Сучасні захисники України. Історична Конференція

Про матеріал

Робота для участі в історичній конференції "Київщина - мій заповітний край" у розділі "Герої серед нас: сучасні захисники України"

Перегляд файлу

Яготинська територіальна громада

Сулимівська філія Яготинського ліцею №1 Яготинської міської ради

Територіальна пошукова акція учнівської молоді «Герої серед нас: сучасні захисники України»

Пошуково – дослідницька робота

учениці 9 класу

Сулимівської філії

Яготинського ліцею №1

Шквірко Анастасії Вікторівни

Керівник : вчитель історії Скуба Інна Петрівна

2023 р

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………3

Патріотизм наших односельців …….………………………………………5

Полеглий Герой України – Бурик Іван Іванович…...……………………6

Вчитель історії, а нині доброволець, захисник України – Кубар

Олександр Борисович.……………………………………………………….9

Висновки……………………………………………………………………….11

Список використаних джерел……………………………………………….12

Додатки………………………………………………………………………...13

ВСТУП

Скільки себе пам’ятаю , моя бабуся казала : «…все переживемо, аби лишень не було війни…» .

Тоді я не розуміла що таке «війна»…

Війна – страшне слово… Одразу охоплює тривога, по тілу біжить тремтіння, б’ється пришвидшено серце і насувається смуток.

Історики, науковці, дослідники скажуть: війна - сукупність дій, спрямованих на захоплення чужих природних, енергетичних та людських ресурсів. Є найвищим ступенем загострення взаємин у країні або між країнами, з'ясування суперечок за допомогою армії та зброї. Але тільки цим не можна охарактеризувати війну. По-перше, це страх людей. По-друге, ненависть людей один до одного. По-третє, це повне руйнування міст, домівок людей, пам’яток. Протягом війни людина не може відчувати щастя, бо знаходиться кожної хвилини на грані смерті. Війна — жах, що охоплює людину, коли замість живих людей навколо тебе мертві.

А люди знають : скільки в ній ненависті, злості, крові, сліз, розбитих сердець, скалічених доль, смертей, болю, а заразом - це відвага, мужність, героїзм. Війна розбиває сім'ї, розділяє закоханих, забирає синів у матерів, залишаючи їм віру і надію у те, що їх кровиночка вистоїть проти цієї страшної боротьби, що їх дитина повернеться додому живою, хай навіть скаліченою, але живою, аби ще раз побачити їх ясні очі, міцно обійняти і поцілувати, почути їх голос, а більше їм нічого і не треба. Скільки сліз тут, у тилу проливають матері, жінки, кохані дівчата за тими, хто мужньо захищає на сході свою незалежність, хто проливає кров, прикриваючи своєю спиною фронтових друзів, тих, хто впевнено йде на ворога, тих, хто впевнено дивиться в очі смерті, тих! Війна — це жах. Війна не буває доброю, це завжди погано. Багато людей вмирає на війні, але інколи навіть не знають, за що. Людина — це індивід. У кожної свій внутрішній світ. Під час війни нікому до цього немає діла, людей рахують сотнями та тисячами. А це найстрашніше…

Карл фон Клаузевіц колись влучно відзначив, що війна – це продовження політики іншими засобами. Щоб з'ясувати причини війн, відомі і не дуже академіки та професори з усього світу написали сотні розумних книжок та аналітичних розвідок. Умовно ці причини можна розділити на дві великі групи – прагматичні та ідеологічні. Прагматичні передумови – це боротьба за ресурси в будь-якому вигляді. Тобто за все те, на чому будується життя людини та діяльність держави. Ідеологічні причини – це намагання через військові дії нав’язати іншим державам або всьому світу свій світопорядок, який відповідає «надцінним» уявленням фюрера держави-агресора про те, яким має бути життя не лише у власній країні, а й за її кордонами. Практично кожна війна виникає як наслідок дії кількох причин і передумов, де поєднуються і прагматичні, і ідеологічні чинники. Вражене загибеллю десятків мільйонів військових і мирних жителів під час двох світових війн людство, здавалося, отримало ефективне щеплення проти зарази воєнного чаду. Це призвело до того, що виникло багато начебто дієвих інститутів, спрямованих на запобігання військовим конфліктам. Однак війни тривають. Усі ці запобіжники або не працюють зовсім, або є недостатньо ефективними. Війна – це зло, яке можна знищити лише тоді, коли люди навчаться чути один одного, поважати цінності, бути терпимими, любити та пробачати.

Війна — це лихо для кожної людини, міста, країни та цілого світу. Війна завжди була і буде передвісником смерті, жалоби, плачу та сподівання. Сподівання на те, що близькі, які пішли на фронт, пришлють додому якусь вісточку, що вони живі. Для країни — це розруха, голод, збитки та економічне падіння. А для світу — це шрам на усе життя, який ніколи не загоїться і не забудеться нащадками. Герої війни завжди будуть у пам’яті своїх дітей, онуків, правнуків, як люди, які дали їм можливість мирно та спокійно жити.

ПАТРІОТИЗМ НАШИХ ОДНОСЕЛЬЦІВ

Військові трагічні сторінки сучасної України розгорнулись навесні 2014 року сплеском сепаратизму і стартом антитерористичної операції на сході країни. У відповідь на захоплення управлінських будівель у м. Слов’янськ Донецької області, 13 квітня 2014 р. Радою національної безпеки та оборони України було проголошено початок антитерористичної операції. А 24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на до та після. О п'ятій ранку російські війська здійснили масовану повітряну атаку по всій території України та почали повномасштабний воєнний наступ. Війна, що стала битвою за національне виживання, створила великий кредит суспільної довіри до керівництва держави та Сил оборони. Водночас багато сотень тисяч, мільйони людей стали самовидцями та безпосередніми учасниками подій війни. Їхній досвід уже лягає в основу народного літопису про спротив російській агресії

Сьогодні українці об'єднані як ніколи, бо покірно мовчати не вміють. Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну як волонтер, журналіст, учитель і учень. І сьогодні, підсумовуючи події цього страшного періоду в нашій історії, ми говоримо про силу і незламність українського народу, і наших маленьких дорослих дітей. Погляди на війну перетинаються та переплітаються в медіа, які в цілодобовому режимі і цитують національних лідерів, і розповідають життєві історії громадян. Але всі українці з своїми поглядами переповнені патріотизмом. І це не лише громадянське почуття, змістом якого є любов до Батьківщини , готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни, мови, історії, традицій, готовність діяти в інтересах своєї країни та постати на її захист у разі необхідності^,а ще й усвідомлення своїх дій, переконань, покладення свого життя задля перемоги . Люди переповнені моральними, етнічними, культурними, політичними та історичними переконаннями, тісно пов'язаними з націоналізмом.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну об’єднало українців. Всі суперечки зникли для вирішення головного питання – перемоги над ворогом.

Ця війна об’єднала кожен дім, кожну громаду та область. Вся країна стала однією великою родиною, в якій панує підтримка та взаємодопомога. Кожен із нас зараз переживає за тих, хто захищає Україну. За тих, хто втратив домівку. За тих, хто зазнав травм. За тих, хто депортований. За тих, хто залишився на самоті. Та пам’ятає всіх, хто загинув від рук російських окупантів…

Не змогли залишатися осторонь жителі нашого села Сулимівка Яготинської територіальної громади Київської області. Ще з 2014 року з початком АТО, а згодом з початком повномаштабного вторгнення наші свідомі односельці захищають кордони України ціною власного життя і здоров’я:

Поліщук Микита Олександрович

Сова Олексій Васильович

Манзик Іван Анатолійович

Водлошин Руслан Григорович

Колмачов Олександр Васильович

Нігальчук Микола Миколайович

Бенза Сергій Романович

Панченко Ігор Олександрович

Волошин Руслан Григорович

Кабанець Олег Миколайович

ПОЛЕГЛИЙ ГЕРОЙ УКРАЇНИ – БУРИК ІВАН ІВАНОВИЧ

Щодня Україна продовжує гнати зі своєї території російського окупанта, сплачуючи за кожну перемогу надвисоку ціну – життя. Небесне військо поповнив ще один Герой, наш земляк – Бурик Іван Іванович. Герой, воїн, відважний син своєї Батьківщини. Він був справжнім патріотом України та безстрашно боровся із російським окупантом. ( Додаток 1)

Бурик Іван Іванович, з позивним "Іванич", 06.09.1998 року народження. Коли розпочалась повномасштабна війна, відразу пішов на захист своєї Батьківщини добровольцем. Іван був військовослужбовець в/ч А4066, гранатометник 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, призваний на військову службу 24.02.2022 року. З 24.02.22р захищав рідне місто в Роті Охорони. Іван родом із села Сулимівка Київської області. Закінчив Сулимівську загальноосвітню школу. Був працівником з благоустрою комунального підприємства «Комунальник». У вільний час любив рибалити, гуляти парком, ремонтувати техніку.

У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, чоловік без вагань став на захист рідної країни від окупантів. Згадує свого сина мама Ольга Василівна : "Військовою справою захоплювався ще із шкільних років. Вони з хлопцями завжди грали у "війну" і вже тоді "захищали свої домівки".- плаче мама.

Події на Майдані 2013-2014 років дуже вплинули на Івана. Революція гідності внесла свої корективи у формування світогляду підлітка (на той час він був учнем 9 класу). Уже тоді хлопець душею вболівав за Україну, хотів їхати на Майдан.

"У 2014 році, коли розпочалась війна на Сході України, мій син сказав: "Я піду добровольцем захищати мою Україну!". Тоді я посміхнулася, погладила його по голові і сказала, що потрібно насамперед бути повнолітнім, закінчити школу, вивчитися, а потім уже йти воювати... Ось таким він був патріотом ще змалечку..."- продовжує мама. З 2018 по 2020 рік проходив строкову військову службу 1 Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка в м.Ірпені."

Спогади дружини Людмили: « 20.05.22р Іван був мобілізований на Донеччину..і за іронією долі після від'їзду, а саме 25.05.22р я дізнаюся, що вагітна (3_3.5 тижні)..вагітність, яку ми з чоловіком чекали 3 довгі роки і радість і смуток, адже по факту я лишаюся сама, і розриваюся між походом до лікаря та посилками для чоловіка і його побратимів...Так я протрималась до вересня, у вересні замовила квиток та поїхала до Чоловіка в Краматорськ..(був ніби зелений коридор між обстрілами та прильотами), за тиждень повернулась додому, бо почалось пекло.. Пообіцяли один одному зустрітися в скорім часі.. Але 03.12.22р мій Чоловік отримав поранення у бою за нашу Батьківщину під час виконання бойових завдань поблизу н. п. Білогорівка, Северодонецького р-ну, Луганської області, від якого помер, не приходячи до свідомості 10.12.2022 року. Через місяць 09.01.2023 р. у нас народилась донечка, яку тато так і не встиг побачити...

Він говорив : "Хто, як не я?! Я йду заради наших майбутніх дітей, нашу Батьківщину. Перемога буде за нами !!!"

Ці слова лунають в моїй пам'яті кожнісінький день, слова, які при можливості чоловік мені говорив..

З цими словами він і пішов у перших рядах захищати Батьківщину. У цих словах був весь він... Мій чоловік дуже хотів, щоби наші діти та онуки ним пишалися.

Якби ж він тільки міг жити!...»

Солдат Іван Бурик, позивний «Іванич», помер 10 грудня 2022 року у Дніпровському шпиталі. 3 грудня у бою біля селища Білогорівка на Луганщині боєць отримав важкі поранення. Тиждень лікарі боролися за його життя, однак воїн помер, так і не прийшовши до тями. Йому було 24 роки. Похований захисник у своєму рідному селі Сулимівка.

Випускника Сулимівської школи 2015-2016 р. вшановували в рідному закладі, 8 травня – у День пам'яті та примирення відбувся урочистий мітинг, присвячений відкриттю пам’ятного знака на честь загиблого героя. ( Додаток 2)

Цього року у Сулимівці на території школи односельці посадили дерево пам'яті - тую та встановили пам'ятний знак випускнику школи, Герою-Івану Бурику, який віддав своє життя, захищаючи Україну... ( Додаток 3)

ВЧИТЕЛЬ ІСТОРІЇ, А НИНІ ДОБРОВОЛЕЦЬ, ЗАХИСНИК УКРАЇНИ – КУБАР ОЛЕКСАНДР БОРИСОВИЧ

Кубар Олександр Борисович народився 23.06.1992 р. Навчався у Яготинській ЗОШ № 3. Закінчив історичний факультет Університету Григорія Сковороди в Переяславі.

Педагогічну діяльність розпочав у 2014 р.вчителем історії та правознавства Сулимівського НВК «ЗОШ І- ІІІ ст. – ДНЗ (ясла – садок).

З 2019 р. і по 2022 р. був директором нашого навчального закладу , а з 2022 – заступником завідувача Сулимівської філії Яготинського ліцею № 1.

У руках педагогів майбутнє України , бо виховують своє продовження . Олександр Борисович завжди був переповнений любов’ю до України, свого рідного краю, мав патріотичне зерно у своєму серці. Всі його думки і переживання передавалися на папері, адже Олександр Борисович – талановита людина. В його творчості, а саме малюнках, можна розгледіти силу і мужність , страждання і віру нашої країни. (Додаток 5)

Вчитель своїм прикладом показав, як потрібно виховувати і розвивати в дитині цінність Батьківщини , рідного слова. Йому була не байдужа доля нашої країни. Ще далекого 2014 р., будучи студентом, він відстоював незалежність України на Майдані , брав участь у Революції Гідності. З початком повномаштабної війни, Олександр Борисович не залишився осторонь. Він добровільно виявив бажання захищати рідну землю. На запитання «Чому ви вирішили іти на війну ?», - він відповів: «А хто , як не я?». Нині наш вчитель боронить Україну в складі 63 окремої механізованої бригади на східному напрямку. (Додаток 4)

Всі працівники нашої філії, колеги , діти з вірою в серці, чекають на повернення Олександра Борисовича з перемогою до рідного закладу. Щиро плекають надію, що він повернеться живим і здоровим .

Наші герої, захисники нашого села, переповнені мужністю та патріотизмом, що надихає інших жителів нашого села докладати всіх зусиль щоб наблизити перемогу України.

Сулимівська філія Яготинського ліцею № 1 долучається до благодійних акцій. Учні, батьки, вчителі збрають продукти харчування, смаколики, предмети гігієни, теплі речі. Діти готують малюнки, листи, обереги, де з теплими вітаннями та словами вдячності звертаються до воїнів. Всі ці подарунки, гостинці та вітання було передано нашим захисникам через незмінного волонтера Овсієнка В.М.

Також влаштовують ярмарки для зібрання коштів та передають їх нашим односельцям , які купують та ремонтують автомобілі для ЗСУ.

Працівники філії, сільського будинку культури та всі бажаючі плетуть сітки .

Староста села Сулимівка Івахно Сергій Олександрович допомагає благодійним організаціям організовувати збір овочів та інших продуктів, які через волонтерів передають нашим воїнам. ( Додаток 6).

ВИСНОВОК

Сьогодні, на жаль, слова моєї бабусі як ніколи стали актуальними. Це відчуває кожна людина нашої країни. Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення своєї долі, долі своїх сусідів і навіть, подальшого світового порядку на планеті. Поки на Сході України тривають бойові дії, найкращі сини України, ціною власного життя виборюють незалежність та свободу. Війна на Сході явила нам новітніх героїв України – героїв, які не вмирають попри людську смерть, героїв, які з поля бою ангелами линуть у небо...

Хочу зазначити, що всі дії наших людей в тилу спрямовані на перемогу, залишають в серцях молодих людей віру у краще майбутнє України і нестримне бажання бути схожими на тих, хто сьогодні захищає суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

Слава Героям! Герої не вмирають, адже вони разом з нами. Вони житимуть доти, доки ми про них пам'ятатимемо. Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали, що українська нація по-справжньому народилася лише тоді, коли в її обороні впала перша крапля рідної крові на родючу батьківську землю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Стаття "Ти не знаєш, що таке війна"(Електронний ресурс)

https://www.bbc.com/ukrainian/news-63401660

Стаття «Причини війн у ХХІ столітті? Про складне — простими словами» (Електронний ресурс)

https://armyinform.com.ua/2021/03/21/prychyny-vijn-u-hhi-stolitti-pro-skladne-prostymy-slovamy/

Дані про захисників з Сулимівського старостинського округу
КЗ КОР "Яготинський історичний музей" https://www.facebook.com/profile.php?id=100063627338193 (Електронний ресурс)
Спогади мами Погибенко Ольги Василівни
Спогади дружини Бурик Людмили
Інтерв’ю Кубара Олександра Борисовича
Офіційна група а у фейсбук «Сулимівський старостинський округ» (Електронний ресурс)

https://www.facebook.com/groups/829951371185518/permalink/1336822570498393