Сучасні види групових взаємодій і техніки їх організації у виховній роботі
Реформа освітньої галузі є надзвичайно важливою. Очевидно, що сьогодні українська освіта не відповідає ані сучасним запитам з боку особистості та суспільства, ані потребам економіки, ані світовим тенденціям. Саме тому розпочато системну трансформацію сфери, головна мета якої — нова висока якість освіти на всіх рівнях: від початкової школи — до закладів вищої освіти.
Ключова зміна стосується підходів не лише до навчання та змісту освіти, а й до виховних типів взаємодій між усіма учасниками освітнього процесу.
Головними складниками співпраці в сучасному світі є вміння вести діалог, слухати співрозмовника, бути доброзичливим, позитивно реагувати, обмінюватись фактами та емоціями. Спільними для всіх навчально-виховних компетентностей є так звані наскрізні вміння:
- уміння висловлювати власну думку усно та письмово, критичне й системне мислення,
- здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність,
- уміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики,
- уміння ухвалювати рішення, розв’язувати проблеми,
- здатність співпрацювати з іншими людьми.
Групова форма взаємодії виникла як альтернатива наявним традиційним формам виховання. У її основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Й. Г. Песталоцці стверджував, що вміле поєднання індивідуальної та групової діяльності допомагає успішному навчанню дітей, а їхня активність і самодіяльність підвищують ефективність уроку [1, с. 158].
Групова робота – це один із методів інтерактивного навчання, під час якого взаємодіють кілька осіб.
Під груповою освітньою діяльністю ми розумітимемо форму організації виховання в малих групах, об’єднаних загальною метою в опосередкованому керівництві викладача і співпраці зі здобувачами освіти.
Групова діяльність на відміну від фронтальної та індивідуальної діяльної, не ізолює здобувачів освіти один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.
Керівник групи у груповій виховній діяльності керує роботою кожного здобувача освіти опосередковано, через завдання, які він пропонує групі, та які регулюють діяльність студентів. Стосунки між керівником групи і студентами набувають характеру співпраці, тому що педагог безпосередньо втручається в роботу груп тільки тоді, коли в групі виникають запитання, і студенти самі звертаються по допомогу до керівника.
Групова виховна діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює здобувачів освіти одне від одного, а навпаки, дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги й співпраці. У цьому випадку здобувачам набагато простіше звернутися за поясненням до однолітків, ніж до керівника.
Мета групової діяльності — розвиток особистості як суб’єкта освітнього процесу, тобто активне включення кожного здобувача в процес засвоєння навчального матеріалу.
До завдань групової освітньої діяльності можна віднести такі:
- навчати співпраці у виконанні групових завдань;
- стимулювати моральні переживання взаємного виховання, зацікавленості в успіхові товариша;
- формувати комунікативні вміння;
- розвивати рефлексивні компоненти освітньої діяльності, як-от: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку; поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми виховноїдіяльності.
Беззаперечна актуальність групових методів виховання полягає у своєчасному й практико орієнтованому відгуку на соціальне замовлення щодо підготовки молоді до ефективної та конструктивної участі в громадському житті; до співпраці з метою успішного виконання завдань, запобігання конфліктам, досягнення компромісів.
Таким чином, з'являється реальна можливість дослідження інновацій власне виховної системи. У процесі її створення і розвитку щоразу необхідно вирішувати низку конкретних задач, а саме:
- формування цілісної і науково обґрунтованої картини світу.
- формування громадянської самосвідомості, відповідальності за долю Батьківщини.
- прилучення до загальнолюдських цінностей, формування в них правил поведінки, адекватного цим цінностям.
- формування у підростаючого покоління креативності, творчої ініціативи як риси особистості.
- формування самосвідомості, допомога в самореалізації.
Групова виховна діяльність багатофункціональна:
- мотиваційна (мотивує кожного учня до засвоєння теми, бо результат кожного буде вагомим для досягнення результатів групою);
- навчальна (під час виховання, окрім засвоєння нових знань, умінь і навичок, група учнів навчає кожного свого члена);
- організаційна (вчаться розподіляти обов’язки, спілкуватись один з одним, розв’язувати конфлікти, що виникають у спільній діяльності);
- розвивальна (розвиток наукового світогляду школярів, критичного мислення та комунікативних навичок);
- виховна (формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості).
Види технологій групової роботи:
- Модульна технологія
- Проектна технологія
- Технологія проектного спілкування
- ІКТ
- Опозиційне навчання
- Мікрофон
- Тренінг
- Квест
- Позиційне навчання
- Діалог
- Синтез думок
- Навчальний проект
- Пошук інформації
- Коло ідей
- Мозковий штурм
- Пазли
- Снігова куля
Переваги групової роботи (за Е.І. Федорчуком):
- Взаємозалежність членів групи;
- особиста відповідальність кожного члена групи за власні успіхи та успіхи товаришів;
- суспільно –творча , навчально-пізнавальна діяльність;
- можливість працювати в міру своїх сил і здібностей;
- соціалізація особистості кожного члена групи у процесі діяльності ;
- формування таких рис, як терпимість готовність визнавати думку інших, відстоювати власну думку точними лаконічними аргументами;
- загальна оцінка роботи групи.
Недоліки групової роботи (за Е.І. Федорчуком ):
- робота в малій групі навпаки, може вимагати зайвих витрат часу, поки члени групи знаходять спільну мову;
- роботою мікрогруп важче управляти, особливо при великій їх кількості;
- у такій групі відсутній стимул особистих амбіцій;
- свою низьку інтелектуальну здатність можна приховати за спинами інших.
Вимоги до групової роботи:
- методично обґрунтовано обирати вид групової роботи на конкретному занятті, що визначається його метою і структурою;
- правильно формувати групи;
- ретельно продумувати структуру заняття;
- розробляти інструкції, пам'ятки, які спрямовують діяльність;
- регулювати міру допомоги вчителя у процесі роботи групи;
- вчити учасників співпраці під час виконання групових завдань.
Алгоритм організації і проведення групової роботи:
І Підготовка до виконання групового завдання
- постановка пізнавальної задачі;
- інструктаж про зміст і послідовність роботи;
- рекомендації щодо дидактичного матеріалу в групах;
ІІ Групова робота
- знайомство з матеріалами, планування роботи в групі;
- розподіл завдань між членами групи;
- індивідуальне виконання завдань;
- обговорення індивідуальних результатів роботи в групі;
- обговорення загальних завдань групи (зауваження,доповнення, уточнення, узагальнення);
- підведення підсумків групового завдання.
ІІІ Заключна частина
- повідомлення про результати роботи в групі;
- аналіз пізнавальної задачі;
- висновки про робочу групу.
Способи формування групи:
Робота в складі всієї групи (до 20). Усі учасники сидять разом, а їхня увага зосереджена на лідері групи. Такий вид роботи застосовується:
–– під час початкового привітання та вступної частини заняття;
–– коли треба вислухати одного або декількох промовців перед аудиторією;
–– під час обміну результатами роботи, виконаної в складі малих груп;
–– наприкінці групового заняття для підбиття підсумків.
Робота в малих групах (до 8). Передбачає більшу активність учасників, їхню взаємодію, вироблення власних ідей та виявлення творчості в інших формах. Застосовується, коли учасникам потрібно:
–– познайомитись один з одним;
–– розв’язати завдання, поставлені вчителем;
–– спланувати, як представити інформацію іншим групам;
–– відпочити, навчитись взаємодіяти, адаптуватись серед незнайомих людей.
Групи обговорення (4–6). Вони створюються для стимулювання мислення та вироблення ідей, пов’язаних з певною темою. Від учасників не вимагається розв’язання проблеми. Учасникам групи обговорення вчитель повинен чітко пояснити мету обговорення.
Обговорення має тривати до десяти хвилин.
Пари. Завдання, призначені для пар, мають бути короткими, щоб учасники не могли зайти в глухий кут, якщо пари не спрацюються. Попарно зручно працювати:
–– під час виконання вступних ознайомлювальних вправ;
–– під час виховання одне одного;
–– коли люди на основі особистих симпатій обирають собі пару для вирішення таких завдань учителя, які зручніше виконувати вдвох, наприклад, для участі у вправах, де потрібно виконувати дві різні ролі тощо.
Трійки. Особливо корисні, коли треба, щоб двоє людей взаємодіяли між собою, а один спостерігав за ними і робив зауваження. Члени групи розподіляють між собою ролі, потім по черзі міняються ролями в певному порядку, щоб кожний з них побував у всіх трьох ролях.
Як об’єднати у групи?
1. Під завдання: за віком, ознакою статі, рівнем знань з теми тощо.
2. За бажанням учнів/викладача/лідера.
3. Випадково (у рівноцінні групи):
–– Поділ на «перший — другий». Можна прикрасити розподіл, якщо провести іноземною мовою.
–– Різнобарвні стікери. Учасникам, які заплющили очі, викладач прикріплює на спину кольоровий листочок. За командою всі розплющують очі й об’єднуються в групи.
–– Знайди свою фігуру. Учасникам роздають вирізані з паперу фігури різної геометричної форми (кольору) та просять об’єднатись разом.
–– Листівки. Їх розрізають на потрібну кількість частин (що дорівнює необхідній кількості людей у малій групі), перемішують, роздають, пропонують знайти інші частини своєї листівки й утворити малі групи.
–– Цукерки різних кольорів/сортів. Учасники витягують собі цукерку з пакета й об’єднуються за типом цукерки або кольором фантика.
–– Листочки з номерами. Потрібні листочки за кількістю учасників групи. На кожному пишеться номер групи (номери за кількістю малих груп). Потім учасники витягують по одному номеру й мовчки шукають свою групу.
–– За зовнішніми ознаками учасників. Наприклад, за кольором одягу, волосся, очей і т. д.
Методи групової освітньої діяльності
Інформаційне повідомлення (мінілекція) — вербальне надання інформації вчителем.
Завдання педагога — донести інформацію до групи, завдання групи — сприйняти й зберегти отримані знання. Мінілекція — процес пасивний, який не дає групі можливості для активної взаємодії.
Особливості проведення мінілекції:
–– триває не більше 7–10 хвилин;
–– має характер представлення, тобто «просуває» певну ідею;
–– не містить спірних тверджень;
–– добре структурована;
–– подача та зміст цікаві й актуальні для аудиторії;
–– викладання тезисне, але емоційне й образне;
–– контакт з аудиторією та зворотний зв’язок;
–– візуальна підтримка.
Мозковий штурм. Цей метод групового виховання застосовується як для обговорення певного питання всією групою учасників, так і для обговорення в малих групах. Використовується переважно для пошуку нових ідей і генералізації отриманої інформації. Це дієвий метод використання досвіду учасників для розв’язання проблем та розробки ідей.
Мозковий штурм — це достатньо продуктивна технологія для роботи в групах чисельністю 5–10 осіб, коли ведучий називає тему, а учасники «атакують свій мозок», щоб згадати все, що їм відомо із зазначеної теми. Мета мозкової атаки — викликати щонайбільше думок, ідей на задану тему.
Мозковий штурм проводиться у два етапи: на першому етапі формулюють ідеї, на другому — їх оцінюють.
Перший етап триває зазвичай 5–10 хвилин, протягом яких учасники швидко висловлюють усі ідеї, що спадають їм на думку. Ці ідеї записуються без коментарів та оцінок. Якщо певні ідеї повторюються, вони позначаються відповідну кількість разів. На цьому етапі всі думки мають однакову цінність, тому що їх кількість поки що важливіша, ніж якість. Часто буває, що якась одна ідея тягне за собою низку інших.
Другий етап триває зазвичай 10–15 хвилин. Схожі ідеї об’єднуються в групи, обговорюються та оцінюються. У міру того, як певні ідеї будуть визнані учасниками менш продуктивними, вони викреслюються з переліку, який у підсумку містить найкращі думки учасників.
Правила для учасників, яких потрібно дотримуватись під час проведення мозкового штурму:
–– придумайте багато ідей — важлива кількість, а не якість;
–– жодної критики, утримуйтесь від суджень та обговорень ідей;
–– запозичення інших ідей не є поганим;
–– записуйте всі думки, навіть ті, що здаються божевільними. Пізніше їх можна відкинути, об’єднати, модернізувати, раціонально змінити;
–– не зупиняйтесь, не відкидайте ідеї, не починайте обговорення, поки не матимете що найменше 15 ідей.
Метод «мозкового штурму» дає можливість демократично обговорювати багато проблем, також допомагає визначити рівень знань і головні напрями інтересів учасників групи. Зібрана інформація може слугувати для більш глибокої змістовної роботи та дискусій.
Вправи. Вправи як метод групового виховання надзвичайно ефективно допомагають учителю розв’язати основні завдання, що виникають у процесі групової освітньої діяльності. Вони полегшують процедуру знайомства учасників заняття, дають можливість з’ясувати їхні очікування, сприяють досягненню згуртованості групи, полегшують міжособистісне спілкування, стимулюють взаємодію людей між собою, допомагають сформувати команду однодумців, дають можливість викладачу правильно діагностувати стан групи в кожний період часу, своєчасно попередити можливі конфлікти між учасниками, змінювати інтелектуальну працю з необхідним фізичним навантаженням тощо.
Різними можуть бути і моделі співпраці членів групи. Зокрема
Л. С. Римашевська описує моделі групової роботи. Можна виокремити основні з них:
1. Спільно-навчаюча модель співпраці (гра «Вчитель — учень») – передбачає виховання учнем товариша (або товаришів) через наслідування.
2. Спільно-контролююча модель співпраці (гра «Контролер — виконавець») – передбачає контроль та корекцію учнем виконання навчального завдання товаришем.
3. Спільно-рівноправна модель співпраці (гра «Партнери») – будується на партнерських стосунках школярів.
4. Спільно-індивідуальна модель співпраці (гра «Поділися з товаришем») – містить елементи одночасної індивідуальної роботи.
5. Спільно-послідовна модель співпраці (гра «Конвеєр») – передбачає почергове індивідуальне виконання школярами свого доручення.
6. Комбінована модель співпраці найскладніша, адже передбачає поєднання та чергування описаних вище моделей співпраці.
Групова робота має різні види й форми, зокрема видова різноманітність групової роботи залежить: від способів об’єднання учнів у групи (клас ділить на групи вчитель, самі учні на власний вибір або випадковим чином), від рівня научуваності школярів (педагог створює однорідні або змішані групи, враховуючи індивідуально-типологічні особливості та міжособистісні стосунки учнів), від особливостей навчальних завдань для груп (однакові або різні) – від того, чи це єдина (однорідна), чи диференційована групова робота. Різною може
бути також частота зміни складу груп (групи, що діють відносно тривалий час, та групи змінного складу).
Залежно від вмісту колективної та індивідуальної форм виховної діяльності групову роботу поділяють на кооперативно-групову (лише спільне виконання завдань учнями) та індивідуально-групову (частково або переважно містить індивідуальну навчальну діяльність). Стосунки між учнями під час співпраці можуть будуватися на основі рівноправності або лідерства одного учня (працюючи у групах, учні можуть вступати в такі взаємини: співвиконавці, співавтори, керівник і виконавець; виконувати ролі керівника групи, секретаря, посередника, доповідача тощо).
На нашу думку, виховному процесі сучасного закладу освіти доцільно використовувати такі моделі групової співпраці: спільно-навчаючу, спільно-контролюючу, спільно- рівноправну, спільно-індивідуальну та комбіновану. Вибір форм або видів групової роботи для використання в навчально-виховному процесі залежить від специфіки колективу та особливостей кінцевої мети.
Список використаної літератури:
- Галіцина Л. Ігри для дорослих. Інтерактивні методи навчання. – К., 2005
- Інтерактивні технології на уроках математики. –Х. .: Вид. група «Основа», 2016
- Лійметс Т.В. Групова робота на уроці. – К., 2015.-62с.
- Мальований, Ю. І. Форми виховання в школі: Кн. для вчителя / Ю. І. Мальований, В. Є. Римаренко, Л. П. Борошна та ін.; За ред. ІО. І. Мальованого. — К.: Освіта, 1992. — 160 с.
- Методичний порадник: форми і методи навчання / Автор-укладач Б.О.Житник.-Х.: Вид. група «Основа», 2013
- Монахов В.Л., Орлов В.А., Фірсов В.В. Диференційоване навчання в середній школі. Педагогіка і психологія , 2014 № 8.
- Пометун О.І.; Пироженко Л.В. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання.-К.:А.С.К.,2014.-192 С.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку