«БАБУСИНА СКРИНЯ»
(Народознавче літературно-музичне свято)
Мета: ознайомити учнів із традиціями рідного краю, розширити уявлення про обереги, їх значення в житті українців; виховувати повагу до старшого покоління.
Дата проведення: 19.10.2016
Місце проведення: Рокитнянська ЗОШ № 1, актова зала
Час проведення: початок о 10-00
Сцена оформлена як стилізова під старовину українська світлиця, де центральний акцент – це скриня, в якій лежать: хустка, вишиванка, вінок, рушник... Також тут є предмети старовинного побуту, вишиті рушники тощо.
Хід свята
І. Вступна частина.
Під пісню на сцену виходять діти, які приєднуються до виконання пісні.
В центр виходять діти з хлібом на рушнику.
Всіх гостей стрічаєм щиро,
Зустрічаєм хлібом-сіллю.
Всіх вітаємо на святі.
Будьте всі завжди багаті
На традиції народні,
Танці, співи хороводні.
Свято наше незвичайне –
Вам повідать хочем тайни
Про історію народу,
Що завжди цінить свободу.
ВЧИТЕЛЬ: Дорогі гості, шановні вчителі, любі діти! Вітаємо вас на нашому святі , яке ми назвали так по-домашньому тепло «Бабусина скриня». Це невеликий музично-поетичний екскурс в історію предметів нашого українського побуту і вжитку.
ІІ. Основна частина свята.
БАБУСИНА СКРИНЯ
Бабусина скриня багата речами,
Що спогадом линуть до тата і мами.
Спідниця, сорочка, рушник вишиваний,
Вінок із стрічками - це спомин про маму.
А ось - із мережкою блуза у скрині,
Пошита давно вже, та модна і нині.
Там - прошви, доріжки, втирачі, покривала...
Я з трепетом хустку із скрині дістала,
Яку ще бабуся носила і мама,
А нині носить її й моя черга настала.
В бабусиній скрині усього багато
Від бабці й матусі, від діда і тата
Від пращурів рідних обереги є тут.
В цій скрині всі спогади роду живуть.
ВЧИТЕЛЬ: А чи знаєте ви, що таке скриня?
Колись у кожній хаті була скриня. І в цих скринях мами ваших бабусь, бабусі ваших бабусь зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю. А що саме, ви зараз побачите і почуєте.
На сцену виходять Хлопчик і Дівчинка. Це - сучасні діти, які потрапили в українську Світлицю. Вони уважно розглядають предмети, які там є.
Хлопчик: Марійко, поглянь як тут незвичайно. Я ніколи не бачив такої кімнати.
Дівчинка: І я не бачила. Васильку, аж поглянь, що то таке стоїть он там?
Хлопчик: Давай підійдемо ближче, та роздивимось все.
Підходять до скрині.
Дівчинка: Якийсь ящик. Але він якийсь незвичайний?
Хлопчик: Марійко, це не ящик. Це – скриня! Раніше у них зберігали одяг, простирадла, рушники і навіть документи. Я про це читав.
Дівчинка: А давай заглянемо у цю скриню. Цікаво ж, що там є.
Діти відкривають скриню і дістають звідти складений вишитий Рушник. Розгортають його.
Дівчинка: А що це?
Хлопчик: Давай запитаємо у дітей. Діти, що це?
Усі: Це - Рушник!
Хлопчик: Допоможіть мені будь ласка. Розкажіть моїй сестричці, що ви знаєте про рушник.
Діти:
1: Від сивої давнини і до наших днів, у радості і горі рушник – невід’ємна частина нашого побуту. Рушники бувають різні.
2: Рушником витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову. В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі.
3: Після закінчення жнив хліборобів зустрічають з хлібом-сіллю на рушникові.
4: Кожна дівчина обов’язково вишивали рушники на своє весілля. Це були весільні рушники.
5: А коли син вирушав в далеку дорогу, мати дарувала йому вишиваний рушник як оберіг від лиха.
6: Ще рушник порівнюють з піснею. Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей.
Хлопчик: І це, Марійко, саме такий святковий вишитий рушник-оберіг. Найкращими вишитими рушниками кожна господиня до свят прикрашала світлицю.
Діти: Моя бабуся гарно вишиває:
Цвітуть на полотні троянди й виноград.
Розмай калиновий там грає,
І дивні птахи щебетять.
Навіть з’єдналось чорне і червоне,
Мойого краю гордість і краса.
Душа народу – малинові дзвони,
Його веселка і його краса.
Дівчинка: Васильку, ось подивися. А це що?
Виймає із скрині віночок
Хлопчик: Марійко, то це ж вінок. Ти що дійсно ніколи не плела вінків собі?
Дівчинка: Плела навесні із кульбаби.
Хлопчик: І все?
Дівчинка: Так.
Хлопчик: Ти що й справді не знаєш нічого про вінки? Дівчатка, розкажіть, будь ласка, Марійці які бувають вінки.
Дівчатка:
1: Вінок – це символ добра і надії.
2: Вінок – це сплетене коло з квітів, листя, гілок.
3: Український вінок - символ молодості і кохання. Він може визначати долю.
4: Дівчата заплітали вінки на різні свята: веснянки водили у вінках із перших весняних квітів, на Трійцю – заплітали зелені вінки із трав і гілочок дерев, на Івана Купала – із польових і лісових квітів і цілющих трав.
5: А мені бабуся розповідала, що дівочий віночок обов’язково мав бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, а значить, такий головний убір, що нагадує сонце, захистить молодий організм від різних хвороб, згубного ока і недоброго духа.
Діти:
Моя бабуся гарно вишиває,
Цвітуть на полотні троянди й виноград,
Розмай калиновий там грає,
І спів птахів, і щебет пташенят.
Навіки з’єдналось чорне і червоне –
Мойого краю гордість і краса.
Душа народу – малинові дзвони,
Його веселка і його сльоза.
Дівчинка: Васильку, а я ще знайшла у скрині якісь трави у пучку.
Хлопчик: А дай-но мені.
Бере в руку і нюхає сухий букетик трав
Хлопчик: Це м’ята, полин і любисток. Ними перекладали у скрині, щоб все, що там є, краще пахло і зберігалося довше. Запах цих трав відлякує різних комах і мишей. Кожна господиня в скриню клала ті трави, які за запахом їй більше були до вподоби.
Дівчинка: Як цікаво! А я цього й не знала.
Хлопчик: Знаєш, Марійко, у цій світлиці є ще цікаві рослини. Ось тут на покуті під образами зберігаються вербові гілочки, в’язка колосків, букетик різних трав з маківками і гілочки калини.
Дівчинка: А нехай нам діти розкажуть, що вони знають про ці рослини.
Діти:
1: Вербові гілочки - це освячена верба з Вербної Неділі. Її зберігають у хаті як оберіг від грому.
2: А цей пучок колосків називають Дідух. На Святий вечір його у світлиці ставили на стіл, за яким вечеряли.
3: А ось цей букетик із різних трав з маківками називається Маковейчик. Це освячені у церкві цілющі трави на Маковея. Цими травами лікувались і відганяли злих духів і різну нечисть.
4: У нашій світлиці є гілочка калини – символ дівчини українки. Про калину ходить багато легенд.
Було це давно-давно, ще у ті давні часи, коли на нашу землю без кінця нападали турки та татари. Була неділя. Все село гуляло на весіллі у Калинки. Та раптом, мов чорна хмара, налетіли татари. Усі чоловіки кинулися захищати село, а дівчата, щоб не потрапити у полон, тікали до болота. Вони навіть відірвалися від погоні, але болото затягнуло їх.
Там, де дівчата потонули, з часом виросли кущі з червоно -вогняними ягодами. Дали люди їм назву калина. Відтоді росте і красується в наших Микулинцях калина. Старі люди кажуть, щоб калина довше зберігала свої цілющі властивості, краще зривати ягоди саме в неділю.
Дівчинка: Васильку, а я у скрині ще знайшла щось цікаве.
Виймає із скрині вишиту жіночу сорочку.
Хлопчик: Це - сорочка.
Дівчинка виймає іншу сорочку – чоловічу, а потім – дитячу (дівчачу).
Дівчинка: Васильку, а можна я ось цю одягну? Вона така гарна.
Хлопчик: Одягай, Марійко. А діти нам розкажуть, що вони знають про українські вишиванки.
Діти:
1: Разом із рушниками довгими зимовими вечорами дівчата вишивали і сорочки. Як правило, найкраще вишиту сорочку на білому полотні одягали в свято чи коли йшли до вінця.
2: Дівчина могла вишити сорочку своєму нареченому, а молода жінка – своєму чоловікові.
3: Сорочки вишивали матері і своїм синам. І коли син чи чоловік вирушав у далеку дорогу, то сорочка служила йому оберегом. Вона його оберігала від злого й недоброго.
Вчитель: В українських родинах багато що не тільки зберігалося у скрині, а й передавалося з покоління в покоління, від прабабусь до бабусь, від бабусь – мамам, від мам – дітям, сучасному поколінню, яке є продовжувачем роду.
І сьогодні мені хочеться вам представити цікаву гостю, яка дуже добре знає, що зберігалося у скринях українців, бо вона багато пише і про наші українські традиції, і про сучасне та минуле нашої України. Це наша місцева поетеса, керівник Літературно-мистецького об’єднання «Відродження», член Української асоціації письменників художньо-соціальної літератури Наталія Ненюк.
9. Наталія Ненюк – розповідає про Літературно-мистецьке об’єднання «Відродження», читає свій вірш «Бабусина скриня».
БАБУСИНА СКРИНЯ
Бабусина скриня - це добро, дитино,
Це багатство давнє роду, України.
Це рушник, що бабця власноруч зіткала,
У зимові ночі десь не досипала.
Бабусина скриня - це стара хустина,
Що із вовни справжньої зроблена, дитино,
Це яскраві перли, червоні корали,
У яких до вінця бабцю відряджали.
Це вишиті бабцею гарні рушники,
І обшиті вправно старі кожухи,
Чобітки червоні - заміж, щоб виходить
І тепла хустина, щоб йти до роботи.
Вишитий, обв'язаний бабин є фартух,
Дідова сорочка, ще який лантух,
Що його вдягали у люті морози
І валянки бити - не ходили ж, босі!
Є те, чим все пряли, мотали і ткали
Ще й багато ниток, бо всі вишивали
І старі газети, і старі портрети.
Бо бабина скриня - це історій злети.
Українська пісня, і сльоза від горя
Застили навіки, як крилата доля.
Скриня пам'ятає, все пережилося,
І зложилась доля у стигле колосся,
В рушники весільні, що їх бабця шила,
У спідницю бідну, що вона носила,
У вишиту мамі гарну вишиванку,
В якій та гуляла з татком аж до ранку.
Бабусина скриня, то, як Україна,
Історію різную знала вся родина.
Вишиті сльозами і щастя усмішки
Всі речі красиві, як бабині пісні.
ІІІ. Заключна частина.
На сцену виходять усі учасники свята.
Вчитель: Ось і закінчується наше свято, але не закриється ніколи бабусина скриня, з якої ми будемо постійно черпати мудрість, любов до України, до свого народу.
10. Пісня "Родина".
Вчитель: Хочу додати, що наше свято нам допомогли підготувати і провести учасники Літературно- мистецького об'єднання "Відродження: Наталія Ненюк, Мартосіч Тетяна та юна поетеса Зінченко Марійка.
Дякуємо за увагу!
Рокитнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1
Народознавче літературно-музичне свято
4 – Б клас
Автор
Киричок Людмила
Анатоліївна
вчитель початкових
класів
Рокитнянської ЗОШ
І-ІІІ ступенів № 1