Стаття "Особливості психолого-педагогічної роботи з цифровим поколінням"

Про матеріал
У статті висвітлено особливості сучасного покоління учнів, сутність поняття «покоління Z», вплив цифрових технологій на їх розвиток. Надано психолого-педагогічні рекомендації учителям щодо підвищення ефективності та результативності навчання учнів покоління Z.
Перегляд файлу

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ЦИФРОВИМ ПОКОЛІННЯМ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

 

Зоріна Ю.Л.

учитель біології, основ здоров’я та Захисту України

КЗ «Олешківська спеціалізована школа І-ІІІ ст. №2

з поглибленим вивченням іноземних мов»

Олешківської міської ради

 

У статті висвітлено особливості сучасного покоління учнів, сутність поняття «покоління Z», вплив цифрових технологій на їх розвиток. Надано психолого-педагогічні рекомендації  учителям щодо підвищення ефективності та результативності навчання учнів покоління Z.

Ключові слова: цифрові технології, «покоління Z», «кліпове» мислення, «теорія поколінь».

Сучасне покоління дітей народжується та зростає в умовах швидкого розвитку цифрових технологій, цифрової трансформації багатьох галузей суспільної діяльності тощо. Ці зміни молодь сприймає як повсякденні явища, це їх звичайний світ, в якому вони легко орієнтуються й приймають нові формати взаємодії природно.

Багато останніх досліджень вказують на те, що зміни, які відбуваються в процесі становлення цифрового суспільства, призводять до того, що традиційна система освіти неспроможна задовольнити потреби соціуму в підготовці сучасної молоді до життя в нових умовах.

На сьогодні всі школярі – це представники покоління Z. Зрозуміло, що вони значно відрізняються від попередніх поколінь. Саме тому так важливо досліджувати особливості цього покоління і, спираючись на них, розробляти ефективні методи та прийоми навчання, які зможуть мотивувати учнів до активної роботи, сприятимуть кращому засвоєнню інформації, а також виробленню умінь і навичок. Адже для того, щоб ефективно навчати молодь, потрібно розуміти їх мотиваційні чинники, способи мислення, особливості сприйняття навчального матеріалу в умовах постійного використання ними цифрових пристроїв. Саме в цьому і полягає актуальність дослідження.

До цієї проблеми вже неодноразово зверталися психологи та педагоги. Серед останніх досліджень можемо назвати таких авторів, як Г. Солдатова, Г. Колосова, А. Мірошникова, Л. Коростіль. Особливості покоління Z та способи педагогічної взаємодії з ними описано також у працях таких зарубіжних авторів, як Д. Коатс, С. Попова, Ш. Постник-Гудвін, А. Сапа, Є. Шамис [2].

Метою дослідження є аналіз особливостей сучасного покоління учнів, з’ясування впливу цифрових технологій на розвиток дітей, узагальнення оптимальних шляхів педагогічної взаємодії з сучасним поколінням.

Особливості нового покоління частково пояснюються "теорією поколінь",

створеною американськими вченими Нейлом Хоувом (Neil Howe) та Уільямом

Штраусом (William Strauss) у 1991 році [3]. Під поколінням вони мають на увазі певну сукупність людей, які народжені в проміжку приблизно 20 років. Представникам одного покоління притаманні подібні моделі поведінки та цінності, що сформувалися залежно від історичної епохи.

Теорія поколінь базується на твердженні, що історія циклічна. Адже кожні 80–90 років суспільні процеси певним чином повторюються, але в інших формах вияву. За цей час суспільство проходить такі етапи, як підйом, пробудження, спад і криза. У період підйому люди прагнуть об᾿єднуватися і групуватися. Під час етапу пробудження людей втомлює нав᾿язана їм дисципліна і правила, тому вони прагнуть автономії. Її вони здобувають у період спаду, тому що саме тоді відбувається процвітання індивідуалізму, а в період кризи старі порядки руйнуються і починають формуватися нові [6].

Виокремлення покоління груп в даній концепції зумовлено не просто датою

народження, а й набором схожих базових цінностей, сформованих під впливом певних соціальних, економічних і політичних умов, в яких людина зростає приблизно до 12-ти років, тобто особливостей навколишнього суспільного середовища індивіда та норм сімейного виховання, характерних для відповідного періоду [5].

Люди, які народилися в перехідний період, тобто плюс-мінус 3–4 роки від дати появи нового покоління, вважаються «перехідним» або «ехо-поколінням». Їхня особливість полягає в тому, що вони поєднують риси та цінності обох тих поколінь, на межі яких народилися [6].

Багато науковців критикують цю теорію за її стереотипізацію, вони вказують, що такий поділ людей на великі маси не враховує індивідуальності кожної людини, особливостей виховання, сімейних цінностей. Проте численні дослідження доводять, що теорія поколінь таки працює, тому її можна застосувати і до освітнього процесу.

Головною ідеєю теорії поколінь є те, що ключовим елементом визначення

тимчасових рамок будь-якого покоління є категорія цінностей, які загальні для різних країн (наприклад, такі ключові події в світі, як виникнення мережі Інтернет, поширення мобільного зв'язку тощо). Зміна поколінь також проходить практично в одному режимі в усьому світі [3].

У сучасному освітньому процесі працюють три покоління: бебі-бумери (1943–63), покоління Х (1963–84), покоління Y (1984–2000). Покоління бебі-бумерів характеризується схильністю до командної роботи та професійного оптимізму. Це здебільшого ідейні люди, яких можна стимулювати до праці нематеріальними засобами, проте, вони потребують відчуття комфорту. На сучасному етапі серед педагогів це переважно люди пенсійного віку. Наступне покоління Х, на відміну від бебі-бумерів, націлене на індивідуальну працю, особистий успіх у професійній діяльності. Цей масив становить найбільшу кількість педагогічних працівників на сьогоднішній день. Покоління Y менш самостійне, ніж попереднє, але вони впевненіші у собі. Такі люди орієнтуються на особистісну самореалізацію, а не професійну. Зміна місця роботи для них є звичайною справою, адже вони вважають, що часи швидко змінюються, тому потрібно працювати на результат тут і зараз. Серед педагогічних працівників це молоді спеціалісти, які тільки прийшли працювати [2].

Сучасне покоління учнів, які народилися після 2000 р., – це покоління Z, «цифрові» учні. Це діти глобалізації та цифрового суспільства. На їх соціальний

світогляд вплинули світова фінансово-економічна криза, розвиток мобільних технологій. Варто зазначити, що існує проблема визначення дат цього покоління. Більшість культурологів і демографів називають роком народження покоління Z 1991 рік. А деякі вважають, що точкою відліку існування покоління є 2001 рік [4]. Існування різних думок зумовлено тим, що одним із факторів формування світогляду покоління вважають розвиток технологій [2]. Величезний вплив на становлення останнього покоління мали комп᾿ютерні технології. Тому 1991 р. обрано як дату створення всесвітньої мережі Інтернет, а 2001 р. – як входження інтернету до повсякденного життя.

Наведемо деякі характеристики дітей покоління Z.

Це діти, які ростуть серед цифрових технологій, величезної кількості інформації, Інтернету і прямого ефіру. Вони значно менше рухаються, ніж їх однолітки попередніх поколінь. Їм, за спостереженнями психологів, менш притаманне прагнення скоріше стати дорослими, відірватися від родини, відчути всі «переваги» дорослого життя. Вони «живуть» у соціальних мережах, там іде жваве спілкування, там визначається статус особистості, там відбувається процес соціалізації. Емоції висловлюються не словами чи мімікою, а смайликами чи лайками. Проте, попри їх, здавалось би, штучність, ці емоції справжні. Сучасні молоді люди менш схильні жити активним життям: працювати, ходити на побачення, керувати машиною, здійснювати поїздки та подорожі. Замість цього вони проводять час наодинці із смартфоном і опиняються в ізоляції.

Покоління Z характеризується спеціально організованим сприйняттям,

способом взаємодії з оточуючими і особливістю сприймати себе.

Занурення в цифрову реальність вимагає й вироблення особливої мови, в

якій, як ми бачимо це вже сьогодні, слова можуть виявитися непотрібними. Z-

підлітки цілком обходяться гіфками, смайлами і набором скріншотів улюбленого серіалу, що передають потрібну емоцію. Специфічний стиль розмови та часте вживання скорочень, а також смайликів (:-), -(, -/), може призвести до проблем із нормальним формулюванням думки [1].

У разі надмірного занурення у світ цифрових технологій у людини

формується «кліпове» мислення (здатність сприймати і переробляти

інформацію лише маленькими порціями), з яким значно знижується здатність

до аналізу та концентрації уваги. Це може призвести до поверхневого підходу

до аналізу і, відповідно, до прийняття непродуманих рішень.

Діти покоління Z ефективніше використовують технології, швидше освоюють нові навички, швидше навчаються, в силу особливостей мислення представники цього покоління краще опановують знання в ігровій формі, а правила, формули і т.д. їм простіше сприймати в формі інфографіки, яка їм зрозуміліша. Тому  серед дослідників існує припущення, що це покоління  зможе скоріше адаптуватися до нових умов й повністю позбутися расових, етнічних, гендерних та інших стереотипів у всіх сферах життя.

Опираючись на знання перебігу психічних процесів у дітей покоління Z, можна запропонувати деякі шляхи формування навчального процесу на уроках біології, аби зробити його ефективнішим і викликати зацікавлення дітей.

Одна з головних технік в роботі з дітьми, яку треба використовувати і застосовувати – це техніка партнерської взаємодії.

Техніка «Я-висловлювання».

Можна використовувати як до групи, так і до окремої дитини. Наприклад,

- «Я хотіла б, щоб ви (навчили, опанували, запам’ятали)

- «Допоможіть мені, будь –ласка (напишіть, прочитайте , виконайте…)»

Техніка спонукання.

- «А зараз зосередьтеся, заспокойтеся і спробуйте вловити основну думку»

- «Зосередься, зверни увагу на цей пункт».

Техніка надихання.

- «Я хочу вас навчити»

- «Це непросте завдання, але я вірю, що кожен з вас опанує цей спосіб»

Техніка схвалення.

- «Я така задоволена, що всі ми працювали сьогодні дружно і злагоджено»

- «Як добре , що ти не зупинився перед труднощами, а переміг їх»

Представники покоління Z мають певні проблеми з пам᾿яттю. Тому на уроках важливо надавати увагу її тренуванню різноманітними вправами, задавати додому більше вивчати напам᾿ять. Крім цього, можна використовувати вміння дітей швидко віднаходити потрібну інформацію з різних джерел, у тому числі і з мережі Інтернет, даючи їм завдання пошукового характеру, адже таким чином вони перебуватимуть у зоні комфорту і проявлять себе у повній мірі.

Проблемою сучасних учнів є такий психічний процес, як увага. Тому інформацію на уроці необхідно подавати невеликими блоками, після чого змінювати форму роботи, тобто увага учнів повинна перемикатися на щось інше.  В подібних умовах використання такого методу навчання, як слово вчителя, повинно скоротитися до мінімуму, адже учні не можуть довго концентруватися на тому, що говорить педагог, тому таке навчання буде неефективним. Варто знаходити нові способи подання інформації. Наприклад, використовувати наочність: замість 15-хвилинного пояснення певного матеріалу – подати його у схемах і таблицях, що сприятиме кращому запам᾿ятовуванню, адже сучасні учні почали мислити зоровими образами. Також можна дешифрувати наочність разом з учнями, що сприятиме ще й розвитку мислення. «Полегшувати» навчальний матеріал за змістом, видозмінювати формат викладу: переходити до яскравих, чітких і наочних презентацій зі зрозумілими та образними формулюваннями, що легко запам’ятовуються, використовувати відео-ролики з наочними прикладами та експериментами.

Щодо проблеми «кліпового мислення», то вчитель повинен працювати над розвитком логічного мислення у дітей. Завдання потрібно продумувати таким чином, щоб учні більше мислили, знаходили способи вирішення проблеми. Не варто подавати весь матеріал у готовому вигляді, аби учні його лише споживали. За допомогою вміло сформульованих питань вчителя діти самі зможуть дійти певної думки, зробити своє відкриття, що значною мірою сприяє розвитку логічного мислення.

Використовуючи прийоми робити у парах, групах, також організовуючи дебати, круглі столи можна боротися зі зниженням рівня емпатії в учнів аби вони могли не лише висловити свої думки, а й почути думки інших, що сприятиме кращому розумінню своїх однолітків.

Урок потрібно робити більш динамічним. Монотонна мова вчителя і повільне ходіння по аудиторії виводять з рівноваги цифрове покоління. Викладач, що мляво вітається на кшталт «Добри-и-и-и-день», тієї ж миті «втрачає» дітей, тому що покоління Z краще сприймає швидку інформацію. Навчальний матеріал слід подавати в оптимістичному тоні: позитивізм мислення сприяє розумовій активності.

Покоління Z звикло до того, що існують певні правила, як в іграх. Якщо педагог пропонує певне завдання і не озвучує «правил гри», тобто всіх умов виконання, обмеження в часі, то учні можуть розтягнути виконання цього завдання на весь урок. Отже, вчитель повинен встановлювати чіткі правила, а також сформулювати систему покарань та нагород. Наприклад, за порушення дисципліни знімати бали, а за активну роботу піднімати. Це знову ж таки викликатиме в учнів інтерес до навчання.

 Покоління Z любить зміни. До кожного покоління має бути особливий підхід і мудре ставлення. Тому педагогу варто враховувати особливості розвитку і формування покоління Z, намагаючись донести до нього свої думки. У свою чергу це допоможе педагогу швидко орієнтуватися в потребах учнів і грамотно спрямувати процес навчання.

Отже, нині в закладах середньої загальної освіти навчаються учні покоління Z. Від того, чого їх навчимо і як виховаємо, залежить наше теперішнє й майбутнє. Тож учителям як представникам трьох попередніх поколінь для уникнення конфліктів і оптимізації освітнього процесу варто враховувати в його організації таке: не тільки знати та розуміти особливості поведінки покоління Z, а психологічно правильно реагувати на неї; створити в навчальному закладі комфортні умови, які відповідають запитам цих дітей: використовувати мультимедійні дошки, зручні місця для відпочинку, нестандартне оформлення інтер'єру тощо; постійно підвищувати власну інформаційну грамотність і використовувати сучасні гаджети в освітньому процесі; спілкуватися з батьками дітей, учнів із метою їх інформування щодо особливостей покоління Z, а також знаходження спільних способів їх виховання й розвитку.

 

Література

  1.               Зеленов Є.А. (2018). Цифрове покоління: ризики, переваги, засоби взаємодії. Духовність особистості: методологія, теорія та практика. – Отримано 08.10.21р. з: https://dspace.nuph.edu.ua/bitstream/
  2.               Колосова Г. Хто такі «ікси» та «ігреки» і як їм порозумітися з «зетами». – Отримано 10.10.2021р. з:

https://www.pedrada.com.ua/article/1236-qqq-17-m3-15-03-2017-hto-tak-ksi-ta-greki-yak-m-porozumtisya-z-zetami

  1.               Howe, Neil; Strauss, William (1991). Generations: The History of America’s Future, 1584 to 2069. New York: William Morrow & Company. URL:

https://archive.org/stream/GenerationsTheHistoryOfAmericasFuture1584To2069ByWilliamStrauss

  1.               Покоління Z. Проблема визначення дат покоління. – Отримано 10.10.21р. з:  https://uk.wikipedia.org/wiki/ Покоління Z
  2.               Струтинська О.В. Особливості сучасного покоління учнів і студентів в умовах розвитку цифрового суспільства. О.В.Струтинська // Відкрите освітнє е-середовище сучасного університету: електронне наукове фахове видання. – 2020. -  №9. – с.145 – 160. – Отримано 10.10.2021р. з:

https://openedu.kubg.edu.ua/journal/index.php/openedu/article/download/326/349/

  1.               Шах К.М. Зарішняк І.М. Особливості навчання покоління Z. -  / Педагогіка. – 2019. – с. 212 – 217. – Отримано 10.10.2021р. з:

https://jvestnik-sss.donnu.edu.ua/article/view/7657/7659

 

 

docx
Додав(-ла)
зорина юлия
Додано
1 листопада 2021
Переглядів
1053
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку