Стаття "Незнайоме про знайомих або знайомі незнайомці"

Незнайоме про знайомих або знайомі незнайомці

Неможливо залишатися байдужим до кришталевої краплі роси на кучерявому смарагдовому листі салату, рубінового переливу вимитих коренеплодів редиски, із захопленням і подивом милуватися розмаїттям форм і кольорів овочів.

Сьогодні ми з вами здійснемо уявну подорож до городу. У минулому сад від городу відрізнити було важко. По сусідству росли яблуні і огірки, картопля і вишні. А щоб сюди не забрела худоба, господар городив, ставив огорожу. Звідси і походить слово «город».

«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — співається в жартівливій українській пісеньці, яка розповідає про родичів гарбуза: диню, огірочки, бараболю, квасолю, буряки, морквицю, біб. Різними шляхами приходили вони до нас. Колись люди не вміли удобрювати свої поля та городи. Вони просто кидали насіння у грунт, а коли грунт втрачав родючість, переходили на нове місце. Переселяючись, люди брали з собою насіння, і мандрувало воно разом з людьми  на сотні й тисячі кілометрів. Радо зустрічали люди заморських гостей, що їх привозили мореплавці, — помідори, кукурудзу… Різними шляхами потрапляли рослини на наші поля та городи. Люди відбирали для  посіву насіння від найкращих рослин, що не боялися ані спеки, ані холодів.

Якими смачними та звичайними здаються нам наші овочі Але виявляється, що батьківщина багатьох культурних рослин знаходиться далеко за межами нашої країни. Історія їх переселення зв’язна з цікавими історичними фактами. Але не всі завіси таємниць відкриває природа. Що ж ще  ми не знаємо про рослини, які вживаємо в їжу?

Наведемо деякі цікаві факти про культурні рослини.
Горох
       Вигнаному із раю Адамові прийшлося взятися до діла – обробляти землю, щоб прогодувати себе з Євою. Важко було Адамові звикати до тяжкої праці. І ось, коли він уперше взявся за обробку землі і вперше ходив за плугом, то дуже плакав. А де падали його сльози, виросла дивна рослина з насінням, схожим на сльози Адама. Це був горох. 
Порівняння сліз із горохом видно в такому прислів´ї : « Котяться сльози, як горох». Зараз словам «гороховий вінок» навряд чи надасть хто особливого значення. А в давнину гороховий вінок символізував родючість. В період святок в групі ряжених ходив персонаж «гороховий ведмідь» – хлопець, який від голови до ніг був обвитий гороховою соломою. Можна припустити, що цей карнавальний персонаж має пряме відношення до таких жартівливих виразів, як «чучело горохове», «шут гороховий».
     Збереглися відомості про те, що на Україні ще в ХХ ст. із горохових стебел виготовлялися обрядові атрибути учасників колядування. В українському фольклорі горох зберігає значення любовного символу. У відомій казці «Котигорошко» вагітність матері героя настає тоді, коли вона ковтає горошину. Вінок із стебел гороху в українській весільній пісні провіщав народження дитини. В наші дні горох втратив значення обрядового атрибуту. 

Огірки

«Ростіть , ростіть огірочки , в чотири листочки». Це слова з народної пісні. Можна подумати, що вони не чужинці, раз про них навіть у піснях  згадується Але вони- чужинці. Огірок – це трав’яниста рослина, батьківщина якої Індія. Огірок був відомий за декілька тисячоліть до нашої ери. Важке стебло огірка прикрашало стіни єгипетських храмів. У Давньому Єгипті багаті люди для здоров’я пили огірковий сік із трояндовою водою. Із Середземномор’я ця рослина розповсюдилась в інші країни Європи. А от в Україну була завезена не з Європи, а зі Східної Азії.. Огірки у нас узвичаїлися і ніхто їх не вважає ні ласощами, ні екзотикою. Їмо ми цю ягоду незрілою, тому що стиглий огірок ми навряд чи візьмемо до рота - шкірка у нього товстенна, а насіння тверде. До речі, саме слово «огірок» походить від грецького «агурос», що означає незрілий, недостиглий. А взагалі, огірки - однорічні рослини із родини гарбузових. Зустрічаються і малесенькі огірочки, і велетенські індійські огірки, кожен з яких може важити до 5 кілограмів і досягати метрової довжини.

Картопля

Батьківщина картоплі – Південна Америка, де вона росла високо  в Андах. Рослина мала гіркі на смак «ягоди» і на гілках і на корінні. Індіанці називали  цю рослину папа. За  однією з версій, 28 липня 1586 року в Європу потрапила перша картопля.  До себе на батьківщину її завіз англієць Томас Герріот з Колумбії. Англійці вважають, що саме вони першими розсмакували смак картоплі і зробили його надбанням європейської кухні. За іншою версією бульби картоплі привезли до Європи іспанці у середині 16 століття. Вона нагадувала їм земляні гриби - трюфелі. Так картопля стала називатися тартуфоло. У Франції в кінці 18 століття картопляні квіти носили у волоссі, робили з них букети. У Німеччині вирощували картоплю на клумбах перед палацами. Про те, що у картоплі можна їсти лише бульбу, багато хто спочатку навіть не здогадувався. Селяни намагались їсти її плоди, що нагадували зелені ягоди і були не лише не їстівні, але й отруйні. Церква оголосила бульби «чортовими яблуками» і заборонила їх. То ж не дивно, що селяни відмовлялися садити картоплю, а коли власті примушували їх засаджувати нею лани, вони бунтували, — знищували картоплю, вбивали панів та царських службовців. Так і увійшли в історію ці бунти під назвою «картопляні».

Вважається , що вперше на Україні картоплю посадили в 1805 році в Харківській губернії.  Проте вона була відома ще запорізьким козакам. Вони, мабуть, привозили її зі своїх походів.

        Першим овочем вирощеним в космосі є – картопля.  У світі існує близько 5 тис.сортів картоплі. Зараз найбільші площі для посіву картоплі відведені в Китаї, саме тут та в Індії вирощується третина всієї картоплі в світі. 
Найдорожчий в світі  сорт картоплі– «Лa Боннот». Коштує така картопля – 500 євро за кілограм. Її збирають на острові Нуармутьє (Франція). Синій сорт картоплі «Вітелотте» – залишається синім навіть після варіння. Найнебезпечнішим шкідником картоплі є – колорадський жук. У Бельгії знаходиться музей картоплі, де описується історія картоплі. У місті Маріїнськ в 2008 році  відкрили пам’ятник картоплі.

Томати

Томат – один з найпопулярніших овочів. Його батьківщина – Південна Америка Індіанці племені ацтеків називали цю рослину «тумантла», що означає «велика ягода». Іспанці почали називати «томат». Через океан цю рослину завезли в Італію, де її назвали «помідоро», що означає «золоте яблуко». У Росії помідори з’явилися за часів царювання Катерини ІІ з чуткою, що вони отруйні. Європейські садівники розводили їх як екзотичну декоративну рослину. В американські підручники з ботаніки увійшла історія, як підкуплений кухар намагався отруїти стравою з помідорів Джорджа Вашингтона.

У 1822 році полковник Роберт Гібон Джонсон публічно з'їв відро томатів прямо на сходах будівлі суду в місті Салем, Нью-Джерсі. Двохтисячний натовп, що зібрався на виставу, з подивом виявив, що відставний військовий зовсім не збирається вмирати в жахливих муках - і помідор стрімко став  популярним.

Найбільший у світі помідор виростили в штаті Вісконсін в США. Він важив 2,9 кг.

Існує щонайменше 10000 різновидів томатів. Найменший помідор має менше 2 сантиметрів в діаметрі, а найбільший досягає ваги майже в 1,5 кілограма. Ла Томатина (ісп. La Tomatina) - щорічне свято, що проходить в останній тиждень серпня в іспанському місті Буньоль, автономне співтовариство Валенсія. Десятки тисяч учасників приїжджають з різних країн для участі в битві, «зброєю» в якій слугують помідори.             

Капуста

Важко сказати, коли на Русі вперше з´явилась капуста, коли її почали вирощувати. Але уже в Збірнику Святослава, датованому XІ ст., згадується про капусту. Вважається, що слов´яни не тільки поліпшили способи вирощування цієї рослини, але й вивели нові сорти та винайшли нові способи переробки і зберігання капусти – квашення.
Капуста входила до складу багатьох українських кулінарних страв і була в особливій пошані українців. Капуста – найбільш доступний і дешевий овоч. До того ж вирощують її майже повсюдно, навіть за Полярним колом. Батьківщина її – територія сучасної Греції. Принаймні стародавні елліни вирощували три сорти білокачанної капусти ще за триста років до нашої ери. До речі, від римлян пішла українська її назва, адже «капуста» латиною означає «голова». Крім вживання в їжу, капусту використовують в народній медицині для лікування багатьох захворювань, а також з неї роблять косметичні маски для покращення стану шкіри та волосся. Деякі сорти капусти культивуються в декоративних цілях. Вперше декоративні якості капусти оцінили в Японії, де було виведено безліч сортів з яскравим забарвленням.  Капуста – один з найдавніших видів овочів. І зараз вона посідає одне з почесних місць серед вітчизняного овочівництва.

Часник

Часник вважають  українським оберігом. Ця рослина, вперше потрапила до нас з Візантії в 9 столітті. У кожному будинку і на кожному столі обов’язково повинен бути часник. Це традиція, яка дісталася нам від наших дідусів і бабусь. Часник підвищує захисні функції організму до застудних захворювань, володіє антимікробною та легкою знеболювальною дією, сприяє покращенню роботи серця, нирок та процесу травлення. Знижує рівень цукру в крові, рекомендується при лікуванні атеросклерозу та гіпертонії.А згідно забобонам він володіє містичною здатністю відганяти нечисту силу. Головку часнику воїни вішали на груди – як захист від ран. А для перемоги, волхви радили вкласти три часниковиі зубці в чобіт. Крім цього, часник був обов’язковим гостем на весільних обрядах. Його вплітали у вінок і косу нареченій і клали у взуття нареченому. Породіллі клали на груди часничини, а немовляті натирали ним стопи і грудку, вішали над колискою і вшивали в одяг. Перед тим як хрестити дитину, мати з’їдала зубчик часнику і дихала його духом на дитя. Його клали в чашу з вином, їли з хлібом, а знатні люди вкладали часник в вуха. Предки вірили, що часник в кишені здатен захистити від вроків .

 Його садили на могилах – щоб дух не повернувся в будинок, а тіло не перетворилося на вампіра. Згідно  легенди, часник виник в результаті битви янголів і Диявола. Коли небесні охоронці вигнали свого супротивника в нижній світ, на землі залишилося два його смердючих сліди, що отруювали все живе. І тоді Бог направив на землю два променя. Вдарили вони в сліди, і на місці їх виросли цибуля і часник. Сказав тоді Бог: «безсило зло там, де ростуть по моїй волі ці рослини».

Цибуля ріпчаста 

Люди вирощують цибулю вже понад 5 тисяч років. У Єгипті, цибулі віддавали почесті як божеству. Цибулю і часник знаходили в саркофагах із муміями в єгипетських пірамідах, побудованих шість тисяч років тому, що свідчить про широке їх поширення ще в ті далекі часи. Цибуля була присвячена єгипетській богині Ізіді, і простому людові забороняли вживати її в їжу. Довгий час цибулю забороняли їсти у свята, тому що вона викликає сльози, коли потрібно веселитися.

Інує 1250 видів цибулі. Достатньо протягом трьох хвилин пожувати цибулю або часник, щоб убити в роті всі бактерії. У медицині, цибуля відома ще з часів Гіппокра, також  її корисні властивості були відомі знаменитому перському лікарю Авиценні. У стародавніх римлян, цибуля входила до військового раціону. Цибуля – хороший вітамінний засіб, в організмі вона нормалізує водно-сольовий обмін, а своєрідний запах і гострий смак збуджують апетит. З цибулі ріпчастої виготовляють  медичні препарати, її застосовуються при атеросклерозі і гіпертонії. Цибуля – популярний косметичний засіб для зміцнення коренів волосся, від її соку бліднуть веснянки.

  От і закінчилася наша подорож. Ми бачимо, як поступово рослини змінилися настільки, що стали зовсім не схожі на своїх диких предків. І ростуть поряд на наших полях та городах пришельці з різних далеких країв — кавун, огірки, картопля, квасоля і  дотепер слугують людям.