Сучасні методи навчання

 

 

 

 

Сучасні методи навчання

 

"Ажурна пилка".

Метод дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне одному "вчитися навчаючи". Під час роботи за допомогою методу "ажурна пилка" учні працюють у різних групах.

Спочатку вони працювали в "домашній групі".

Потім в іншій групі учні виступають у ролі експертів з питання, над яким працювали в "домашній" групі, та отримують інфор­мацію від представників інших груп.

Потім учні повертаються у свою "домаш­ню" групу для того, щоб поділитися новою інформацією, яку їм надали учасники ін­ших груп.

"Домашні" групи: кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал.

Бажано обрати в групі головуючого, таймкілера (того, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожен учасник розуміє зміст матеріалу.

"Експертні" групи: після того як учитель об'єднав учнів у нові групи, вони стають експертами з тієї теми, яку вивчали в "до­машній" групі. Учні по черзі намагаються за визначений учителем час якісно і в пов­ному обсязі донести інформацію до членів нових груп та сприйняти нову інформацію від них.

"Акваріум".

Клас ділиться на 2-4 групи. Одна група розміщується в центрі класу, утворивши внутрішнє коло. Учасники групи починають обговорювати запропоновану  вчителем проблему. Усі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням. Групі, що працює "в акваріумі", потрібно:

• озвучити ситуацію;
• обговорити її, використовуючи метод
• дискусії;
• дійти спільного рішення.

На роботу дається 3-5 хв. Після обговорен­ня, група займає місця у зовнішньому колі, а вчитель ставить класу запитання:

Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

Чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?

Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Після цього місце в "Акваріумі" займає інша група і обговорює наступну ситуацію (проблему). Всі групи по черзі мають по­бувати в "акваріумі".

"Асоціації на дошці".

Залучає власний до­свід учнів, має високий ступінь зацікавле­ності, проводиться фронтально. Доцільно використовувати під час мотивації вивчення теоретичного матеріалу (ідеї, поняття) та питань методології. Можна застосовувати як під час проведення мотивації теми (роз­ділу) , так і під час мотивації окремих уроків або питань. Для посилення емоційності та емпатії (співпереживання) бажано вико­ристовувати фотографії, пісні, афоризми, вірші тощо. Залежно від змісту має три види проведення:

"поняття" — вчитель вертикально записує на дошці основне поняття, яке мають опра­цювати учні. Після цього просить учнів на­звати ознаки цього поняття або асоціації, які воно у них викликає. Обов'язковою умовою є те, щоб ці слова мали спільні з основним поняттям літери (кросворд);

"квітка" — учитель малює на дошці квітку (серединка і чотири пелюстки). Усередині записує основне поняття, а на пелюст­ках слова, наприклад: "особа", "родина", "суспільство", "держава". Після цього учні повинні назвати прояви даного поняття у зазначених сферах. Учитель їх записує на пелюстках;

"прямокутник" — вчитель малює на дошці прямокутник і записує на ньому основне поняття. Учні повинні назвати синоніми, антоніми, прикметники і дієслова, що, на їхню думку, пов'язані з даним поняттям. Всі вони записуються на відповідних сторонах прямокутника. Коли асоціації закінчують­ся, вчитель пропонує учням з кожної гру­пи відібрати по три найхарактерніших. Із відібраними асоціаціями відбуватиметься подальша робота.

"Аукціон".

Полягає в публічному "продажу з молотка" простих предметів. "Продаж" здійснюється за знаннями — відповідями, а "покупцем" вважається той, хто останнім дасть правильну відповідь. Предмети для продажу підбираються так, щоб запропо­нувати ланцюжок відповідей, де остан­ній — найважчий. Урок вчить бачити явище, закономірності в навколишньому. Мета — повторити та зміцнити знання учнів з теми конкретного курсу навчального предмета, продемонструвати практичне застосуван­ня знань. Готують такий урок, як правило, вчитель разом з членами предметного гурт­ка, які організовують збір предметів для "продажу", готують костюми для ведучих, забезпечують музичний супровід. Структура уроку-аукціону: привітання, повторення основних питань з теми, пояснення пра­вил аукціону, "продаж" предмети?, музична пауза, продовження "продажу", музичний фінал, підсумки.

 

"Багатомірна матриця".

Морфологічний аналіз в основі методу принцип системно­го аналізу: учням пропонується у процесі розробки нової ідеї скласти матрицю, де необхідно розкрити повний перелік ознак даної ідеї або задачі (характеристики, про­цеси, параметри, критерії тощо).

Бінарний урок.

Цей урок об'єднує діяльність викладачів різноманітних дисциплін та учнів, що дозволяє значною мірою акти­візувати навчальний процес та встанови­ти наочні міжпредметні зв'язки. Основна мета — встановлення основних та супутніх закономірностей у конкретному об'єкті. Особливістю даного уроку є визначення конкретної теми, навчальної групи та міс­ця проведення, вибір напарника, з яким необхідно досягнути певної психологічної сумісності. На цьому уроці виникає цікаве явище: на перше місце висуваються не про­фесійні, а особисті якості педагога. Інтелек­туальна співпраця двох вчителів з учнями на уроці не тільки сприяє методичному взаємозбагаченню, але й визначає глибину обгрунтування теми уроку.

У ході бінарного уроку можна досягти на­ступних результатів:

• забезпечити наочність міжпредметних зв'язків;
• активізувати самостійну діяльність учнів;
• забезпечити глибоке обґрунтування теоретичного матеріалу;

• підвищити інтерес учнів до предметів, що вивчаються;
• відпрацювати навички розв'язування задач;
• найбільш повне використання психоло­гічних особливостей учнів даного віку.

 

Бліц-турнір.

Це конкурси. Вони прово­дяться на повторювально-узагальнюючих уроках. їх мета — розвиток усного мов­лення, осмислення, розуміння матеріалу, швидкість реакції.

Бліц-інтерв'ю.

Цей вид роботи використо­вується для перевірки знань, які отримані на попередніх уроках. Учні самостійно го­тують запитання, що будуть ставити під час "інтерв'ю". Найголовніша вимога — вони мають бути чіткі та лаконічні. Під час ви­конання цієї вправи школярі навчаються із фактів виділяти головні думки, на основі яких і будують запитання, що вимагають відповіді двома-трьома словами. До того ж розвивається взаємоповага та конкретне ставлення одне до одного. Для проведення "інтерв'ю" колектив поділяється на "екс­пертів" та "журналістів". "Експерти" за­ймають місце в центрі, "журналісти" по черзі ставлять запитання.

"Брейн-ринг".

Відома телевізійна гра, де стартом є цікаве запитання, а фінішем—від­повідь. Такий урок дозволяє учням відчути себе ерудитом.

"Брейн-стормінг" (мозковий штурм) .

За­стосовується під час мотивації питань, пов'язаних із пошуком шляхів вирішення проблем, а не з усвідомленням змісту по­нять. Основним змістом, що вивчається на уроці, є моральні орієнтації та цінності, доцільно використовувати методи "Класи­фікація" та "Альтернатива".

"Класифікація". Суть методу полягає в тому, що учні отримують робочі картки, на яких розміщені різні ознаки певних понять або явищ. Спираючись на власний досвід та уподобання, учні повинні згрупувати їх за певними ознаками або критеріями.

"Альтернатива". На робочій картці записана певна проблема і ряд альтернативних про­позицій щодо її вирішення. Кожен учень самостійно повинен обрати тільки одну із запропонованих альтернатив і пояснити свій вибір.

"Броунівський рух".

Дозволяє кожному учневі виступити у ролі вчителя, передаючи свої знання однокласникам. Використання "Броунівського руху" дає можливість бага­торазового повторення одним учнем своєї частини навчального матеріалу, ознайомлення з іншими і систематизації загальної картини теми.

Організація роботи

Кожен учень повинен отримати свій "на­вчальний блок" з теми.

Протягом кількох хвилин учні читають інформацію. Головне — переконатися, чи зрозуміють вони прочитане.

Запропонуйте їм почати ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Учень може одночасно спіл­куватися тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися набутою інформацією і отримати зворотну від іншого учня. Протягом відведеного часу треба за­безпечити спілкування кожного учня з ма­ксимальною кількістю інших для отримання якомога повної інформації з теми.

Після того як учні завершать цю вправу, запропонуйте їм розповісти, відтворити отриману інформацію. Проаналізуйте та узагальніть отримані ними знання. Відпо­віді можуть записуватись на дошці.

Веббінг.

Веббінг перекладається як "паву­тиння слів". Це метод побудови логічних структурованих зв'язків між явищами і по­діями. Ґрунтується він на асоціативних і логічних елементах розумової діяльності школярів. Веббінг починається з ключового слова, навколо якого "нарощуються" інші терміни, що пов'язані з ним асоціативно або логічно.

"Відстрочена відгадка".

За допомогою цих прийомів на уроці створюється установка, за якої учні позитивно налаштовують себе на сприйняття нових знань, а відстрочена відгадка буде стимулювати пізнавальну активність протягом усього уроку.

Винахідництво.

Уроки цього типу розвива­ють творчість учнів, їх вміння нестандартно мислити, давати нестандартні вирішення завдань. Вони пробуджують інтерес та смак до удосконалення чогось, раціоналізатор­ства. На уроках цього типу протягом уроку вивчається нова тема. Можуть проводитися з допомогою опорних конспектів (логічно­го плану відповіді з допомогою символів).

• підвищити інтерес учнів до предметів, що вивчаються;
• відпрацювати навички розв'язування задач;
• найбільш повне використання психоло­гічних особливостей учнів даного віку.

Вікторина

Одна з ігрових форм прове­дення уроку, що полягає в змаганні учнів у відповідях на запропоновані запитання (запитання підбираються так, щоб тему, яка вивчається, подати у цікавому пізнавальному плані). Учнів можна поділити на команди або організувати індивідуальні виступи.

 

Виставка.

У навчальному кабінеті вистав­ляється демонстраційне та лабораторне обладнання за темою, що вивчається, на­уково-популярна література, учнівські ре­ферати, саморобні газети, наочні посібни­ки, зроблені за минулі роки, комп'ютери з навчальними програмами, діа- та фоно-обладнання. Кожну частину виставки об­слуговує учень-екскурсовод. Учні групами переходять від однієї експозиції до другої (наприклад, від книго-журнальної до при­ладдя і далі — до реферативної), дивляться, слухають екскурсовода, ставлять питання, виконують досліди. Наприкінці заняття учні пишуть відгук про виставку або рецензію за заданим планом:

1. Що вам найбільше сподобалося на ви­ставці?
2. З якими новими поняттями, законами, приладами ви познайомилися?
3. Де і для чого вони використовуються?
4. Про що ви бажаєте отримати додаткову інформацію?
5. За якою темою ви могли б виступити на семінарі?
6. Ваше враження про проведення заняття.
7. Ваші зауваження та пропозиції.

Таке заняття може проводитися як на по­чатку вивчення теми, так і під час її уза­гальнення.

Бліц-турнір.

Це конкурси. Вони прово­дяться на повторювально-узагальнюючих уроках. їх мета — розвиток усного мов­лення, осмислення, розуміння матеріалу, швидкість реакції.

 

Бліц-інтерв'ю.

Цей вид роботи використо­вується для перевірки знань, які отримані на попередніх уроках. Учні самостійно го­тують запитання, що будуть ставити під час "інтерв'ю". Найголовніша вимога — вони мають бути чіткі та лаконічні. Під час ви­конання цієї вправи школярі навчаються із фактів виділяти головні думки, на основі яких і будують запитання, що вимагають відповіді двома-трьома словами. До того ж розвивається взаємоповага та конкретне ставлення одне до одного. Для проведення "інтерв'ю" колектив поділяється на "екс­пертів" та "журналістів". "Експерти" за­ймають місце в центрі, "журналісти" по черзі ставлять запитання.

"Брейн-ринг".

Відома телевізійна гра, де стартом є цікаве запитання, а фінішем — від­повідь. Такий урок дозволяє учням відчути себе ерудитом.

"Брейн-стормінг".

Мозковий штурм — за­стосовується під час мотивації питань, пов'язаних із пошуком шляхів вирішення проблем, а не з усвідомленням змісту по­нять. Основним змістом, що вивчається на уроці, є моральні орієнтації та цінності, доцільно використовувати методи "Класи­фікація" та "Альтернатива".

"Класифікація". Суть методу полягає в тому, що учні отримують робочі картки, на яких розміщені різні ознаки певних понять або явищ. Спираючись на власний досвід та уподобання, учні повинні згрупувати їх за певними ознаками або критеріями.

"Альтернатива". На робочій картці записана певна проблема і ряд альтернативних про­позицій щодо її вирішення. Кожен учень самостійно повинен обрати тільки одну із запропонованих альтернатив і пояснити свій вибір.

"Броунівський рух".

Дозволяє кожному учневі виступити у ролі вчителя, передаючи свої знання однокласникам. Використання "Броунівського руху" дає можливість бага­торазового повторення одним учнем своєї частини навчального матеріалу, ознайомлення з іншими і систематизації загальної картини теми.

Організація роботи

Кожен учень повинен отримати свій "на­вчальний блок" з теми.

Протягом кількох хвилин учні читають інформацію. Головне — переконатися, чи зрозуміють вони прочитане.

Запропонуйте їм почати ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Учень може одночасно спіл­куватися тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися набутою інформацією і отримати зворотну від іншого учня. Протягом відведеного часу треба за­безпечити спілкування кожного учня з ма­ксимальною кількістю інших для отримання якомога повної інформації з теми.

Після того як учні завершать цю вправу, запропонуйте їм розповісти, відтворити отриману інформацію. Проаналізуйте та узагальніть отримані ними знання. Відпо­віді можуть записуватись на дошці.

Гра-подорож.

Одна з ігрових форм про­ведення уроку, що полягає в змаганні учнів на швидкість проходження маршруту, по­доланні перешкод та досягненні мети (пе­решкодами є різні запитання з теми чи розділу; продовжити рух за маршрутом можна лише після правильної відповіді на запропоновані запитання).

Гра "Доміно".

Доміно складається з прямо­кутників, розділених на дві частини, схожих на кісточки доміно. На одній половині може бути написана частина формули, слова, зна­чення, поняття. На другій половині — решта формули, назва фізичної величини, слова, поняття, значення.

Грати в доміно можуть 2,3,4 учні. Прямо­кутники діляться між ними порівну. По­чинає гру той учень, у кого є прямокутник зі словом "Початок". На другій половині є запитання. Всі інші шукають серед своїх прямокутників правильну відповідь на за­питання. Коли покласти правильну відпо­відь до запитання, то на другій половині прямокутника висвітлиться нове запитання і т. д. Грають діти доти, поки на останньому прямокутнику не буде написано слово "Кі­нець". Гру доцільно проводити в кінці теми для повторення вивченого матеріалу.

Гра "Так—ні".

Цю гру доцільно застосовувати під час закріплення нового матеріалу.

Правила гри: уважно слухати голос викла­дача, запитання читаються тільки один раз, перепитування не дозволяється. Під час читання запитання необхідно записати відповіді "так" чи "ні".

Гра "Світлофор".

Викладач уголос вислов­лює 12 тверджень, частина з яких містить помилки. Після кожного речення учні піднімають зелені (погоджуюся), червоні (не погоджуюся), жовті (можу доповни­ти) жетони. Учні, які підняли правильний жетон, ставлять собі 1 бал. За 12 набраних балів —оцінка "12".

"Два-чотири — всі разом".

Учням класу про­понується проблема (інформація), яку вони спочатку опрацьовують самостійно, потім обговорюють в парах, далі об'єднуються в четвірки. Після прийняття спільного рі­шення в четвірках відбувається колективне обговорення питання.

"Джиг-со"

Дозволяє учням протягом ко­роткого проміжку часу опрацювати великий обсяг навчального матеріалу.

Клас ділиться на 3-5 груп, які назвемо "домашніми".

Кожен учень повинен отримати порцію інформації для засвоєння, кожна група — свою. Завдання "домашніх" груп — опра­цювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

Експертні групи, використовуючи кольо­рові позначки, вислуховують представників домашніх груп і, проаналізувавши матеріал в цілому, проводять експертну оцінку.

Після завершення роботи учням пропону­ється повернутися "додому" і поділитися ін­формацією, отриманою в "експертній" групі, з членами своєї "домашньої" групи.

Дебати.

Дебати — різновид дискусії. Дебати дають змогу продемонструвати знання, по­ділитися досвідом, ідеями. Використання цієї форми дискусії має на меті навчити учнів висловлювати свої погляди спокійно, у товариській атмосфері. Учасники дебатів повинні вміти подати аргументи "за" і "про­ти" ідеї, що її обговорюють; переконати опонентів у правильності своєї позиції за допомогою чіткої аргументації. Час виступу кожного учасника під час дебатів обмеже­ний та однаковий для усіх.

Методика проведення дебатів:

• Під час підготовки дебатів його ке­рівник має спланувати загальний хід бесіди і повідомити учасникам тему запланованої дискусії.
• Відкриваючи дебати, ведучий нагадує тему та представляє план проведення обговорення.
• Ведучий стежить за регламентом та об­межує виступи учасників 3-5 хвилин. Він прагне залучити до дискусії якомога більшу кількість учасників, надаючи їм слово.
• Упродовж дискусії ведучий виносить на обговорення пункти плану та підводить підсумки кожного пункту.

Після закінчення обговорення керуючий підбиває загальний підсумок обговорення або надає можливість одному з учасників проаналізувати подібність та відмінність позицій з кожного питання.

Демарш.

Особлива форма навчального заняття, яка базується на практичних діях, пов'язаних певним пізнавальним завдан­ням і призначених для творчого самостій­ного виконання. Робота за цим методом передбачає: співробітництво, проблемне навчання, суб'єкт-суб'єктні відносини, впровадження дискусії. Основним завдан­ням методу є перетворення навчання на по­стійний пошук. Змістом навчання є певні форми діяльності, які використовуються учнями під час розв'язання проблемних ситуацій та їх обговорення в групі та класі. Тому визначений програмою матеріал по­дається як серія проблем.

Оптимальною є групова робота учнів, оскіль­ки вона поєднує в собі індивідуальний пошук і обмін ідеями. Контроль з боку вчителя має непрямий характер. Всіляко заохочується само- і взаємоконтроль та самооцінка. Ви­користовуючи метод демаршу, вчитель під­бирає факти, що містять протиріччя (про історичні події, історичних діячів). Після аналізу документів учні самі формулюють проблему за допомогою мозкового штурму, визначають шляхи її вирішення. Залежно від кількості пропонованих варіантів фор­муються дослідницькі групи (вони дослі­джують причини, хід, наслідки історичних подій) та підводять підсумки.

Дискусія.

Дискусія — це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона значною мірою впливає на розвиток критичного мислення, дає можливість ви­значити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знан­ня з обговорюваної проблеми — і все це повністю відповідає завданням сучасної школи, використовується при обговоренні питань. Дискусія навчає учнів виробляти й формувати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

До дискусії учні готуються заздалегідь: озна­йомлюються з етапами, підбирають матеріал, працюють з додатковою літературою.

Диспут.

Слово латинського походження, що означає "міркую", "суперечу". Диспут — одна із форм урочної роботи з учнями, яка допомагає розвивати їх самостійність, ло­гічне мислення, соціальну та моральну зрі­лість; формувати погляди та переконання особистості. Цей тип уроків означає і ви­знає важливість та доцільність обговорень. Це — полеміка, дебати. Головна цінність цих уроків полягає в тому, що в них фор­мується діалектичне мислення. Це неви­мушена, жива розмова учнів, яка дозволяє висловити свою точку зору, власну думку, обгрунтувавши її, виробити вміння вникати в доводи опонента, знаходячи слабкі міс­ця, уміння ставити питання за фактичним матеріалом теми, активно перетворювати знання на переконання.

Діалог.

Без навчального діалогу неможливий жоден урок, адже він є формою реалізації будь-якої бесіди, опитування, узагальнення. Діалог виступає важливим змістовим і діяльнісним компонентом уроків-роздумів, уроків-інсценізації, але тут він — лише за­сіб, підпорядкований розв'язанню інших завдань. Вживаючи термін "уроки-діалоги", маємо на меті привернути увагу вчителів до невикористаних можливостей діалогу як основної форми побудови читацької ді­яльності на уроці.

Діалог є основним компонентом особистісно орієнтованого навчання, яке утверджує форму навчального спілкування, побудовану на активній взаємодії, взаємопорозумінні його учасників. Особливостями такого спілкування є: стимулювання самостійних суджень учнів; опора на їхній життєвий і чи­тацький досвід; розгорнутий обмін думками, репліками, враженнями від прочитаного, короткі дискусії.

Урок-діалог будується на основі таких прин­ципів:

Культурологічного (вивчення художнього тексту за багатоманітністю його культурних рівнів, сприйняття та осмислення через книгу відносин "людина — світ").

Історичного (розгляд просторово-часових характеристик творів в їх взаємозв'язку з сучасністю і поглядом в майбутнє).

Гармонізація і діалогізація навчання (встанов­лення між учнем і книжкою рівноправного обміну духовними цінностями).

"Діалог Ривіна".

"Діалог Ривіна" передбачає читання або вивчення тексту абзацами. Під абзацом слід розуміти частину тексту до 12 лінійок, яка має закінчену думку і зміст якої можна передати реченням (до 10 слів). Для вивчення абзацу рекомендується:

• Знайдіть у тексті нові слова і слово­сполучення.
• Поясніть їх значення своїми словами чи прочитайте за текстом. За необхід­ності користуйтеся додатковою літера­турою.
• Складіть речення з новими словами, переконайтеся, чи правильно їх зро­зуміли.
• Знайдіть ключове (головне) слово чи словосполучення абзацу.
• Усно поясніть, чому ви вважаєте його ключовим.
• Складіть речення з ключовим словом, щоб передати ідею абзацу. Придумайте друге речення. Виберіть на ваш погляд краще.
•     Краще речення запишіть у зошит.
• Ключового слова в абзаці може не бути. Назвіть основні об'єкти (предмети, яви­ща, персонажі, події), про які йдеться у цьому абзаці.
• Встановіть зв'язки, залежність між цими суб'єктами.
• Складіть речення, яке виражає суть абзацу. Придумайте друге. Виберіть краще.
• Підготуйте відповіді на запитання, за­пропоновані вчителем, учнями.
• Складіть запитання для товариша.
• Пов'яжіть засвоєну інформацію з раніше вивченим чи прочитаним матеріалом.

"Діалог Сократа".

В рамках діалогу учні само­стійно формулюють проблеми суспільного життя та пропонують альтернативні шляхи їх розв'язання.

Сократівський стиль характеризується ви­користанням аналогії як способу виявлення суперечності в учнівських висловлюваннях. Однією з причин виникнення соціальних конфліктів є існування різних поглядів на те чи інше суспільне явище. Для того щоб їх подолати, людям необхідно обмінюва­тися своїми думками і прагнути долати суперечки, займаючи певні позиції, в яких відображаються справедливість та людська гідність — дві фундаментальні цінності де­мократичного суспільства. За допомогою "діалогу Сократа" можна змусити учня пере­вірити логічність та послідовність своєї по­зиції і визначити сферу її застосування.

Ділова гра.

Урок ділова-гра — це іміта­ційна модель навчальної діяльності учнів, що відтворюється в умовах, максималь­но наближених до дійсності. Мета ділової гри — поглибити та розширити діапазон знань учнів, формувати діловий стиль спіл­кування у практично-професійній діяльно­сті. Урок — ділова гра має свої різновиди: урок-"еврика", прес-конференція, урок-змагання, урок-турнір, урок-спектакль, урок-КВК, урок-аукціон та ін. Незалежно від різновидів уроку-ділової гри, їх об'єд­нають загальні вимоги: постановка теми, цілей, завдань гри; визначення оптималь­ного змісту гри; розподіл ролей та визна­чення функціональних обов'язків учасників гри; забезпечення умов для проведення ділової гри; єдність взаємодії учнів у ході виконання ролей.

Класичний варіант імітаційної гри включає такі етапи:

•     Підготовка.
•     Безпосередньо сама гра.
•     Аналіз та підведення підсумків гри.

За типом ділові ігри бувають "жорсткі" та "вільні". У "жорстких" іграх детермінується зміст, функції та обов'язки учнів — виконав­ців ролей. У "вільних" іграх визначаються лише основні напрями дій. Тут більшою мірою допускається самостійність і твор­чість у реалізації основної ідеї та змісту ділової гри.

Дослідження.

Урок-дослідження — це така навчальна форма, в якій домінує дослід­ницький метод вивчення матеріалу. Вико­ристання цього типу уроку зумовлене по­требами сучасного суспільства, яке ставить перед школою завдання виховати творчу особистість, розвинути творчі задатки ді­тей, навчити їх мислити, здобувати знання самостійно й застосовувати їх на практиці. Дослідницький метод на уроках застосову­ється переважно в старших класах.

Мета уроку-дослідження: розвивати в учнів уміння та навички, необхідні для вирішення нестандартних завдань, що зумовлені зміс­том твору, навички самостійного пошуку шляхів з'ясування істини, самостійного здобування нової інформації.

Педагогічні можливості уроку-дослідження:

•     Набування знань самостійно, а не отри­мання їх у готовому вигляді.
•     Удосконалення мислення, розвиток аналітично-синтетичної діяльності старшокласників, уміння зіставляти й порівнювати, аналізувати й синте­зувати, узагальнювати й абстрагувати, висувати твердження та аргументувати їх, уявляти й систематизувати уявлення та ін.
•     Скерування учнів на динамічний по­шук примушує їх стати дослідниками, першовідкривачами знань, співавторами навчально-виховного процесу.
•     Глибше осмислення нових знань на підставі попередніх і життєвого досвіду, в результаті чого навчальний матеріал міцніше запам'ятовується і здебільшого стає переконанням учнів, основою їх майбутнього світогляду.
•     Сприяє формуванню людини з гнучким розумом, творчими нахилами, стимулює учнів до того, щоб не обмежуватись на уроках поверховими емпіричними узагальненнями фактів, а глибоко про­никати в їхню сутність.

"Картинна галерея".

Учитель вивішує на дошці 4-5 картин (фотографій), які мі­стять ознаки основного поняття або явища. Об'єднавши учнів у групи, він пропонує їх представникам через деякий час назвати ознаки поняття, що зображені на карти­нах. Після завершення роботи у групах представники називають одну ознаку (по черзі, не повторюючись). Наведені озна­ки вчитель записує на дошці у стовпчик. Після цього відбираються три найбільш характерні ознаки, з якими відбуватиметься подальша робота.

"Карусель".

Цей варіант кооперативного навчання, при якому одночасно залуча­ються в роботу всі учасники навчального процесу. При цьому відбувається активне спілкування та обговорення проблеми між усіма учнями класу. Цю технологію варто застосовувати для:

• збирання інформації з будь-якої-те­ми;
• інтенсивної перевірки обсягу та глибини знань;
• розвитку вміння аргументувати свою позицію.

"Карусель" передбачає:

• підбір аргументів кожним учасником на задану тему;
• вислуховування одним учнем досить великої кількості однокласників;
• пошук нових аргументів, прикладів для підсилення власної позиції, результатів роботи групи.

Організація роботи:

•      Стільці розставляються у два кола.
• Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому — обличчям. Таким чином, кожен сидить напроти іншого, вислов­лює і вислуховує свої ідеї (аргумент, приклад).

• Внутрішнє коло нерухоме, зовніш­нє — рухливе: за сигналом ведучого всі учасники пересуваються на один стілець вправо і появляються перед но­вим партнером, з яким повторюють ту ж процедуру. Мета — пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.
• При організації роботи в групах необ­хідно "пускати по колу" результати ро­боти кожної групи (заповнений аркуш, створену таблицю, намальований сюжет тощо) для поповнення новими ідеями, поглиблення новим змістом тощо.

Коло ідей.

Дає можливість учням висловити свою точку зору; позицію; ідею, втягну­тися в дискусію. При проведенні такого уроку необхідно вислухати кожного учня (або доповідача групи) по колу з однією підготовленою позицією (ідеєю, пропо­зицією). Всі відповіді слід "збирати" в колі по черзі доти, поки вони не вичерпаються. Такий метод дозволяє кожній групі або окремій особі обмінятися результатами своєї роботи.

КВК.

Мета — розвиток пізнавальних інте­ресів та мотивів, ерудиції, інтелекту учнів; здібностей швидко орієнтуватися у поді­ях, екстремальних ситуаціях. Уроки-КВК можуть бути тематичними, проблемни­ми, розрахованими на загальну ерудицію учасників гри. Як правило, клас (або кла­си) поділяються на команди, які поетапно в процесі гри виконують різні цільові на­вчальні завдання. Підсумки та оцінку гри здійснює журі.

"Мікрофон".

Ця технологія є різновидом загальногрупового обговорення певної про­блеми, яка дає можливість кожному сказати щось швидко, відповідаючи почергово.

Перед класом ставиться запитання. Учням пропонується олівець, що імітує мікрофон, який вони будуть передавати одне одному, по черзі беручи слово. Говорити може тіль­ки той, хто тримає олівець. Якщо учень не має що сказати, він передає слово іншому. Важливо не обговорювати і не критикувати чужі відповіді. На завершення вчитель або учень, який добре володіє цією темою, під­биває підсумки.

Міні-дебати.

Різновид дискусії. Учням пропонуються дві протилежні точки зору на те чи інше явище, подію. Вони мають віддати перевагу одній із них чи запропонувати інше, власне бачення проблеми.

Мозаїка.

Цей вид навчальної діяльності використовується для створення ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Для виконання цієї форми клас поділяється на експертні  групи, які отримують завдання для експертизи. Працюючи з додатковою літературою І чи іншими джерелами інформації, члени групи складають блок-схеми експертної оцінки. Після завершення роботи утворю­ються консультаційні групи, до яких входять по кілька учнів з кожної експертної групи. Діти обмінюються результатами експертиз, аналізують матеріал в цілому, занотовують необхідну інформацію, а закінчивши роботу, повертаються до своїх експертних груп, де остаточно узагальнюють весь матеріал.

"Мозковий штурм".

Урок колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявити свою уяву та твор­чість, який досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників та учас­ниць і допомагає знаходити кілька рішень з певної теми.

Учитель на уроці називає тему і запрошує взяти участь у її обговоренні шляхом штурму, який організовується за такими етапами:

1. Всі учасники "штурму" пропонують ідеї щодо розв'язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).
2. На дошці учень записує всі ідеї, що пропонуються.
3. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, їх подання припиня­ється.
4. Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються, роз­виваються групою.
5. Вибираються ті, що, на вашу думку, допоможуть вирішити поставлену про­блему.

Мозковий штурм спонукає учнів виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналі­зувати ситуацію.

"Морський бій".

Цей вид діяльності ви­користовується для формування уміння швидко орієнтуватися в матеріалі з певної теми. Проходить за принципом гри мор­ський бій.

На магнітній дошці, розкресленій по гори­зонталі та вертикалі, розміщені цифри, під якими закодовані запитання і букви, що символізують "кораблики": однопарусні (одна літера), двопарусні (дві літери). Всі написи на дошці прикриваються картон­кою, на яку прилаштовані магніти.

При відсутності магнітної дошки можна розкреслити звичайну дошку по горизон­талі та вертикалі лініями. У крайньому злі­ва стовпчику написати цифри від 1 до 10, а у верхньому рядочку — літери. Таблиця із закодованим розміщенням запитань та корабликів зберігається у ведучого. Під час гри на дошці він робить позначки: "х", якщо у квадратику було запитання і на нього дали правильну відповідь; "О", якщо відповіді не прозвучало; і записує певну літеру, якщо у квадратику був "кораблик".

Гра завершується, коли розгадане ключове слово, яке утворюється з літер-"корабликів". Команда, що відгадала слово, отримує два бали. Ведучий підводить підсумки.