Стаття РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Вербицька Оксана Сергіївна

педагог –організатор

 Степівського навчально-виховного комплексу

«Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів» Чорнобаївської районної ради Черкаської області

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Сьогодні з-поміж важливих завдань, що постають перед системою освіти, особливої актуальності набуває проблема розумового виховання  молодшого школяра. Одним із центральних питань розумового виховання є розвиток пізнавальної активності.

 Навчання - основна форма розвитку пізнавальної активності. З одного боку, під час навчального процесу учні здобувають нові знання, які розширюють їхній кругозір, і з другого - у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно й творчо використовувати не лише запас знань, а й шукати нове, задовольняти свої потреби в пізнанні.

  З метою розвитку пізнавальної активності учнів необхідно на кожному кроці застосовувати проблемні завдання. Для розвитку пізнавальної активності велике значення має розвиток психічних процесів - пам’яті, уваги, уяви. Саме ці якості за даними психологів - основа для розвитку продуктивного мислення та творчих здібностей учнів[2,с.275].

   У кожної дитини є індивідуальні особливості пам’яті, уваги, мислення, схильності, мотивації, своя стратегія праці, особливості сприйняття тощо. Не продіагностувавши психологічні властивості учня, ми не маємо гарантії, що спрямовуємо педагогічний вплив у потрібному для його розвитку напрямі. Нині існує єдина модель, яка має орієнтацію на індивідуальність дитини, - особистісно орієнтоване навчання. У центрі його - особистість дитини, її самобутність, самоцінність: суб’єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. Необхідною складовою такого навчання має стати справжнє вивчення особистості дитини, а  дитиною - своєї особистості. Мета роботи сучасного вчителя - розвиток особистості учня, його творчого потенціалу та пізнавальної активності, навчальний процес при цьому орієнтується на потенційні можливості дитини, їх реалізацію. Ж. Піаже з цього приводу зазначав: «Оскільки джерело розвитку - всередині дитини, то навчання може бути успішним лише тією мірою, якою воно використовує досягнення розвитку конкретної дитини»

Сучасне розвивальне навчання - це модель, покликана вдосконалювати розумові процеси учня з урахуванням можливостей кожної дитини. Це навчання, головною ознакою якого є принцип симфонізму, а не уніфікації. Навчально - виховний процес у сучасній школі більше не може вкладатися в схему «учитель - учить, а учень – учиться». Для успішного існування освітнього поля важливо формувати пізнавальну самостійність дитини, створити умови, за  яких інтелектуальна пасивність учнів стане неможливою[5,с.112].

Активізація пізнавальної активності учнів виражається головним чином у тому, що головними в їх роботі по засвоєнню нових знань стають творча переробка в свідомості учнів отриманої інформації та вирішення поставлених перед ними пізнавальних завдань.

Активізація пізнавальної активності здійснюється в умовах тісного зв’язку теорії та практики в навчанні. Закріплення, збагачення та систематизація знань відбувається в процесі їх підсвідомого застосування. Багаторазові переходи від теорії до практики й навпаки є однією з вимог успішного засвоєння знань. Умови, за яких учні не тільки продуктивно й раціонально оволодівають знаннями, усвідомлять їх, набудуть необхідних навичок і вмінь застосовувати їх у нових ситуаціях, а й розвивають свої здібності, реалізують свій творчий потенціал, закладуть основи поступового переходу до самостійного навчання й регулювання своєї розумової діяльності.

Засвоєння знань і способів дій у такому навчанні є і процесом, і результатом діяльності самого учня, який знає, як і для чого він вивчає матеріал, як його можна використати. Для цього навчальний матеріал подається як система знань усієї програми предмета, що поділяється на етапи. А конкретні уроки розробляються відповідно до того, на якій стадії перебуває розв’язання навчального завдання .

Пізнавальна активність дитини зумовлюється однією з провідних закономірностей психічного розвитку дитини - індивідуальністю.   Найважливішу роль у навчанні відіграє правильно організований процес. Якщо він відповідає особливостям психічної діяльності кожного учня, тоді створюються сприятливі умови для успішного сприймання і засвоєння матеріалу. Індивідуального підходу потребують усі діти. Не можна орієнтуватися на якогось середнього учня і через це обмежувати пізнавальну діяльність школяра, який має порівняно низький ступінь логічного мислення.

Правильно організована робота, увага до кожної дитини сприятиме тому, що розумові сили її розвиватимуться безупинно, а сама вона відчує себе сильною, здібною, цікавою для вчителя і однокласників. Забезпечити умови, щоб учень був суб’єктом навчальної діяльності, зобов’язаний кожний учитель.

Передумови для цього на уроці такі:

а) не можна всіх навчити однаково, треба створити належні умови, щоб кожний школяр зробив стільки кроків, скільки може;

б) від полювання за помилками перейти до їх профілактики;

в) створити комфортні умови для кожної дитини (учитися без страху, охоче, із задоволенням);

г) виходити на режим вільної поведінки, і таким чином, формувати й вільну особистість.

У навчальному процесі вчитель постає насамперед як організатор і керівник пізнавальної діяльності дітей. Він створює умови, за яких школярі можуть найбільш раціонально і продуктивно розвивати пізнавальні процеси. Урок є основною ланкою процесу формування пізнавальної активності молодших школярів. На ньому з окремих «цеглинок» складаються не лише знання, а й почуття, переживання, уміння міркувати, логічно мислити, уявляти, уважно слухати[3,с.20].

Розвиток пізнавальної активності допомагає створювати сприятливі умови для індивідуального зростання дитини на основі свободи її духовного вибору. А саме:

активізують пізнавальну діяльність;

розкривають дитину як особистість;

дисциплінують мислення;

навчають правильності думки;

дають можливість виявлятися психічним процесам та визначати їх рівень та якість;

навчають умінням об’єктивно оцінювати себе, будувати стосунки з іншими, жити за певними правилами.

Розвиток пізнавальної активності є необхідним для сприйняття краси й витонченості суджень, чіткого, вичерпного, лаконічного висловлення думок; для формування вмінь абстрагувати, зосереджуватися на структурі своєї думки, для розвитку інтуїції.

  Для дітей школа є часом зростання, відкриття, гри, усвідомлення себе, своїх можливостей.

Тому важливо на цьому етапі розвитку не загубити все, що закладено природою в дитині, не «закрити» бажання думати, фантазувати, говорити, розмірковувати[1,с.25].

Розвиток пізнавальної активності дітей допомагає розширити межі контактування зі світом, стати більш сильним, впевненим, мудрим, здатним до творчого мислення, робити свідомий вибір, знаходити оптимальні шляхи вирішення будь-яких проблем.

     Підвищення пізнавальної активності учня - актуальна проблема, яку має розв’язати кожний учитель, який працює над побудовою навчально виховного процесу на основі особистісного підходу до молодшого школяра. Але пізнавальна активність є неможливою без сформованості розумових дій, що є основою розвитку мислення - однією з найголовніших умов загального розумового розвитку учнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексюк А. М. Педагогіка/ А. М.  Алексюк. – К. : Просвіта, 2000. – С. 25–30.

2. Баришевська О.П. Дива дитячої психіки / О.П Баришевська. – К. :Академія, 2000. - 275 с.

3. Бех І. Правиловідповідне виховання як критерій його інноваційності / І. Бех // Початкова школа. – 2010. - №7.  – С. 20–24

4. Рудіна О. К.  Талановиті учні: підходи до навчання та виховання / О. К. Рудіна – К. : Знання, 2010. – 112 с.

5. Овчарук О.В. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики/ О.В. Овчарук – К. : Початкова школа ,  2004. – 112 с.

6. Устинова К. Ю. Вчимося граючись/К. Ю. Устинова - К.: Початкова школа, 2007. - 345 с.

7. Фастенко С.Г. Поради молодому вчителю/ С.Г.Фастенко - Х. : Освіта, 2012. - 200 с.

8. Шевчук І. Виховання національної самосвідомості молодших школярів засобами фольклорних ігор / І. Шевчук // Початкова школа. – 2010. – № 8.       С. 48 - 51