Сучасні зміни функціонального призначення традицій українського розпису

Сучасні зміни функціонального призначення традицій українського розпису

У наш час, із зміною побуту трудящих села, зазнало змін і мистецтво народного розпису. Велике орнаментальне багатство з народної архітектури, з сільського побуту перейшло в поліграфію, фарфоро-фаянсову і текстильну промисловість, широко застосовується в монументальному оформленні сучасних громадських споруд, а також стає самостійним видом народного мистецтва у формі малюнків на папері, картоні тощо. Про еволюцію народного розпису розповідають на численних виставках твори майстрів Дніпропетровщини, Київщини, Черкащини, Чернігівщини, Хмельниччини, Херсонщини, які не тільки успадкували кращі мистецькі традиції, а й збагатили цей вид мистецтва новою тематикою, сучасними орнаментальними мотивами, яскравою поліхромною палітрою фарб .

Українське народне і професійне декоративно-прикладне мистецтво набуло широкого визнання у нашій країні та за кордоном. У його предковічних образах, зручних утилітарних формах і динамічних образах орнаменту містяться символи втаємниченої, чарівної природи, складні перипетії нашої історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу.

Сьогодні мистецтво розпису є важливішою складовою частиною системи художньої освіти. Постійно зростає всезагальний інтерес до нього. Відкриваються нові факультети і відділення у вищих і середніх педагогічних та художніх закладах, організовуються  курси підвищення кваліфікації з питань народного мистецтва і народознавства .

У всезагальній народній культурі важливу роль відіграє декоративне мистецтво—широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. До нього належать такі види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, театрально-декораційне тощо.

Між названими видами декоративного мистецтва існують тісні взаємозв'язки та взаємовпливи. З'ясування художньої специфіки кожного з них неможливе без вивчення конкретних періодів історії людства. Найчастіше для визначення суті декоративно-прикладного мистецтва вживається назва «народне мистецтво». Бо декоративно-прикладне мистецтво—це мистецтво широких мас. Воно виникло в процесі трудової діяльності народу і нерозривно пов'язане з його життям і побутом .

Народне мистецтво розпису—одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності. Воно зародилось у первісному суспільстві, коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби для існування добувала примітивними знаряддями. Тоді вся діяльність могла бути тільки колективною. Відсутність складних трудових операцій призводила до того, що всі члени колективу мали одні й ті ж обов'язки, опановували одні й ті ж трудові навички. Розподіл праці проходив таким чином: праця чоловіків (мисливство) і праця жінок (приготування їжі, виготовлення одягу, ведення домашнього господарства). Спільна праця зумовлена спільною власністю на знаряддя праці, землю, продукти колективного виробництва. Майнової нерівності ще не було. Народне мистецтво створювалось у сфері колективного матеріального домашнього виробництва. У ньому відбивалися риси первісної свідомості людини, міфологічний характер спілкування з природою. Знаряддя праці, зброя, одяг, житло повинні були передусім бути зручними, магічними, щоб ніщо, ніякі ворожі сили не перешкоджали людині жити і працювати .

Народне  мистецтво розпису живе на основі спадковості традицій і розвивалось в історичній послідовності як колективна художня діяльність. Воно має глибинні зв'язки з історичним минулим. Ніколи не розриває ланцюжка локальних і загальних законів, які передаються із покоління в покоління, збагачуються новими елементами.

Народні художні промисли—одна з історично зумовлених організаційних форм народного декоративно-прикладного мистецтва, яка являє собою товарне виготовлення художніх виробів при обов'язковому застосуванні творчої ручної праці .

Сучасні народні художні промисли України—підприємства, неоднорідні за своєю організаційно-економічною структурою, типами виробництва. Це об'єднання, фабрики, комбінати, дільниці, цехи, кооперативи, асоціації. Вони підпорядковані Художньому фонду України, міністерствам. Створюються нові підприємства, підпорядковані Укрхудожпрому. У системі Укрхудожпрому є виробничо-художні об'єднання, фабрики художніх виробів та торговельна мережа.

Сьогодні мистецтво розпису розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції—пізнавальну, комунікаційну, естетичну та ін.

Життя підтверджує, що мистецтво розпису збагачується новими аспектами філософсько-естетичного звучання, його змістовна краса потрібна людині, в наш час зростає його художньо-культурна цінність .

Настінний розпис відвіку служив не тільки прикрасою приміщення. Він відображав призначення приміщення, указував на статус власника будинку, його матеріальний достаток. Тому в наш час він не втратив своєї значущості. Розпис стін допоможе зробити з інтер'єру приміщення абсолютно оригінальну композицію. Розпис можна використовувати в інтер'єрах квартир і будинків, а також в інтер'єрах громадських приміщень, таких як ресторани, клуби і тому подібне. Малюнки на стінах у поєднанні з оригінально виконаним підсвічуванням здатні додати приміщенню неповторну зовнішність, зачепити за живе будь-якого відвідувача. Настінний малюнок може тільки злегка підкреслювати стиль приміщення, будь то модерн, класика або етно, а може стати найвиразнішим його акцентом, на який відразу падає око. Крім того, розписані стіни допоможуть передати призначення того або іншого приміщення . Розписувати можна стіни будь-якого інтер'єру. Якщо це їдальня в квартирі, то тут можуть бути зображені соковиті фрукти, які розпалюють апетит. Якщо це вітальня, то картинка на стіні повинна створювати відчуття затишку, скажімо, зображення сімейного гуляння. Розпис стін може використовуватися і для оформлення офісів і коридорів компаній. Такий декор може створити у відвідувачів певний настрій або навіть відношення до даної компанії. Тематика розпису може і зовсім підкреслювати діяльність організації, наприклад, східні мотиви в магазинчику з товарами фен-шуй .

Нового значення набув і розпис тканин—вибійка. Завдяки новітнім технологіям змінилося і функціональне призначення даного виду розпису. Якщо раніше тканини розписувалися переважно як гобелени для прикрашення інтер`єру, то в наш час вибійка слугує розписом для одягу. Зроблено вже безліч колекцій сучасних дизайнерів, які використовують у своїх роботах розпис не лише як естетичне оформлення, а як і втілення народних традицій. Новаторство внесло лише деякі корективи у технологію виготовлення фарб, за допомогою чого одяг можна сміливо прати та прасувати без шкоди для малюнка. Приємним фактом є те, що сучасні дизайнери, як і колись народні майстри. Виконують всі розписи вручну, не перекладаючи цього доручення на машинні технології .

У сучасний час розвитку комп`ютерних технологій знаходиться місце і традиціям українського розпису. 2005 року відбулася досить оригінальна, як на перший погляд, виставка комп`ютерного устаткування. Основна ідея полягала в поширенні традиційного українського мистецтва у сучасному форматі. Все комп`ютерне оснащення було розписане петриківським розписом: клавіатури, монітори, системні блоки, комп`ютерні мишки та ін. Така ідея спала на думку українському художнику-новатору Мареничу Олегу. За його словами, дана ідея була орієнтована переважно на сучасну молодь, яка за захопленням новітніми технологіями не встигає знайомитися з народними традиціями. А предмети даної виставки не лише несуть в собі нову ідею, а й слугують символом поваги до українського розпису, ознайомлення з ним, відшліфованим роками і побутом. Завдяки такому втіленню творчості наші нащадки не забуватимуть традиційні здобутки народу .

   Загалом, функціональне призначення традицій українського розпису досить різноманітне. Не оминув він і поліграфічну продукцію—це і листівки, журнали, плакати, книги, буклети, навіть, шпалери. Нове тисячоліття розпочиналося під егідою поширення народних мистецьких традицій та розпису серед широких верств населення. Під гаслами відродження української народності змінилося втілення народного розпису залежно до сучасного життя та побуту українців.