. Життя і творчість Іванни Блажкевич. Українська дитяча письменниця Іванна Омелянівна Блажкевич народилася 9 жовтня 1886 року в с. Денисів Козівського району у родині вчителя О. Бородієвича. Священик Осип Вітошинський разом з учителем Омеляном Бородієвичем будили національну свідомість людей, заохочували селян до відвідин першої в повіті читальні «Просвіти». Такі умови були добрим грунтом, на якому розвивалась і кріпла висока духовність і патріотизм Іванни Блажкевич.
Здобувала освіту в Денисівській початковій і Тернопільській виділовій школах. Екстерном склала екзамени у Львівській учительській семінарії. В 20-х роках вчителювала в Галичі і Залукві Галицького району. Перші літературні спроби Іванни Блажкевич датуються 1908 роком. Зокрема, «Грудка на могилу Марка Каганця», «Жертвам людської сваволі», «Над свіжою могилою», у яких вимальовано жорстоку розправу австрійської адміністрації над українцями Галичини.
Свою пристрасну любов до рідної землі вона прагнула передати дітям, тому писала і публікувала для них цікаві твори: «Святий Миколай у 20-му році» (1922); «Тарас у дяка» (1923); «Діло в честь Тараса» (1924);«Вертеп» (1924); «В мамин день» (1931); «Івась-характерник» (1936);Збірки поезій: «Мила книжечка» (1928); «Оповідання» (1937); «Подоляночка» (1958); «Прилетів лелека» (1991р.); «Прилетіла ластівка» (1986); «Хто посіяв промінь» (1976); «Чи є в світі що світліше?» (1977).
Смерть Іванни Блажкевич Померла Іванна Блажкевич 2 березня 1977 року в рідному селі Денисові. Але духовно вона єднала і єднає все наше жіноцтво в одну, єдину родину. Найближча своїм переконанням нам, галичанкам, Іванна Блажкевич постає символом честі і слави української нації, її незламний дух є трагічним стовпом під будову української держави.
Легендарна жінка. Про цю жінку ходили легенди і за її життя, і після нього. Вона залишила по собі цікаву літературну спадщину і світлу пам’ять серед галичан. А надто серед жителів села Денисова на Козівщині, де Іванна Блажкевич жила, творила, займалася громадською діяльністю. Тут стоїть пам’ятник письменниці, паралельно з історико-краєзнавчим музеєм діє меморіальний музей-садиба, де порається її дочка Дарія Іванівна.
Опрацювання творів письменниціЧИ Є В СВІТІ ЩО СОЛОДШЕ?Чи є в світі що солодше,Як мамині очі,Які зорять за дітками,Як вдень, так і вночі?Чи є в світі що любіше,Як мамині руки: Що працюють для дитини. Щиро - без принуки? Чи є в світі що щиріше,Як серденько мами: Яке б'ється для діточок,Аж ляже до ями?Чи є в світі що дорожче,Як мама кохана,Що працює для дитинки. До ночі від рана?
БОГДАНКОХоч Богданко наш ніколи Не ходив іще до школи, А вже пише і малює. Цілий день він щось майструє. Може з дерева за мить Гарну іграшку зробить: І сопілочку, й візок,І санчата, й батіжок, Часом клеїть залюбки Паперові вітрячки. З глини ліпить він горнята, Мисочки і пташенята. Золоті в Богданка руки — Все він робить без принуки. Щоб даремно не сидіти, Спробуй ти таке зробити.
ВЕЛИЧАЄМ ТЕБЕ, МАМОВеличаєм Тебе, Мамо,В ту святочну днину –За Твій труд і за старання. Пильні без упину. Величаєм за ту працю,Яку мама мала,Нім дитинка від колиски. На ніженьки стала. Величаєм за сей догляд. Пильний, невсипущий,Щоб собі що не накоїв. Син непосидющий. Величаєм за ті скорбніНедоспані ночі,Як недуга заглянула. Дитинятку в очі. Величаєм за опіку. У життя ззаранняІ за те перед Тобою. Клонимось в пошані!
ДО ШКОЛИЯк лелеки збиралися. Від нас відлітати,Почала нам матусенька. Про школу казати. Защеміло Павлусеве. Маленьке серденько,Що пропала вже свобода. Дитяча швиденько. Та як неня обіцяла. Купить зошит, книжку, -Вмить з’явилася усмішка. На хлоп’ячім личку... Важко воно справді буде. Раненько вставати,Та нічого не порадиш,Треба привикати.