Стаття "Організація навчального діалогу на уроці літератури, присвяченому вивченню повісті М. Гоголя "Тарас Бульба"

Організація навчального діалогу

на уроці літератури, присвяченому вивченню

повісті Гоголя «Тарас Бульба»

… Як почати урок-діалог? Виокремлюються два способи початку навчального діалогу. Такий урок може початися реплікою учня його запитанням, його незгодою з позицією вчителя, його намаганням утвердити своє бачення навчального предмета. Але знаючи особливості психології сучасного школяра, констатуємо, що запитання-сюрпризи трапляються доволі рідко, особливо в тих класах, де учні виявляють здебільшого низький та середній рівень знань. Тому діалоги найчастіше починає вчитель, ставлячи перед дітьми завдання, проблему, запитання. Водночас учитель завжди готовий до того, що діти можуть перевизначити порушену проблему.

Для того, щоб навчальне завдання, поставлене вчителем, змогло народити навчальний діалог, воно повинно постати перед дітьми в образі учителя-співрозмовника, виступити як його точка зору, як його «голос», особиста позиція, що руйнує звичний образ мислення учня, стимулює дітей до творчості.

Якщо відштовхуватися від структури уроку-діалогу, то з самого початку уроку відбувається перерозподіл навчальної проблеми. Теми уроків за повістю М.В. Гоголя «Тарас Бульба» дають можливість кожному учневі поставити свої запитання, адже первинне прочитання твору обов’язково викликає у читача низку запитань, що потребують тлумачення, осмислення. Наприклад, «Чому автор говорить про Запорозьку Січ, що «ця дивна республіка була саме потребою часу?» В чому потреба її виникнення? Чому республіка дивна? Думки з цього приводу вибудовуються послідовно: у світі багато анархії, а республіка – високоорганізований державний устрій. Держави як такої ще не було – лише неозорий простір батьківщини.  Організованою Січ ставала тільки за воєнного часу, а під час миру спостерігалося презирство до праці, безтурботний розгульний бенкет.  У Гоголя читаємо: «Так ось вона – Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають всі ті горді і міцні, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!» Приведена цитата і тлумачення ключових слів дає можливість зробити висновок, що Січ – це сильне, волелюбне, але агресивне об’єднання.

Можна загострити увагу на позиції козацтва, яка стала визначальною у національній позиції, у виборі історичного шляху України. Читаємо у Гоголя: «…піднялася уся нація… за все, що накопичувало та збільшувало з давніх часів сувору ненависть козаків». Тобто дії козаків базувалися насамперед на ненависті до іноземців-колонізаторів, на любові до своєї землі, єдності, братерстві. На їхнє козацьке переконання, Тарас Бульба – герой, Андрій – зрадник. Хоча учнів повинно здивувати бажання батька якомога скоріше розпочати війну з турками лише заради того, щоб випробувати на міцність синів у справжньому бою. А ще Тарас Бульба намагається свої власні амбіції заховати за ширму війни за віру, хоча одна із заповідей християнства «Не убий!» Учні натикаються на черговий парадокс. Учитель повинен допомогти учням вирішити проблему: чи можна  до зображеного в художньому творі поставитися однозначно. Варто прийти до розуміння того, що реальність повісті  - це два світи, що доводять право кожен на своє існування у жорстокі середньовічні часи.  А потім і спробувати дати відповідь на головне проблемне запитання уроку: «Якою ж є людина, що живе за цих важких, хижих часів, як вона поводиться, що для неї має ціну, що стало сенсом життя?» Учні висловлюють свої думки щодо вищезазначених проблем, обґрунтовуючи їх, аргументуючи посиланнями на текст, тобто спираючись на позиції героїв та автора-оповідача. Щоб з’ясувати авторську позицію, потрібно згадати, що повість “Тарас Бульба» створювалася як одна із складових циклу повістей «Миргород» на ранньому романтичному етапі творчості Гоголя. Саме тоді письменника особливо цікавила проблема сутності людини взагалі. Гоголь шукав відповіді у своєму часі і, не знаходячи у своїх сучасниках ні любові, ні віри, вирішив, що державний устрій вбив у людині людину. Письменник спробував поставити людину в ситуацію абсолютної свободи, зобразивши козацьку вольницю. І знову повинні звучати проблемні запитання: «Яка ж людина вільна? Хто такий Тарас Бульба: символ національної гордості чи жорстокий батько?» Однозначної відповіді на ці запитання немає. Але така структура уроку-діалогу дає можливість виявляти усі загадки і парадокси тексту, постійно бути у ситуації «вченого незнання», не ставити крапки, оскільки складно знайти остаточне рішення. Учні повинні виявити своє неоднозначне ставлення до самої суперечливої постаті повісті – образу Андрія. Тим більше, що уважний читач зуміє в автора знайти рядки, які піддадуть сумніву категоричність позиції критиків, які в свою чергу стверджували, що Андрій – зрадник, а українське козацтво – такий собі ідеальний осередок патріотизму. Оскільки Гоголя цікавила насамперед людина, моральний бік її вчинків, то і вчинок Андрія варто розглянути не тільки з позиції зрадництва козакам, а й з позиції людини, здатної на співчуття, любов. Цей образ повинен викликати в учнів суперечливі думки, які не можна визнати остаточними.

Ще одне запитання буде доречним при проведенні уроку-діалогу: «Чому Гоголь умертвляє своїх головних героїв?» Спроба на нього відповісти породить інші цілком слушні запитання: «За що і з яких причин вони гинуть?», «Хто з них каже правду?», «У чому істина і сенс життя?»

Урок, на якому відбувся діалог, породить ще цілу низку запитань, що потребують осмислення і пошуку відповідей. Учасники діалогу опиняться на роздоріжжі, і таке усвідомлення  потребує від кожного формулювання власних аргументів на користь тієї позиції, яку він обрав. Таким чином вибір буде свідомим, учень повинен переконати себе в тому, що думка, яка виникла під час прочитання та обговорення повісті, є слушною.

Найважливішою  ознакою внутрішнього діалогу є так зване роздвоєння свідомості. Там, де має місце сполучник або (чи), не може бути на уроці монологу, розповіді вчителя чи прочитання статті підручника, в яких дається однозначне тлумачення сюжетних ситуацій, вчинків героїв, ідеї художнього твору.

У навчальному діалозі важко переоцінити роль запитань, адже, коли  вони виникають, тоді і починається шлях до справжнього опанування літератури.