Свято "100 днів у школі"

Тема: «100 днів у школі»

Мета: виховувати почуття гордості за статус школяра, любов і повагу до вчителя; розвивати інтерес і повагу до знань, вчити самостійно і творчо їх здобувати; формувати пізнавальні здібності першокласників;

формувати комунікативну компетентність через вільне спілкування та     самовираження; показати рівень сформованості навичок, умінь учнів; розвивати бажання вчитися, здобувати нові знання; сприяти становленню дитячого колективу; виховувати дисциплінованість, доброту, товариськість.

              Оформлення: гасло «100 днів у школі», веселка «Веселковий світ знань», виставка зошитів «Зошит посміхається», дитячих малюнків, малюнок сонця, медалі першокласникам.

               Шановні батьки, гості, колеги! Я рада вітати Вас, на нашому невеличкому родинному святі. Ви всі знаєте, що 100 днів це завжди важлива дата. 100 днів уряд звітує, що зробив, 100 днів президент звітує. Ну от приблизно 100 днів як ми навчаємося. І ми теж хочемо відзвітувати, щоб ви побачили які зміни відбулися у ваших дітях, як вони виросли за цей час, звичайно не у рості, якими вони стали дорослішими, усвідомленішими, дисциплінованішими. Тому я сподіваюсь, ви нас підтримаєте і порадієте разом із нами.

               Дорогі гості!

               У нас сьогодні справжнє свято!

               Чути музику і сміх.

               Бо ми будемо вітати

               Першокласників своїх.

Вчитель. Запрошуємо найменших членів нашої шкільної родини!

(Під музику до залу заходять першокласники)

(Звучить запис пісні «Школярики – школярі». До класу заходять святково одягнені першокласники).

Пісня «Сонячний промінчик»

-Дорогі, діти! Сьогодні у всіх пам'ять закружляє

Батьки сьогодні все згадають.

І ваше небажання прокидатись вранці

Іти до школи і збирати ранці.

Шановні, батьки! Нажаль, той перший день

Вже не повториться ніколи

Коли малят своїх ви вперше привели до школи.

Ведучий.  Як вільно веселка у небо злітає

                   і грає всіма кольорами,

                  Так вільно моя Україна співає

                  і сьогодні святкує 100 денне свято із нами.

Ведучий.  Любі гості, мами  й тата,

                  Свято розпочати час.

                  Вас зібралось так багато

                  На найперше  наше свято

                 «Сто днів у першому класі!»

                  Ми раді вітати всіх вас!

Ведучий.  Хто вже вміє рахувати,

                Той повинен добре знати,

                Що кожен учень провчитись зумів

                100 найперших в школі днів.

Вчитель.  Перший клас! Перший клас!   Скільки грамотних у вас?

Всі.   Нас 12.

Вчитель.   А які ви?

1 учень.   Ми - активні!

2 учень.  Ми -  артистичні!

3 учень.  Ми  незвичні!

4 учень.  Ми – бездоганні!

5 учень.  Ми – багатогранні!

6 учень.  Ми - веселі!

7 учень.  Ми  - верескливі!

8 учень.   Ми - волелюбні !

9 учень.   Ми - красиві!

10 учень.  Ми - грайливі!

11 учень.   Ми  - галасливі!

12 учень.  Ми – просто клас!

           У  нас  немає Я

           У  нас  немає  ТИ

           МИ  єдиний  клас

           МИ  одна  сім’я.

   Учень:

     100 днів у школі

      Святкує перший клас!

     Свято святкуємо родиною

      Дружньою, великою, єдиною.

      Вітаємо – всі весело кричать,

     8 хлопчиків і 4 у нас дівчат

  1. На зимовім видноколі                                            

       Зайнялась зоря.

       Свято в школі! Свято в школі!

Разом. Свято школяра!

          Буде свят у нас багато –

          І серйозних, і смішних.

         Але це – найперше свято,

          Найважливіше із усіх!

2.Прорекламувати себе

Ми зібралися в цім класі.

Хочемо вам показати,

Якими учнями ми зуміли стати.

3.Розказати що ми знаєм,

Які успіхи надбали,

Що ми вже не малі,

А справжнісінькі школярі.

4.Тепер ми учні, перший клас,

Нове життя тепер у нас.

Прийшов урок на зміну грі,

Тепер ми учні, школярі.

5.І від дзвінка, і до дзвінка

Робота наша нелегка:

Рахуй, пиши, а ще читай,

Учителю відповідай.

6.Та все це не лякає нас,

Бо ми старанний перший клас!

У школі нас всьому навчать.

І роки весело біжать.

7.Ми всі бажаємо старанно вчитись

Писати в зошитах, читати букварі.

Ми стали вже не просто діти,

А учні школи – школярі.

8.Учитись в школі ми готові,

   Вже трохи вміємо читать.

   Ми мамі й тату дали слово:

   Відмінниками в школі стать.

9. Як добре вміти читати,

    Не потрібно маму прохати,

    Не потрібно прохати сестричку:

    Прочитай казочку про лисичку.

    Не потрібно прохати ні тата, ні брата,

    А взяти книжечку і прочитати.

10. Всі в нас учаться старанно,

      Пишуть чисто, бездоганно!

      Всі ми любимо трудитись,

      Хочемо відмінно вчитись.

  11. Ледарів немає в нас.

         Ми – старанний перший клас!

          В нас і зошити чистенькі,

          Акуратні, чепурненькі!

    12.  Ми у школі вже прижились,

      Правил добрих ми навчились.

      Ось послухайте ви їх

      Ми дотримуємось їх.

    13. Перше правило – учитись.

     14. Друге правило – трудитись.

          Третє правило у нас.

    16.  Четверте правило у нас

           Бути другом незрадливим,

            Клас – за тебе, ти – за клас!

     17. П’яте правило  - читати,

       Малювати і співати,

       Гратися з товаришами

       І дружити з малюками.

УЧИТЕЛЬ: Так, це найперше свято, мабуть тому воно таке важливе для нас.

     Бо за  ці 100 днів ви підросли, багато чого навчилися, стали розумнішими.

1 учень. Правда ж, мамо, я великий?

  Сам взуваю черевики,

  Зашнуровую шнурочки.

  Сам в штанці вберусь, в сорочку,

  Сам  лице й руки мию.

Сам зачісуватись вмію.

І не плачу я ніколи.

Адже я ходжу до школи.

Пісня. «Ми не малюки»

2 учень. Дивний світ навколо мене.

  Хочу я його пізнать.

  Буду старанно у школі

Всі науки я вивчать.

3 учень. Учать мами рибку плавать,

  Звіра – бігать, птахів  – літать,

  А дітей навчає вчитель

  Все уміть, багато знать.

4 учень. Ми прийшли до школи,

  Щоб учитись і дружити,

  Щоб книжки складні читати

І усе на світі знати.

5 учень. Ми усі прийшли до школи:

Каті, Дмитрики, Миколи…

Щоб як кажуть у казках,

Зоряний у нас був шлях.

6 учень. Тож усі ми неодмінно

Вчитись будемо відмінно.

  Нехай знають наші мами –

  Всі ми станемо зірками.

7 учень. В музиці, в літературі,

В математиці, в культурі –

Хто у чому. А таки

Ми засвітимо зірки.

Любі друзі! Хоч маленькі,

Ми вже добре знаєм,

Що зовемось українці

Й українських предків маєм.

1 учень. Я прийшов до школи вчитись,

Бо поставив за мету:

Скоро стану інженером,

Тільки трохи підросту.

2 учень. Я також прийшов учитись,

Бо вже вирішив давно:

Стану, може, футболістом,

Може – зіркою кіно.

3 учень. Скоро я навчусь писати,

Буду так багато знати!

Потім стану я студентом,

А тоді вже – президентом!

4 учень. Буду вчитися як слід.

Виросту – побачу світ.

Хочу капітаном стати,

Пароплавом управляти.

5 учень. Я – банкіром хочу стати:

 Полюбляю рахувати!

6 учень. А я буду депутатом,

      Бо люблю голосувати.

7 учень. Я в лікарні після школи

   Всім робитиму уколи.

8 учень. Я в письменники подамся,

 Або, навіть, в моряки.

9 учень.   А я вчителькою стану,

 Буду вчити малюків.

10 учень.    Поки ще сказати рано,

  Може в бізнес я піду.

11 учень.   Я -  фотомоделлю стану,

  Якщо  ростом підійду.

12 учень.  Мрію стати альпіністом,

   Коли трохи підросту.

   А можливо і парашутистом,

   Бо полюбляю висоту.

13 учень.  Мріємо! Мріяти не рано!

   Роки швидко-швидко мчать.

Якщо будемо старанні,

Нас всього в  школі навчать.

14 учень.А чому біжать струмки, а чому пливуть хмарки,
І чому приходить літо? Чом за гори і моря світла падає зоря,
І чому так пахнуть квіти? Що там далі, за селом?—
Хочем знать усе кругом.
А чому гримить гроза, а чому блищить роса?
І чому так сонце гріє? Чом стартують від Землі ,
В дальній космос кораблі, і чому крилата мрія?
Що там далі, вдалині, в нашій рідній стороні?

А чому торують шлях капітани у морях,
І чому квітують весни?
Всі дороги, всі путі перед нами у житті.
Перед нами дні чудесні.
У щасливий, добрий час все відкриється для нас.

Вчитель.  Ось про це і заспіваємо.

«Вчать у школі».

Вчитель: 100 днів навчання. Як ви вважаєте, це мало чи багато? Для одних батьків ці дні збігли, як один тиждень, для інших це ціла вічність. Для мене, як для вчителя, це немало і не багато. Це 100 днів щоденної та наполегливої праці. За цей час я: вчила ваших дітей, намагалася до кожного підібрати ключик; намагалася прищепити бажання поспішати на уроки, відкрила їм двері у країну знань.

За 100 навчання у школі ваші діти теж суттєво змінилися:

• вони стали більш дисциплінованими та організованими;
• засвоїли ази деяких знань; 
• здружилися  з іншими  дітьми;
• навчилися   слухати  нас, вчителів………

• Що ж ми робили цих 100 днів?
• Ну звичайно ми вчилися слухати, дружити, говорити по темі, малювати, ліпити, клеїти, танцювати, писати, а найголовніше читати. І в цьому нам допомогла наша найперша книжка.

Пісня: «Букварик»

Ой, а яка складна наука математика! То додавай, то віднімай, рахуй і порівнюй. І хто це все видумав для тих бідних дітей?

Математика – наука найточніша

Її треба наполегливо учить

І чим далі, тим вона складніша,

А без неї людям не прожить.

 Математика наука непроста

Математика точна і складна.

З нею ми , не сумуємо:

Пишемо, читаємо, рахуємо.

Скільки хліба на полях?

А веснянок на носах?

Скільки зірок світить в небі?

Скільки шоколаду треба?

Вчитель:

Зараз ми покажемо, як вміємо  рахувати.

Але прошу не кричати –

Просто руку піднімати.

І нехай відповідає той,

Кому я дозволю.

Конкурс «Логічне мислення»

• Що важче 1 кг пуху чи 1 кг заліза?
• У сім’ї 5 синів. Кожний має 1 сестру. Скільки дітей у сім’ї?
• Чотири дівчинки взяли в бібліотеці 5 книжок. Стільки ж книжок взяли хлопчики. Скільки всього книжок діти взяли в бібліотеці?
• Скільки хвостів у семи котів? (7)
• Скільки носиків у п’яти котиків?(5)
• Скільки вушок у двох подружок?(4)
• Скільки ріжок у чотирьох кізок?(8)
• Скільки ніжок у стоніжок?(100)

Молодці! Не підкачали.

Всі задачі розв’язали.

Пісня «Математика наука»

Вчитель. -  А зараз до вашої уваги різні історії

Бувають у житті різні історії

Одну із них покажемо вам зараз

Ми сценку цю придумали всі разом

А зараз просимо поплескайте ви нам.

(Дзвенить телефон)

Мама.  Ало, подружка, як твої діла?

             Уже 103 серія пройшла

              Мамині дочки дивлюсь кожний день

              І прдовження  кожного дня дивитись не лінь.

(Син приходить і кидає портфель)

Син.      Привіт, мамуля! Задали так багато

               Що двинуть портфель я не можу з порогу

               Тому мені потрібна твоя допомога.

Мама.    Прости синок, важливий дзвінок

                ти краще здоров’я своє бережи

                Іди поїж і  гулять у двір біжи.

(Мелодія, тато читає газету і відвертається)

Син.        Тату, чуєш, тату чуєш

                  Допоможи розв’язати задачу

                  А то від уроків я мало не плачу.

Тато.        Знаєш, синок, у Європі ураган

                  Він добрався накінець і до наших країн

                  Така цікава стаття, та мушу дочитати я

                  А потім ще футбол, не можу пропустити матч,

                  А ще 2 тайм.

                  Тому роби завдання сам.

(мелодія)

Син. Братішка, не кидай мене в біді.

Брат. Не відволікай мене по єрунді

            Мені диск дав послухати сусід

            А ще підключений у мене інтернет

           Короче, справ важливих, часу нема

           Хай допоможе тобі бабуля твоя.

Син. Бабуля, бабуля!

 Бабуля.  Іду, іду!

Син. Бабуля, ти повинна мені допомогти

           Я втомився і хочу прилягти

            Іди, внучок, я виконаю завдання

            Залишились у бабусі іще деякі знання.

Син. Я зовсім забув, бабуля, нам завтра в школу

треба принести макулатуру і форму для фізкультури

завтра ми здаєм на швидкість крос.

Бабуля. Скоріш би ти внучок уже підріс. (виходять родичі під музику)

Син. Вручили в школі мені медаль, а тобі щоденник.

          Подивись бабулю, хто з нас кращий ученик.

(Бабуся повертає щоденник до глядачів, Напис: Бабуся Молодець!!! 12 б)

«Наш Андрійко першокласник»

Наш Андрійко першокласник

Це для всіх велике свято

Йде хлопчина собою милується

А довкола народ дивується.

 (виходять мама, тато, бабуся, дідусь)

• Хто веде Андрійка в школу?(мама й тато)
• Хто за Андрійком поспішає? (бабуся)
• Хто в приприжку доганяє? (дідусь)

А скажіть нам це для чого?

Причепились ви до нього.

Мама. До уроку приготую.

Бабуся. Булочкою нагодую.

Тато. Я портфелик піднесу.

Дідусь. Я шнурочки зав’яжу.

Мама. Він такий маленький.

Тато. Він такий слабенький.

Бабуся. Він такий вразливий.

Дідусь. Такий хворобливий.

Мама. Як його не пожаліти рідного синочка.

Тато. На уроці фізкультури вже мокра сорочка.

Бабуся. Булочками нагодую, щоб не схуд внучок.

Дідусь. Та пустіть, же на урок, зав’яжу йому шнурок.

В класі в нас таких нема

Від них кругом голова

А не зробити нам з Андрійка?

Хлопчика умійка.

«Татова і мамина донька»

В школу дружно діти поспішають

По дорозі, ще й пісні співають

Та я знаю, що в одній родині

Геть не хоче в школу йти дитина

Вже не знають бідні мама й тато

Як ту вперту донечку вмовляти

(Мелодія. Виходять тата, мама, донечка, сідають за столик)

Доня. Для чого школа, я не розумію

           Хто видумав навчатись стільки літ.

           Читать, писать і рахувать я вмію

           То що ж мені у школі тій робить?

Мама. Якщо не будеш вчитися у школі

             Не зможеш поступити в інститут

             І вигідну професію ніколи

             Нажаль тобі дитино не здобуть.

Доня.  Не хочу в школу я ходити

            Уроки кожен день учити

             І без навчання працювати зможу

             Ще й буду заробляти купу грошей.

Тато.   А де ти зможеш працювати

             Хочу я у тебе запитати.

            А той хто не хоче в школі вчитись

            Піде волам хвости крутити.

Доня.  Та досить вже мене лякати

             В садок піду я працювати

             Робота няні не складна

             То справитися зможу я.

Мама.  Та перед тим, як підеш у садок

               Нянею працювати дитино

               Та потренуватися хоч деньок

              Спочатку вдома ти повинна.

Тато.  Збереш ти діточок малих

            І станеш нянею для них.

           Учи їх правильному ділу

            Тоді працюй в садочку сміло.

( мелодія «В каждом маленьком ребенке», у трусах із сосками в капелюшках із слюнявчиками, один на горшку, один ість із миски). Доня віником виганяє.

Мама. Оце так доню працювала

            Всіх малят порозганяла.

Доня. Робота няні не для мене

           Піду я кухарем в садок

           Та приготую без проблем

          Корисну їжу для діток.

Тато. Щоб стати кухарем чудовим

           Та час потренуватись знову.

(Мелодія)

Доня. Макаронів візьму жменю

           Додав ложечку варення.

           Всиплю солі та гірчиці

           А тепер наллю водиці.

           Все перемішаю я як слід

           От і вже готовий мій обід. (підстрибує, хлопає ручками)

Доня.  Кого б мені погодувати

            Кого б мені сюди позвати

           Ану іди сюди, не хочеш?

           То значить ти іди сюди. ( Під музику виходить, годує, бе…., тікає, дівчинка з мискою біжить за ним).

Доня плаче. Виходять батьки.

Мама. Досить плакати дитятко

            Слухай, що говорить татко.

Тато. Все зумієш ти зробити

           Треба лиш тебе навчити.

Доня. Тепер усе я зрозуміла

            Без навчання немає діла

            До школи буду я ходити

            А після школи, як всі діти

            Закінчу інститут хороший

          І зможу заробляти гроші. ( мелодія)

На сцену виходять двоє дітей. Перший хлопчик веде на мотузці іншого, одягнутого в костюм Віслючка. Той опирається, не хоче йти.

Хлопчик

Ну, що мені з цим Віслючком
Сваритися чи битись?
Його просили всі гуртом
Іти до школи вчитись.
А він уперся і стоїть.
Так не було ніколи!

Віслюк

І-а, і-а! Не буду вчить,
Не хочу йти до школи!

Хлопчик

Та ти не бійся, а ходи.
Побачиш, як тут класно!

Віслюк

Я не піду, і не веди,
І на траві — прекрасно!

Хлопчик

Звичайно, квіти і трава,
Природа — це чудово!
Але до школи йти пора,
Там гарно, світанково!
Бо школа діточок навчить
Читати і писати.
Та як на світі треба жить
І старших поважати.
А ти от вперся і не йдеш,
Учитись не бажаєш!
Отак-от неуком зростеш,
Бо знань своїх не маєш!

Віслюк

А я не хочу, я боюсь,
Тобі це зрозуміло?
Я, може, й сам колись навчусь,
Яке до мене діло?

Хлопчик

Ну, постарайся зрозуміть,
Учитись — це прекрасно!
А школа — усьому навчить,
Тут кожен день так класно!

Віслюк

Ну, добре, вже переконав.
Не треба так сердитися.
Ото ще! Клопоту не мав!
Піду і я учитися...

(Говорить сам до себе.)

Ідуть до школи Віслюки...
Не бачив я такого!
Зробив би все я навпаки,
Та жаль мені малого.

Хлопчик

От молодець! Це просто клас!
Удвох нам гарно буде!
Ходімо, друже, в перший клас,
Хай подивують люди! (Хлопчик з Віслючком виходять.)

   І день сьогодні особливий, бо 14 грудня- День Наума- покровителя розуму, знань, доброчинства!

    У давні часи навчальний процес розпочинався взимку, 1 грудня за старим стилем (14 – за новим). Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу добувати освіту, адже прийшов час, коли можна перепочити від нагальних хліборобських клопотів.

Цього дня відкривались церковно- приходські школи для сільських дітлахів. Батьки відводили їх до школи саме на день святого Наума, селяни були переконані: якщо на святого пророка розпочати навчальний процес, то дитина краще засвоюватиме науку, а відтак набереться ума-розуму. З цього приводу казали: «Пророк Наум наведе на ум».

Учитель: Як ви вважаєте, дітки,чи завжди були школи в Україні?

Перша школа в Україні була заснована князем Володимиром Великим у 988 році. Це було більше 1000 років тому. Ця школа була зовсім не схожа на сучасну. У класі було від 5 до 8 учнів. Вчителями були лише чоловіки.

Учитель: підручників і зошитів не було, а для письма використовувалися спеціальні дощечки з паличками: цера і писало. Потім церу замінили на гусячі пера. Чорнило варили з бузини, а до відвару додавали вишневий клей і мед. Хочу вам нагадати що у давні часи на день Наума вітали учнів, які своєю працею досягли успіхів у навчанні.

Давайте перевіримо! Яких успіхів ви здобули?

Вірш-гра «Так чи ні»

Зіграти хочеться мені

З тобою, друже, в так чи ні?

Тобі питання задаю,

Готуй же відповідь свою.

Відповідай, коли мастак,

Єдиним словом «ні» чи «так».

Якщо кмітливий, друже, ти,

То може й рима помогти.

Але вона хитрюща в нас.

Аби не збила з толку враз!

Тягнути час навіщо нам?

Зіграй, і ти побачиш сам.

Скажи, співає сом пісні?

Не гайся з відповіддю! (Ні)

Чи вміє плавати гусак?

Ну, що на це ти скажеш? (Так)

Чи може стати у вогні

Вода холодним льодом? (Ні)

Скажи  мені, червоний мак

В січневу пору квітне? (Ні)

А крокодили на сосні

Свої будують гнізда? (Ні)

Чи може вище гір літак

У вишину злетіти? (Так)

Узори пишні на вікні

Мороз малює взимку? (Так)

Чи правда, друже мій, що рак,

Коли повзе, то задки? (Так)

Якщо не їстиме три дні,

Верблюд ходити зможе? (Так)

До забіяк і розбишак

Чи є в людей повага? (Ні)

Чи достигають навесні

Пшениця й жито в полі? (Ні)

Коли розсердиться їжак,

Слона він може вбити? (Ні)

Ріка біжить у далині.

Чи є у неї ноги? (Ні)

Росте у морі пастернак?

Відповідай скоріше! (Ні)

А чи буває сон у сні?

Чекаю відповіді! (Так)

Перекривив синицю шпак,

Таке буває, друже? (Так)

Скажи, морози крижані

Страшні для мавп тропічних? (Так)

Чи правда це, що вовк усмак

Наївся груш і яблук? (Ні)

А під кінець скажи мені:

Цікава гра у «Так чи ні?» (Так)

Учитель: велике прагнення до знань було у народу. Народом були складенні численні прислів’я.

• Вік живи — вік учись.
• Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
• Учись змолоду — пригодиться на старість.
• З усіх скарбів знання найцінніше, тому що воно не може бути ні вкраденим, ні загубленим, ані знищеним.
• Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
• Учитись ніколи не пізно.
• Гарно того навчати, хто хоче все знати.
•  Грамоті учиться — завжди пригодиться.
• Книга вчить, як на світі жить.
•  Учений іде, а неучений слідом спотикається.
• Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь.
• Чого навчився, того за плечима не носити.
• Мудрий не все каже, що зна, а дурень не все знає, що каже.
•  Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
•  Одна розумна голова добре, а дві ще ліпше.
• Осла пізнаєш по вухах, вола — по рогах, а дурня — по словах.
• Хто багато питає, той багато знає.
• Око бачить далеко, а розум – ще далі.
• Де сила не зможе, там розум допоможе.
• Під лежачий камінь і вода не тече.
•  Знання - справа наживна.
• Без муки нема науки.
• Вчення — світ, а невчення — тьма.
• Палиця хоч і німа, а декому дає ума.

Учитель: молодці! Багато знаєте прислів’їв , а тепер давайте перевіримо, як ви зумієте з літер скласти слово.

• Азараз команди складуть із літер слова.  (школа, буквар,знання)

Діти, а чи знаєте хто такий Наум?

 Про самого Наума відомо, що жив він у 7 столітті в Галілеї та написав пророчу книгу. Також він був монахом-просвітителем, який мандрував селами, безкош- товно навчав дітей азбуці. Але плата все ж таки була (зазвичай це було забезпеченням дровами на зиму, салом та ковбасами на Різдво, допомога в полі під час сівби чи жнив).

Збереглися його заповіді:

«Не можна їсти під час навчання, бо заїси вивчене.

Якщо кінчив читати, то закрий книжку, бо вивчене забудеться».

Тому за народними переказами Наум – покровитель розуму, знань і навчання. Про це мовлять і прислів'я:

• Вчися, сину, азбуки – прийде хліб сам в руки.

• Не збирай синові худоби, а збирай йому розум.

• Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.

• Прийшов Наум – пора братися за ум.

• Наум наставляє на ум.

• Я не знаю ні «аз», ні «буки» – прийде Наум і змусить до науки.

Так , діти!

    Спочатку йшли до церкви, ставили свічку пророку, а потім батько тричі цвьохав школяра вербовою гілкою і приказував: “Тією святою вербицею, що Христа зустрічали, виряджаємо тебе, синку, на навчання. Хай наука тобі легко дається.”   (Зараз наші тата теж вербовою гілочкою поцьвохають, щоб наші діти добре вчилися)

        Школяр вечеряв пшонянкою, бо «треба чимало каші з’їсти, щоб опанувати науку». У перший день навчання мати за традицією давала синові до школи горщик із кашею і після уроків школярі урочисто сідали і пригощали один одного – звідси пішов вираз «однокашники». З цією традицією пов’язаний і вислів «дати березової каші» – школярів, які провинилися чи не проявляли належного старання до науки, сікли березовими різками.

Пройшло століття — все довкіл змінилось.
Хоч для історії і вік — не час,
Що є тепер, тим людям і не снилось.
Та сьогодення всіх вражає й нас.
Бо кожен день несе нас до вершини,
Нові дарує мрії й відкриття,
Захоплення і диво для людини.
Таке у нас сьогоднішнє життя.

Ведуча.Та ми в минуле прагнем повернути,
Коли прапрадіди ось тут жили.
І пригадати нині призабуте:
Які вони традиції несли,
Які були в них звичаї і жарти,
Пісні і думи, прагнення мети...
Минуле забувати нам не варто,
Щоб у майбутнє праведно іти.

1. Староруська школа.

- Перенесемося з вами у минуле, в XVII століття, тобто на 300 з гаком років тому. І зараз подивимося якою була   староруська школа.(слайд №    )

На столі чорнильниці і гусячі пір'я, свічки, староруське абетка. В кутку дерев'яна діжка з різками. Дзвоник.)

Вчитель: Заняття в цій школі починалися в 7 годин ранку, шкільний дзвін сповіщав про початок занять. Кожен займав своє місце за столом. Про це в букварі говорилося так: «Дружнего місця не займай і товарищев не утесняй!»

- Уважно розгляньте, які предмети були в староруському школі. Їх призначення ми зараз з'ясуємо. (слайд №     )

Вчитель: - Свічки?

Діти: - Раніше не було електрики і приміщення висвітлювалися з допомогою свічок.

Вчитель: - Чорнильниці?

Діти:- Чорнильниця - невелика посудина для зберігання рідких чорнила, який використовується при письмі пером.

- Гусячі пір'я?

Діти: - У давнину писали перами.

Вчитель: - Писальний пір'я відомі з глибокої давнини, приблизно з 3000 року до н. е.., і вирізалися із стебел очерету. З VI століття до н. е. використовували пір'я протягом більше тисячі років багатьма цивілізаціями. Кращі зразки виготовлялися з пір'я лебедів, індиків та гусей, як мають у крилах пера найбільшого розміру.

- А ці предмети навіщо? (Вчитель показує на різки в діжці)

Діти можуть відповісти.

Вчитель: - Це різки (вербові прути), якими карали дітей. В старій школі була дуже сувора дисципліна.

Учень:

Важко давалася грамота нашим пращурам у старовину,

А дівчатам належало не вчитися нічому.

Навчалися лише хлопчики. Дяк з указкою в руці

На розспів читав книжки слов'янською мовою. (слайд №   )

Вчитель:

- Навчання в староруському школі проходило на слов'янській мові. Щоб навчитися писати і читати, треба було вивчити старорусскую абетку. (слайд №   )

- Порівняйте зразки давньоруських літер з буквами сучасного алфавіту.

(У дітей зразки літер з двох абеток)

Вчитель: - Чим відрізняються?

Діти: - Накресленням. Але є і схожі букви.

Учитель: - Які літери більше подобаються? Чому?

Діти: - Староруські більш цікаво пишуться.

Вчитель: - Як ви думаєте, які букви простіше писати? Чому?

Діти: - Наші, сучасні. Вони з простих елементів.

Вчитель: - В староруській школі писали гусячими перами. Сьогодні у вас є можливість дізнатися, чи легко це зробити. Напишіть слово ШКОЛА друкованими літерами пером.

(Діти пишуть відточеними гусячими перами , чорнилом)

Вчитель: - Я бачу вам дуже сподобалося, я дарую вам ці пір'я, вдома ще потренуєтесь.

- У чому полягала складність листа?

Діти: - Чорнило можуть капнути, перо дряпає папір, треба знайти рівний край.

Вчитель: - Ось як було нашим предкам!

2. Сучасна школа.

Вчитель:

- Чи То справа в нашій сучасній школі!

У сучасній школі різки не потрібні,

У сучасній школі комп'ютери важливі. (слайд №  )

- Озирнися, дружок, навколо!

Ось комп'ютер - твій вірний друг.

Він завжди тобі допоможе:

Складе, відніме і помножить.

   В Україні здавна існував звичай виряджання до школи дітей. До цього свята готувалася каша, що символізувала силу, міць дитини, яку витратить вона під час навчання в школі.
А ще вас можна назвати однокашниками, тому що нам так багато каші слід з'їсти, щоб стати розумними.
Ви зараз скуштуєте каші, наступні роки навчання разом долатимете нелегкі шляхи шкільної науки. Ви повинні з’їсти по ложці каші, щоб наука «йшла на ум».

(Мати несе горщик із кашею, — велику миску з ложками)
Мати
До схід сонця раненько вставала,
У трьох водах крупу вимивала,
На жаркому вогні нашу кашу варила,
Щоб була у наших дітей сила.
Щоб ви гарно навчались
і добра набували.  (Роздає дітям ложки.)

Хто скільки з'їсть крупинок,
Той матиме стільки гарних оцінок.
Ложки діставайте, з Богом, починайте!
Кашу з’їдайте. Смачного!
(Звучить весела українська пісня. Мати підносить горщик із кашею до кожної дитини. Діти по черзі набирають кашу, їдять, поки горщик не спорожніє.)
         Наша каша спільна,

Вам всім їсти вільно:

Хто назвався школярем,

Тому ложку ми даєм.

Зїжте кашу до пшонини,

Щоб не знали чвар віднині,

Щоб до спільного коша

Всім лежала вам душа!

(Діти їдять кашу з глечика)

Кашу виїли гарненько, аж виблискує дно.

Будьте віднині завжди заодно!

На щастя на лад горщик спорожняємо.

Були ви малюками, а стали школярами!

    -А наші першокласники-однокашники хочуть заспівати.
Пісня «Першокласники-однокласники»

- Вчитель. Тож тепер ви – повноправні члени нашої шкільної родини. Ми бажаємо, щоб ви гарно вчились, розвивали свої здібності, таланти, своєю гарною поведінкою приносити батькам та вчителям тільки радість.

- Вчитель. Бажаю вам, друзі, стати справжніми чарівниками Країни Знань. Зростайте розумними, веселими, здоровими і дружніми на радість батькам і вчителям!
Всі роки в школі — найсвітліша мить!
Тому у дружбі, радості зростайте.
І перше свято це запам'ятайте.