Святковий ранок : «На гостину до бабусі»

Святковий ранок : «На гостину до бабусі»

 

Обладнання: хліб та сіль, вишитий рушник, вишиванки, подарунки для ба-

                        бусь, старовинні речі, гілочки калини, колоски пшениці.

 

Хід свята

Ведучий: 

Доброго дня, добрі люди,

Що сидять в нашій господі.

Раді з святом вас вітати.

Ведуча:

Красиво і світло у нашій світлиці,

Примули на вікнах стоять вогняні.

Сьогодні у класі бабусине свято

І хочеться всіх привітати мені.

Пісня «Бабця, бабуся»

Кланяються, кладуть хліб та сіль на рушнику і сідають разом з усіма дітьми класу.

Вчитель:

  Діти – сьогодні особливе свято. В гості до нас прийшли найулюбле-

ніші для кожного з нас люди – ваші бабусі. Вони невтомні трудівниці, скарбниці народної мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарі.

  Ось вслухайтеся, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька, бабуня, баб-

ця, бабусечка. Правда, яке воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе. А чому? Подумайте і скажіть. Адже ми з вами говорили про це, готую-

чись до свята.

Діти:

 Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше за наших маму і тата, бачила у житті удвічі більше за наших маму і тата; і ми удвічі дорожчі для неї, бо ми – діти її дітей, бо ми - її онучата, дівчатка і хлоп’ятка, бо ми – ї пташенятка, ластів’ятка чи поросятка.

Учень:

І коли це бабуся називала мене поросятком?

Учениця:

Напевне тоді, коли ти був бруднулею.

Учень:

 Згадав! Це було тоді, коли я

Заталапав чоботята.

І щоб сховатися від тата, -

До бабусі утікав!

А вона побурчить,

Поцілує та й мовчить.

Чи сюди, чи туди,

Чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штанята, -

Все до бабці – не до тата:

Там безпечно від біди.

І щасливо той жиє,

В кого бабця люба є:

Той біди вже не зазнає,

Бо бабусенька скрізь дбає.

Учениця:

А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка. Кровиночка. Правду кажуть в народі: « Діти – це діти, а справжні діти – це онуки»

Вчитель:

  Дорогі бабусі! Ми знаємо, що в житті у вас було нелегко. Ви нечасто отримували подарунки, подяки, нагороди за свою роботу. А сьогодні ваші онуки підготували для вас сюрприз. Просимо на хвилинку заплю-

щити очі, а коли розплющите, то побачите біля себе ваше онуча з сюрпризом.

Діти вручають бабусям медалі

Учень:

Любі бабусі! Ми старанно готувалися до свята, підготували пісні, вірші, гуморески, щоб потішили вас і розвеселити.

Учениця:

Бабусина доля – як ота тополя,

 Що посеред степу в небо порина.

Вітер гне тополі, заметілі в полі,

Так біліє в бабці сивина.

Наткали їй горя, як два чорних моря, -

То роки голодні, то шляхи війни…

Тільки і світало, як пшеницю жала

Та, як повертались дочки і сини.

А іще світало, як защебетали

У дворі онуки, наче ластівки.

Бабусина доля, як в степу тополя.

А над нею небо – як віки.

Пісня «Колискова для бабусі»

Учень:

Бабуся – бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть все, останньою краплиною вона поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають їм свої уміння.

Учениця:

У народі є багато різних приказок, прислів’їв про бабусь. Давайте всі разом почитаємо їх: «Хто бабусю має, той потіху знає», «Бабця скаже, як зав’яже»,  « Там бабусині руки – де онуки», «Бабусине слівце – то лагідне деревце».

 

 

Учениця:

Вірш «Бабуся глянула на маму»

Веселий ранок з підвіконня

Пускає зайчики на стелю.

Протерла Оля очі сині,

Бабуся кличе до постелі.

На шию кинулась, шепоче:

Ти найдорожча бабцю в світі!

Взяла мене цієї ночі

З собою в ліс, де повно квітів.

В траві цукерки ми збирали,

Які ж солодкі бабцю мила!

Мені морозиво купила,

А ще дивились диво-риби,

Ходили потім до фонтану.

Спасибі, дякую, спасибі! –

Весь день казать не перестану!

Бабуся глянула на маму

І посміхається, моргає:

Хитреньку виснила програму! –

Вставай, онучко, ліс чекає.

Пісня «Мамина хустина»

 

Я дуже люблю свою бабцю і хочу її щось попросити. Люба бабусю! Розкажіть, як ви доглядали нас, онучат, наших маму і тата. Чи важко було вам це робити?

Розповідь бабусі.

Учні:

1. Любі бабці, хороші, ласкаві –

Ці слова мовим ми залюбки.

Сьогодні вірші читають онуки не для слави,

Ми для вас почнемо ці рядки.

 

2. Люба, добра бабцю,

Ми твої внучата

Звертаємось до тебе,

Щоб щастя побажати.

 

3. Ой нема миліше, нема веселіше,

Як в бабці в гостині –

Медом нагодує, ще і поцілує,

Личенько дитині.

 

4. Яблучок наріже, казочку розкаже,

Ще й лялечку справить.

Бабуся радіє, сама молодіє,

Коли внуків бавить.

 

5. Хоч твоє волосся

Густо посрібнилось,

Ти для нас маленьких,

Другом залишилась.

 

6. Ти нас батькові й матусі

Помагаєш вчити:

Як вирости чесними,

Як по правді жити.

 

7. Ми твої слова розважні

Пам’ятати будемо,

І в життя твою науку

Понесемо всюди.

 

8. Хай тебе в твоїй опіці

Бог не опускає,

Хай тобі тривке здоров’я

Й силу посилає.

 

9. А до того, наша бабцю,

Хай ще на додаток

Гордість дасть тобі й утіху

За нас, за внучаток.

 

Гумореска «Баба й дід»

Якось вдень на старість літ

Посварились баба й дід,

А тоді як діточки,

В різні боки та кутки.

Дід мовчить, уперся він,

Мов кілочок той і тин.

Не говорить і стара…

Вже обідати пора,

Вже спустилася пітьма,

А розмовоньки нема.

Баба зроду говірка,

Ця мовчанка їй тяжка.

Розтуля вона вуста.

В діда лагідно пита:

- Ти старий учора чхнув?

Дід удав, що не почув.

- Чхнув чи ні, стара ізнов.

- Чхнув, той що?

- То будь здоров!

Засміявся дід в отвіт.

Помирились баба й дід .

І сидять вони укупці.

Голубочок при голубці.

Учень:

Свою бабусю знаю я з давні-давніх пір,

Її обличчя любе, її ласкавий зір.

Замислиться бабуся, зажуриться на мить,

І знов, дивись, сміється, ласкаво гомонить.

Та над усе най більше сподобались мені

Її ласкаві руки, умілі та міцні.

Оцій руці хорошій робота є важка.

Бо в’яже, варить, пише бабусина рука.

Буває, щось пошиє: ви скажете – краса.

Вона робити вміє - ну, просто чудеса.

І я в бабусі руки цілую залюбки,

Вони немов співають, розказують казки.

Я слухаю бабусю, я весь, мов уві сні.

Розумні, ніжні руки, умілі та міцні.

Пісня «Бабусине дитинство»

Вчитель:

  Кожна бабуся особлива і любима своїми онуками. А щоб дізнатися, як і за що онуки вас люблять, ми підготували ще один сюрприз.

  Дорогі бабусі! Зараз ви почуєте за що люблять вас ваші онуки.

 

Учениця. Моя бабуся знає секрет випікання дуже смачного хліба. Люба бабусю, розкажіть нашим учням, хто вас навчив такий смачний хліб пекти.

     Колись, хліб пекли в домашніх умовах, у своїй печі. Щоб спекти      хліб, потребувалося багато часу і сили. Але це було того варте. Просіяне борошно, тепла вода чи сироватка, дріжджі – все це компоненти хліба. Бабуся розтоплювала піч, саджала туди висхожале тісто і через годину витягувала з печі великі буханці з золотавою скоринкою. Кожна господиня на селі вміла пекти хліб. Перш, ніж вийти заміж, дівчині потрібно було навчитися пекти хліб. І зараз наші бабусі печуть не лише хліб, а вони балують нас смачною випічкою. Їх руки все роблять для юних онучат.

 

Учень. А які квіти саджає і розводить під вікнами своєї хати моя дорогенька бабуся! У кожну пору року в неї цвітуть якісь квіти. Щойно зійшов сніг – розцвітають тюльпани, піони, пізніше квітнуть іриси, троянди, матіоли, ромашка, матіола, мальви, гладіолуси, майори. Пізньої осені яскравіють жоржини, купчаки, чорнобривці.

  Така маленька грядочка, а стільки багато краси! Як бабуся коло них ходить, як поливає, прополює, пересаджує, щоб ніде не залишилося порожнього місця. У моєї дорогенької бабусеньки справді золоті руки.

 

Учениця. Моя бабуся люба, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей,

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас дітей.

  Моя бабуся найкраще за всіх вишиває і мережить. Бабусенько,

розкажіть нам, будь ласка, про своє захоплення.

 

Учениця. Моя бабуся варить такий смачний український борщ, що у жодному ресторані такого не подають. У неї є свій спеціальний рецепт: червоненький бурячок, іскриста квасолька, навариста картоплина, шматочок м’яса, багато зелені та сметани, все це заправити хорошим настроєм та вкласти в нього душу і тоді вийде смачний, смачний борщ. А ще потрібно подати цю страву з пампушками. Завітайте до нас на гостину і покуштуйте смачного бабусиного борщу.

 

Учениця. За бабусю замовити хочу словечко.

Доброта в ній немає меж.

Добре, щире в бабусі моєї серденько.

І душа в неї світла теж.

Онучаткові кожному ніжність і ласку,

Вона щедро дарує всі дні.

Знає тисячу мабуть і ще одну казку.

І найкраще співає пісні.

Від своєї бабусі крім хороших справ я перейняла ще і багато традицій. Наприклад, бабуся мене навчила співати і любити українську народну пісню. Давайте, бабусю, заспіваємо разом одну з пісень для бабусь та онучат.

 

Учениця. А моя рідненька бабуся щовечора розповідає мені про те, як колись святкували свята. Я багато дізналася про свято Андрія, про те, як святкували колись Різдво. А ще ми на це урочисте свято з бабусенькою лаштуємо дідух. Звісно, теперішні діти вже не шукають солодощів у соломі. Але ми робимо дідух для того, щоб цілий рік у домі був достаток. Його роблять із колосків, соломи, а це – хліб. Буде хліб - то буде родина багатою цілий рік.

 

Учениця. А моя бабуся прищепила мені любов до української мови. Вона завжди вчить мене розмовляти культурно, тактовно, щоразу наголошує на тому, що нашою мовою слід пишатися, бо вона здолала великий шлях, перш ніж стала державною.

 

 

 

Учитель. Погляньте, діти, як сивина вибілила коси ваших бабусь. Сивина… Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. Пам’ятайте, що кожна сива волосинка говорить про те, що не завжди слухали бабусь діти та онуки. І боліло у них серце за вас, за ваших мам і тат, а волосинки все сивіли і сивіли.

 

Онук:

Ой, бабусю, у ваших косах вже чотири сивих волосинки, а вчора було три. Чом посивіла ще одна волосинка?

Бабуся:

Від болю, любий онучку. Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка.

Онук:

А від чого ж у вас боліло серце?

Бабуся:

Пам’ятаєш, як ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілочці. Серце заболіло, а волосинка посивіла.

Онук:

Бабусенько, люба, а як я вилізу на високе дерево і сяду на товсту гілку, волосинка не посивіє?

Учень:

Дай, бабусю, поцілую

Сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Може і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,

як химерні візерунки

на замерзлій з ночі шибі.

Пісня «Мамина коса»

       Що це ви засумували

       Справу виправимо враз.

       Й подаруємо на втіху

        Вам великий букет сміху.

Гуморески

                       Не заважатиму

- Бабусю, йдіть на базар,

Купіть мені барабан.

 

- Та у нашій, внучку, хаті

Шуму й так уже багато.

 

-Бабусенько, я ж на ньому гратиму,

Коли ви ляжете спати.

 

Сиве волосся

- Ти неможлива, доню, від твоєї неслухняності в мене сивіє волосся.

 

- А  ви мабуть, мамо, теж не були слухняні, коли були малою, адже бабуся зовсім сива.

 

                      Сусідки

- Скільки буду я казати,

Скільки дорікати.

Скільки будуть ваші кури

Мій буряк зїдати.

 

- Ви мені не дорікайте,бо люди сміються.

 Я ж не суперечу, що ваші курочки

 в мене в курнику несуться.

 

Зрозумів

- Та навіщо, внучку, запитала бабця,

В ліве вухо зранку

Запихав ти вату.

- Ти ж казала вчора,

Внук відповідає

Те, що в ліве входить,

В праве вилітає.

 

Багато в бабусі турбот – не злічить!

Одній всю роботу нелегко зробить

І хочеться вам, друзі,

Таке усім сказать:

Ми будемо бабусі завжди допомагать.

 

Нехай хоч і вмаленькім ділі,

Та руки в нас усіх умілі.

Ми допомагаєм вправно,

Посуд миємо під краном,

Витираєм тарілки

І… збираєм черепки.

Пісня «Веселі чоботята»

Дуже нездужає наша бабуся,

Я за недужу бабусю боюся.

Каже бабуся: «Уже я стара…»

Каже бабуся: «Вмирати пора…»

Що ти, бабусенько, ти молоденька!

Тільки натруджена, тільки сивенька.

        Гумореска «Кухлик»

Дід приїхав із села ходить по столиці

          Має гроші й не мина, жодної крамниці.

Попросив він: -«Покажіть, кухлик, той, що скраю»

Продавщиця: «Што, чого, я нє понімаю.»

-Люба, кухлик покажіть той, що збоку смужка»

- Да какой же кухлік здєсь, єсли ето кружка.

Дід у руки кухлик взяв і насупив брови:

- На Вкраїні живете, й не знаєте мови.

Продавщиця теж була гостра та бідова.

-У мєня єсть свій язик, ні к чему мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

- Цим пишатися не слід, бо якраз така біда

В моєї корови, має бідна язика, та знає мови»

 

 

1. Милі наші бабусі,

Ми вам шану складаєм

І признатися мусим

Що без вас, нас немає

 

2. Ви нас рідні зростили

Нам життя дарували

І безмежно любили,

Від біди захищали.

 

3. Тож сьогодні я хочу

Вам «спасибі» сказати

За недоспані ночі,

За тривоги багаті.

 

4. За натруджені руки,

Що не знають утоми,

За хвилини розлуки,

Як не ладиться в домі.

5. Ви завжди у роботі

На вас кинуті діти,

Повсякденні турботи,

Нема часу й хворіти.

 

6. Густі зморшки покрили

Ваше добре лице.

І все менше в вас сили –

Пам’ятати б про це.

 

7. Ми вас любимо щиро,

Люблять вас і онуки.

Всім здоров’я, вам, миру

І цілуєм вам руки!

Вчитель:

 Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу подякувати за добро, яке ви зробили для своїх дітей, онуків, правнуків. Прийміть в подарунок від своїх онучат цей оберіг. Нехай молитва, яку ви прочитаєте на ньому спасе і збереже ваші родини від лиха та біди.

 

Пісня «Бабусина молитва»

 

8. Сміється сонце, - я сміюсь.

Всміхається бабуся.

Я в добрі очі їй дивлюсь –

Ніяк не надивлюся.

 

Хай вам сонце сміється,

Хай добро вам ведеться.

Хай годинник вам повільно лічить вік,

А бог дарує многих, благих літ.

 

9.Побажаєм вам сто років жити

Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На многі літа. Назавжди.!

 

10.Хай в житті вам буде радість.

Процвітайте, як той цвіт.

Дай же, боже, любим бабцям.

Многих, добрих, щасних літ.

Пісня «Многая літа»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«ХТО БАБУСЮ

 

МАЄ, ТОЙ ПОТІХУ

 

 ЗНАЄ»

 

«БАБЦЯ СКАЖЕ,

 

 ЯК ЗАВ’ЯЖЕ»

 

 

«ТАМ БАБУСИНІ

 

РУКИ, ДЕ ОНУКИ»

 

 

       «БАБУСИНЕ

 

СЛІВЦЕ, ЛАГІДНЕ

 

 ДЕРЕВЦЕ»

 

 

 

 

 

« НА ГОСТИНУ

 

ДО БАБУСІ»