Суспільно-політичне життя за доби "відлиги

Суспільно-політичнестановище в УРСРза доби «відлиги»Історія України · 11 клас. За підручником В. Власова, 2024, § 7

Що означає «відлига»Період після смерті Й. Сталіна до середини 1960-х років. Влада відходила від терористичних методів управління. Почалося пом’якшення режиму та політичного й громадського життя.

Десталінізація: подолання наслідків злочинів сталінського режиму, амністія засуджених і ліквідація культу особи. XX з’їзд КПРС підтвердив цей курс. Лібералізація та десталінізація. Лібералізація: припинення масових репресій, послаблення ідеологічного контролю, часткова реабілітація.

УРСР у політичнихзмінах. Людські й матеріальні ресурси робили Україну важливим учасником боротьби за владу в СРСР. Хрущов спирався на партійно-радянський апарат республіки, вважаючи його своїм союзником. Водночас в Україні відбувалася загальна лібералізація суспільного життя.

Микита Хрущов. У 1938 р. очолив ЦК КП(б)У. З 1949 р. знову працював у Москві. У вересні 1953 р. став першим секретарем ЦК КПРС. У 1953–1955 рр. зміцнив позиції, спираючись на партійний апарат. У 1958–1964 рр. також очолював Раду Міністрів СРСР. У жовтні 1964 р. втратив обидві посади.

XX з’їзд КПРС14–25 лютого 1956 р. З’їзд узаконив відмову від масового терору як засобу державного управління. Зовнішня політика: зниження міжнародної напруженості, визнання можливості уникнути нової світової війни. Внутрішня політика: розвиток сільського господарства, виробництва споживчих товарів і житлового будівництва.

Доповідь про культ особи25 лютого 1956 р. на закритому засіданні Хрущов виголосив доповідь «Про культ особи та його наслідки». Культ особи означає надмірне звеличення керівника й перебільшення його ролі. Він навів факти особистої відповідальності Сталіна за масові репресії, депортації та трагедію перших років війни.

Межі критики сталінізму010203 Саму політику партії під час «соціалістичного і комуністичного будівництва» визнавали правильною. Подальше викриття злочинів могло поставити під сумнів основи тоталітарного ладу. Доповідь засуджувала культ особи й найтяжчі зловживання владою.

Реакція суспільства. Наукова й творча інтелігенція дедалі частіше вимагала демократизації суспільних відносин. Значна частина партійно-радянського апарату не підтримувала розвінчання Сталіна. У багатьох партійних організаціях України критику культу особи сприймали як наклеп на радянську владу.

Які дії Сталіна засудив М. Хрущов?Чому доповідь «Про культ особи та його наслідки» виголосили на закритому засіданні?Чому частина суспільства підтримала критику Сталіна, а інша сприйняла її негативно?Усно:

Реабілітація жертв репресій. У 1956–1959 рр. в Україні реабілітували понад 250 тис. осіб. На початок 1956 р. повернулися понад 60 тис. засуджених за зв’язки з ОУН та УПА. Переглядаючи справи, держава визнавала відсутність вини репресованих. Реабілітація відновлювала добре ім’я безпідставно звинувачених людей.

Повернення імен діячів культури. У 1956 р. почалася кампанія реабілітації українських письменників та інших діячів культури. Серед реабілітованих: Микола Куліш, Зінаїда Тулуб, Борис Антоненко-Давидович, Валер’ян Підмогильний, Євген Плужник. Також реабілітували М. Ірчана, Г. Хоткевича, А. Кримського, Леся Курбаса. Лесь Курбас. Микола Куліш. Валер’ян Підмогильний

Тіло Сталіна винесли з мавзолею. Почали демонтувати пам’ятники, закривати музеї й змінювати назви. У листопаді 1961 р. Сталіно перейменували на Донецьк, Сталінську область на Донецьку. XXII з’їзд КПРСЖовтень 1961 р.: найвищий підйом десталінізації хрущовської доби. Нова програма КПРС обіцяла побудову комунізму до 1981 р.

Поясніть відмінності між трьома поняттями: лібералізація, десталінізація, реабілітація. Як ці процеси були пов'язані між собою?Чому реабілітація мала особливе значення для української культури?Чи означало звільнення політичних в'язнів повне подолання наслідків сталінських репресій?

Із 1934 р. діяла єдина система виправно-трудових таборів і трудових поселень. Влада ізолювала людей, яких вважала «ненадійними», та використовувала їхню примусову працю. Від середини 1940-х до середини 1950-х років відбулося майже 50 повстань. Опір в’язнів поглибив кризу табірної системи. ГУЛАГ: призначення та спротив

Норильськ: травень–серпень 1953 р. Воркута: травень–серпень 1953 р. Кенгір: травень–червень 1954 р. Страйки та повстання сприяли поступовій ліквідації системи ГУЛАГу. Повстання в таборах

Норильське повстання. У травні 1953 р. в’язні 4-ї зони Горлагу під проводом українця Євгена Грицяка припинили роботу. Вимоги: коротший робочий день, кращі побутові умови й медична допомога, перегляд справ політв’язнів. У страйкових комітетах важливу роль відігравали члени ОУН, колишні бійці УПА та балтійські націоналісти. Влада придушила виступ.

Кенгірське повстання. Тривало 42 дні у травні–червні 1954 р. 6500 ув’язнених відмовилися працювати. До них приєдналися 12 тис. в’язнів із сусідніх рудників. Повстанням керував Конспіративний центр націоналістів, переважно українських. Влада застосувала війська й танки. За підручником, убитих і покалічених було понад 700.

Поступки в’язням і ліквідація ГУЛАГу. Після повстань влада скоротила робочий день до 8 годин, дозволила побачення з рідними та скасувала номери на одязі. Наприкінці 1950-х років розформували 70 % таборів і колоній МВС СРСР. У січні 1960 р. ГУЛАГ офіційно скасували. Мережа тюрем і таборів продовжувала діяти.

Міжнароднана напруженість. Протистояння НАТО та ОВД тривало попри миролюбні заяви радянського керівництва. Ракети конструкції Михайла Янгеля серійно виробляли у Дніпропетровську. Космічні успіхи СРСР використовували у зовнішній політиці. Після кризи встановили прямий зв’язок між Кремлем і Білим домом. У жовтні 1962 р. розміщення радянських ракет на Кубі спричинило Карибську кризу й загрозу ядерної війни.

Зовнішньополітична діяльність УРСРУРСР не мала самостійних безпосередніх відносин з іноземними державами, але діяла в міжнародних організаціях. У 1957 р. відкрилося Постійне представництво УРСР при ООН у Нью-Йорку. Дипломати працювали в ЮНЕСКО, МАГАТЕ та інших організаціях. У жовтні 1963 р. УРСР підписала договір про заборону ядерних випробувань в атмосфері, космосі й під водою. У листопаді ратифікувала його. За пропозицією української делегації ЮНЕСКО підтримала світове відзначення 150-річчя Т. Шевченка у 1964 р.

Зовнішньо-економічні зв’язки. Зв’язки переважно охоплювали країни радянського блоку й координувалися Радою економічної взаємодопомоги. До 80 % українського експорту спрямовували в Центрально-Східну Європу: сировину, паливо, метал і сільськогосподарську продукцію. В Україну ввозили машини, устаткування й споживчі товари. Частка машинобудування в експорті поступово зростала. У 1964 р. почали експортувати літаки Ту-124 та Ан-24.

Чому УРСР брала участь у міжнародних організаціях, але не могла самостійно здійснювати зовнішню політику?