Відділ освіти
Добропільська міська рада
Пошуково – дослідницька діяльність з дітьми
старшого дошкільного віку як одна із форм пізнання навколишнього середовища
Підготувала:
вихователь старшої-
Логопедичної групи
Біла Л.І.
ЗДО «Малятко» №31
Новодонецької
селищної ради
лютий 2019 р.
Природа - найважливіший засіб виховання і розвитку дітей старшого дошкільного віку. Діти спілкуються з природою в різні пори року - і коли навколо лежить пухнастий сніг, і коли зацвітають сади. Дитина, з допомогою органів почуттів, сприймає розмаїття властивостей, природних об'єктів: форму, величину, звуки, фарби, просторове положення, рух і т.д. У нього формуються конкретні початкові та яскраві уявлення про природу, які в подальшому допомагають йому побачити і зрозуміти зв'язки і відносини природних явищ, засвоїти нові поняття. Багато в процесі спостережень. Це дає можливість педагогу розвивати у вихованців логічне мислення.
Спілкування дітей з природою має світоглядне значення. Накопичення реальних, достовірних уявлень, розуміння взаємодій явищ природи лежить в основі подальшого формування у дітей елементів матеріалістичного світорозуміння.
Різноманітність об'єктів природи дозволяє педагогові організувати цікаву і корисну діяльність дітей.
Дбайливе ставлення до природи залежить від здатності естетично сприймати її, тобто Естетичне сприйняття забезпечується безпосереднім "живим" спілкуванням дітей з природою.. Спостереження краси природних явищ - невичерпне джерело естетичних вражень. Важливо показати дітям естетичні якості природних явищ, навчити їх відчувати прекрасне, викликати оціночні судження, пов'язані з переживанням краси спостережуваних явищ.Естетичне сприйняття природи викликає у дітей почуття дбайливого ставлення до рослин, тварин, прагнення не вбивати, а примножувати і доглядати за ними.
З дитинства, навчившись розуміти природу, цінувати її, дитина, будучи дорослим, зможе випробувати на собі її благотворний вплив.
"Через свідомість суті, змісту мистецтва в душі дитини поступово формується морально-естетична позиція, необхідна нашому суспільству, ставлення до всіх явищ життя - праці, дружбі, Батьківщині, а головне - до природи".
Творчим розвитком прогресивних ідей і поглядів на природу, що закладені О. Водовозовою, А. Шлегер, Є. Тихєєвою, є праці сучасних учених. В останніх увага акцентується на глибокому ознайомленні дітей з рослинами (3. Плохій, Н. Яришева), на організації пошуково-дослідницькоії роботи (Н.Лисенко), вивчаються можливості засвоєння дітьми знань про сезонні зміни в житті рослин (Е. Замкілд).
Зосередження уваги вихователя на поєднанні різних способів подачі дітям знань про природу, формуванні у них практичних вмінь і навичок взаємодії з нею, вихованні бережливого ставлення до неї на заняттях і в повсякденному житті водночас сприяє інтелектуальному, дїєво-вольовому та емоційно-чутливому розвиткові дошкільника.
Закономірності формування екологічної культури особистості, особливості процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку, аналіз видів діяльності й засобів, що їx стимулюють та екологізують, викликають потребу вибору найефективніших з-поміж них, які мають забезпечити оптимальну результативність роботи дошкільного закладу в цьому напрямі. Таким активним засобом є пошуково-дослідницька діяльність дітей, бо вони є природженими дослідниками, які активно шукають інформацію про довкілля. Малюки намагаються зрозуміти свій світ шляхом спостереження та експериментування.
Саме природна допитливість дітей обумовлює їх навчання. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що діти дошкільного віку можуть розуміти діяльність. На цьому положенні наголошував і В. Сухомлинський: «Дитина мислить образами. Це означає, що, слухаючи розповідь вихователя про подорож краплинки води, вона мaє у своїй уяві й сріблясті хвилі вранішнього туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Що яскравіші в її уявленні ці картини, то глибше осмислює вона закономірності природи» . Дошкільники можуть зрозуміти причини деяких простих явищ і здатні до елементарних логічних міркувань у тому разі, якщо завдання спираються на спостереження або практичну діяльність.
У результаті дослідницької діяльності у дітей формуються елементарні навички пошукової роботи, посилюється інтepec до явищ живої і неживої природи, активізується самостійна розумова діяльність.
Пошуково-дослідницька діяльність найближче підводить дитину до проблеми, а винагородою за активність та допитливість малюків є їх самостійні «відкриття» у cвіті природи. Адже під час досліду дитина сама розвязує пізнавальне завдання за допомогою наявних у нeї знань, умінь і навичок, виконуючи різні перетворюючі дії. У результаті знаходить правильні шляхи його розв'язання, а також подібних завдань з варіативністю змісту й ознак. Об'єкт пізнання при цьому постає перед дитиною в різних зв'язках, співвідношеннях зі спорідненими об’єктами, речами, явищами. Дитина на правах відкривача пізнає динаміку і статичність природних явищ.
Відомий педагог М. Поддьяков виділяє як вид специфічної діяльності експериментування, що, на його думку, стимулює пізнавальну активність дитини. Практика свідчить про плідність цієї ідеї.
Помітно активізує пізнавальну діяльність дітей залучення їх до простих дослідів. Досліди, власне, вельми нагадують фокуси, вони посильні для дошкільнят і цікаві їм.
Елементарна пошукова діяльність, як форма ознайомлення дітей з природою забезпечує найбільш високий ступінь активності самодіяльності дітей. Вона дозволяє сформувати у дітей уявлення про явища природи, виявити їх причини і взаємозв’язки. Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об’єкт з метою вивчення цього об’єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов. Проведенню дослідів з дошкільниками надавали великого значення Є.М. Водовозова, Є.І. Тихєєва, вважаючи, що в процесі проведення дослідів діти повинні спостерігати, діяти, мислити, робити самостійні висновки. За сучасних умов, коли великого значення надається розвиткові пізнавальної активності, вихованню прагнення до здобуття нових знань, проведенню дослідів повинно бути приділено значну увагу.
Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу. знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв'язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей, оскільки відповідає характеру мислення дошкільників.
Kpім цього досліди цінні тим, що дають можливість стежити за ходом явища і відтворювати їх щоразу з повторенням умов, у д/з проводяться такі види дослідів:
l. Ілюстративний або демонстраційний (виявляючи та з'ясовуючи з дітьми властивості предметів та явищ, вихователь сам про водить дослід, а діти лише спостерігають, всі разом роблять висновки);
2. Навчальний (діє кожна дитина. Йому слід надавати перевагу, оскільки кожна дитина самостійно перевіряє гіпотезу, поставлену на початку досліду, знаходить відповіді на свої питання, перевіряє свої знання та можливості).
Структура дослідів має багато спільного із спостереженнями.
Перший етап - підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх дослідом, виявляв знання. Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку живі? А чому вони не замерзають від сильного морозу?»
Другий етап - початок досліду: обговорення умов і висування припущень: «Я читала, діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому соку багато цукру. Давайте поставимо на мороз дві скляночки: в одній буде проста вода, а в другій - з цукром. Як ви гадаєте, в якій склянці вода швидше замерзне?»
Третій етап - хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін думками.
Четвертий етап - заключний: обговорення наслідків досліду.
Дуже важливим є етап перевірки гіпотези. Щоб застерігтися від неправильних засобів та способів, вихователь мусить логічно правильно продумати свою діяльність і діяльність дітей, методично її забезпечити, визначити послідовність етапів роботи, способи поетапної фіксації результатів, основні та допоміжні засоби й матеріали, тобто планування роботи вихователя повинно повністю підпорядковуватись єдиній меті обґрунтованому переходу теоретичних уявлень на рівень узагальнених та систематизованих знань.
Взаємозв'язок природи з образотворчої діяльністю (малюванням) дошкільнят сприяє закріпленню і уточненню їхніх знань про об'єкти природи, формує естетичне сприйняття природи, інтерес до природи і естетичне ставлення до неї, викликає яскраві емоційні переживання, бажання відбивати її явища у своїй творчості.