У тісній співпраці з французьким художником Жоржем Браком Пікассо заснував новий авангардний напрям – кубізм. Художники в простих формах – конуса, циліндра, куба тощо – намагалися знайти просторові моделі речей і явищ, у яких прагнули передати складність і різноманітність світу. П. Пікассо. Ж. Брак
“Авіньйонські дівчата” (1907) Пабло Пікассо знаменували народження кубізму. Художник відмовився від світлотіні й перспективи. Він зобразив масивні, незграбні, спрощені фігури дівчат контурними, ламаними лініями, розділяючи тло на уламки різної форми. Картина здавалася настільки авангардною, що шокувала навіть самого автора
Другому періоду (1909-1912) притаманна дрібна деталізація зображеного, коли звичайні об'єкти аналітично руйнують, їх ніби розкладають на окремі площини, грані, кути зору. Усе це комбінувалося в композицію натюрморту, рідше портрета чи пейзажу, а кольорова палітра свідомо обмежувалася
З 1922 року почався третій період: художники захопилися зворотним процесом – синтезуванням і почали працювати в техніці колажу та аплікації. Вони конструювали зображення з найрізноманітніших елементів: графічних знаків (літер, цифр, нот), малюнків-схем, кольорового паперу, обривків газет, шпалер з орнаментом, імітацій різних фактур, мотузок, шматків дерева і тканини, листів заліза, наклейок, Усе це в уяві глядача мало складатися в певний образ (зазвичай “натюрморт” . При достатньо відділеній схожості з оригіналом сенс твору підказувала його назва
Засновником кубізму в мистецтві скульптури став український і американський митець Олександр Архипенко. Формування художника розпочалося в рідному Києві, потім він жив і творив у Москві, Парижі, Берліні, Нью-Йорку. Творчість Архипенка перевернула традиційні уявлення про мистецтво скульптури. Його роботам притаманні динамізм, лаконічність композицій і форм, ліричність. Вперше в світовій художній практиці він застосував простір “всередині” скульптури