Стаття "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ У ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ"

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ У ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ

Анотація

У статті розглянуто особливості підвищення ефективності вчителя в галузі фізичного виховання і спорту учнів-школярів. Підкреслено, що самовдосконалення особистості представляє складну функціональну систему. Серед основних джерел фізичного самовдосконалення учнів виділено вимоги соціуму до сучасної особистості та її професійного рівня.

Ключові слова: фізична культура, фізичне самовдосконалення, учні, вчителі фізичної культури.

Реалізація сучасної освітньої парадигми значною мірою залежить від учителя початкової школи, в якому мають бути притаманні духовність і висока моральність, інтелігентність, професійна компетентність, творче мислення. В умовах входження України до Європейського освітнього простору важливо враховувати традиції та пріоритети вітчизняної політики в галузі освіти. Раціональне поєднання напрацювань минулого та сучасного в національній освіті, аналіз та реалізація кращих європейських освітніх досягнень допоможе побудувати ефективну модель освітнього процесу.[1,1]

Фізична культура – складова загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, інтелектуальних і морально-вольових якостей людини з метою всебічного гармонійного розвитку її особистості; це сукупність матеріальних і духовних цінностей, що накопичені суспільством з цією метою.

Фізична культура – це єдність практичної та психічної діяльності, під час якої людина взаємопов’язана з суспільним і природним середовищем. Чим різноманітніші будуть ці зв’язки, тим різнобічнішим буде розвиток людини, вищим її культурний рівень, і, як результат, універсальніші її зв’язки із середовищем. [3, 10]

Діти – наше майбутнє.

Фізичне виховання – одна із складових частин всебічного виховання. Фізичне виховання дітей – перша і дуже важлива ланка системи фізичного виховання.

У здійсненні завдань, які стоять перед освітніми закладами, відповідальна роль належить вчителеві. Майбутній вчитель повинен опанувати певний обсяг знань, а також набути практичних умінь і навичок, необхідних для роботи з дітьми.

Дуже важливо знати особливості дітей кожного вікового періоду і правильно, відповідно до віку, використовувати різні методи навчання й виховання. Слід зрозуміти, що під впливом різних засобів фізичного виховання (гігієнічних факторів, сил природи, фізичних вправ) зміцнюється здоров'я, поліпшується фізичний розвиток, формуються рухові навички, розвиваються фізичні якості і створюються умови для розумового, морального, естетичного й трудового виховання дитини.

Необхідно також оволодіти методикою проведення фізкультурних занять, ранкової гімнастики, рухливих ігор та інших заходів, пов’язаних з організацією фізичного виховання в освітніх закладах. [4, 3]

Діти молодшого шкільного віку відчувають велику потребу в русі. Та з приходом до школи їхня загальна рухова активність падає майже на половину.

Школярам не тільки доводиться обмежувати свою природну рухову активність, а й тривалий час підтримувати незручну для них позу, сидячи за партою. Недостатня рухливість відбивається на роботі багатьох систем організму дитини. Через тривале сидіння дихання стає менш глибоким, знижується обмін речовин, відбувається застій крові в нижніх кінцівках. Це веде до зниження працездатності всього дитячого організму і особливо мозку: послаблюється увага, пам'ять, погіршується координація рухів.

Щоб нейтралізувати негативні явища, що розвиваються у школярів під час тривалої розумової праці, доцільно чергувати її з активною фізичною діяльністю. На практиці це не завжди вдається, оскільки можливості шкільних приміщень досить обмежені.

Одним із виявів піклування про здоров'я і фізичну досконалість учнів початкових класів є введення в режим навчальних занять фізичних пауз, фізкультхвилинок, хвилинок відпочинку.

 Молодший шкільний вік – важливий період фізичного виховання дітей, коли виробляється їх постава, розвиваються основні фізичні якості (сила, витримка, спритність, гнучкість), формуються і вдосконалюються рухові вміння і навички. [2, 55]

Під час уроку, коли діти стомлюються, пропоную їм і руханки, і дихальні вправи, і офтальмологічні паузи (вправи для очей). Дуже подобаються дітям танцювальні рухи під музику. Вони спрямовані на розвиток і підтримку тонусу м'язів та органів дихання.

Основними джерелами фізичного самовдосконалення є вимоги соціуму до сучасної особистості та її професійного рівня. Важливим у підвищенні ефективності фізичного самовдосконалення є формування мотивації до нього; без педагогічного формування відповідних мотивів та інтересів підвищення ефективності фізичного самовдосконалення неможливе.

Особлива роль у формуванні цінностей учнів в галузі фізичної культури належить вчителям фізичної культури, головне завдання яких – зацікавити учнів заняттями із самовдосконалення, навчити правильно виконувати фізичні вправи, які забезпечують досягнення поставленої мети, тобто озброїти необхідними засобами самовдосконалення. Важливою умовою підвищення ефективності фізичного самовдосконалення школярів є виховання в них самостійності й бажання самостійно займатися фізичними вправами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Любов Пєтухова. Стратегії формування професійних компетентностей майбутніх фахівців дошкільної та початкової освіти: науково методичний ж-л «Початкова освіта» № 4, 2017.
2. Валентина Волошенюк. Формування здоров'язбережувальних технологій у початкових класах: науково методичний ж-л «Початкова освіта» № 5, 2015.
3. І. В. Лущук. Усі уроки фізичної культури: навч. – метод. Посіб. – видавнича група «Основа», Харків, 2012.
4. Д. В. Хухляєва. Теорія і методика фізичного виховання, Київ 1980 р.