"Світ, що зникає" частина І

Про матеріал
Щодня на планеті зникає по одному виду тварин або рос¬лин. Причому якщо взяти до уваги припущення про те, що сьогодні відкрита лише одна десята частина усіх живих організмів, які мешкають на Землі, то виявиться, що біль¬шість з нині вимираючих видів навіть не описані вченими. За підрахунками дослідників, через ЗО років на планеті зник¬не третина всіх видів птахів і дві третини видів ссавців. Те, що приносить миттєву користь людині, може поруши¬ти тендітну, природну рівновагу. Вирубуючи ліси, розорюючи степи й висушуючи болота, люди знищують унікальні рос¬лини й позбавляють притулку мільйони живих істот. І навіть зовні нешкідливі дії можуть призвести до абсолютно руй¬нівних наслідків.
Перегляд файлу

 

Міністерство освіти ,науки ,молоді і спорту України

 

СВІТ, ЩО ЗНИКАЄ

                                                              « і коли ті далекв ,прийдущі

                                                          виринувши із глибини Всесвіту

                                                          наблизяться колись до нашої планети

                                                          перше ,що їх здивує  будуть . . .»

                                                                                                               О.Гончар

            http://khmschool8.files.wordpress.com/2011/03/pidsnignuk.jpg?w=328&h=171

                                                                                       Виконав

                                                                          Вчитель біології та географії

                                                                                  Іванівської ЗШ І-ІІст.

                                                                         Спеціаліст ІІ категорії

                                                                      Синюк Микола Ростиславович

 

 

2013

 

         Вступ

Щодня на планеті зникає по одному виду тварин або рос­лин. Причому якщо взяти до уваги припущення про те, що сьогодні відкрита лише одна десята частина усіх живих організмів, які мешкають на Землі, то виявиться, що біль­шість з нині вимираючих видів навіть не описані вченими. За підрахунками дослідників, через ЗО років на планеті зник­не третина всіх видів птахів і дві третини видів ссавців.

Те, що приносить миттєву користь людині, може поруши­ти тендітну, природну рівновагу. Вирубуючи ліси, розорюючи степи й висушуючи болота, люди знищують унікальні рос­лини й позбавляють притулку мільйони живих істот. І навіть зовні нешкідливі дії можуть призвести до абсолютно руй­нівних наслідків.     

Багато рідкісних тварин і рос­лин потребують охорони. Такі види беруться під особливий нагляд, місця їх мешкання ого­лошуються такими, що охоро­няються, забороняється їх добування. У 1964 році Міжнародна спілка охорони природи ви­дала першу Червону кни­гу, до якої були вписані всі рідкісні тварини, рослини і гриби, що зникають. Черво­ний колір її обкладинки бу­ло обрано невипадково: він символізує особливу триво­гу за долю життя на планеті. Відтоді своя Червона книга обов'язково видається у більшості країн світу, а відповідаль­ність за знищення рослин і тварин, внесених до неї, закріп­лена у спеціальних законах. Щоб не лише ми, а й наші  діти могли милуватися красою природи, створюються заповідники і національні парки.

Однак усі зусилля вчених будуть марними без нашої лю­бові та бережливого ставлення до всього живого. Адже жод­на книга, жоден фільм про природу не замінять нам свіжого повітря, чистої води й співу пташок у лісі. Пам'ятайте про це, дорогі друзі!

 

 

 

 

 

                                             Ковила

         Ковила (Stipa) — рід однодольних рослин родини тонконогових (злакових). До роду відносяться біля 300 видів багаторічних сухолюбивих трав, що ростуть переважно в тропічних і теплих степових районах                                                                           Ці трави мають коротке кореневище, що іноді випускає дуже великий пучок жорсткого    згорнутого часто в трубку і схожого на дріт. Суцвіття волотисте, колоски містять по одній квітці, криючих лусок 2, зовнішня квіткова переходить в довгу, здебільшого перегнуту коліном і біля основи скручену ость, щільно охоплює плід (зерно) до його дозрівання, після чого ость відвалюється. Будучи сухолюбивою рослиною, ковила селиться на степових лугах, на сухих відкритих горбах, на скелях і кам'янистих                                                                                                                                                                   Такі види як Stipa pennata або периста ковила, довга ость якої вкрита      м 'якими волосками, і тирса або волосиста ковила (Stipa capillata), ость якої не вкрита волосками, покривають залишки степів південної Європи, в тому числі й України, пучками свого жорсткого листя.

                                                                                                     Підготувала

                                                                                                  учениця 7 класу

                                                                                                  ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                              Климчук Ірина

Гемікриптофіт

            Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна комахоїдна рослина 5–20 см заввишки. Кореневище вкорочене. Листки у прикореневій розетці, довгасто-еліптичні, зверху вкриті клейкими  залозками. Квітконосне стебло безлисте, з однією квіткою. Віночок синювато-фіолетовий, шпорка шилоподібна. Цвіте у червні– серпні. Плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням, яке дуже дрібне і розноситься вітром.                                                                                                                                                                      

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в ПЗ «Розточчя», Карпатському та Шацькому НПП, в Бущанському заказнику загальнодержавного значення (Рівненська обл.), ботанічному заказнику місцевого значення «Любче» (Волинська область). Конче потрібні контроль за станом популяцій та виявлення вцілілих місцезростань для взяття їх під охорону. Заборонено порушення умов місцезростання, осушення боліт, надмірне випасання.

 

                                                                                                     Підготувала

                                                                                                  учениця 7 класу

                                                                                                  ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                              Климчук Ірина

 

        Росичка

      Рослина не більша 10-15 см. До поверхні мохових купин рослина щільно  притискається   розеткою червоних круглих листочків з довгими черешками. Пластинки листків округлі, 0,5—1 см у поперечнику, відразу переходять у черешок. Листки  зібрані в розетку, зверху і по краях вкриті червонуватими залозистими волосками-війками з великими бульбашками на кінцях. Волоски досягають у довжину 4-5 мм. З цих бульбашок виділяється липка рідина. Крапельки цієї рідини на листках блищать як роса, тому рослину і назвали росичка. Волоски чутливі до подразнення: коли комаха сідає на листок росянки, і прилипає до нього, — всі волоски листка починають повільно схилятися до неї і захоплюють її. Комаха виявляється в пастці, вона обплутана волосками листа, які присмоктуються до неї. На деяких листочках росянки можна побачити тільки сухі крильця і ніжки комах, — листя маленької дрозери розчинили і «з'їли» комах. Сік, що виділяється залозами листка росянки, розчиняє органічні речовини. Комахи, сідаючи на листки, прилипають до крапельок липкої рідини на війках листків. Всі війки листка починають повільно схилятися до неї і згинаючись, захоплюють і покривають комаху. Комаха виявляється в пастці, вона обплутана волосками листка, які присмоктуються до неї.  Рідина, виділювана залозками, розчиняє органічні речовини. Росичка перетравлю речовини тіла комах та засвоює їх. Після цього війки випрямляються і через кілька днів листок набуває попереднього вигляду. На деяких листочках росянки можна побачити тільки сухі крильця і ніжки комах, — листя маленької дрозери розчинили і «з'їли» комах.Стебло рослини дуже вкорочене, квіткова стрілка вдвічі-втричі довша за листки, безлиста, тоненька, з білими дрібними квітками. Квітки п'ятипелюсткові, білі, зібрані в однобоке гроно на верхівці стрілки. Квітки розкриваються при променях сонця всього на кілька годин.                                                                                                          

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                    Климчук Ірина

                     Азалія Понтійська

         Рослина ця по-справжньому загадкова, бо на Україні росте вузькою смугою на межі Волинського і Житомирського Полісся.Тут вона зустрічається на площі 52 тис. га. Найбільші за площею ареали поширення рослини знаходяться на території Рокитнівщини і Олевського району Житомирської області. Не рідко утворює важко прохідні зарості біля смт Соснове, Білокоровичів, Городниці, Новоград-Волинського, Словесного. Правда, трапляються окремі кущі у Білорусії та Польщі, але вони швидше за все занесені людиною.

   А основні райони поширення – гори Кавказу і Малої Азії. Чим більше думали вчені про те, як вона перебралася на Полісся, тим густіші тумани оповивали шлях Кавказької «мандрівниці».

   Азалія понтійська – це суцільна досконалість. Дуже красиве у неї ланцетне світло-зелене листя, іноді з сизим відтінком, яке після перших заморозків восени перефарбовується на яскраво-червоні, фіолетові чи малинові барви. Чудові в неї плоди – продовгувато-ціліндричної форми коробочки, які достигають у листопаді і розтріскуються, викидаючи насіння взимку. Ще більш граціозні доволі великі квіти, які зібрані на верхівках минулорічних пагоніву густі зонтиковидні суцвіття. Розпускаються квіти до появи листя або разом з ними.

 

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                  Якимчук Софія

 

                    Гвіздічка звичайна

 

         Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки     20-70 см. Кореневище довге, горизонтальне, повзуче. Стебло округле або трохи гранчасте. Листки (4-8) довгасто-яйцевидні та ланцетні, довші за меживузля. Суцвіття китицевидне, до цвітіння поникле, потім пряме, нещільне. Квітки біло-рожево-жовті, губа довша за зовнішні листочки оцвітини. Цвіте у червні - серпні. Плодоносить у липні - вересні.Розмножується насінням і кореневищем.

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                  Якимчук Софія

 

 

 

 

 

          КОРУЧКА ЧЕМЕРНИКОВИДНА

 

 

 

 

             Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 30-100 см. Кореневище коротке. Листки яйцевидні та ланцетні, звичайно довші за меживузля. Квітки зеленувато-пурпурові, звислі, зібрані в досить густу китицю. Цвіте з червня до поч. вересня. Плодоносить у липні - жовтні. Розмножується насінням (переважно) і кореневищем

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                  Бобровська Ірина

 

 

 

                  Зозулині сльози яйцеподібні

 

        Зозулині сльози яйцеподібні — трав'яниста рослина з коротким повзучим кореневищем. Стебло при основі з піхвами, несе два широкі супротивні листки, овальні за формою, які розміщуються майже горизонтально.Стебло закінчується видовженим багатоквітковим суцвіттям. Квіти дрібні, зеленувато-жовтуваті, зібрані у багатоквіткову китицю. Форма квітів нагадує падаючі крапельки, що і відбилось у назві рослини. Плід-коробочка.На Волині Зозулині сльози яйцеподібні спорадично трапляються у листяних, здебільшого вологих, лісах.

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                  Бобровська Ірина

 

 

          Ломиніс

            Ломиніс , рід рослин сімейства жовтців. Багатолітні трави або дерев'янисті рослини з в'юнкими стеблами, що лазять або прямими, і супротивними простими, трійчасто-розітнутими або сложноперістимі листям. Квітки одіночниє або в соцветіях. Оцвітина переважно з 4, рідше 5—8 пелюстковидних чашолистків; інколи є пелюстковидні стамінодії (видозмінені тичинки). Тичинок і плодолистки багато. Плід — многоорешек; горішки з довгими перістоволосистимі носиками. Понад 250 видів в помірних і теплих областях. У СРСР 18 видів, переважно в південних районах; зростають серед чагарників, по узліссях, світлих лісах, схилах, переважно в долинах річок. Л. прямій — багатолітник з прямими стеблами і крупними білими або жовтуватими квітками, зустрічається в середній і південній смузі Європейської частини.Віноградолістний — чагарник, що лазить, з жовтуватими опушеними квітками, зростає у Криму і на Кавказі. Листя і квітки обох видів володіють бактерицидними і фунгіцидними властивостями, отруйні. Багато видів використовуються як декоративні для озеленення балконів, альтанок, стенів і тому подібного.

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                  Якимчук Софія

 

 

 

 

                   Пальчатокорінник

 

       Загальна характеристика: Багаторічна трав`яниста рослина заввишки      30-70 см. Бульби сплющені, пальчастороздільні. Стебло з 3-5 короткими, ланцетними листками зі стеблообгортною піхвою і відігнутою платівкою. Кві  тки пурпурові, зібрані в колос, біля основи мають довгі приквітки. Цвіте у травні - червні. Розмножується насінням, у культурі - ризореституційним способом. Геліофіт, витримує також значне затінення

 

 

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                  Якимчук Надія

 

 

 

               Проліска дволиста

 

          Ефемероїда рослина родини лілійних (6-20 см заввишки) з підземною цибулиною, величиною як горіх ліщини. Стебло безлисте, циліндричне, голе, квітконосне. Рослина має два, рідко три прикореневих листки, що своїми піхвами обхоплюють стебло до середини її довжини. Листки широколінійні, жолобчасті, звужені до основи і закінчуються ковпачкоподібною верхівкою. Квітка правильна, роздільнопелюсткова. Оцвітина проста, віночкоподібна, складається з шести простертих блакитних пелюсток. Квітки зібрані по 2-10 у рідкі китиці. Квітконіжки спрямовані Вгору, звичайно вдвічі довші за квітку. Тичинок шість, маточка одна, стовпчик нитчастий, приймочка маленька, зав'язь верхня. Плід — чорна, тупотригранна коробочка.Проліска дволиста росте у листяних і мішаних лісах, по чагарниках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у березні — квітні. Поширена у Лісостепу, рідше на Поліссі. Заготовляють Її в районах поширення. Потребує дбайливого використання та охорони.

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                  Бобровська Ірина

 

 

 

    Росичка англійська

           Стебла квітконосні, прямі, 10—25 см заввишки, безлисті. Листки — в прикореневій розетці, довгочерешкові, лінійно-клиновидні, спрямовані вгору, зверху і з країв вкриті головчастими червоними залозистими волосками, з пластинками, які поступово переходять у черешок. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, в однобічних китицях на верхівці квітконосної стрілки. Плід — коробочка (гладенька, без борозенок). Цвіте у липні — серпні.Росте в заболочених хвойних лісах, на сфагнових лісових болотах і на торфовищах на Поліссі, в Північній частині Лісостепу, а також у північній частині Лівобережного Степу (зрідка).

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                  Якимчук Надія

                                          

Росичка проміжна

             Рідкісна зникаюча болотна рослина з цікавою біологією (комахоїдна) . Стебло у проміжної росички дуговидне біля основи, листочки клиновидно обернено-яйцевидні, спрямовані вгору. Якщо в росички круглолистої плід - гладенька коробочка, то в росички проміжної вона борозенчата. Дрібне насіння оточене повітряною порожниною, тому не тоне у воді. Росичку проміжну можна зустріти місцями на Поліссі (переважно Західному), зрідка в Правобережному Лісостепу. У нашій республіці проходить східна межа ареалу. Росте росичка проміжна на осоково-сфагнових болотах. Чисельність виду зменшується через руйнування місць, де він зустрічається, внаслідок господарської діяльності людини (проведення меліоративних робіт). Охороняється рослина в Поліському заповіднику та на кількох болотах - пам'ятках природи в районі Шацьких озер. Для збереження росички проміжної необхідно створити заказники на кількох болотах Західного Полісся, де вона рясно зростає, насамперед на масивах Переброди та Морочно, що на Ровенщині.

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                  Якимчук Надія

                     Цибуля ведмежа

         Цибуля ведмежа – реліктовий вид, лісова рослина, не надто світлолюбна. Масовий вид заповідника, під час цвітіння утворює суцільний килим з безлічі білих суцвіть. Молоді пагони, листки, мають запах часнику. Цвіте в квітні-травні. Насіння достигає в травні-червні, після чого цибуля зразу відмирає.Латинську назву роду утворено від латинського слова, що означає сильно пекучий, а можливо від кельтського слова, що перекладається як жалкий. Видова назва в перекладі з латинської мови означає ведмежий.Перед достиганням насіння стебло витягується в довжину, а потім падає на землю, розкидаючи насіння. Поширенню насіння сприяють також мурашки.Як і в усіх інших цибуль, у цибулинах та їх листках є молочний сік, складовою частиною якого є часнична і близькі до неї леткі олії, що зумовлюють специфічний запах  рослини.Перехреснозапильна рослина. Першими в квітці достигають тичинки внутрішнього кола. Нитки їх швидко видовжуються, пиляки висовуються з віночка, і, як тільки пилок з них висиплеться, тичинки відхиляються назовні і в'януть. Потім те саме відбувається 3 тичинками внутрішнього кола. Приймочка маточки достигає лише тоді, коли зав'януть останні тичинки.Широко використовується як їстівна рослина. Листки і цибулини споживають сирими як приправу, сушать, квасять, варять з них зелені борщі тощо. Має добрий смак. Цінна лікарська рослина. Фітонциди, які виділяє рослина, знищують гнильні та хвороботворні бактерії і найпростіших.

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                 Якуба Анастасія

Любка дволиста

http://khmschool8.files.wordpress.com/2011/03/lubka.jpg?w=195&h=194

.

          Палеарктичний лісовий вид. Видову назву рослина одержала тому, що має лише два нижні еліптичні листки. В народі любку ще називають “нічною фіалкою”, бо ЇЇ білі китиці виділяють у вечірню прохолоду сильний аромат, який приваблює нічних метеликів – запилювачів цієї орхідеї. Ця декоративна і лікарська рослина росте в світлих лісах, на галявинах, серед чагарників. Ареал виду постійно скорочується. Цвіте у червні-липні. Розмножується переважно насінням, проросток розвивається під землею протягом 2-4 років, зацвітає на 11-му році. Тривалість життя – до 27 років. В бульбах міститься велика кількість різноманітних поживних речовин, тому багато знищується бульб як лікарська сировина (салеп). Запорізькі козаки перед походом постачали себе своєрідними амулетами – бусами із бульбочків любки.В тяжкі моменти, коли не було їжі, козаки жували бульбочки, це утоляло спрагу і добавляло сил.

                                                                                                      Підготувала                                                                                                 

                                                                                                 учениця 7 класу

                                                                                                 ІванівськохЗШ І-ІІ  ст.

                                                                                                  Якуба Анастасія

 

 

 

 

 

Анемона розлога

http://khmschool8.files.wordpress.com/2011/03/anemona.jpg?w=258&h=177

          Ендемічний рівнинний вид,який відокремився від високогірної анемони нарцисоцвітої. Латинська назва “анемос” походить від грецького слова “вітер”. Рослина дуже декоративна завдяки великим білим або рожевим квітам та м’якому шовковистому опушенню. Цвіте у травні-червні. Росте зрідка на лісових галявинах, трав’янистих схилах, серед розріджених чагарників, переважно на грунтах, багатих карбонатами кальцію.Причини зміни чисельності – випасання худоби, викошування травостою, збирання квітів на букети.

                                                                                               Підготував

                                                                                             Учень 7 класу

                                                                                            Іванівської ЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                 Процюк Роман

 

 

 

 

 

           Гронянка півмісяцева 

http://khmschool8.files.wordpress.com/2011/03/goryanka.jpeg?w=142&h=182

        Невеличка багаторічна літньозелена папороть до 25 см заввишки. Має лише один трохи м’ясистий листок надзвичайно своєрідної форми. Листок вилчасто розділений на дві частини. Вегетативна або стерильна частина листка виконує функцію фотосинтезу, в обрисі видовжено-овальна, перисто розчленована і складається із півмісяцевих сегментів, що частково налягають один на одного. Від цього і назва видова “півмісяцева”. Спороносна частина листка має вигляд двічі перистої гілки з густо розташованими сорусами,де дозрівають спори.Ця частина листка нагадує мініатюрне виноградне гроно, від цього і пішла назва “гронянка”. Місце зростання – світлі ліси, чагарники, скелі, сухі луки.                                                                                               Підготував

                                                                                             Учень 7 класу

                                                                                            Іванівської ЗШ І-ІІ ст.

                                                                                                 Процюк Роман

 

 

 

 

 

docx
Пов’язані теми
Географія, Виховна робота
Додано
21 лютого
Переглядів
188
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку