Стаття "Розвиток критичного та креативного мислення на уроках історії".

Сучасний світ непередбачений та вимагає від особистості не тільки вміння ефективно вирішувати завдання, а й виявляти новаторський підхід до вирішення проблем. Креативність дозволяє знаходити нестандартні рішення, пристосовуватися до змін, та розвивати інноваційні підходи, необхідні для успішного розвитку у сучасному світі.

Однак, креативність сама по собі не може бути винятковою якістю. Супроводжуючи її, критичне мислення виконує роль фільтра та оцінювача.

         Мислення було і залишається предметом вивчення багатьох дисциплін: філософії, логіки, педагогіки, психології, фізіології, кібернетики тощо. Сучасні вчені визначають мислення як вищу форму відображення дійсності в розумі, ідеальну діяльність, результатом якої є об'єктивна істина. Отже, мислення зароджується і розвивається практичною діяльністю людей на основі чуттєвого пізнання. Мислення полягає в абстрактному відображенні сутності предметів і процесів, що відбуваються в об'єктивному світі. Мислення є суспільно-історичним, оскільки воно не може існувати поза суспільством, поза мовою, без накопичених людьми знань і методів мислення (логічних операцій), вироблених людьми. Завдання, які людина ставить перед собою через своє мислення, породжені її суспільними умовами. Мислення може не тільки розкривати сутність явищ і фактів, а й з'ясовувати причини і фактори їх виникнення, передбачати наступні дії. Тому можна сказати, що це рух думки, який розкриває сутність речей, а результатом мислення є не образ, а певна думка. Це дає змогу визначити мислення як вищий пізнавальний процес, активну форму генерації нових знань, творчого відображення та перетворення людиною дійсності. Мислення створює результат, який не існує ні в реальності, ні в свідомості суб’єкта. На відміну від сприйняття, воно виходить за межі сенсорних даних і розширює пізнання.

Переваги людини, яка вміє критично мислити, - бути інтелектуально незалежною, приймати виважені рішення, не дозволяти собою маніпулювати, синтезувати набуті знання, вміти відстежувати зв’язки між явищами, передбачати наслідки власних дій, свідомо оцінювати власні недоліки і здібності.

Провідні вчені з усього світу ще не знайшли єдиного погляду на визначення поняття «критичне мислення». Дослідники детально проаналізували це явище та звернули увагу на те, що критичне мислення має п’ять характеристик, які визначають його як незалежне мислення, а саме: загальне мислення, проблемно-оцінне мислення, аргументоване мислення та соціальне мислення. Під критичним мисленням розуміється здатність людини (природна чи сформована) самостійно оцінювати: навколишню дійсність, інформацію, наукові знання, думки та висловлювання інших людей, вміти бачити їх позитивні та негативні сторони, мати розуміння проблем, прагнення до кращого, більш оптимізованого вирішення завдань, перегляд існуючих стереотипів, традицій.

Критичне мислення починається з постановки запитань.

Процес розвитку критичного мислення завершується прийняттям рішення (висновку) щодо найкращого вирішення проблеми. Рішення учня залежить не тільки від його запасу знань і вмінь, а й від його особистих якостей, психологічних установок, значною мірою від його переконань, особливо рефлексивного ставлення до «Я», моралі та моральних навичок. Проаналізувавши дослідження концептуального розуміння мислення вченими-педагогами та психологами, ми виявили, що остаточного визначення поняття креативності в науковій літературі ще не встановлено.

Дж. Гілфорд у своїй книзі писав, що креативне мислення – це вміння відмовлятися від стереотипів. Після публікації його праці, в якій визначено відмінності між типами розумових операцій – конвергенцією і дивергенцією, поняття креативності набуло широкого поширення і почало активно розвиватися .

Щодо ознак креативного мислення Дж. Гілфорд виділив шість основних параметрів креативного мислення:

1) «здатність виявляти та формулювати проблеми»;

2) «здатність створювати велику кількість ідей»;

3) «гнучкість – генерування різних ідей»;

4) «оригінальність – здатність реагувати на подразники не стандартним способом або незвично»;

5) «можливість вдосконалити об’єкт сприймання, шляхом додавання нових деталей»;

6) «здатність розв’язувати проблеми, виконуючи відповідні аналітично-синтетичні операції» .

Е. Торренс вважає, що процес креативності поділяється такі етапи:

1) сприйняття проблеми;

2) пошук рішень;

3) виникнення гіпотез та їх формулювання;

4) перевірка гіпотез, їх модифікація;

5) результати.

До того ж, вчений визначив ще й параметри креативності, а саме: легкість, гнучкість, оригінальність та точність.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень, пов’язаних з розвитком креативності, показує, що більшість науковців вважають креативність складним утворенням, яке визначає креативність особистості. У структурі креативності науковці виділяють різноманітні компоненти, які поєднують когнітивний і мотиваційний аспекти.

Чому креативне мислення є важливим сьогодні? Немає стереотипів про людину з нестандартним складом розуму, здатну швидко реагувати на певні форс-мажорні ситуації та знаходити вихід із, здавалося б, безнадійних ситуацій. Її розум яскравий і творчий, і зрозуміло, що розвиток творчого мислення людини є запорукою її життєвого успіху.

Отже, критичне мислення – це процес аналізу, оцінки і раціонального розуміння інформації, ідей, ситуацій або проблем. Воно передбачає систематичний підхід до розв'язання завдань та прийняття рішень, покликаний підвищити якість нашого розуміння світу навколо нас. Креативне мислення – це психологічний процес, який включає в себе генерацію нових ідеї, концепцій або рішень, які відрізняються від стандартних або загальноприйнятих. Це здатність дивитися на проблеми, завдання або ситуації з нестандартного ракурсу та знаходити нетрадиційні, інноваційні шляхи для їх вирішення.

Критичне і креативнемислення нині один з модних трендів в освіті. Про те, що їх розвиток є одними з наскрізних завдань навчально-виховного процесу, йдеться й у Концепції нової української школи.

Продуктивним навчання крититчному і креативному мисленню стає лише тоді, коли вчитель сам розв’язує дві основні проблеми:

– якою має бути інформація, що сприяє розвитку критичного і креативного(творчого, усвідомленого, аналітичного) мислення?

– який метод (прийом, стратегію) слід застосувати для ефективної реалізації обраної мети уроку?

В залежності від етапу, цілей, мети та інформації, що подається на уроці історії, учитель може використовувати наступні методи та прийоми розвитку критичного і креативного мислення:

- "Знаємо-хочемо дізнатися-дізналися"

Найкраще місце цього методу — на етапі актуалізації та мотивації навчальної діяльності учнів. У процесі роботи учнів спочатку просять подумати над тим, що вони вже знають з теми цього уроку, поставити запитання до цієї теми та знайти відповідь на ці запитання. Під час роботи учням пропонують заповнити таблицю:

Що знаємо?

Про що хочемо дізнатися?

Про що дізналися?

- "Дошка запитань"

На великому аркуші паперу або на дошці учні записують усі питання, які виникають у ході обговорень під час уроків. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої запитання, що виникають у них, коли вони беруть участь в обговоренні, читають щось самостійно за власним вибором чи дорученням вчителя, виконують інші завдання.

 - "Сократівське опитування"

Цей метод застосовується для прояснення ідей, дослідження контексту, розгляду основ, визначення припущень і формулювання точки зору.

- "Обмін проблемами"

Метод кооперативного навчання, який вимагає того, щоб учні знайшли важливе запитання з досліджуваної теми і потім сформулювали якусь проблему на підставі запитання для того, щоб інша група вирішила її.

- "Експерти проти журналістів"

Учні поділяються на дві групи — "експертів", що відповідатимуть на запитання, та "журналістів", що будуть ставити запитання.

- "Атака на вчителя"

Після вивчення нового матеріалу вчитель оголошує учням, що зараз вони поміняються місцями— учні будуть ставити питання, а вчитель відповідати на них. Висувається умова— вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.

- "Атака на учня"

Різновид наведеного вище методу. При використанні цього варіанта в ролі опитуваного опиняється один із учнів.

- "Листування"

Учні обмінюються між собою питаннями, на які потрібно дати письмову відповідь. Так відбувається листування протягом встановленого вчителем часу.

- "Читання тексту з позначками"

Може мати велику кількість різновидів і цілком залежить від мети, яку переслідує вчитель з учнями, опрацьовуючи навчальний текст.

- "М-схема"

Метод, що розвиває вміння учнів захищати себе від маніпулятивного використання мови. Його варто використовувати при роботі учнів з текстом, наповненим словами і термінами, що мають яскраво виражене негативне чи, навпаки, позитивне емоційне забарвлення.

- "Пустий стілець"

Учитель вибирає тему для дискусії і готує чотири тези на окремих аркушах, що висвітлюють тему з різних точок зору. Учні, переходячи від однієї тези до іншої, визначають, яка із них відповідає їхній позиції. Таким чином, створюються малі групи для дискусії. Кожна група протягом 10—15 хвилин обговорює зміст тези, фіксуючи аргументи, що підтверджують їхній вибір. Після обговорення тези в малих групах перед кожною із них ставиться стілець, на який сідає представник групи, щоб висловити думки стосовно обговорюваної теми. Час виступу обмежений. Після цього виступаючий повертається до своєї групи. Кожен учень може підтримати дискусію своїми аргументами. Учень може зайняти "пустий стілець" тільки один раз .

- "Письмове есе-роздум"

Вчитель пропонує відповісти письмово на проблемне питання за схемою:

Висловіть власне ставлення до проблеми.

Наведіть аргументи, що підтверджують вашу позицію.

Підтвердьте наведені аргументи відомими вам фактами.

Чітко сформулюйте висновки, яких ви дійшли.

- "Письмова дискусія"

На початку заняття вчитель вивішує аркуші, на яких зазначені протилежні позиції щодо обговорюваної теми. Учні, рухаючись по класу, залишають на аркушах свої письмові відповіді, аргументації, зауваження, питання. Процес безмовного обговорення продовжується до того часу, поки учням є що написати.

- "Торнадо"

Учитель оголошує тему, що виноситься на обговорення, й поділяє клас на три групи. Перша група учнів має навести аргументи на захист певного твердження, інша група намагатиметься спростувати твердження. Завдання третьої групи полягає у формулюванні запитань з метою уточнення позиції кожної групи.

- "Так і ні"

Для проведення заняття за цим методом учні готують картки з написами "так" і "ні". Вчитель зачитує твердження і дає час учням подумати над ним. Після самостійного осмислення запропонованого твердження учні показують картки, визначаючи свою позицію. Після цього вчитель пропонує декільком учням навести аргументи на захист своєї позиції. їхні висловлювання можуть доповнити інші учні.

- "Письмові дебати"

Учні стають спиною одне до одного.

Вчитель зачитує твердження, що буде обговорюватися. Після цього учні письмово намагаються аргументувати свою позицію. Закінчивши, передають лист учневі, що сидить до них спиною, — він намагатиметься спростувати аргументацію свого опонента.

- "Мозковий штурм"

Даний метод забезпечує унікальну форму письмового розв'язання проблем. Кожному учневі видається конверт з окремим проблемним питанням. За певний час йому потрібно на окремій картці письмово відповісти на проблемне питання, аргументувавши свою думку. Після цього конверт передається наступному учневі, який описує власний варіант бачення проблеми. Так в конверті опиняються картки учнів всього класу. Після опрацювання проблемних питань конверт передають своєму початковому власникові. Він знайомиться зі змістом відповіді та узагальнює думки всього класу з цього питання.

- "Метод РОФТ"

Дозволяє учням встановити історичні зв'язки та визначити коло історичних осіб, чия діяльність складала зміст певної історичної ситуації. Назва методу «РОФТ» — це абревіатура назв колонок таблиці, яку заповнюють учні під час опрацювання навчального тексту. Особливо підходить цей метод при роботі учнів з історичними документами.

- «Логічне древо»

Використовуємо цей прийом під час обговорення проблем, пошуку рішень. Найкраще, якщо проблема розглядається з різних сторін, а рішення опирається на досить ясну фактичну базу. У процесі читання учні працюють наступним чином, «коріння» - та проблема, що розглядається в тексті. На самому стволі є основні та допоміжні гілочки. На основних учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. На допоміжних гілках розташовуються факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин. Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відбивають суть, факти.

Свій висновок по досліджуваному питанню учні можуть зробити на стволі «логічного древа».

- «Концептуальна таблиця»

Прийом використовується коли передбачається порівняння трьох і більше аспектів або питань. Таблиця будується так: по горизонталі розташовується те, що підлягає порівнянню, а по вертикалі – різні риси, властивості, по яких це порівняння відбувається.

- «Піраміда роздумів»

За цим прийомом учні на дошці або в зошитах записують перший рядок , виражений одним словом, звичайно іменником; другий рядок учні будують із двома словами; третій – трьома; четвертий – чотирма. Потім рядки зменшують кількість слів – 3, 2, 1 (останнє слово учні пишуть на емоційно-образному рівні теми, воно виступає «скарбом» - висновком заритим під «пірамідою»).

 

- «ИНСЕРТ»  – звуковий аналог умовного англійського скорочення в дослівному перекладі позначає: інтерактивна система запису для ефективного читання й міркування (автори – Воган і Эстес, 1986г; модифікація Мередит і Стил, 1997г). Прийом здійснюється в кілька етапів.

І етап: Пропонується система маркування тексту, щоб розподілити укладену в ньому інформацію в такий спосіб:

V «галочкою» позначається те, що вже відомо учнем;

- знаком «мінус» позначається те, що суперечить їхньому поданню;

+ знаком «плюс» позначається те, що є для них цікавим і несподіваним;

? «знак питання» ставиться, якщо щось неясно, виникло бажання довідатися більше.

ІІ етап: читаючи текст, учні позначають відповідним значком на полях окремі абзаци й пропозиції.

Знайомство з текстом може здійснюватися «на слух».

ІІІ етап: Учнем пропонується систематизувати інформацію, розташувавши її у відповідності зі своїми позначками в наступну таблицю:

V + - ?  

ІV етап: Послідовне обговорення кожної графи таблиці.

Прийом сприяє розвитку аналітичного мислення, є засобом відстеження розуміння матеріалу.

- Кластери

Це спосіб графічної організації матеріалу, що дозволяє зробити наочними ті розумові процеси, які відбуваються при зануренні в ту або іншу тему. Кластер є відбиттям нелінійної форми мислення. Іноді такий спосіб називають «наочним мозковим штурмом».

Послідовність дій проста й логічна:

- Посередині чистого аркуша (класної дошки) написати ключове слово або пропозиція, що є «серцем» ідеї, теми.

- Навколо «накидати» слова або пропозиції, що виражають ідеї, факти, образи, що підходять для даної теми.

- У міру запису, слова,що з’явилися з’єднуються прямими лініями із ключовим поняттям. У кожного з «супутників» у свою чергу теж з’являються «супутники», установлюються нові логічні зв’язки.

У підсумку виходить структура, що графічно відображає наші міркування, визначає інформаційне поле даній темі.

- «Написання есе»

Зміст цього прийому можна виразити наступними словами: «Я пишу для того, щоб зрозуміти, що я думаю». Це вільний лист на задану тему, у якому цінується самостійність, прояв індивідуальності, дискусійність, оригінальність рішення проблеми, аргументації. Звичайно есе пишеться прямо в класі після обговорення проблеми й за часом займає не більше 5 хвилин.

- «Лекція зі стопами»

.Після кожної значеннєвої частини лекції обов’язково робиться зупинка. Під час «стопа» іде обговорення або проблемне питання, або колективний пошук відповіді на основне питання теми, або дається якесь завдання, що виконується в групах або індивідуально.

- «Фішбоун»

У процесі читання учні працюють зі схемою «Фішбоун», що в перекладі означає «риб’ячий кістяк». В «голові» цього кістяка вони позначають ту проблему, що розглядається в тексті. На самому кістяку є верхні й нижні кісточки. На верхніх учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. Напроти верхніх кісточок розташовуються нижні, на яких учні по ходу читання виписують факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин. Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відбивають суть, факти.

Учні самостійно читають текст підручника. В «голові» записують тему уроку. У процесі читання записують причини історичного явища, події над верхніми кісточками; факти – біля нижніх кісточок. Свій висновок по досліджуваному питанню – в «хвості». Працюють індивідуально. На етапі рефлексії обмінюються думками в невеликих групах. Потім учитель організує обґрунтоване спілкування, у результаті вибудовується «єдиний» варіант схеми.

- Критичне читання тексту

Критичне читання – спосіб опрацювання текстів, який передбачає застосування під час читання мисленнєвих операцій високого рівня, що дозволяють сформувати власну обґрунтовану думку щодо інформації.

Так чи інакше кожен учитель має свій перелік «улюблени» прийомів і методів у формуванні критичного і креативного мислення учнів на уроках історії. Для автора даної статті фаворитами є кластери. Різновидом цього методу виступають ментальні карти - спосіб організації процесу творчого мислення за допомогою схем , побудованих за певними правилами.

8 простих правил створення карт:

1. Починаємо з центральної ідеї посередині чистого аркушу,

використовуючи малюнок і хоча б 3 кольори.

2. Використовуємо картинки, символи, коди і заповнюємо ними весь

вільний простір.

3. Вибираємо ключові слова і друкованим текстом наносимо на гілки.

4. Кожен елемент (слово/картинка) повинен мати власну гілку.

5. Лінії повинні бути з’єднані, починаючи від центральної ідеї.

Центральні лінії товстіші, органічні і текучі. Всі наступні гілки стаючи

тоншими в залежності від радіального розходження від центру.

6. Використовуємо кольори на власний розсуд і на всій карті пам’яті.

7. Розробляємо свій особистий стиль майнд меппінгу.

8. Використовуємо акценти і показуємо асоціації на своїй карті пам’яті.

Ментальна карта може бути створена під час уроку, коли на початку прописується ключове поняття/подія, до якої протягом уроку «домальовуються» гілки, вибудовується ієрархія. Або це може бути як домашнє завдання.

 

 Наприклад:

 

 

 

Ще один прийом – написання есе, який викороистовується як один з різновидів роботи під час практичних занять з історії. Тема есе = темі практичного заняття ( Наприклад: «Пропагандистський ідеал радянської людини та її повсякденне життя», «Перша світова: повсякденне життя в умовах фронту і тилу» тощо).

 

До «фаворитів» також належать концептуальні таблиці.

Приклади:

Дисидентський рух	Період «відлиги» (1953-1964)	Період «застою» (1964-1985)
Особливості
Форми і методи боротьби
Організації

 

  Економічна ситуація в УРСР в роки «відлиги»

	Реформа	Мета	Наслідки
Промисловість і управління н/г
Сільське господарство
Соціальна сфера

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 Гілфорд Дж. Три сторони інтелекту. Психологія мислення. Прогрес, 1965.