Стаття " Розвиток критичного мислення на уроках історії"

РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

ТА ІННОВАЦІЙНО-ТВОРЧИЙ ПОШУК УЧИТЕЛЯ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН

Автор: Маленко Валентина Володимирівна,

вчитель вищої категорії

Суходільської філії  КЗ “ Ліцей №2

Долинської міської ради”

План

1. Вступ

2. Теоретичні основи критичного мислення .

3.  Завдання учителя суспільствозначих дисциплін з розвитку критичного мислення в учнів

4. Прийоми розвитку критичного мислення

5. Висновки

6. Література

Вступ

 На сучасному етапі розвитку демократичних засад в українському суспільстві, побудови громадянського суспільства в Україні надзвичайно важливо всіляко сприяти виробленню в людей уміння критично мислити, об’єктивно оцінювати різноманітні явища, процеси, події. Тому сьогодні актуальною є проблема розвитку критичного мислення, особливо в дітей підліткового віку. Соціальні зміни та новітні досягнення сучасної науки і практики ставлять високі вимоги до самостійного, продуктивного, творчого мислення. Для того, щоб їх задовольнити, необхідно удосконалити систему навчання, щоб підвищити темп розвитку саме продуктивного мислення, тобто такого, яке спрямоване на відкриття нових знань. Практика доводить, що в умовах забезпечення переходу на новий стандарт базової повної середньої системи освіти, де задекларовано впровадження особистісно зорієнтованого, компетентнісного, діяльнісного підходу, важливого значення набуває запровадження технологій, які б позитивно впливали на навчально-виховний процес і давали б якісні зміни. Зважаючи на те, що ефективність діяльності педагога оцінюється саме через динаміку розвитку особистості дитини, то актуальним є створення належних умов для запровадження нових технологій як інструменту з удосконалення педагогічної діяльності кожного члена навчального процесу.

  Наш світ – світ інформації, яка швидко збільшується, а також швидко і постійно застаріває. Це світ, в якому ідеї постійно піддаються структурним змінам, все новим перевіркам та переосмисленню. Тому основна мета школи навчити учнів не лише відтворювати знання, а й застосовувати їх для вирішення життєвих проблем. Відомий британський педагог і філософ Джон Локк вважав, що навряд чи є що-небудь більш важливе для знання, для спокійного життя і для успіху будь-якої справи, ніж уміння людини мислити. Погоджуючись з ним, ми вважаємо, що завдання сучасної школи – формування учня, який здатний чітко виділити проблему, яку необхідно розв’язати; самостійно знайти, обробити і проаналізувати інформацію щодо шляхів її вирішення; логічно побудувати свої думки, навести переконливу аргументацію та у результаті досягнути поставленої мети. Одним із найефективніших шляхів досягнення цієї мети є використання в навчальному процесі технологій критичного мислення.

Теоретичні основи розвитку критичного мислення

 Теоретичні основи розвитку критичного мислення обумовлюються сукупністю трьох основних чинників: по-перше, відбувається інтелектуалізація праці, тому основна вимога ринку праці до людини – це вміння розв'язувати складні задачі; по-друге, філософський аналіз навчання історії свідчить про необхідність організувати навчально-виховний процес у такий спосіб, щоб він відповідав потребам дитини у саморозвитку, самопізнанні та самовизначенні й відштовхувався від них; по-третє, порядок організації навчально-виховного процесу має відповідати основним психолого-педагогічним закономірностям розвитку психіки дитини, а також закономірностям нейрофізіологічної діяльності мозку, що знаходяться в основі психічного розвитку.

 Важливою педагогічною умовою формування критичного мислення є створення зацікавленості й доброзичливої співпраці під час навчального процесу, активне залучення до парної і групової роботи. Вже починаючи з дитячих років, дитину треба привчати формулювати свої думки, оціночні судження, переконання, незалежно від інших. Тобто, мислення може бути критичним тільки тоді, коли воно має індивідуальний характер. Для розвитку позитивної самооцінки людини будь-якого віку надзвичайно важливим є відчуття, що вона в результаті самостійного пошуку прийшла до висновку, який сприймається як вірний іншими членами колективу, педагогом.  Процес розвитку критичного мислення починається з простих оцінних суджень і сягає рівня, який дозволяє здійснювати багатофакторний аналіз. Під час розв’язування проблемних задач мислення поступово ускладнюється і збагачується принципами, стратегіями та процедурами критичного мислення, а найвищим рівнем є самоорганізація цих складових для розв’язання конкретної задачі. Критичне мислення використовується для вирішення складних ситуацій вибору – практичних завдань: розв’язання проблемних задач, формулювання висновків, ймовірнісної оцінки та ухвалення рішень. Функціонування критичного мислення передбачає таку послідовність:

1) зіткнення з проблемою потребує рефлексивного та особистісного рівнів мислення (рефлексії наявних знань та власних здібностей), наслідок – усвідомлення задачі;

2) здійснюється спроба подолати утруднення за допомогою наявних предметних способів дій та знань, яких бракує (розумовий процес розгортається на операційному та предметному рівнях);

3) відбувається переструктурування способів дій та знань, вироблення нового погляду, нових диспозицій, що завершується осяянням (процес мислення здійснюється на рефлексивному та особистісному рівнях);

4) робиться обґрунтування віднайденого рішення та представлення результатів дослідження, що передбачає розгортання думки на операційному, предметному, рефлексивному, особистісному та комунікативному рівнях.

 Розвиток критичного мислення забезпечується комплексом чинників:

1) мотивація навчання – створення проблемних ситуацій;

2) опанування правилами критичного розмірковування;

3) подання змісту історичних курсів системою проблемних задач, що поступово ускладнюються;

4) систематичне створення для учнів ситуацій вибору шляхом використання проблемних методів навчання;

5) забезпечення діалогу в процесі розв’язування ситуацій вибору;

6) поєднання методів контролю досягнень учнів з наступною груповою та індивідуальною рефлексією (аналіз і критика, самоаналіз і самокритика);

7) демократичний стиль спілкування, який надає учню право на помилку, моделює ситуації виправлення помилок.

 В своєму розвитку критичне мислення проходить чотири стадії (рівні):

1) просте оцінне судження (нижчий рівень);

2) формулювання двох полярних, "екстремальних" поглядів щодо розв’язання проблеми та пошук "золотої середини";

3) послідовне розкриття невідповідності твердження низці загальноприйнятих положень і принципів;

4) всесторонній, багатоплановий та багатофакторний аналіз явища, підходу, принципу, твердження тощо.

   Методика розвитку критичного мислення повинна забезпечувати проблемні ситуації у процесі навчання; пропонувати проблемні задачі; знайомити учнів із принципами, стратегіями та процедурами критичного мислення; регулярно створювати ситуації вибору; організовувати діалог упроцесі розв’язування проблемних задач (інтерактивні форми навчання); передбачати письмове викладення розмірковувань учнів з подальшою рефлексією; й нарешті, надавати право на помилку та моделювати ситуації виправлення помилок. За таких умов навчання мислення учнів набуватиме усвідомленості, самостійності, рефлексивності, обґрунтованості, контрольованості та самоорганізованості, тобто розвиватиметься мислення другого рівня (або високого рівня), яке називають критичним мисленням.

Учням пояснюється, що критичне мислення – це наукове мислення, суть якого полягає у прийнятті ретельно обміркованих та зважених рішень стосовно довіри до будь-якого твердження: чи мусимо ми його сприйняти, чи відкинути або відкласти, а також ступінь упевненості, з яким ми це робимо . Критичність мислення означає не негативність суджень або критику, а зважений розгляд різноманітних підходів до проблеми, щоб приймати обґрунтовані судження та рішення щодо неї. Критично мисляча людина нічого не сприймає на віру.  Критичне мислення – це здібність і прагнення оцінювати різні твердження та робити об’єктивні судження на основі добре обґрунтованих доказів. Мета критичного мислення полягає у встановленні об’єктивної істини. Наголошується, що уміння критично мислити особливо важливо зараз, коли постійно в засобах масової інформації відбувається масована і витончена обробка суспільної свідомості, розгортаються підготовлені професіоналами широкомасштабні рекламні кампанії, в яких нас намагаються переконати не лише придбати "цей сир", але і обрати саме "цього кандидата" на посаду депутата, мера тощо. Вчитель має звернути увагу учнів, що, заплативши сьогодні за несмачний сир, ми вільні завтра його не купувати, але, обравши на посаду мера людину, від якої значною мірою залежатиме наше життя в найближчі роки, ми не зможемо його завтра переобрати, та й, чесно кажучи, практично не в змозі контролювати його діяльність. Тому такий вибір повинен бути особливо ретельним і обґрунтованим. Також вчитель відзначає моральний аспект проблеми: падіння моралі в суспільстві, що спостерігається останнім часом, призводить до стрімкого зростання дезінформації з метою використати інших людей у своїх егоїстичних  цілях. Часто нам намагаються "підсунути" витончено упаковану неправду, що виглядає доволі правдоподібно. Отже, у наш час особливої актуальності набуває необхідність відрізнити істину від підробки, й постає проблема набуття навичок критичного мислення . Учням пояснюється, що ключовою навичкою критичного мислення виступає здатність ставити нові запитання, випрацьовувати різноманітні аргументи, ухвалювати незалежні та продумані рішення. Учням розтлумачується загальний підхід до розгляду проблем, що складається з наступних запитань:

1. У чому полягає проблема?

2. До яких висновків дійшов автор щодо цієї проблеми?

3. У чому полягають причини, що привели його до таких висновків? – Будьте пильні щодо невідповідної аргументації (через жаль, страх, неправильну обробку статистичних даних тощо), що може увести вас в оману.

4. Автор спирається на факти чи на погляди? – Факти можна перевірити. – Погляди перевірити неможливо, вони можуть базуватися на голослівних твердженнях.

5. Автор виражає свої думки нейтрально чи емоційно? – Критично мисляча людина стежить за манерою викладу, щоб побачити підґрунтя. Наводяться основні характеристики критично думаючих людей: чесні перед собою; відкидають підтасування; переборюють плутанину; задають питання; роблять свої висновки на очевидних фактах; слідкують за зв'язком між явищами; інтелектуально незалежні.

Наступним кроком є пояснення дослідницьких навичок, що їх використовують у критичному мисленні: – спостерігати – бачити і помічати властивості об’єкта; – описувати – зазначати як об’єкт виглядає; – порівнювати – установлювати подібності й розбіжності між об’єктами; оцінювати що-небудь і порівнювати з іншими речами; – визначати – показувати чи доводити існування об’єкта; розпізнавати об'єкт як конкретну річ; – асоціювати – розумово установлювати зв'язок між об'єктами; з'єднувати об’єкти за принципом їхньої взаємодії; – узагальнювати – робити висновки на основі наявної інформації чи фактів; – прогнозувати – передбачати, що відбудеться в майбутньому; пророкувати що-небудь; – застосовувати – використовувати у відповідності; отримувати практичну користь від чого-небудь . Відзначається, що роль критичного мислення полягає у тому, щоб протистояти вірі, що не піддається поясненню. Цей вид мислення проявляється у двох напрямках:

1) орієнтація на пошук правди;

2) розуміння різноманітності.

 Особливо вчителю варто звернути увагу учнів, що віра в абсолютизм і в ідеї,  що не піддаються поясненню, є негативними показниками критичного мислення. Зазначається, що критичне мислення також включає у себе оцінку розумового процесу – перебігу розмірковувань, що привели нас до висновків, або тих чинників, які ми врахували під час прийняття рішення. Наголошується, що критичне мислення передбачає свободу від психологічного захисту. Вчитель відзначає, що людині інколи дуже важко визнавати свої помилки і не тому, що не вистачає інтелектуальних здібностей, а тому, що спрацьовує психологічний захист. Така людина дуже часто схильна відкидати або викривляти інформацію, що не сумісна з її уявленнями про себе або світ. Отже, нерозумна людина не та, що не помиляється, а та, що не хоче помічати та виправляти свої помилки. Пояснюється, що критичне мислення неможливо відділити від творчого. Як тільки-но ми починаємо аналізувати проблему, ми одразу будуємо гіпотези, шукаємо альтернативні способи розв'язання тощо. А все це є актами творчості. Відзначається, що працювати над розвитком критичного мислення учні будуть шляхом розв’язування проблемних задач з історії. Це дозволить їм краще усвідомлювати минуле і сучасне. Навички мислити критично дозволять їм стати відповідальними громадянами і свідомо обирати власну долю та впливати на неї. Саме вправи з історії дозволять їм свідомо і правильно обирати шляхи розвитку не лише власної долі, а й долі своєї країни та суспільства . Адже історія – це тисячолітній досвід багатьох поколінь. Учням пояснюється, що вправи, які пропонуються до розв’язання, вимагатимуть від них відповідального ставлення до ухвалення рішень. Необхідно буде не просто заявити про свою позицію щодо окресленої проблеми, а й довести та обґрунтувати її. Зважити усі "за" та "проти", передбачити наслідки ухвалених рішень. Для цього важливо буде розглянути проблему з різних точок зору, врахувати різні думки. Наголошується, що внаслідок розв’язання проблемних завдань для учнів стане очевидним те, що недостатньо лише знати історичні факти, а дуже важливо уміти оцінювати їхнє значення для країни та світу. Робота над завданнями переконає їх у тому, що вкрай потрібно розуміти й приймати іншу точку зору за наявності переконливих аргументів, тобто бути толерантними. Відзначається, що суперечливі оцінки історичних подій обов'язково спонукають їх самостійно аналізувати історичну ситуацію й робити висновки, а також навчать прикладати здобуті узагальнення до сучасної суспільної ситуації, правильно та самостійно її аналізувати. Вчителю варто підкреслити, що, працюючи над протилежними оцінками історичних подій та явищ, для учнів стане зрозумілою неможливість укласти світ у прості чорно-білі кадри. Більше того, звичка до такого спрощеного чорно-білого світосприйняття породжує потребу покарати тих людей, що не поділяють ті ж самі спрощені висновки. Учням пояснюється, що внаслідок виконаної роботи, вони зможуть бачити відтінки явищ. Наприклад, підтримувати цілі тих чи інших історичних осіб, проте бачити слабкість та недосконалість обраних методів. Важливим  їхнім здобутком стане уміння мислити парадоксами й бачити загальне та окреме у життєвих процесах і явищах. Неоднозначне ставлення до подій – ось що стане наслідком їхньої праці. Оцінюючи історичну подію, вони завжди зможуть бачити оборотну сторону явища. Відзначається, що деякі висновки безпосередньо обумовлені цінностями та уподобаннями людини, що їх робить. Неприпустимим є викривлення реального стану речей через власні упередження. Натомість міць людської думки має бути спрямована на утвердження загальнолюдських цінностей. Далі з учнями обговорюється загальна стратегія розв’язання проблемних задач з історії. Розтлумачується, що проблемна задача – це мета, яку треба досягти шляхом перетворення заданих умов. Задача містить у собі реальну або удавану суперечність, яка викликає пізнавальне утруднення. Проблемну задачу неможливо розв’язати лише пригадуванням готових знань, необхідно розмірковувати, шукати зв’язки та відносини, добирати докази .

 Теоретичні основи розвитку критичного мислення обумовлюються сукупністю трьох основних чинників: по-перше, відбувається інтелектуалізація праці, тому основна вимога ринку праці до людини – це вміння розв'язувати складні задачі; по-друге, філософський аналіз навчання історії свідчить про необхідність організувати навчально-виховний процес у такий спосіб, щоб він відповідав потребам дитини у саморозвитку, самопізнанні та самовизначенні й відштовхувався від них; по-третє, порядок організації навчально-виховного процесу має відповідати основним психолого-педагогічним закономірностям розвитку психіки дитини, а також закономірностям нейрофізіологічної діяльності мозку, що знаходяться в основі психічного розвитку.

Прийоми розвитку критичного мислення на уроках історії

Активна пізнавальна діяльність учнів, в основі якої лежать навички критичного мислення, передбачає вміння відповідати на запитання, що не мають однозначної відповіді.

"Знаємо-хочемо дізнатися-дізналися"

Найкраще місце цього методу — на етапі актуалізації та мотивації навчальної діяльності учнів. У процесі роботи учнів спочатку просять подумати над тим, що вони вже знають з теми цього уроку, поставити запитання до цієї теми та знайти відповідь на ці запитання. Під час роботи учням пропонують заповнити таблицю:

Що знаємо?

Про що хочемо дізнатися?

Про що дізналися?

Пошук цікавих запитань"

Після ознайомлення учнів з темою, що вивчатиметься на уроці, вчитель може запропонувати учням записати на дошці запитання, на які їм би хотілося знайти відповідь. Учні визначають найбільш цікаві запитання. Саме ці запитання стають основою вивчення нового матеріалу на уроці. Як варіант цього методу можна обрати ситуацію, коли всі запитання, які виникли в учнів, залишаються на дошці, а в кінці уроку учні на них відповідають.

"Конкурс на краще проблемне питання уроку"

Вчитель пропонує учням після ознайомлення з темою уроку скласти запитання, які записуються на дошці. В ході невеличкого голосування залишається те питання, за яке проголосувала більшість учнів. Це питання і стає основою вивчення нового матеріалу.

"Експерти проти журналістів"

Учні поділяються на дві групи — "експертів", що відповідатимуть на запитання, та "журналістів", що будуть ставити запитання. На дошці варто завчасно записати як приклад орієнтовний перелік запитань, що сприятимуть розвитку критичного мислення.

"Атака на вчителя"

Після вивчення нового матеріалу вчитель оголошує учням, що зараз вони поміняються місцями— учні будуть ставити питання, а вчитель відповідати на них. Висувається умова— вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.

"Атака на учня"

Різновид наведеного вище методу. При використанні цього варіанта в ролі опитуваного опиняється один із учнів.

"Читання тексту з позначками"

Наступною важливою ознакою критичного мислення, як уже зазначалося вище, є вміння відокремлювали правдиву інформацію від неправдивої, факти від суджень, звертаючи особливу увагу на аргументованість останніх. Якщо вчителі історії намагатимуться допомогти учням стати критично мислячими особистостями, їм не слід намагатися виступати в ролі найвищих авторитетів.

Слід відкрито визнати, що історичні судження можуть бути лише приблизними, а також дбайливо добирати докази, на яких базуються ці судження. Крім того, треба чесно визнавати і переваги, і слабкі сторони як у власних аргументах та інтерпретаціях, так і під час доведення інших. Як зазначав з цього приводу Д. Гаммер, метою викладання історії повинен стати розвиток обгрунтованого сумніву та відповідального скептицизму учнів, а також їх розуміння, що свідчення та пояснення діяльності людей у минулому залежать від раціональної думки, заснованої на доказах . Наскільки важливим є вміння відділяти факти від суб'єктивних суджень, стає очевидним, якщо зважати на те, що текст підручників, якими доводиться користуватися нашим учням, на 60-90 % складається саме із суб'єктивних суджень автора.

 Більшість авторів підручників не сприймають учнів як незалежно мислячих особистостей, оскільки виклад матеріалу має таку форму, що унеможливлює розвиток критичного мислення.

Наведемо декілька методів, що дозволяють формувати в учнів вміння відділяти факти від суджень. На уроці, коли учням доведеться працювати з текстом, насиченим суб'єктивними судженнями автора, вчитель може запропонувати учням опрацювати текст, позначаючи на полях підручника олівцем буквою Ф — факти, буквою С — судження. Після цього з учнями можна обговорити прочитаний текст за питаннями: "Чи зі усіма судженнями автора ви погоджуєтеся?", "Чи наводить автор на підтвердження своїх думок конкретні історичні факти?", "Наскільки аргументи, що наводяться автором, є для вас переконливими?". Взагалі, метод "Читання тексту з позначками" може мати велику кількість різновидів і цілком залежить від мети, яку переслідує вчитель з учнями, опрацьовуючи навчальний текст.

"Пустий стілець"

Учитель вибирає тему для дискусії і готує чотири тези на окремих аркушах, що висвітлюють тему з різних точок зору. Учні, переходячи від однієї тези до іншої, визначають, яка із них відповідає їхній позиції. Таким чином, створюються малі групи для дискусії. Кожна група протягом 10—15 хвилин обговорює зміст тези, фіксуючи аргументи, що підтверджують їхній вибір. Після обговорення тези в малих групах перед кожною із них ставиться стілець, на який сідає представник групи, щоб висловити думки стосовно обговорюваної теми. Час виступу обмежений. Після цього виступаючий повертається до своєї групи. Кожен учень може підтримати дискусію своїми аргументами. Учень може зайняти "пустий стілець" тільки один раз .

Розвивати в учнів вміння письмово чітко, лаконічно й аргументовано викладати свої думки дозволяють такі методи.

"Письмове есе-роздум"

Вчитель пропонує відповісти письмово на проблемне питання за схемою:

Висловіть власне ставлення до проблеми.

Наведіть аргументи, що підтверджують вашу позицію.

Підтвердьте наведені аргументи відомими вам фактами.

Чітко сформулюйте висновки, яких ви дійшли.

"Так і ні"

Для проведення заняття за цим методом учні готують картки з написами "так" і "ні". Вчитель зачитує твердження і дає час учням подумати над ним. Після самостійного осмислення запропонованого твердження учні показують картки, визначаючи свою позицію. Після цього вчитель пропонує декільком учням навести аргументи на захист своєї позиції. їхні висловлювання можуть доповнити інші учні.

"Письмові дебати"

Учні стають спиною одне до одного.

Вчитель зачитує твердження, що буде обговорюватися. Після цього учні письмово намагаються аргументувати свою позицію. Закінчивши, передають лист учневі, що сидить до них спиною, — він намагатиметься спростувати аргументацію свого опонента.

"Мозковий штурм" із використанням конвертів

Даний метод забезпечує унікальну форму письмового розв'язання проблем. Кожному учневі видається конверт з окремим проблемним питанням. За певний час йому потрібно на окремій картці письмово відповісти на проблемне питання, аргументувавши свою думку. Після цього конверт передається наступному учневі, який описує власний варіант бачення проблеми. Так в конверті опиняються картки учнів всього класу. Після опрацювання проблемних питань конверт передають своєму початковому власникові. Він знайомиться зі змістом відповіді та узагальнює думки всього класу з цього питання.

 Навчання оптимально розвиває мислення, в тому числі й критичне, за умови, якщо учень не тільки набуває історичних знань, але й засвоює способи одержання цих знань. Навчити учнів висловлювати власні судження, виділяти головне та робити порівняння, оперуючи доводами та конкретними фактами, стає можливим лише за умови залучення школярів до процесу дослідження, який є набагато цікавішим і захоплюючим для них, ніж просте накопичення емпіричних знань.

    Провідним методом при організації дослідницької діяльності учнів на сучасному етапі розвитку методики викладання суспільствознавчих дисциплін в школі стала робота учнів з історичними джерелами, особливо з історичними документами. Цей вид історичних джерел дозволяє розвивати такі вміння критичного мислення, як вміння виявляти упереджене ставлення, думки і судження, піддавати сумніву логічну непослідовність у викладі подій автором документа.

«Логічне древо»

Використовуємо цей прийом під час обговорення проблем, пошуку рішень. Найкраще, якщо проблема розглядається з різних сторін, а рішення опирається на досить ясну фактичну базу. У процесі читання учні працюють наступним чином, «коріння» - та проблема, що розглядається в тексті. На самому стволі є основні та допоміжні гілочки. На основних учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. На допоміжних гілках розташовуються факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин. Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відбивають суть, факти. Свій висновок по досліджуваному питанню учні можуть зробити на стволі «логічного древа».

«Концептуальна таблиця»

Прийом використовується коли передбачається порівняння трьох і більше аспектів або питань. Таблиця будується так: по горизонталі розташовується те, що підлягає порівнянню, а по вертикалі – різні риси, властивості, по яких це порівняння відбувається.

Прийом «Написання есе»

Зміст цього прийому можна виразити наступними словами: «Я пишу для того, щоб зрозуміти, що я думаю». Це вільний лист на задану тему, у якому цінується самостійність, прояв індивідуальності, дискусійність, оригінальність рішення проблеми, аргументації. Звичайно есе пишеться прямо в класі після обговорення проблеми й за часом займає не більше 5 хвилин.

Прийом «Лекція зі стопами»

Лекція – добре знайомий і часто використовуваний педагогічний прийом. Особливості її використання в технології критичного мислення полягає в тім, що вона читається дозовано. Після кожної значеннєвої частини обов’язково робиться зупинка. Під час «стопа» іде обговорення або проблемне питання, або колективний пошук відповіді на основне питання теми, або дається якесь завдання, що виконується в групах або індивідуально.

Прийом «Фішбоун»

У процесі читання учні працюють зі схемою «Фішбоун», що в перекладі означає «риб’ячий кістяк». В «голові» цього кістяка вони позначають ту проблему, що розглядається в тексті. На самому кістяку є верхні й нижні кісточки. На верхніх учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. Напроти верхніх кісточок розташовуються нижні, на яких учні по ходу читання виписують факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин. Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відбивають суть, факти.

Учні самостійно читають текст підручника. В «голові» записують тему уроку. У процесі читання записують причини історичного явища, події над верхніми кісточками; факти – біля нижніх кісточок. Свій висновок по досліджуваному питанню – в «хвості». Працюють індивідуально. На етапі рефлексії обмінюються думками в невеликих групах. Потім учитель організує обґрунтоване спілкування, у результаті вибудовується «єдиний» варіант схеми.

Критичне читання тексту

Критичне читання – спосіб опрацювання текстів, який передбачає застосування під час читання мисленнєвих операцій високого рівня, що дозволяють сформувати власну обґрунтовану думку щодо інформації. Узагальнена схема аналізу:

1) Хто автор тексту? Що відомо про нього (про них)?

2) Коли було написано цей текст? Яке значення має час створення тексту

3) Де відбулися події, про які йде мова в тексті? Яке значення має місце, в якому відбулися події, описані в тексті?

4) Які факти наведені в тексті? Які висновки з них можна зробити?

5) Чому було створено текст? Які причини подій, вказаних у тексті?

6) Як цей текст допомагає дізнатись більше про події, які відбувалися?

Висновки

 Отже, саме життя вимагає від нас впровадження в практику методик розвитку критичного мислення. Адже діалоговий характер методик сприяє активізації роботи всіх учнів, дає дітям впевненість в свої силах, поштовх до оволодіння новими матеріалами. Зростає зацікавленість предметом, бажання здобути більш глибокі знання. На цих уроках учні виробляють вміння працювати колективно, а також швидко та якісно опрацьовувати тексти, аналізувати матеріал, чітко висловлювати власну думку, слухати та поважати погляди інших, зображати схематично свої знання. Уроки, де значна увага приділяється розвитку критичного мислення це – творчі, цікаві уроки, де кожен учень – головний актор, і тільки від його дій залежить подальший хід уроку. Активний розвиток суспільства, інтенсивні процеси глобалізації й інформатизації вимагають від сучасного здобувача освіти абсолютно нового типу мислення, який дасть змогу пристосуватися до постійних соціальних змін, генерувати нові ідеї, а також здійснювати комплексний аналіз отриманої інформації та давати їй об’єктивну оцінку. Технологія розвитку критичного мислення допомагає готувати дитину до життя в інформаційному суспільстві, вибирати серед невпинного потоку інформації головне, критично перевіряти отриману інформацію, співпрацювати з іншими. Зрештою, критичне мислення є дієвим способом виховання громадян, які повинні про все мати власну думку і не дозволяти маніпулювати своєю свідомістю.  Адже, «не тільки сама істина дає впевненість, але й пошук її» (Б. Паскаль).

Література

1.Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти/ Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р.

2. Пометун О. І. Навчаємо мислити критично: посібник для вчителів / О. І. Пометун, І. М. Сущенко. –Дніпропетровськ: Ліра, 2016. – 144 с.

3.Терно С. О. Критичне мислення – сучасний вимір суспільствознавчої освіти – Запоріжжя, 2009. – 268 с.

4. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник. – К., 2004. – 192 с.