Стежки Володимира Сосюри на Гусятинській землі

Стежки Володимира Сосюри на Гусятинській землі

Життя та творчість митця завжди викликала цікавість у шанувальників його таланту. Здається, ми все взнаємо про нього, читаючи твори, що залишив він нам у спадок. Саме так і говорили би і про класика української літератури, співця ніжності й кохання Володимира Сосюру.

Скупі відомості про життя лірика із шкільного підручника не залишають у пам’яті величного, на противагу його поезій. Ми звикли вважати поета радянським (основний період його творчості припадав на цей час), хоча, насправді, Сосюра – це справжній патріот, борець за щастя та волю українського народу!

Юне серце щиро відізвалось на заклик Симона Петлюри захищати молоду Українську Народну Республіку від більшовизму.

Братовбивчі часи громадянської війни, битва за Україну…Важка доля юнака – бійця українського війська, пізніше – червоноармійця, кидає Сосюру у різні куточки України. Кам’янець – Подільський, Проскурів, Смотрич, Сатанів, Монастириськ – місця, де він побував, добре знайомі для нас, жителів Надзбручанського краю. Цікавим є й те, що довелось йому побачити і наш Гусятин. В автобіографічному романі «Третя рота» Сосюра згадує про це так: «Недалеко від Гусятина стояв наш ешелон, а десь далеко гриміли гармати. То наступала наша дивізія. Ми у пастухів міняли яблука на газети, влаштовували мітинги й кіносеанси в селах, звільнених од панів. Були холодні місячні ночі зі срібними тополями і довгими тінями од них. Нарешті ми підійшли до Гусятина. Він був зовсім зруйнований ще огнем імперіалістичних армій. Я ходив вночі на руїни…» І ще: «Одступаємо на Гусятин. Але в Гусятині вже поляки…»

Ми одступаємо через ліси на Сатанове... Перейшли Збруч, і уже в Сатанові...»

Звичайно, шкода, що у романі небагато спогадів Сосюри про його перебування на гусятинській землі. Але, можливо, саме тут у душі поета зароджувались одні з тих рядків ніжної поезії, які сьогодні так тепло зігрівають наші душі, чи тривожні заповітні слова великого сина «Любіть Україну»...

Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
***
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.