Стійкість транспортних засобів

                                   Стійкість  транспортних засобів. 

  ДНЗ «Лисянський професійний аграрний ліцей

(Черкаська область)

Викладач: Бузовський Анатолій Валентинович

Під стійкістю розуміють якості транспортних засобів утримуватись від заносів, ковзання та перекидання.

Розрізняють поздовжню та поперечну стійкість. Втрата поздовжньої стійкості малоймовірна і може відбутися лише під час руху на дуже крутих схилах. Тому найнебезпечнішою являється поперечна стійкість.

Стійкість характеризують рядом показників. Основні з них: максимальна швидкість руху по колу, що відповідає початку його заносу, максимальна швидкість руху по колу, що відповідає початку його перекидання, максимальний кут під час руху на косогорі, що відповідає його ковзанню, або перекиданню.

Стійкість транспортного засобу під час руху по дорозі залежить від ряду факторів: від висоти, центра його ваги, бази, ширини колії, розміру шин (зношеності протектора, тиску в шинах), від їх конструкції та стану, від радіуса кривизни дороги та стану її поверхні, від швидкості руху.

На слизькій дорозі більш імовірні заноси та ковзання ніж перевертання. А на дорогах з хорошими зчіпними якостями більш вірогідне перекидання.

Стійкість вантажівок значно гірша від стійкості легкових автомобілів в зв’язку з високим розташуванням центра ваги. Погіршується також при перевезенні живності та незаповнених цистерн. Порушувати стійкість може також незакріплений вантаж, на поворотах він може зміщуватись і вдаряючись в борт призводити до перекидання. Аналогічні явища відбуваються під час перевезення бетонів та інших рухомих вантажів. Розкачуючись рідкі та газоподібні вантажі викликають втрату стійкості та перекидання.

На практиці втрата стійкості найчастіше спостерігається при гальмуванні. В цьому випадку в місцях контакту шин з дорожнім полотном діють великі гальмівні сили і колеса втрачають здатність сприймати поперечні сили. При повному блокуванні коліс рух стає нестійким. А у випадку блокування задніх коліс, ще більше посилюється занос із якого його можна вивести, якщо не заблоковані передні напрямні колеса.

При блокіровці передніх коліс прогресуючого заносу, як правило не виникає, однак транспортний засіб стає некерованим так, як заблоковані колеса не змінюють напрямку руху.

У всіх випадках занос являється наслідком дії бокової сили при втраті зчеплення коліс з дорогою. Це може бути сила інерції, що виникає при відхиленні  від прямолінійного руху, або сила, що виникла в результаті взаємодії коліс з нерівностями дороги.

Найбільш імовірний занос задньої осі, колеса якої практично завжди навантажені, силою тяги або гальмівною силою. Під час гальмування сила зчеплення задніх коліс зменшується внаслідок перерозподілу ваги, що також підсилює втрату стійкості.

Безпека руху транспорту повинна зберігатись протягом всього терміну його служби. Із багатьох факторів, що впливають на стійкість найбільше впливають стан шин та гальм.

Для запобіганню заносам на слизькій дорозі необхідно гальмувати  без вимкнення зчеплення і при наближенні до заокруглень дороги плавно переходити від вищих передач до нижчих.

На слизьких дорогах використовувати зимові шини, а для кращого зчеплення приспускати їх. Шини з новим протектором встановлювати на задню вісь, а при експлуатації з причіпом або напівпричіпом першочергово встановлювати на них, при перевезенні вантажів навантажувати їх.

Для попередження заносів рульове керування не повинно мати люфтів

Водій має пам’ятати, що стійкість транспортного засобу, а також безпека життя інших учасників дорожнього руху залежить цілком від нього.