Сторіччями здригався мій народ
Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,
І мову, як духовний ополот,
Втирали в бруд прямісінько у душах.
Шевченко вмер. І Українки вже нема.
Є незалежність. Є уже свобода.
І все одно ще темно від примар.
І все одно щось гірко труїть воду.