Актуальність теми Сучасна українська історико-правова освіта в закладах освіти є продуктом тривалого і неоднозначного процесу її розвитку. Це зумовлено насамперед складним характером державно-правового будівництва в Україні й особливостями її суспільно-політичного устрою на тому чи іншому історичному етапі. У сучасній українській науці висвітлення питання підходів викладання історико-правових дисциплін у закладах фахової передвищої освіти не було об'єктом окремого наукового дослідження, хоча певні аспекти цієї проблеми досліджувалися українськими науковцями представниками історичної та юридичної галузей знань. Обрані для дослідження питання є актуальними на сучасному етапі розвитку нашої держави, а його результати можуть бути корисними при викладанні історико-правових дисциплін закладах освіти України.
Мета роботи – розкрити та проаналізувати сучасні підходи до викладання історико-правових дисциплін у закладах фахової передвищої освіти. Завдання випускної роботи: Розкрити етапи становлення методики викладання історико-правових дисциплін; Охарактеризувати методику викладання історії і права як складову педагогіки, її предмет, методи дослідження; Дослідити роль методики викладання історії і права в системі психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача історико-юридичних дисциплін; Висвітлити питання інтеграції національної системи вищої освіти та науки в європейській освітній простір; Вивчити питання системної компетентності викладача.
У проведеній курсовій роботі висвітлено питання: історії методики викладання історико-правових дисциплін у ЗВО; розкрито методику викладання історії і права як складова педагогіки, її предмет, методи дослідження; розглянуто методику викладання історії і права в системі психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача історико-юридичних дисциплін; проаналізовано проблеми інтеграції національної системи вищої освіти та науки в європейській освітній простір; охарактеризовано системну компетентність викладача. Зокрема з'ясовано, що з найдавніших часів ішов процес трансформації історико-правових дисциплін. Особливо це характерно для ХХ століття та нашого часу. У закладах освіти створився блок дисциплін історико-правового змісту. Основними видами робіт, що мають бути реалізовані під час опанування методики викладання історії і права, є практичні заняття, самостійна та індивідуально-консультативна робота, модульні контрольні роботи, педагогічна практика, курсова робота. Вагоме місце у викладанні історико-юридичних дисциплін відводиться активним, інтерактивним, екстрактивним методам навчання; дискусіям, дебатам, кейсметодам, тренінґам, дидактичним, рольовим, імітаційним іграм тощо
Висновки ЗВО України активно запроваджують загальноєвропейські принципи вищої освіти, а це означає, що: система навчання у ЗВО забезпечуватиме випуск конкурентоспроможних фахівців; отримана вища освіта стане зрозумілою для роботодавців Європи, чому сприятимуть єдині назви наукових ступенів і Європейський додаток до диплому; студент зможе навчатися за програмою мобільності протягом семестру і більше в університетах Європи, порівнювати різні підходи до вищої освіти та повертатися до «свого» ЗВО; студент отримає нові можливості для досконалішого знання однієї чи двох іноземних мов, скоригувати вибір професії або ЗВО, переходячи з рівня на рівень, бакалаврат, маґістратуру, докторантуру, і зрештою, накопичувати академічні кредити та використовувати їх для отримання другої вищої освіти. Викладач історії та права має: бути підготовленим до активної творчої професійної та соціальної діяльності; оволодівати новими знаннями; вміти оцінювати історичні та сучасні проблеми; володіти професійними знаннями, навичками системного, творчого, критичного мислення та ділового спілкування; мати високі моральні цінності; володіти загальною історичною та юридичною культурою. Якщо професіонал стає викладачем вищої школи, то крім зазначеного він має: досконало знати методичні особливості елементів дидактичної системи, навчальний предмет, який викладає; володіти методикою навчання предмета; знати педагогіку (зокрема дидактику), психологію, володіти педагогічною майстерністю, передовими педагогічними технологіями; володіти оптимальним набором форм організації навчання, принципів, методів, засобів і прийомів викладання історико-юридичних дисциплін.