 2017. 27 верес. (№ 178-179). C. 10–22.
6. Освітні технології: Навчал.метод. посібник /О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. Ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К.,. 2001. – 256с.

Слухач: ______________        Зіненко  Надія Михайлівна 0508837735

Керівник: ______________     Сидоренко Ірина Валеріївна,       ст. викладач

Дата захисту: 17.10.2019        Термін навчання:            09.09.2019-17.10.2019