Стаття " ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ЯК ЗАПОРУКА ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ"

Н.М. Пєх,

учитель музичного мистецтва

Криворізької гімназії №49

 учитель вищої категорії, старший вчитель

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ЯК ЗАПОРУКА ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ

Сучасні реалії життя ставлять нові вимоги до формування особистості члена суспільства, покладаючи великі надії на оновлену систему освіти. Сучасний громадянин повинен швидко пристосовуватися до змінених умов праці, навчатися протягом життя, креативно мислити.

Велике значення при цьому набувають навчальні предмети художньо-естетичного циклу, зміст яких спрямований на розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів, формування їх художньо-образного, асоціативного, критичного мислення; створення сприятливих умов для продукування креативних ідей, реалізацію власних творчих потреб у художній діяльності та пізнанні, засвоєння образного змісту творів мистецтва, що відкриває широкі можливості ефективного впливу на особистість учнів. Серед основних завдань програм із художньо-естетичного циклу є розвиток загальних та художніх здібностей, формування творчо-діяльнісних компетентностей, що спрямовує діяльність учителя на розвиток в учнів креативності як загальної творчої здатності [7].

Саме на виконання цієї функції покликане мистецтво, яке є складником духовної культури людства, практично-духовною дією у відтворенні навколишнього світу. До мистецтва відносять такі творчі різновиди людської діяльності, як: музика, живопис, література, театр. Вони поєднуються у специфічних художньо-образних формах відтворення дійсності. Мистецтво має об’єктивний, культурний, гуманітарний і суб’єктивно-діяльнісний зміст. Мистецтво як специфічне явище складається з пізнавальної, оцінної, творчої (духовної і матеріальної) та знаково-комунікативної підсистем. Завдяки цьому воно є засобом спілкування людей, збагачення їх знань про світ і самих себе, способом виховання людини на основі системи цінностей, джерелом високих естетичних відчуттів. За здатністю викликати в людині творчу фантазію, мистецтво посідає перше місце серед усього розмаїття елементів, що становлять складну систему виховання людини. Особистість здатна до творчості у всі періоди свого життя і в усіх галузях діяльності, оскільки кожен індивід має творчий потенціал різного рівня, а творчі здібності піддаються вихованню й культивуванню [8].

Проблемам розвитку креативної особистості присвячені роботи Д. Богоявленської,  Н. Вишнякова, В. Дружиніна, Е. Ільєнкової, Г. Мєднікова, Я. Пономарьова,  Н. Яременко та ін. Педагогічний аспект проблеми формування творчої особистості учнів засобами музичного мистецтва розглядали В. Бриліна, А. Виногородський, К. Завалко, Л. Паньків, О. Лобова, Л. Масол, Г. Падалка, Л. Червонська, М. Шопіна О. Щолокова та інших вчені.

Поняття креативності неоднозначно трактується у науковій літературі. Креативність розглядається як розумові процеси, що ведуть до рішень, ідей, осмислення, створення художніх форм, теорій або будь-яких продуктів, які є унікальними й новими [6]; це рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що становить відносно стійку характеристику особистості [3]; як здатність до творчості, спроможність генерувати незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв’язувати проблемні ситуації [5]; як інтегральна здатність особистості, яка передбачає варіювання шляхів розв’язання різноманітних проблем, що виявляється в індивідуально-психологічних особливостях особистості [4]. Учені Г.Айзенк, Д.Векслер, Р.Стенберг, Л.Терме розглядають інтелект і креативність, як єдину людську здатність вищого плану.

Рівень розвитку креативності за Дж.Гілфордом можна встановити за особливостями креативного мислення. Суть цих особливостей: оригінальність, незвичайність висловлених ідей, прагнення інтелектуальної новизни; семантична гнучкість (здатність бачити об’єкт під новим кутом зору; здатність знайти можливість нового використання данного об’єкту); образна адаптивна гнучкість (здатність змінити сприйняття об’єкту таким чином, щоб бачити його нові, приховані сторони); семантична спонтанна гнучкість - здатність продуціювати різноманітні ідеї у невизначеній ситуації (яка не має передумов до формування нових ідей) [1].

М. Холодна розглядає в якості критеріїв креативності наступний комплекс властивостей інтелектуальної діяльності: швидкість (кількість ідей, що виникають в одиницю часу); оригінальність (здатність породжувати «рідкісні» ідеї, які відрізняються від загальноприйнятих, типізованих відповідей); сприйнятливість (чуттєвість до незвичних деталей, протиріч та невизначеності; готовність гнучко та швидко переключатися з однієї ідеї на іншу); метафоричність (готовність працювати у фантастичному, «неможливому» контексті, прихильність використовувати символічні, асоціативні засоби для вираження своїх думок, а також вміння у простому бачити складне, та навпаки, у складному – просте) [2].

Дослідженням проблеми формування креативного мислення дитини активно займалися видатні педагоги: Б.Асафьев, П.Блонський, Н.Гродзенська, В.Шацька, С.Шацький, Б.Яворський та багато інших. Серед особливостей креативного мислення деякі вчені відмічають, що при зустрічі з новим завданням, людина намагається перш за все, використовувати той засіб або метод, який у минулому досвіді був найбільш успішним.

Інший важливий висновок, до якого прийшли при дослідженні цієї проблеми говорить про те, що чим більше зусиль було витрачено на пошук нового способу рішення завдання, тим вище імовірність того, що даний спосіб буде застосованим при рішенні іншого, нового розумового завдання. Однак, ця закономірність може привести до виникнення стереотипу мислення, який буде заважати використовувати нові, більш ефективні способи вирішення завдання.

Наступна закономірність, яка була виявлена у ході досліджень креативного мислення – для прояву інтелектуальних здібностей людині необхідно почуття успіху та відчуття вірності виконання того чи іншого завдання. Тому важливого значення набуває постать учителя, який надає  психологічну підтримку, надихає і схвалює дії дитини.

Великі резерви для формування креативного мислення мають уроки музичного мистецтва, які здатні відновити внутрішні сили учнів, покращити темп їх загального інтелектуального розвитку, забезпечити стійкість емоційного стану, поєднати дух, душу і тіло мислячої людини.

Сучасний урок музичного мистецтва не можливий без застосування інтерактивних методів навчання: ізо-технологій (малювання, ліплення як ілюстрація музики), музико-терапії, казко-терапії, арт-терапії, експресивної терапії тощо.

Такі методи широко використовуються на уроках музичного мистецтва в Криворізькій гімназії  №49. Інсценування казок, художня творчість, малювання, гра – все це розвиває образне мислення, уяву, розширює світогляд, формує  креативність особистості.

На уроках дітям пропонуються різні форми творчої роботи: малювати образи програмної музики у процесі слухання; намалювати своє враження від прослуханого твору; різноманітні тести на малювання; створити картинку, на якій зображені події прослуханої казки; підібрати картинки за визначеним сюжетом і т.п. Малюнок свідчить про інтелектуальний розвиток дитини та ступінь психічної зрілості. Продукти невербальної діяльності дитини та ті переживання та роздуми, які відображені у малюнку дитини, легко доступні для сприйняття та аналізу. В малюванні використовуються вільне малювання; комунікативне малювання (група розділяється на пари і кожна пара сумісно малює на визначену тему); сумісне малювання (всі малюють на одному листі); додаткове малювання (малюнок посилається по кругу і кожний щось додає). У кінці йде обговорення, але тема обговорення - не якість малюнку, і ті роздуми, які знайшли свої відбитки у спільній творчості.

Застосування методів інтерактивного навчання на уроках музичного мистецтва залежить як від теми уроку музичного мистецтва, так і від навчальної інформації конкретних уроків, термінів та понять, які необхідно засвоїти. Специфічними ознаками уроків музичного мистецтва є не лише мистецькі теми та поняття, а й специфічні види діяльності (слухання музики, вокальне, інструментальне, рухове виконання, створення музики).

Так, при інтерпретації пісні використовують такі методи: метод проблем, рольова імітаційна гра, виконавчий конкурс.

Метод проблем передбачає пошук різноманітних варіантів інтерпретації твору (у формі вільного висловлення думок):

• музичної інтерпретації (пошуки можливих варіантів виконання окремих куплетів і твору загалом: динамічний розвиток, визначення кульмінації окремих фраз і цілого куплету, нюансування);

• драматичної інтерпретації (варіанти виконання фраз та куплетів певного характеру, з певним настроєм);

• рухової інтерпретації (варіанти образних, танцювальних рухів, диригування);

• інструментальної інтерпретації (варіанти інструментального супроводу за допомогою елементарних музичних інструментів, «звучних предметів», «звучних жестів»);

• театральної інтерпретації (варіанти інсценізації пісні);

• живописної інтерпретації (варіанти зображення образу, характеру, засобів музичної виразності).

В умовах групової роботи дані інтерпретації обговорюють у групах як завдання. У класі працюють «Музиканти», «Драматурги», «Танцюристи», «Диригенти», «Артисти», «Оркестранти», «Художники» тощо. Результатом вивченої пісні може бути конкурс виконавчих інтерпретацій.

При засвоєнні навчальної інформації використовують наступні методи: образні моделі (схеми), «Дерево мудрості», метод проекту, рольові імітаційні ігри «Кореспонденти», «Прес-конференція» тощо.

У процесі ознайомлення з українськими народними піснями різних жанрів учні, об’єднавшись у групи, можуть брати участь у різноманітних проектах зі створення пісенників та альбомів: «Історичні пісні та думи» («Історія народу і пісня»), «Календарно-обрядові пісні» («Побут народу і пісня»), «Лірична пісня», «Родинно-побутова пісня» тощо. В кожній групі над створенням пісенника чи альбому працюватимуть: збирач пісень, оформлювач, художник, редактор.

Бесіда навколо прослуханого твору може бути організована у формі «Світської розмови»: учні в парах дають оцінку прослуханому твору, аналізують музичний образ, засоби виразності, національну належність музики, зв'язки твору з іншими творами мистецтва, зв'язки твору з життям, його образності тощо.

Широко використовується також наступні інтерактивні методи: «Мікрофон», «Карусель», «Графіті», «Акваріум»,  «Велике коло». «Мозаїка». «Асоціативне гроно»,  «Чарівний куб», «Бінго», «Сенкан» та інші.

Таким чином, вирішення проблеми формування креативного мислення учнів освітніх закладів є актуальним питанням розвитку сучасного суспільства, адже від креативності мислення майбутнього покоління залежить науково-технічний прогрес країни. Творча реалізація необхідна кожній людині, від неї залежить здоровий психічний стан, впевненість у майбутньому, позитивне ставлення до мистецтва і життя в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.               Гилфорд Д. Измерение творчества. Исследование в творчестве / Д. Гилфорд – М. : Прогресс, 1967. – 437 с.
2.               Зинкевич-Евстигнеева, Т. Д. Практикум по креативной терапии / Т. Д. Зинкевич-Евстигнеева, Т. М. Грабенко. –  СПб.: Речь, 2002 .–  400 с.
3.               Кривуля О. М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2010. – 592 с.
4.               Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. – М. : Политиздат, 1977. – 304 с.
5.               Максименко С.Д. Загальна психологія : Підруч. для студентів вищ. навч. закладів / [С. Д. Максименко, В. О. Зайчук, В. В. Клименко, 69 В. О. Соловієнко] / За загальною редакцією акад. С. Д. Максименка. – К.: Форум, 2000. – 521 с.
6.               Оксфордский толковый словарь по психологии / под ред.А.Ребера: в 2- х тт:Т1./ Пер. с англ.Чеботарёва Е.Ю. –М.: Вече АСТ, 2003. – 592с.
7.               Оновлені програми для основної школи освітньої галузі “Мистецтво” (2017-2018 н.р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://artmon59- new.ed-era.com/.
8.               Терещенко С.В. Педагогічні умови та етапи формування креативної компетентності підлітків на інтегрованих уроках музики / С.В.Терещенко // Щомісячний науково-педагогічний журнал “Молодь і ринок” / Відповід. ред. Н.М.Примаченко. – Дрогобич: 2017. – №8(151) – С. 179–184.