Світова музична література Короткий зміст лібрето до опер та балету 1 |
Департамент освіти і науки Київської обласної держаної адміністрації
КВНЗ КОР «Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя- Левицького»
Короткий зміст лібрето до опер та балету
Посібник для самостійного опрацювання
Укладач
Богуслав 2019 р.
2
«Світова музична література. Короткий зміст лібрето до опер та балету» .
Посібник для самостійного опрацювання
Укладач : Л.С. Здоренко. – Богуслав, 20179– 30 с.
Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії викладачів музичнотеоретичних дисциплін КВНЗ КОР «Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя– Левицького»
Протокол № 9 від 18. 02. 2019 р.
Укладач : Л.С. Здоренко, викладач світової музичної літератури , акомпанементу, основного музичного інструменту (фортепіано) КВНЗ КОР «Богуславський гуманітарний коледж імені І.С. Нечуя- Левицького» , викладач першої кваліфікаційної категорії.
Навчальний посібник призначається для студентів спеціальності «Музичне мистецтво». Основним завданням посібника є швидко, змістовно та легко опанувати, та запам'ятати сюжет до опер та балету, винесених на самостійне опрацювання згідно передбачених тем навчальною дисципліною. Завдяки зображувальним малюнкам, студенти зможуть уявити головних героїв дійства, поринути у світ опери та балету. Скорочений сюжет дозволяє швидко орієнтуватися під час перегляду оперних вистав.
.
Зміст
1. К.В. Глюк опера «Орфей і Еврідіка» ………………………...5
2. В.А. Моцарт опера «Весілля Фігаро» ………………………….7
3. Д. Чімароза опера «Таємний шлюб »…………………………9
4. Дж. Россіні опера «Севільський цирульник»…………….11
5. Дж. Россіні опера «Вільгельм Тель»………………………....13
6. Дж. Пучіні опера «Мадам Батерфляй»……………………….15
7. Р. Вагнер опера «Лоенгрін»……………………………………….17
8. М. Римський-Корсаков опера «Моцарт і Сальєрі»…..…..19
9. М. Римський-Корсаков опера «Садко»………………….…….21
10. М. Римський-Корсаков опера «Царева наречена»….…..23
11. М.П. Мусоргський опера «Борис Годунов»………………….25
12. П.І. Чайковський балет «Лускунчик»………………………… 27
13. М. Глінка опера «Руслан і Людмила»………………………… 29
Орфей прекрасний музикант, але він не може бути спокійний, тому що його кохана Еврідіка померла. Він весь час проводить біля її гробниці. Йому без неї так погано, що він просить небеса, щоб її повернули або ж зменшили його. Його надзвичайно бархатистий голос почули боги. Тоді Зевс велить Амуру спуститися і озвучити рішення богів. Він каже Орфею, що йому дозволили спуститися в темний світ і повернути свою дружину. Але зробити він це зможе тільки в тому випадку, якщо його музика зворушить духів. Але є і умови, які він повинен дотримуватися. Йому заборонено оглядатися і дивитися в очі дружині. Але він так любить її, що згоден на будь-які умови.
І ось він потрапляє в темну місцевість, де містичні істоти перегороджують їй шлях, намагаються налякати його, але сила музики і мистецтва творить чудеса. Духи йдуть йому на поступки, і він входить у підземне царство. Пройшовши всі перешкоди, він потрапляє у світ блаженних тіней. Іменується це місце Елізіум. Тут перебувати Еврідіка. Він відчуває тут спокій і умиротворення, але не щасливий без коханої. Гарний краєвид, спів птахів приносять йому натхнення. Він співає про красу цієї природи. Його пісні приваблює тіні, які приводять його кохану. Тінь знімає з неї вуаль і з’єднує їх руки, але нагадує йому про обов’язкове умови. Орфей поспішає покинути загробний світ і йде, не озираючись. Чим ближче вони до виходу, тим більше Еврідіка перетворюється в справжню жінку.
Вони знову потрапляють у страшну ущелині, Орфей намагається швидше пройти його, але дружина просить поглянути на неї. Але Орфей не прихилили, вона розчаровується в його любові і відмовляється покидати царство мертвих. Тоді він порушує умову і обіймає дружину. Але страшне пророцтво збувається, Еврідіка мертва назавжди.
Орфей зневірився адже ще трохи, і вони були б щасливі, а тепер йому просто нема чого жити. Він хоче звести рахунки з життям. Богів вразили такі сильні почуття, і вони воскрешають його дружину.
Їх зустрічає хор пастушок і пастухів, які співають і танцюють, вихваляючи мудрість богів і силу любові, яка навіть може перемогти смерть. Любов і мистецтво неможливо зруйнувати навіть смертю, але між світом мертвих і світом живих є межа, яку не можна подолати. Можливо, тому відчуваємо свою провину перед померлими, бо не додали або не долюбили .
Покоївка графині Розіни — Сюзанна і камердинер графа — Фігаро готуються до весілля. Шлюбові Фігаро і Сюзанни намагається перешкодити графська ключниця Марцеліна і її старий коханий — доктор Бартоло. Бартоло досі не забув, як спритний цирульник Фігаро завадив йому одружитися з красунею Розіною. Зараз мстивий старий вирішив скористатися нагодою, щоб розправитися з Фігаро. Бартоло обіцяє Марцеліні, що заради помсти знайде щонайменші правові підстави, аби принизити Фігаро. Тим часом, Сюзанну відвідує паж, Керубіно. Він розповідає про свою любов до графині . Але, як на гріх, з'являється граф. Зачувши його наближення, Керубіно з переляку ховається за стільцем під сукнею і мимоволі стає свідком того, як сам граф Альмавіва намагається здобути прихильність Сюзанни і просить побачення з нею.
Графиня оплакує невірність Альмавіви . Входить Сюзанна, вона оправдовується перед графинею, сказавши їй, що граф не намагався «спокусити» її, він тільки запропонував їй грошовий контракт в обмін на її прихильність. Входить Фігаро, він знає про інтриги графа і пояснює свій план. Сюзанна погодиться на побачення з графом, однак, замість Сюзанни в саду з'явиться переодягнений паж Керубіно. Фігаро хоче заманити графа на незаконне рандеву, де він може бути спійманий на місці злочину.
Дует Сюзанни і графа — Сюзанна погоджується на побачення. Тим часом суд вирішує справу на користь Марцеліни, що на руку графові. Натомість поступово з'ясовується, що Фігаро є сином Марцеліни, якого вкрали свого часу розбійники. Марцеліна радіє і не заперечує проти шлюбу Фігаро з Сюзанною.
Графиня не облишає думки провчити чоловіка, і вирішує прийти на побачення з графом в одязі Сюзанни. Сюзанна диктує записку до графа.
З'являється граф, який шукає Сюзанну. Фігаро, щоб розіграти графа, ефектно виливає свою пристрасне кохання графині. Граф у жасі скликає людей, щоб при всіх викрити Фігаро й покарати його. Але з альтанки виходить справжня графиня, яка знімає маску. Всі вражені цією несподіванкою, а граф змушений просити у своєї дружини вибачення. Опера закінчується веселим ансамблем.
Час дії : XVIII ст.
Місце дії : Болонья
Після веселої та життєрадісної увертюри ми спостерігаємо кімнату купця
Джеронімо, занадто соціального та амбіційного. Він навіть не здогадується, що його молодша дочка вийшла заміж за Паоліно, його бухгалтера. Кароліна переконує чоловіка сказати батьку правду їх таємного шлюбу. Але Паоліно вирішує влаштувати візит заможного графа Робінзона, для того, щоб той попросив руки старшої доньки. І лише коли батько буде займатися весільними справами, вони зізнаються в таємному шлюбі. Дія друга Робінзон вирішує порадитись з Фідальмою, з приводу весільного договору.
В цей час до кімнати заходить Кароліна. Робінзон зізнається, що кохає не Лізетту, а Кароліну. Від занадто емоційної розмови він втрачає свідомість.
Лізетта та Фідальма тепер закляті вороги Кароліни, які хочуть заховати її в монастирі, щоб не втратити багатого жениха. Лізетта радіє, саме вона стане графинею.
В цю ніч Паоліно та Кароліна готуються втекти, почувши кроки вони сховалися в кімнаті. Це була Лізетта, яка не довіряла своїй сестрі і увесь час слідкувала за нею. Лізетта покликала батька та графа, аби переконати їх у невірності доньки. Відчинивши двері батько побачив двох зрадників, дочку та свого бухгалтера Паоліно. Вони падають на коліна перед батьком і зізнаються у своєму таємному шлюбі. Робінзон вмовив Джеронімо пробачити молодят. Старий бурмотун довго не погоджується, але почувши, що Робінзон одружиться на старшій дочці вирішує пробачити цей таємний шлюб.
На одній з вулиць Севільї зібралися музиканти, щоб акомпанувати молодому графу Альмавіва, який саме співає серенаду своїй коханій Розін . З'являється бадьорий і радісній цирульник Фігаро (каватина «Largo al factotum»). Граф, із сумою грошей у руках, кличе Фігаро до себе на допомогу, щоб влаштувати своє одруження з Розіною, і вони починають розробляти план дій. Винахідливий Фігаро тут же придумує, як вчинити: Альмавіва переодягнеться солдатом і наче п'яний увійде до дому зі словами, що його полк розташовано в місті і він буде жити тут. Ця ідея подобається графу, і сцена завершується веселим дуетом . Дон Базиліо, вчитель музики, повідомляє своєму старому другові доктору Бартоло, що в місто прибув граф Альмавіва і що він є таємним коханцем Розіни. Граф Альмавіва обурений. Тим часом Фігаро розповідає Розіні, що бідний хлопець на ім'я Ліндор закоханий у неї .Через шум, в будинок вривається міська варта. Удаваний солдат майже арештований, але йому вдається виявити перед офіцером своє справжнє звання. Перша дія закінчується блискучим дев'ятиголосним хором. Дія друга початком другої дії загальна плутанина навіть ще більше посилюється.
Граф Альмавіва з'являється в будинку доктора Бартоло в новому обличчі — вчителя музики . Секундою пізніше з'являється Фігаро з тазиком для гоління; він наполягає на тому, щоб поголити доктора. І поки обличчя лікаря в мильній піні, закохані роблять приготування для втечі сьогодні ж увечері. У цей момент оркестр звуками зображає бурю, через вікно в кімнату проникає спочатку Фігаро, а за ним граф, загорнутий у плащ. Вони готові до втечі. езабаром вони всі готові і співають Терцет втечі «Zitti, zitti» («Тихіше, тихіше»), коли раптом виявляється, що драбини немає! Пізніше з'ясовується, що прибрав її доктор Бартоло, коли вирушав влаштовувати всі справи свого весілля з Розіною.
І ось, коли з'явились Базиліо і нотаріус, за якими послав доктор Бартоло, граф підкуповує їх, щоб вони зареєстрували його шлюб з Розіною. Базиліо він пропонує перстень; в іншому випадку — дві кулі зі свого пістолета. Поспішна церемонія ледве закінчилася, як повертається доктор Бартоло у супроводі офіцера і солдатів. І тут усе з'ясовується. Доктор навіть певною мірою упокорюється такому результату, коли граф запевняє його, що не потребує посаг Розіни і той може залишити його собі. Комедія закінчується, як і повинна закінчуватися комедія, загальним примиренням.
Зміст та сюжет опери.
Події відбуваються на високому скелястому березі озера . Лунають швейцарська пастуша мелодія та гармонійні дзвоники череди. У човні співає хлопчик-рибалка Єнні, на гірських пасовиськах пастух Куоні, а на іншій скелі — альпійський мисливець Берні. Назустріч їм біжить чоловік, це Баумгартен, він весь у крові. Селянин просить рибалку Руоді перевезти його на той берег озера, бо за ним женуться . Вислухавши його, чоловіки обурюються зухвалості, але Руоді відмовляється перевезти Баумгартена на другий берег, адже знялась страшенна буря: на озері високі хвилі, грім, блискавка. У цей час з'являється тут Вільгельм Телль, який також просить рибалку про допомогу чоловікові.
Події розгортаються в Штейнені. Біля свого будинку Вернер Штауффахер веде розмову з Пфейфером з Люцерна про засилля Австрії у Швейцарії . Може скоро все змінитись,
У задумі, під липою знаходить Вернера його дружина Гертруда. Вона занепокоєна похмурістю і сумним настроєм свого чоловіка. Частина третя
Біля Альторфа добудовують фортецю, всі метушаться, працюють. Наглядач ходить з канчуком, підганяючи робітників. Він їх лає, звинувачуючи у ледарюванні і млявості. Зігнавши навіть старих на панщину, глумиться безсовісно з людей. Вільгельм переконаний: хто будує мури, руки тих людей і звалять їх, бо у народа є своя твердиня вольності, дана богом,— гори. Штауффахер доходить остаточного висновку: треба спільно йти на боротьбу. Тель обіцяє свою підтримку і допомогу у справі, просить покликати його, коли "справжнє діло закипить". Дія друга Варта затримує альпійського стрільця з сином, але за них заступаються місцеві жителі.
Однак з'являється намісник і влаштовує «розвага», зажадавши від Теля збити з голови сина яблуко. Син сам кладе яблуко на голову. Тель дістає дві стріли і з однієї збиває нещасливе яблуко. Друга стріла була заготовлена для намісника. За щиру відповідь, для чого була потрібна друга стріла, Телля заарештовують. При переправі через неспокійний озеро, йому вдається втекти від вартових.
Тель вбиває австрійського намісника стрілою, пущеною в серце. Повсталі озброюються і беруть з боєм фортеці і замки. Фон Руденц рятує з вогню наречену Берту. народ робить з капелюха на жердині символ свободи.
Прийшла звістка про вбивство імператора, йдуть пошуки вбивць. Мандрівний монах, якого впустив у свій будинок Тель, це і є організатор вбивства — рідний племінник імператора.
Зміст та сюжет опери.
Японський будинок на одному з пагорбів поблизу Нагасакі. Горо показує його американському лейтенантові , що збирається жити тут з юною гейшею Чіо-Чіо-сан: їхній шлюб за японським ритуалом має незабаром відбутися. З'являється американський консул . Але ось далеко лунають голоси Чіо-Чіо-сан та її друзів. Чіо-Чіо-сан, прозвана Баттерфляй, розповідає про своє життя: батько її був знатний самурай, але бідність змусила дівчину стати гейшею. Вона готова зректися своєї релігії,.
Коли церемонія одруження завершується, починається веселий бенкет, що його перериває прихід розгніваного дядька Баттерфляй — бонзи. Він дізнався про наміри племінниці перейти в християнство і проклинає її разом з іншими родичами.
Минуло три роки. Баттерфляй у своєму будинку чекає повернення Пінкертона й переконує служницю Судзукі, що він незабаром повернеться. Входять Шарплес і Горо: Баттерфляй показує їм свого маленького сина: він чекає батька. Чути гарматний постріл, — він сповіщає, що в порт прибув американський корабель. Баттерфляй охоплена радістю, вона прикрашає будинок квітами й чекає Пінкертона.
Баттерфляй, утомившися від безсонної ночі, прилягла відпочити. У цей момент у будинок заходять Пінкертон, лейтенант сподівається, що його колишня кохана віддасть йому дитину. Молода жінка ніжно прощається з ним, дає йому іграшки й зав'язує очі, й за ширмою завдає собі удару кинджалом. У неї ще вистачає сил повернутися до дитини й в останнє обійняти його.
Беріг річки Шельди. Герольд оголошує прибуття короля Генріха, що збирає війська по всій Німеччині. Фрідріх звертається до короля й розповідає, що після смерті герцога він взяв на себе опіку над дітьми герцога — Ельзою й Готфридом, який незабаром зник. З'являється Ельза, від неї чекають виправдання, але вона поводиться дивно й все марить про лицаря, що з'явився їй у сні. Призначається «Божий суд». Ельза впевнена, що посланий Богом лицар з'явиться, щоб захистити її. Герольд запитує, чи є охочі виступити замість Ельзи на суді. Коли надії вже не залишається, на річці з'являється човен, запряжений лебедем, а в ньому незнайомий лицар (Лоенґрін). Відбувається двобій, у якому Лоенгрін перемагає Фрідріха, але дарує йому життя. Другий акт
Фрідріх оплакує втрату своєї честі, що прирікає його на вигнання, і дорікає Ортруді, що вона змусила його неправдиво звинуватити Ельзу, яка в дійсності невинна. На балконі з'являється Ельза, переповнена своїм щастям. З'являється Ортруда, вона намагається посіяти в душі дівчини сумнів відносно її нареченого.
Ранок. Герольд повідомляє про вигнання Фрідріха й про весілля Ельзи й Лоенґріна, який завтра повинен очолити військовий похід.
До собору наближається процесія Ельзи. Раптом Ортруда кидається їй напереріз. Процесія входить у собор, однак у душі Ельзи зароджується сумнів.
Третій акт.
Пишно святкується весілля Ельзи й Лоенґріна. Хор прославляє молодих. Коли гості йдуть, Ельза висловлює Лоенґріну свої сумніви. Запевнення останнього про його високе походженню лякають її ще більше — вона боїться, що колись він її покине й повернеться у свою країну. Зрештою Ельза прямо задає йому фатальне питання. У цей момент підкрадається Фрідріх зі своїми спільниками й нападає на Лоенґріна, але останній убиває його.
Ранок. При великому скупченні народу Лоенґрін повідомляє королеві, що не зможе очолити похід. Він змушений розповісти про своє походження — він один з лицарів Грааля. Оскільки Ельза порушила свою обіцянку й виявила недовіру, він змушений залишити її. Лоенґрін каже, що якби він зміг залишитися хоч на рік, до Ельзи б повернувся її брат. Наближається лебідь із човном. Ортруда, впевнена у своїй перемозі, повідомляє, що цим лебедем і є зачарований нею Готтфрид. Після молитви Лонґріна лебідь приймає людську подобу. Лицар Грааля відпливає. Ельза з горя падає непритомною.
Сальєрі згадує, як одного разу, будучи ще дитиною, він почув звучання церковного органу. Музика настільки вразила хлопчика, що з тих пір він присвятив їй своє життя. Нині ж душу Сальєрі пригнічує свідомість, що він заздрить Моцарту. З'являється Моцарт, він не вважає себе генієм. Залишившись сам, Сальєрі думає про те, що має зупинити Моцарта за допомогою сильної отрути.
Моцарт і Сальєрі обідають в трактирі. Моцарта турбує Реквієм, який він складає за замовленням людини в чорному, яка не назвала свого імені. Моцарту здається, ніби «чорна людина» усюди, як тінь, ходить за ним і тепер сидить поруч з ними за столом. Сальєрі намагається заспокоїти Моцарта. Сальєрі тим часом кидає в його склянку отруту. Моцарт випиває отруту. Потім сідає до фортепіано і грає фрагмент зі свого Реквієму. Моцарту стає недобре.
́
Зміст та сюжет опери
В Новгороді — бенкет. Гуслярі славлять іменитих гостей, лише один молодий гусляр Садко не хоче славити їх багатства. Він мріє про мандри, щоб далеко по просторах землі рознести славу Новгорода. Підводиться галаслива суперечка, більшість гостей підступають до Садка і женуть його з гостини.
Місячна ніч на березі Ільмень-озера. Садко співає, сидячи на камені, сумну пісню. На поверхні озера з'являється зграя білих лебедів, які тут же обертаються чарівними дівчатами. Серед них і Волхва, дочка Морського царя із сестрами. Вони водять хоровод під музику Садко. Гусляр вражений красою царівни й, коли інші червоні дівиці ховаються в глибині лісу, він звертається до неї зі словами любові й захоплення. Царівна зізнається йому, що любить його за чудо-пісні.
Світлиця в теремі Садко. Ранок. Любава чекає свого чоловіка, Садко, якого не було всю ніч. Вона думає, що Садко більше не любить її, а марить лише про богатирську славу. Входить Садко, але він не звертає увагу на Любашу і думає лише про те щастя, яке обіцяла йому царівна. Любаву лякають його дивні слова. Любава, передчуваючи недобре в його задумі, благає його зі сльозами не губити себе.
Пристань в Новгороді на березі Ільмень-озера. На березі юрбиться маса народу, оточуючи торгових гостей - новгородських і заморських. Входять обидва настоятелі міста , потім з'являється Садко. Вклонившись гостям, він заявляє, що в озері водиться риба з золотою лускою. Настоятелі сміються над його словами, тоді Садко пропонує їм побитися об заклад: нехай вони закладуть свої крамниці з товаром, а він - свою буйну голову. Настоятелі приймають виклик і тримають парі. Садко з човна закидає у воду мережу. З глибини озера долинає голос Морської царівни, що підтверджує свою обіцянку. Сіті витягують, і в них знаходять трьох золотих рибок.
Минуло дванадцять років. Посередині відкритого моря стоїть корабель Садко, не рушаючи з місця. Мореплавці кидають у море бочки із золотом, сріблом та перлами як данину Морському цареві за те, щоб він не утримував корабель і відпустив його услід за іншими кораблями, які вільно пливуть по морю. Садко залишається один на морі. З глибини до нього долинає голос Царівни: «Ти був вірний мені дванадцять років, до віку я твоя, Садко». Потім Садко з дошкою опускається в морську глибину.
Терем Царя Морського в підводному царстві. На престолах сидять сам Цар і Цариця Водяна.
Садко спускається в терем на раковині, що запряжена дельфінами. Царівна намагається вгамувати гнів батька і просить дозволити Садко заспівати пісню. Цар погоджується, і Садко співає про могутність Морського Царя. Цареві подобається ця пісня, і він в нагороду віддає Садко руку своєї дочки. Відкривається весільна хода, починаються танці. Раптом з'являється Старчище - могутній богатир, одягнений калікою перехожий. Вибивши своєю булавою гуслі з рук Садко, він кричить на нього, Садко з царівною сідають в раковину і піднімаються нагору, а морське царство поступово опускається вглиб і зникає.
Луг поблизу Ільмень-озера. Садко спить на березі, біля нього стоїть Морська Царівна і заколисує його піснею. Займається зоря. При вигляді світанку Царівна прощається з Садко, кажучи, що прийшла пора її обернутися швидкою річкою і лягти в круті береги поруч з її милим іншому. Вона розсіюється ранковим туманом по луці. Чути голос Любави, що сумує про свого чоловіка. Побачивши Садко, вона радісно кидається до нього. У цей час кораблі пристають до берега, з них сходить дружина. З усіх боків натовп збігається. Усі дивуються диву - появі на цьому місці річки і поверненню Садко, і захоплено його вітають. Загальна урочистість.
Зміст та сюжет опери.
Дія відбувається в Олександрівській слободі восени 1572 року.
Боярин Грязной у важкому роздумі: він гаряче полюбив Марфу, але вона посватана за
Івана Ликова. Щоб забутися, Грязной влаштовує гулянку. Приходять гості, серед них — Іван Ликов, який нещодавно повернувся з поїздки по Європі, царський лікар Єлисей Бомелій, Малюта Скуратов. Григорій представляє свою коханку Любашу. Коли гості стали йти, Грязной затримав Бомелія: "Є у мене приятель, обдало холодом йому сердечко краса дівиця. Бомелій відповідає, що є зілля, щоб дівчина полюбила, і погоджується його зробити. Їх розмову підслухала Любаша.
Друга дія Приворотне зілля. Після церковної служби на вулиці Марфа і Дуняша чекають Ликова.
На дівчат звертає увагу вершник, що проїздив мимо, в якому вони не впізнали Івана Грозного. Незабаром з'являються Собакін і Ликов, всі йдуть до Собакіна. Увечері Любаша приходить до Бомелія і просить отруйне зілля. Натомість Бомелій вимагає любові, ставлячи Любашу в безвихідну ситуацію. Вона погоджується.
Вдома у Собакіна Ликов і Грязной в очікуванні. Цар зібрав на оглядини 2000 дівчат, з яких залишилося тільки 12, серед них Дуняша та Марфа. Побоюються, що цар може вибрати Марфу, тоді не бути її весілля з Ликовим. Грязной викликається бути на весіллі дружкою. Приходить Домна Сабурова та розповідає, що Іван Грозний «поклав око» на Дуняшу, і швидше за все нареченою бути їй. Грязной пропонує за це випити, наливає в келихи мед, Марфі підсипає зілля. Приходять Дуняша і Марфа, яка випиває мед із зіллям. Сабурова та Дуняша співають величальну пісню нареченим Ликову і Марфі. Несподівано в будинок приходять бояри на чолі з Малютою Скуратовим з новиною: цар вибрав за дружину саме Марфу. Четверта дія
Перед весіллям Марфа живе в царських палатах, її губить невідома недуга. З'являється
Грязной і говорить, що під тортурами Ликов зізнався, що хотів отруїти Марфу, за що за наказом царя страчений. Марфа в божевіллі приймає Грязного за Ликова. Грязной розуміє, що бажаючи приворожити Марфу, він її отруїв. Не витримавши, він зізнається в усьому: це він обмовив Ликова, він підсипав зілля для привороту, а воно виявилося отрутою. Просить бояр забрати його, але спершу розправитися з Бомелієм. З'являється Любаша і говорить, що зілля підмінив не Бомелій, а вона сама. Розповідає, що підслухала розмову і підмінила зілля, від якого Марфа зовсім зачахне й помре. У гніві Грязной вбиває Любашу і прощається з Марфою, яка в божевіллі знову приймає його за Ликова і співає «Приходь же завтра, Ваня».
Зміст та сюжет опери.
Дія перша.
Триває короткий зміст опери «Борис Годунов» вже вночі. Перед глядачем постає Чудов монастир. В одній з його келій пише літопис Пімен, старець, що бачив на своєму віку чимало. Тут же, в кутку, притулився і міцно спить Григорій, молодий черниць. Здалеку доноситься молитовний спів.
Литовський кордон, корчма при дорозі. До приміщення заходять Мисаїл та Варлаам - побіжні ченці. Несподівано чути стукіт у двері корчми, а потім входять пристави. Вони пильно стежать за колишніми ченцями, які бенкетують. Мабуть, вважаючи їх підозрілими, служителі влади підходять до них і починають розпитування. Потім показують царський указ, де йдеться про те, що велено зловити чернеця Григорія Отреп'єва, який втік з Чудова монастиря.
Увагу приставів приваблює хлопець, який сидить окремо від інших. Але перш ніж до нього встигають підійти, Григорій вискакує через вікно на вулицю. Всі присутні впадають його ловити.
Царський терем у Московському Кремлі. Тут плаче царівна Ксенія, стоячи біля портрета нещодавно загиблого нареченого. Недалеко від неї розташувався царевич Федір, який читає книгу «великого креслення». Мамка Ксенії зайнята рукоділлям. Присутні намагаються розвеселити царівну. Тому мамка починає співати веселі побрехеньки, царевич приєднується до неї, дуріючи.
Раптово входить Борис. Він підходить до дочки і починає лагідно її заспокоювати. Потім звертається до Федора, розпитує про успіхи в навчанні і хвалить за виконану роботу. Однак ці розмови не можуть відвернути від царя мучать його страшних дум. Ось уже шостий рік він сидить на троні, але немає щастя ні йому, ні Русі. Країна стогне від голоду. Борис вважає, що голод в країні, і смерть нареченого Ксенії - помста за страшне, вчинений ним злочин - вбивство царевича Дмитра.
Дія третя.
Місячна ніч, Самозванець стоїть біля фонтану в саду і надається хтивим мріям про Марину. Недалеко гуляє натовп веселих і галасливих гостей, які вже почали святкувати перемогу польських військ над силами царя Бориса.
Самозванець ховає від них за деревами. Незабаром вся компанія повертається назад у замок, і Марина повертається назад у сад на самоті. Звучить дует, в якому молоді люди зізнаються в коханні і будують честолюбні плани на майбутнє.
Дія четверта.
Відбувається надзвичайне зібрання боярської думи. У палати входить Шуйський і повідомляє, що тільки що випадково бачив, як цар кликав до загиблого Дмитра і відганяв привид убитого немовляти, шепочучи «чур, дитя». З'являється Самозванець верхи на коні, а за ним - військо. Він оголошує себе росіянином царевичем Дмитром Івановичем і запрошує всіх з собою до Москви. Присутні прославляють Самозванця і прямують слідом за ним.
На дорозі залишається лише юродивий. Він співає сумну пісню, в якій передрікає гіркі сльози і темну, непроглядну біду.
Так закінчується опера «Борис Годунов». Короткий зміст для дітей може включати не всі сцени. Бажано виключити ті, в яких описуються страшні подробиці загибелі Дмитра.
Перша дія починається з Різдвяного святвечора в будинку сім’ї Штальбаум. Свято в самому розпалі, гості танцюють. Невидимі оку Феї приносять у дім щастя і любов. Чудова ялинка, прикрашена солодощами та свічками, притягує всіх у вітальню, де вже веселяться діти в очікуванні подарунків. Серед них – маленька Марі, головна героїня казки. Несподівано в кімнаті з’являється людина у страшній масці. Налякані дорослі і діти незабаром дізнаються в ньому лялькаря Дроссельмейера, хрещеного дітей.
Він приніс їм у подарунок своїх маріонеток – Балерину, Паяца і Арапа. Але добра та тиха Марі ображена на норовливого старого за його жахливе появу. Щоб заспокоїти її Дроссельмейєр показує фокуси, а потім дивує всіх черговою іграшкою. Він дістає з сумки безглуздого і потворного Лускунчика – ляльку, якою розколюють горіхи. Діти сміються над ним, ніхто не хоче брати його собі. І тільки Марі просить подарувати їй безглуздого чоловічка.
Вона відчуває, що казка, розказана хрещеним, – це не вигадка.
Шкідливий пустун Фріц, брат Марі, схопивши Лускунчика, навмисно ламає його.
Нарешті, свято наближається до кінця і дітям пора спати. Їх відвідують добрі Феї, вони заколисують Марі і вона занурюється в сон, притискаючи до себе таємничу іграшку. Їй мариться, що вона повертається у вітальню. Але раптово кімната стає величезною, ялинка виростає і перелякана Марі бачить Мишачого короля. Він очолює величезну армію мишей, всі вони наступають на дівчинку. Несподівано на їх шляху стає ожилий Лускунчик. Він хоробро захищає свою принцесу, але миші оточили і зв’язали його. Зневірена Марі знімає черевичок, кидає його у мишей і падає без свідомості.
Прокинувшись, вона побачила Дроссельмейера в одяганні славного чарівника. Похваливши дівчинку за допомогу і хоробрість, він розповів їй про прекрасну країну вічної радості.
Запрошення хресного було прийнято і Марі разом з Лускунчиком вирушили в дорогу.
Друга дія переносить глядача в місто Конфитюрнбург, столицю королівства Солодощів.
Тут Принц Оршад і Фея Драже вже чекають прибуття Марі. Вони оголошують її принцесою і дарують запрошення на бал в її честь. Марі і Лускунчик кружляють у танці, але раптом знову з’являється вітальня рідного дому. Дівчинка прокидається і поспішає до хресної, щоб сказати йому слова подяки за подорож в чарівництво.
Зміст та сюжет опери.
Світозар, великий князь київський, влаштовує бенкет на честь своєї дочки Людмили. Претенденти на руку Людмили — витязі Руслан, Ратмир та Фарлаф, які оточують прекрасну княжну. Людмила подає руку Руслану. Князь схвалює вибір дочки, і бенкет переходить у весільне торжество. Боян передрікає в своїх піснях біду, що загрожує Русланові й Людмилі. Народ зичить щастя молодим. Раптом страшний грім потрясає хороми. Коли всі приходять до тями, виявляється, що Людмила зникла. Світозар у розпачі обіцяє руку Людмили тому, хто поверне зниклу княжну.
Руслан, Фарлаф та Ратмир вирушили на пошуки Людмили. Руслан знаходить хатину чарівника Фінна. Тут молодий витязь дізнається, що його наречена перебуває у полоні злого карлика Чорномора. Фарлаф також намагається знайти слід Людмили. Його союзниця, чарівниця Наїна, радить йому лише йти слідом за Русланом, який напевно знайде Людмилу, і тоді Фарлафу залишиться тільки вбити його та заволодіти беззахисною дівчиною. Тим часом Руслан уже далеко. Кінь приносить його на зачароване поле, засіяне мертвими кістками.
Дія третя Чарівниця Наїна обіцяла Фарлафу позбавити його від суперників. Її чарівниці заманили до себе Ратмира та не відпускають його, позбавляючи волі, зваблюючи його піснями, танцями та своєю красою. Але з'являється Фінн та звільняє героїв.
У палаці злого Чорномора музикою й танцями розважають Людмилу. Але все марно! Людмила думає тільки про свого коханого Руслана.
Нарешті Руслан потрапляє до палацу Чорномора. Чорномор занурює Людмилу в глибокий сон, а потім приймає виклик Руслана на смертний бій. Чарівним мечем Руслан відтинає карлику бороду, в якій містилася його могуть. Руслан перемагає Чорномора та поспішає до Людмили. Руслан забирає її і, супроводжуваний друзями та колишніми рабами Чорномора, залишає палац, спрямувавши свій шлях на Київ в надії там розбудити юну княжну.
Ніч. Дорогою до Києва Руслан, Ратмир, Горислава разом зі звільненими рабами Чорномора зупинилися на нічліг. Вбігають раби Чорномора та повідомляють Ратмирові, що Фарлаф, викрав сплячу Людмилу, а Руслан зник у темряві нічній.
В гридниці Світозара в Києві оплакують прекрасну Людмилу, яку ніхто не може розбудити. Її приніс Фарлаф, викравши у Руслана, але розбудити її він не в змозі. Чути шум вершників, які наближаються, — це Руслан із друзями. Боягузливий Фарлаф нажаханий. Руслан підходить до Людмили та надягає їй на палець чарівний перстень Фінна. Людмила пробуджується. Народ славить великих богів, Вітчизну та мудрого Фінна.
І Казак Світова музична література ч. 1-4 « Каліграф» Рівне 2008 р.
І. Гукова Навчальний посібник для ДМШ..- К.: Мелосвіт, 2006.-172 с.
Я. Бодак, Л. Соловей Українська та зарубіжна література. Нова книга Вінниця 2011.- 294 с.
Я. Бодак Зарубіжна музична література. Нова книга Вінниця 2012 р.- 255 с.
http://muzabetka.com.ua http://moyaosvita.com.ua http://www.legato.com.ua http://8nota.com.ua https://dovidka.biz.ua http://osvita.ua
http://muzkonspekt.at.ua http://www.opera.odessa.ua https://www.musictheatre.kiev.ua http://calendate.com.ua http://uahistory.com http://resource.history.org.ua https://uk.wikipedia.org https://bigenc.ru https://www.krugosvet.ru http://musike.ru
http://www.c-cafe.ru http://www.referatcentral.org.u http://www.ukrreferat.com
http://studopedia.org http://www.visokiy-artschool.org.u