Стаття.Розвиток дизайн-мислення в освіті.

Про матеріал

Після прослуховування онлайн-курсу «Дизайн-мислення», автором якого є професор економіки Джин Лідтка, що викладає у Школі бізнесу Дардена (Вірґінія, США), я вирішила написати статтю, в якій буду спиратися на класичний алгоритм Стенфордської школи дизайну.

Перегляд файлу

ПЕДАГОГІКА

Олена Зубкова

(Маріуполь,Україна)

ДИЗАЙН-МИСЛЕННЯ В ОСВІТІ

Анотація: Після прослуховування онлайн-курсу «Дизайн-мислення», автором якого є професор економіки Джин Лідтка, що викладає у Школі бізнесу Дардена (Вірґінія, США), я вирішила написати статтю, в якій буду спиратися на класичний алгоритм Стенфордської школи дизайну.

Ключові слова: дизайн-мислення, емпатія, фокусування, генерація ідей, прототипування, тестування.

Abstrakt:

Key words:

Як відомо, мислення — основа комунікації та діяльності. Ефективність останньої визначає спосіб мислення. Дизайн-мислення – це методика для створення інновацій, яку активно використовують у роботі такі компанії, як Google, Apple, Samsung. Її суть полягає у пришвидшенні комунікації в команді, структуруванні процесів генерації та успішної реалізації ідей. Методика складається з певних етапів. Застосовані у правильній послідовності, вони призводять до бажаного результату.

Нехай вас не бентежить слово «дизайн» у понятті «дизайн-мислення». Зазвичай ми послуговуємося цим словом, коли говоримо про естетичну сторону будь-якого об'єкта: предмет меблів, інтер'єр приміщень, архітектура будівель, веб-сторінка, обкладинка журналу або підручника тощо.

У нашому випадку слово «дизайн» використовується у прямому значенні: «проектувати, створювати, конструювати» (власне, так воно і перекладається з англійської), а слово «мислення» розуміють як особливий процес пізнавальної діяльності людини, спрямованої на глибоке усвідомлення потреб користувачів (матеріального об'єкта чи послуги).

Дизайн-мислення здебільшого передбачає не аналітичний, а творчий спосіб вирішення завдань. Головне в цій методології - забезпечення досвіду користувача від взаємодії з продуктом або сервісом (зручність, гнучкість, швидкість, тактильні та візуальні відчуття). При цьому звичні для нас фізичні параметри (форма, колір, фактура, технічні характеристики, бренд) є вторинними, хоча й забезпечують позитивний досвід.

Принагідно зауважимо: дизайн-мислення набуває щораз більшої популярності в бізнесі, некомерційному і державному секторі, в тому числі і в освіті, виступаючи ефективним інструментом, який дозволяє працювати в ситуації швидкозмінних зовнішніх умов.

Сучасна освіта перейшла від процесу трансляції знань до формування необхідних навичок і компетенцій, затребуваних суспільством. Тому формування вмінь роботи в команді, розвитку емоційного інтелекту, а також критичного і творчого мислення є нагальною потребою сьогодення.

Використання дизайн-мислення в проектній та дослідній діяльності сприяє розвитку багатьох навичок, виступає результатом розвивального досвіду в процесі вирішення проблемного завдання.

Дизайн-мислителі не створюють готовий продукт або сервіс - вони генерують рішення, винаходять способи реалізації потреб. Такі рішення, реалізовані в продуктах або послугах, створюють для споживача нову цінність, за яку він буде готовий платити (або із задоволенням використовувати). Отже, навчаючи дітей дизайн-мислення, ми готуємо їх до подальшої інноваційної діяльності.

Процес дизайн-мислення являє собою набір конкретних кроків (етапів). У різних школах, що навчають цієї методології, набір і назви етапів можуть трохи відрізнятися один від одного. Ознайомившись з дизайн-мисленням детальшіше, ви зможете самостійно адаптувати методологію під конкретні завдання.

Етапи дизайн-мислення Стенфордської школи дизайну:

1. Емпатія. На цьому етапі ми максимально занурюємося в проблему. Центральним об'єктом дослідження є людина (користувач), його фізичні та емоційні потреби, поведінка, думки і т.п. Ми опитуємо, слухаємо і спостерігаємо. Навчаємо дітей формулювати запитання і складати анкети, правильно вести бесіду (інтерв'ю), користуватися різними засобами фіксації і зберігання аудіо-та відеоінформації; на високих рівнях освоєння емпатії навчаємо їх розуміти досвід, потреби, можливості людей тощо.

2. Фокусування. На цьому етапі аналізуємо, систематизуємо і інтерпретуємо зібрану інформацію. Усе почуте і побачене перетворюємо на конкретне, значуще і реалізовуване завдання. Навчаємо дітей аналітично мислити, виділяти головне, надавати знахідкам та осяянню конкретної форми (завдання).

3. Генерація ідей. На даному етапі продукуємо ідеї, спрямовані на вирішення поставленого завдання. При цьому основним інструментом є мозковий штурм - найбільш інтенсивний і складний процес для команди. Ще ми опановуємо способи позитивної взаємодії, навчаємося генерувати і розвивати свої ідеї, виходячи з думок (знахідок) інших.

4. Прототипування. На цьому етапі відбираємо найбільш вдалі ідеї і створюємо моделі (прототипи) для тестування. Ними можуть бути найрізноманітніші засоби і матеріали: малюнок, модель з картону і скотча, конструкція з елементів Lego, саморобка з пластиліну, елементи меблів, рольова гра або сценарій. Головне завдання - випробувати ідею, набути початкового досвіду користувачів. Як правило, в процесі створення прототипів генеруються нові ідеї або поліпшуються старі. Діти навчаються моделювати, використовувати різні матеріали, складати сценарії.

5. Тестування. Цей етап передбачає зворотний зв'язок про вже створені прототипи. Далі перевіряємо, чи працює наша ідея так, як ми задумували, чи набуває користувач очікуваного досвіду. Це етап «проб і помилок», на якому освоюємо способи аналізу власного досвіду від взаємодії з розробленими моделями, а також створюємо найкращі методи тестування прототипів. Оскільки процес дизайн-мислення є ітераційним, ми висуваємо ідею, тут же її тестуємо, отримуємо результат і використовуємо набутий досвід для пошуку якнайкращого рішення.

Тож дизайн-мислення - це спосіб створення продуктів і сервісів, орієнтованих на людину. Розглянемо кілька прикладів використання цієї методології в освіті.

Дизайн-мислення у практиці педагога. Приклад перший

Застосування дизайн-мислення є найбільш прийнятним під час проектної діяльності учнів. Уявіть, що ви занурюєте дітей у найболючіші питання екології і торкаєтеся проблеми утилізації та переробки сміття. За проблемне запитання візьмемо таке: «Чому більшість людей не утилізують і не сортують сміття?» Приблизну схему дизайн-мислення дивіться нижче.

1. Емпатія. Знайомимо дітей з предметною галуззю. Ставимо проблемне запитання на кшталт: «Як нам зібрати інформацію? Які джерела використовувати? Що допоможе нам зібрати інформацію про досвід користувача (чому люди сортують (або не сортують) сміття, що їх мотивує і т.п.)?» Збираємо інформацію і занурюємося в досвід.

2. Фокусування. Систематизуємо інформацію. Складаємо портрети користувачів, або стейкхолдерів. Наприклад: складаємо портрет того, хто піклується про екологію, і того, кому байдуже. Виділяємо головне. Формулюємо конкретні завдання. При цьому може виявитися, що більшість людей не сортують сміття, тому що не знають, наскільки це важливо з погляду екологічної безпеки і т.ін. Звідси випливає конкретне завдання-запитання: «Як переконати людей у тому, що сортування сміття – неодмінна умова для їх нормального існування на планеті Земля?»

3. Генерація ідей. Продукуємо ідеї у форматі мозкового штурму, навчаючи дітей командної взаємодії. Визначаємо критерії вибору найбільш вдалих ідей, після чого обираємо найкращі.

4.Прототипування. Створюємо моделі, генеруємо нові ідеї (це можуть бути агітаційні плакати, акції, програми для телефону тощо).

5. Тестування. Перевіряємо прототипи на практиці. Для тестування можна запросити учнів іншого класу і дорослих (батьків, педагогів, персонал). Отже, маємо зворотний зв'язок. Після того рефлексуємо щодо набутого досвіду. На завершення демонструємо презентацію. На цьому етапі діти навчаються представляти свої рішення, захищати їх, розповідати історії та ділитися набутим досвідом.

У такий спосіб ви зможете врахувати вікові особливості учасників проекту. Для більш молодої аудиторії слід використати готові запитання для інтерв'ю та шаблони. Можна запропонувати дітям протестувати наявні прототипи і з приводу їх поліпшення висловити свої думки.

Дизайн-мислення у практиці педагога. Приклад другий

Ви можете використовувати дизайн-мислення для поліпшення власної освітньої практики. Проблемне запитання: «Як зробити простір аудиторії (класу) більш цікавим, привабливим і комфортним?»

Наводимо приблизну схему дизайн-мислення:

1. Емпатія. Ставимо проблемне запитання і збираємо інформацію. На цьому етапі можна ознайомитися з досвідом інших педагогів (вітчизняних і зарубіжних) щодо організації простору аудиторії (класу). Опитуємо користувачів, наших учнів (до опитування можна залучити батьків, інших педагогів). Головне - зануритися в призначений для користувача досвід і сформувати список побажань і потреб.

2. Фокусування. Систематизуємо отриману інформацію. Виділяємо головне. Формулюємо завдання. При цьому може виявитися, що деяким учням бракує простору, де можна усамітнитися (посидіти, полежати і т.п.). Тож завдання полягатиме в організації такої зони.

3. Генерація ідей. Продукуємо ідеї. Залучаємо до цього процесу інших учасників: дітей, педагогів. Визначаємо критерії вибору найбільш вдалих ідей, після чого обираємо найкращі.

4. Прототипування. Створюємо прототипи, втілюємо ідеї в конкретні рішення (це можуть бути малюнки, фотографії інших класів, нескладні конструкції зі стільців, подушок, тканини і т. ін.).

5.Тестування. Перевіряємо прототипи на практиці. Отримуємо зворотний зв'язок. Рефлексуємо щодо набутого досвіду. Поліпшуємо прототипи. Створюємо готове рішення.

Дизайн-мислення у практиці керівника освітньої установи

Як було зазначено вище, дизайн-мислення - це спосіб побудови продуктів і послуг, орієнтованих на людину. Освітню установу можна розглядати як згаданий продукт і сервіс. Відомо, що завдання керівника освітньої установи полягає не тільки в забезпеченні високої якості навчально-виховного процесу, а й у створенні певної привабливості для учнів, батьків, педагогів, спонсорів тощо. І тут стане у пригоді дизайн-мислення, яке може допомогти під час аналізу діяльності установи на всіх її рівнях, а також підготовки конкретних змін. Дизайн-мислення визначить труднощі впровадження інновацій або проведення реформ, зробивши процес удосконалення більш легким і органічним.

Оберіть таке проблемне запитання: «Як прискорити процес освоєння педагогами нових технологій освіти і ділитися своїм досвідом з іншими?» Для вашої команди, у складі якої обов'язково повинні бути педагоги, процес дизайн-мислення може набувати вигляду:

1. Емпатія. Ставимо проблемне запитання. Збираємо інформацію, спостерігаємо, запитуємо. Можна брати інтерв'ю у представників інших навчальних закладів.

2. Фокусування. Систематизуємо отриману інформацію. Складаємо портрети користувачів - педагогів. На цьому етапі у списку користувачів можуть з'явитися не тільки педагоги, а й інженер з обслуговування комп'ютерної техніки навчального закладу, методист тощо. При цьому ми можемо оцінити труднощі, які відчувають учасники освітнього процесу від взаємодії один з одним. Виділяємо головне. Окреслюємо завдання, доходячи згоди, скажімо, у такому формулюванні: «Служба підтримки викладачів, які послуговуються технологією змішаного навчання».

3. Генерація ідей. Продукуємо ідеї. Визначаємо критерії вибору найбільш вдалих ідей, обираємо найкращі.

4. Прототипування. Втілюємо ідеї (оформлюємо їх у конкретні рішення на рівні прототипів). Тут можемо прописати сценарії для різних ситуацій або зробити прототип Google-форми. А можемо створити прототип інформаційного простору в учительській, де зібрано необхідні методичні матеріали.

5. Тестування. Перевіряємо прототипи на практиці. Отримуємо зворотний зв'язок. Рефлексуємо щодо набутого досвіду. Можливо, повертаємося до попередніх етапів. Кінцевий результат - готове рішення, яке збільшує кількість позитивних досвідів, підвищуючи якість освітнього середовища в цілому.

Таким чином, ми навели лише декілька прикладів використання дизайн-мислення в освіті. Головне в цій методології - діяти, намагатися щось робити, набувати досвіду і знову діяти.

Наостанок додам: незалежно від того, хто ви - керівник корпорації, підприємець, урядовець чи вчитель - цей метод відкриє для вас інструменти, за допомогою яких ви зможете почати мислити інноваційно і бачити приховані можливості, які тільки й чекають, щоб їх помітили. Зрештою, послуговування вищеописаною методикою – це не тільки вимога часу, це ознака обізнаної людини, що має високий ступінь організації та мислення.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА