Святкове дійство "Щедрий вечір"

                         Щедрий вечір  (13 січня)

 

Мета: закрі­пити знання дітей про народне свят­кування передноворічного (за старим стилем) щедрого вечора, про його символіку. Виховувати інтерес і по­вагу до національних звичаїв та тра­дицій, любов до рідної землі.

 

Матеріал: щедрівки, заклички, приказки; український одяг; костю­ми ряджених, зірка, дзвіночок; об­ладнання світлиці (піч, стіл, лава, ліж­ко з вишиваними ліжником та подушками, скатертина, рушники); глечик, снопик, вінок із колосків, со­лома, ялинка, іграшки, свічки (12 шт.), гроші-монети, хустинка, зіл­ля, ключ, ніж, торбинка для сміття; горщик із кутею, хлібина, калач, пи­ріжки, узвар; млинці, вареники з сиром; гостинці (яблука, гру­ші, горіхи); рукавичка з зерном.

Дійові особи: господиня, донька, син, батько, похресники, коза, циган, козовод, Меланка (хлопчик, переодягнений в жіноче вбрання), ряджені.

                                                   Хід  заходу

Хлопчик .      

Дні бувають незабутні… Отже, хоч би як було,

Пам’ятайте ,  є у січні і тринадцяте  число.

А щедрого вечора і дорослі, й діти  ждуть.

І зима йому встеляє свіжим білим снігом путь…

Дівчинка.    

Пада, пада сніг лапатий, вже ступило на поріг

В кожну хату світле свято – Старий Новий рік.

І сьогоднішнє свято починаємо ми

Піснею славною красуні -зими.

Пісня «Зима»

1-й хлопчик 

Прибрана хатина, усміхнені личка,

Всіх нас запросила хата-вечорничка.

1-а дівчинка

Вдягли блузочки ми й гарненькі спіднички,

разом готували - свої вечорнички.

1-й хлопчик 

В хлопчиків новенькі вишиті сорочки,

а в дівчаток файні з квіточок віночки.

1-а дівчинка

Хай обряди свята усіх вас дивують.

Небо і земля нині торжествують.

2-а дівчинка

Щедрий вечір на порозі, рік Новий настав.

В кожній хаті і в дорозі він защедрував.

Зала прибрана, як світлиця. У ній господиня  з двома дітьми (хлопчиком та дівчинкою) чекають на гостей. Жінка підбілює піч, діти сваряться, кому спати на печі доведеться.

Син. Сьогодні я, сьогодні я спатиму на печі.

Донька. Ні, я. А давай маму запитаємо. Мамо, мамо, а чого це ви взялися піч підбілювати?

Господиня. На Меланки господині ретельно чепурять, підбілюють піч, адже в ніч напередодні Нового року вона танцює, віддається.

"Тому то піч на Меланки мусить бути чисто вимащена, "щоб не кляла, що не вимащена". Ніхто у цю ніч не спить на печі, не сидить, нічого на неї не кладуть, бо тяжко їй танцювати"..."Нехай спочине"...

"Василь з Меланкою приходить танцювати на печі - аби їм не перешкоджати" до печі не лізли спочивати.

На піч кладуть овес - "на коровай, так як у нас на весілля, і їй дається вівса, як ся віддає". "Аби мала чим коня годувати, бо вона їде в місто, на герць».

До тину підхоять ряджені діти із зіркою та дзвіночком, ялинкою, пу­чечком соломи, хлібиною.

1-а дівчинка. Ми йшли на вогник до цієї хати, не хотіли добрих людей на шляху минати. Добрий вечір вам, хрещена! Можна щедрува­ти?

Господиня й донька, тримаючи в руках калач на вишиваному рушнику, зустріча­ють щедрувальників.

Господиня. Можна.

Під тином стоять ряджені діти із зіркою, співають.

Щедрівка «Прийшли щедрувати»

Господиня. Дякуємо! А що ж ви нам принесли?

1-й хлопчик. Ялинку та хліб, щоб жити в злагоді всім.

Син. І все?

1-а дівчинка. Ні! Ще соломи, щоб були здорові.

Господиня. За гарні слова гостей зустрічаємо, двері відчиняємо. За­ходьте!

Донька. Та швидше, а то вітер до хати впустите.

Господиня. То нічого, хай і вітер заходить.

Бере зі стільчика в кутку глечика й дає синові в руки.

Син. Ходи, вітре, до нас, ось для тебе квас —

         З-під накривки виглядає та піну пускає.     Ставить глечик на стільчик.

Господиня. Давайте, дітоньки, поставимо ялинку у світлиці. А ти, синку, візьми в Івася солому й роз­клади на столі стебельцями нав­хрест— ось так, а мені вже пора кубельце для куті зробити.

(Дає йому кошик у якому лежать гроші, хус­тинка, жмутик зілля, ключ та ніж).

Тепер усе це (називає) поклади на соломці.

Діти-гості підходять до столу.

1-й хлопчик. Навіщо треба так робити?

Господиня. Щоб злі сили не приступили. Бери, синку, горщика — он­де він на припічку стоїть — та й по­став отам біля снопка.

1-а дівчинка. А що в цьому горщику?

Господиня. Смачна кутя.

1-й хлопчик.  Чому ж не на стіл ставите?

Господиня. Так треба, дітоньки. Як біля жита стоятиме, то хліб родитиме, лихо хату минатиме. А навес­ні пташечка прилетить і звістку про врожай при­несе.

Донька. Та я сама від­несу горщика туди. Гаразд?

Господиня.  Ні, ди­тинко, горщика має від­нести  лише   хлопчик. Тоді чоловіки  в нашій родині не хворітимуть, і всі хвороби з хати тіка­тимуть.

Син. Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоб бджоли сіли.

Господиня. Не журіться, дів­чатка, нам і жіночої роботи сьогодні вистачить. Ось тобі, Катрусю, рушни­чок — витри ним стола. А ти, доню, бери білу скатертину— будемо сто­ла квітчати.

(Донька дістає скатертину).

1-а дівчинка. Як це — квітчати?

Господиня. Не дивуйтеся з того. Стіл же не слуга, а наш господар у хаті.

(Кладе на лаву дві тарілки, дає доньці миску з пирогами). Доню, викладайте разом з Катрусею на тарілки смачні пиріжечки.

Донька. Чиї ж то діти — пиріжки?

Господиня. Пиріжки — діти хліба святого. А без хліба нема свята.

Ось зійде зоря й будемо за стіл сідати.

1-а дівчинка.  То я вірша про зорю знаю.

Ой зоря-зоряниця,красна дівиця,

Біля хати ходила, любі слова говорила:

- Що у хліба коса – то його краса,

Що на ньому пташина – то його родина.

Господиня (підходить до печі). За­раз ми глянемо, який у нас удався хлібчик. (Виймає буханець).

Донька (зазирає через плече). Наш святковий хліб добре спікся.

Господиня. А й справді, вдався. Кажуть люди: який хліб іспікся, та­ким рік зустрівся. Тож маємо в дружбі й злагоді жити. Хліб зріс, не потріс­кався — буде в нас усіх добре здо­ров'я.

Донька. Дозвольте, мамо, нам на вулицю піти, кілки в плоті злічити, та хустку на ніч лишити і ранком подивимось: як рівний та гарний кілок в хустку вберу - наречений такий буде, а як кривий та горбатий, то й "доля" крива!

Дівчата зав'язують очі хусткою і навпомацки лічать кілля в плоті до дев'яти. Дев'ятий перев'язують хусткою .   Повертаються до хати і прямують  до ялинки,  стають кругом неї.

1-а дівчинка.  А про ялинку й забули, так неприбраною й залишиться Новий рік стрічати.

Господиня. Послухайте, що я вам роз­повім. Давно колись зустрічали в нас Новий рік восени та й без цьо­го деревця. Люди плели з першо­го зажинкового снопа вінок із колосків, перев'язували його стріч­ками, прикрашали засушеними кві­тами й на свято клали на стіл. А зго­дом почали квітчати вербу, що росла над водою. І лише за вказів­кою російського царя Петра І Новий рік почали зустрічати 31 грудня біля прикрашеної ялинки. А ще є легенда, нібито ялинкою стала неслухняна дівчинка, яка не виконала прохання Місяця: не віднесла до криниці золотого вінка сестриці-водиці Уляні. Місяць роз­гнівався за непослух і перетворив дівчинку на деревце.

1-а дівчинка. То, виходить, люди жа­ліють дівчинку-ялинку. І щоб вона бу­ла гарною, розвішують на ній іграш­ки й намисто.

Господиня. Так, і саме тому но­ворічну ялинку раніше прикрашали лише хлопчики, щоб деревце не ро­зплакалося. Ось зараз наші хлоп'я­та й убиратимуть ялинку.

Дівчатка. А ми?

Господиня. Буде й вам робота. Накриєте на стіл, приберете в світ­лиці. Ось зараз застелимо скатерти­ну. Беріть-но її, дівчатка, за кінчики, як я, і промовляйте за мною:

Стола квітчаємо, господаря закликаємо:

—Ходи за стіл Рік Новий стрічати,

Щоб і другого діждати!

Дає дітям груші, яблука, горіхи, жменю зерна, щоб поклали це посеред столу.

Донька. Щоб паляниця родилася,

                 Люди в хаті водилися,

                 Рід лиха не знав і силу мав.

Господиня. Ти, донечко, підме­ти в хаті. Та сміття не викидай, а за­горни в цю торбинку. Ми її сховає­мо, а після свят спалимо й окуримо димком вулики та садок, щоб бага­тими були.

Дівчатка замітають підлогу, застеляють ки­лимком лаву, накривають на стіл.

Хлопчи­ки закінчують прикрашати ялинку.

1-а дівчинка. Швидко, хлопці, пра­цюєте, та й ми не відстаємо — на сто­лі вже все готове стоїть.

1-й хлопчик. 

Як у хаті ялинка врочиста, хай буде наша доля чиста,

Дні роками линуть, нас не покинуть.

Господиня. А тепер усі гуртом ру­ки змиємо. (Дає дітям святкового рушни­ка). Що, шкода витирати руки таким чудовим рушником? Нічого. Адже які руки вправні, такий і рушник гарний. Ну от, руки вимили, то час і до столу сідати — рік Старий проводжати, а Новий зустрічати.

Дає дівчаткам віночки на голову, а двом хлопчикам — великий вінок із колосків.

Господиня. Ви, Іванко й Миколко, зараз покладете цього вінка на стіл. (Вставляє в отвори свічки). Бачите, тут 12 свічок, як і 12 місяців у році. Ми їх запалимо потім.

Хлопчики несуть вінок і кладуть його на столі збоку. Діти стають навкруг.

Господиня. Дозвольте вінкові вклонитися, вогонь запалити, а вас цілувати. (Пригортає дітей). Живіть і будьте мудрими, як зоря, багатими, як земля, добрими, як свята! (Запа­лює свічки). Нехай світять у знак пам'яті по наших предках. А тепер, синку, бери калача (дає на рушникові) — піде­мо надвір та освятимо його. Але перед порогом слід уклонитися.

Син. Навіщо?

Господиня. Це звичай такий. Пе­ред святом Нового року пороги ожи­вають, на людей чекають. Підходять до порогу, вклоняються. Тому слід промовляти ось такі слова.

Повторюй їх за мною:

Пороги мої, пороги, рублені й тесані, маленькі й великі,

Дозвольте з хати вийти, двір обійти,

Шану всьому віддати та до хати вертати —

Не одному, а з гостями,

Щоб були увесь вік славними господарями.

Син. Тепер можна й хрестик поставити та коло намалювати, аби вужі й жаби не лізли до хати. Креслить крейдою навколо хати коло.

Господиня. А тепер усіх обійдемо та почастуємо. (Розламує калача й дає донь­ці, щоб пригощала гостей). Хлібець по куточках покла­демо (кладе кусники на со­лому по кутах столу), бо в давнину шматочки хліба і ху­добі, і птиці давали та навіть мишці до нірки клали. (Перев'язує одного з хлопчиків рушником). А це ознака того, що ми вже всіх почас­тували. Станьмо рядочком, заспіваймо гурточком.

Діти співають віночок колядок "Ой добрий вечір до цьої хати".

Цього дня батько ховається від своїх дітей за символом багатства та щедрості – за пирогами. Діти вдають, що в цю мить батька не бачать – так велить традиція.

Донька (запитує в матері). Мамо, де ж тато подівся?

Господиня (здивована). Бажаю вам, аби й наступного року ви за пирогами батька не помітили.

Після цього господар встає, хреститься.

Господар. Народні повір’я стверджують, що цими святковими днями небеса відкриті для людської молитви – можна просити в Бога про найпотаємніше. Тому запрошую всіх до столу – до молитви – до щедрої куті.

Господиня. Сідаймо вже до столу. А де ж це кутя? Ось вона — на покуті чекає.

Син (подає кутю в мисці)    Ось вам кутя, щоб рідня була до пуття,

                                    Нікого не цуралась, додому верталась.

                                    Звичаї наші знайте, гарно їх вивчайте.

Діти частуються пирогами, узваром.

Щедрувальники приходять до вікна тітки Меланки. Стоять під тином і щедрують.

Співанка  "Щодрик да бедрик"

2-а дівчинка.  Гой Іване, Іваночку, пусти до хати Меланочку…

2-й хлопчик.  Пустіть до хати погріти п’яти,
2-а дівчинка.  Пустіть до груби погріти зуби,
2-й хлопчик.  Пустіть до печі зігріти плечі…

Козовод. Тітко Меланко, пустіть козу до хати, бо замерзла.

Господиня. Нема де тій козі розгулятися, тісно в хаті.

Козовод. Та пустіть, бо замерзла!

Господиня.  Ні, ні, пізно, пізно.

Козовод. Будьте ласкаві, пустіть, бо й козенята померзнуть.

Господиня.  Я хату помастила, припічок побілила, а ви мені пустку зробите.

Коза:  Ме – е - е!

Господиня. Та йдіть уже, йдіть… Тільки добре співайте.

Першим іде козовод і веде "козу", за ним – "кіт", а за "котом" всі щедрівники

Увійшли, поскидали шапки, "Добрий вечір" сказали – не разом, а хто коли зайшов.

Співанка "Щедрівка"

Господиня.  Котра з вас скарбник, щоб Меланці на вінок кинути гроші?

Поставали серед хати і старий козовод починає:

Козовод.

Ну-те панове, ну-те мурове,  поставайте в ряду я козу веду.

Під музику ідуть два кола . Співають всі:

Гоп-гоп, козуню,  гоп-гоп, сіренька,  гоп-гоп, біленька.

Ой розходилася, розвеселилася.

По своєму дому, по-веселому.

Ой поклонися своєму господарю,

Жінці його й дітям його.

Гоп-гоп, козуню, гоп-гоп, сіренька,  гоп-гоп, біленька.

2-а  дівчинка  

Де коза ходить, там жито родить!

Де не буває, там вилягає.

Де коза ногою, там жито копою!

Де коза рогом, там жито стогом!

Циган. Може купите мою козу, вона молоко дає.

1-а дівчина. В тебе не коза, а кляча, до того, ще й ледача.

Циган. Не ображай мою козу, бо зараз хату рознесу.

Донька. Та в тебе коза вкрадена, а не куплена. До того ж, ще й облуплена.

Циган. Не правда твоя, моя коза  ще добре скаче. Правда, дівчата?

2-а дівчинка. Правда, правда, добра коза. Купуйте, поки продає.

Господиня. А що, може куплю козу. Буде молоко для дитини. Скільки хочеш за свою козу?

Циган.  Мірку гречки коза коштує, бо ще добре танцює.

                Ще й мішок вівса й ячменю і грошей повну жменю.

Господиня. Де ж тобі грошей візьму, коли в мене лише одна капуста.

Циган. Бог з вами. Думаю сторгуємося і з козою розцілуємося.

2-а  дівчина.  

У нас на хуторі всі хлопці стрільці,

Встрелили козу в праве вушко,

В праве вушко в саме сердечко!

Тут коза спала, нежива стала.

"Коза" падає, задирає хвіст і вдає, що мертва.

Циган. Рятуйте мою кізоньку, дам грошей жменю.

2-а дівчина. Треба козиці три куски сала, щоб коза встала, весела стала.

Господиня. Нема сала, миша вкрала.

2-й хлопчик. Дайте козі вівса, а нам - ковбаса.

Козовод. Дайте козі ячменю, а нам - грошей повну жменю.

Циган. Як маєш сина - давай сира.

Козовод. Як маєш дочку - давай горілочку.

Циган підходить до кози, шепче її на вухо. Коза ледь заворушилася, піднімає голову

Циган. Ожила!

"Коза" схоплюється і починає танцювати танець "кози"

2-а дівчина. Наша кізонька ожила. Чим господарі тебе пожалують?

Чи міркою жита, щоб коза була сита, чи міркою вівса – зверху ковбаса?

Коза. Ме-е (танцює)

Господиня. Добра коза, гарно танцює (гладить козу, кладе в торбу дари)

Циган. Дякуємо господині, що нашій козі дали дари від всієї душі. (До кози)

Підійди ближче, поклонись нижче. Дому і цій господині.

2-а дівчинка.

Хазяїн іде – пожиток несе

Перший пожиток – мірочка гречки на варенички.

Другий пожиток – мірочка жита, щоб коза була сита

Третій пожиток – решето вівса, зверху ковбаса.

А за ці щедрівки – кварта горілки.

А за цієї мови будьте здорові

На щастя, на здоров’я, на Новий рік.

Аби вам родило краще, як торік.

Козовод.

Дай Вам Боже, щоб на полі

Всього родилося доволі:

Із колоска – жінка, із снопка – мірка.

Від кожної тварі, щоб мали по парі,

Щоб у вашій хаті ви були багаті. Добрий вечір Вам!

Господиня.   День за днем все проминає, скоро в гості завітає

                         Щедрий вечір, добрий вечір на потіху всій малечі.

                         Ну, а потім засівати прийдуть хлопчики до хати.

                          Будуть всім вони бажати щастя й радості діждати.

Хлопчик-посівальник набирає в жменю жита, засіває світлицю й усіх у ній.

1-й хлопчик

Житом, житом із долоні

Засіваю в вашій хаті —

будьте дужі та багаті!

Хай все збудеться нівроку,

З новим щастям, з Новим роком!

 

2-й хлопчик

Сіємо від Вашого порога,
Щоб щасливою була дорога,
Сіємо від Вашого віконця,
Щоб завжди світило ясне сонце,
Сіємо по всій Вашій оселі,
Щоб були Ви всі радісні й веселі

 

Хлопчик

Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю!

Щоб родило із землі, щоби хліб був на столі,

І в коморі, і в стодолі, щоб всього було доволі,

І не знали щоб розлуки ваші діти та онуки.

Дай же, Боже, в добрий час, щоб добро гостило в вас.

Будьте здорові!

 

Ведуча

Не всі в Христа вірили, не всі Христа знали,

Не всі наші українці Різдва дочекали.

Зате Бога просим, що ми, українці своє ім'я носим,

Дай вам, Боже, в щасті, здоров'ї дочекатись від Різдва до Нового Року,

Від Нового року до Богоявлення, від Богоявлення до Воскресіння.

Від цього року до ста літ. З року на рік, доки Господь назначив вік.

 

Співанка «Ой, прийшла зима»

А на цьому слові свято спливає,

Вибачайте, що не так, все в житті буває.

Хай завжди вам щастя ллється,

Хай в сім’ї добро ведеться.

Хай здоров’я з вами буде,

Хай Господь вас не забуде.

Хай смачна кутя удасться,

І в сім’ї панує щастя.