Свято «ДОМАШНЄ ВОГНИЩЕ РОДИННЕ»
Мета: розширювати знання дітей про їхніх найдорожчих людей: маму й тата; формувати у другокласників уявлення про те, що батьки піклуються про свою дитину; виховувати почуття любові до рідних, бажання їм допомагати, спілкуватися з ними, приносити їм радість.
Свято «ДОМАШНЄ ВОГНИЩЕ РОДИННЕ»
Мета: розширювати знання дітей про їхніх найдорожчих людей: маму й тата; формувати у другокласників уявлення про те, що батьки піклуються про свою дитину; виховувати почуття любові до рідних, бажання їм допомагати, спілкуватися з ними, приносити їм радість.
ХІД ЗАХОДУ
Святково прибрана зала. На сцені відтворено інтер’єр селянської хати. Посередині — стіл, на столі лежить коровай. На стіні під вишитими рушниками — ікони. Діти півколом сидять навколо столу. Трохи осторонь висить колиска.
Виходять ведучі свята — господар і господиня, підходять до них.
Господиня. Кожна людина з великою любов’ю і душевним тремтінням згадує те місце, де народилася, де минуло її дитинство. Те родинне вогнище – маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь... сестри, брати.
1- й учень
На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім'я.
2- й учень
В щасливі і в тяжкі години,
Куди б нам не стелився шлях.
Не згасне вогнище родинне,
В людських запалене серцях.
3- й учень
Рідна казка про гнома,
Рідна стежка і сад...
Всюди добре, а вдома
Краще, кажуть, встократ.
Лунає пісня «Смерекова хата» (муз. П. Дворського, сл. М. Бакая).
Господар. Важко висловити те особливе, світле, що народжується у нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми вийшли.
4- й учень
Добрий вечір, шановна родино!
Так я хочу вас всіх називать,
Бо зібралися всі ми на свято,
Щоб про батька і неньку
Добре слово сказать.
Господиня. Батьки — це вогник, який гріє душу людини, він схожий на полум'я свічки. (Підходить до ікон і запалює свічки.)
5- й учень
Хай палає свічка... Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають.
Пісня й слово хай чарують вас!
Звучить пісня «Ми співаєм пісеньку» (муз. і сл. М. І. Максимчук).
Господиня. Мама. Матінка. Матуся. Ненька. Одне єдине слово, але скільки воно значить для кожного з нас. Скільки в цьому слові ніжності, ласки, доброти. Немає друга ближчого й ріднішого, ніж мати. Усі наші радості й печалі, мрії і прагнення — разом з нею. І все розуміє просте материне серце. Мати — це лагідна вдача, тепло, невичерпна ласка, приязнь і щедрість.
Дівчина колише колиску.
1-а дівчина
Як дітей колишеш ти недремно,
То не раз змахнеш краплини поту.
Що ж, прислів'я мовить недаремно:
«Хто не мав дітей — не мав клопоту».
А зростуть, то скільки дум у неньки,
І тривог за їхнє кожне діло.
Голова боліла від маленьких.
Від дорослих — серце заболіло.
До колиски підходять ще двоє дівчаток.
2- а дівчина
Але що ті клопоти й тривоги,
Бо хіба із щастям їх зрівняти,
Як дитя, зіп'явшися на ноги,
Перший крок ступає по кімнаті,
Як почуєш ти уперше «мамо»,
Як до школи поведеш за руку,
Як уже одержиш телеграму:
«Мамочко, вітаєм із онуком».
3- я дівчина
Добре ж, як себе пізнать дитині.
Знать, твої вона продовжить роки.
Добре дати світові людину
І людині дати світ широкий,
Дарувати їй цвітіння рясту,
Сині гори, неспокійні ріки...
Хто не мав дітей, не звідав щастя,
Долею обкрадений навіки.
Звучить пісня «Наша мама» (муз В. Іванникова, сл. О. Фадєєвої).
Виходить хлопчик і показує всім, яка в нього вишита сорочка.
Хлопчик
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні, —
На, вдягай, синочку.
В нитці — сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся.
Підійду і обніму
Я свою матусю.
Господар. Милість і доброта, людяність і ласкавість серед нашого немилосердного віку... Все це — мати. А отже, і колискова пісня.
Господиня. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена земля дихає теплом, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, коли світ стає ближчим до серця, — тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, трепетно й ніжно виспівує свою незглибиму душу. Тож навчімось слухати й чути материну сповідь.
Виходять мати й син.
Син
Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало, колись над колискою,
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії берізкою.
Мати співає колискову.
Господар. Батько... Тато... Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою і повинна бути батьківська любов.
Господиня. Зайнятий клопотами по господарству, біля пасіки, біля землі, важкою працею він добуває і хліб, і до хліба сім'ї. Батьків приклад, батькове слово, наказ були законом. Не випадково казали: «Не навчив батько, не навчить і дядько».
Виходять менші діти.
1-й учень
Дорогий, хороший, рідний тато,
Кращого від тебе не знайти.
Дорогий, хороший, рідний тато,
Як чудово, що у нас є ти!
2- й учень
У кого батько, у кого мати, —
Є з ким розмовляти;
У кого брати, у кого сестри, —
Є з ким погуляти.
3- й учень
Наша рідна ненька
Про нас добре дбає.
Горне до серденька
І до сну співає.
4- й учень
А батечко любий,
Мов те сонце ясне,
Вчить нас і голубить,
Каже казку красну.
5- й учень
Станьмо ж, разом, друзі,
Хлопчики й дівчатка,
І, мов птички в лузі,
Співаймо для татка, —
Співаймо для неньки
Пісні веселенькі.
Звучить пісня «Уклін батькам» (муз. Б. Вахняшина, сл. В. Щурата).
6- й учень
Рідна мамо, живи!
Рідний батьку, живи!
Найдорожче для мене
На світі — це ви.
Свою славу дзвінку,
Своє щастя й біду
Принесу на поріг,
Вам до ніг покладу.
7- й учень
Дорогі мамо й тату!
Хай кожен ранок у житті
Приносить лиш удачі.
Всього найкращого та благ
І радості у хаті.
Хай наша Матір Божа
Вас охороняє.
А Господь Бог
З неба щастя посилає.
Виходять діти й стають півколом біля ікон.
1-й учень
Ісусику любий, Ісусику милий,
Вже ангели в небі зірку засвітили.
До Тебе підносим маленькі долоні
І молимось щиро за маму, за тата,
За діда, бабусю, сестричку і брата,
За всіх, кого любим.
За всіх, хто нас любить,
Хто нам помагає і ніжно голубить.
2-й учень
На колінах я молюся.
Всі гріхи мені прости,
Від лихого захисти.
Просвіти моє серденько,
Щоби вчився я гарненько,
Щоб у школі і удома
Не робив я зла нікому.
Щоб татуся поважав
І матусі помагав.
Щоб були ми всі здорові
Завжди в мирі і любові.
3 - й учень
Мати Божа, Мати Божа,
Дай здоров'я нашій нені,
Ось тобі ми назбирали
Ярих квітів повні жмені.
Зберем дзвоники лілові,
Що найкращі у діброві,
Нарвемо волошок в полі —
Матінці дай щастя, долі.
Серця наші — наші квіти
Віддамо тобі з любов'ю.
Захищай матусю нашу
Під святим своїм покровом.
Господар. «Три біди є у людини: смерть, старість і погані діти», — говорить українська мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню, і це залежить не тільки від батьків, а й від дітей.
Виходять мати й син.
Син
Чом у тебе у косі ясна
Забіліла раптом сивина?
Мати
Од любові, од тривог, надій.
Ти ж один у мене, сину мій.
Син
А в бабусі голова біліш.
То ж мене бабуся любить більш?
Мати
В неї діти — доньки і сини —
Додають сердешній сивини.
Син
Чом же тьотя біла, як зима, —
В неї ж діток не було й нема?
Мати
Так, синочку, біла геть вона,
Бо нудьгує цілий вік одна.
Господиня. Священна заповідь — шануй батька й неньку. Тож намагайтеся бути слухняними, вихованими, турбуйтеся про своїх батьків, не завдайте їм прикрощів. Кожен повинен зрозуміти просту істину: батьки дали нам життя.
1-й учень
Підростеш, як колос,
Підеш поміж люди,
Материнський голос
Все з тобою буде.
2 - й учень
Батькові турботи...
Сад, і ліс, і поле...
Не цурайсь роботи
У житті ніколи.
3- й учень
Не забудь стежину
В рідний край, до хати —
В будь-яку годину
Мати буде ждати.
4- й учень
Вертайте до батьківського гнізда.
В той край, де народились і зростали,
Якими б ви великими не стали,
Вертайте до батьківського гнізда.
Звучить після «Виростеш ти, сину» (муз. А. Пашкевича, сл. В. Симоненка ).
Господар
Все, що в серці мали, —
Вам подарували.
Світлу мрію й казку.
Нашу пісню й ласку.
Щебет України,
Звичаї Вкраїни.
Господиня
Перед дорогою сідайте за столи.
Так споконвіку для гостей годиться,
Щоб радісні й щасливі всі були,
Потрібно короваєм пригоститься!
Господарі та діти пригощають гостей короваєм.
Уклін батькам.
1- й учень
На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім'я.
2- й учень
В щасливі і в тяжкі години,
Куди б нам не стелився шлях.
Не згасне вогнище родинне,
В людських запалене серцях.
3- й учень
Рідна казка про гнома,
Рідна стежка і сад...
Всюди добре, а вдома
Краще, кажуть, встократ.
4- й учень
Добрий вечір, шановна родино!
Так я хочу вас всіх називать,
Бо зібралися всі ми на свято,
Щоб про батька і неньку
Добре слово сказать.
5- й учень
Хай палає свічка... Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають.
Пісня й слово хай чарують вас!
1-а дівчина
Як дітей колишеш ти недремно,
То не раз змахнеш краплини поту.
Що ж, прислів'я мовить недаремно:
«Хто не мав дітей — не мав клопоту».
А зростуть, то скільки дум у неньки,
І тривог за їхнє кожне діло.
Голова боліла від маленьких.
Від дорослих — серце заболіло.
2- а дівчина
Але що ті клопоти й тривоги,
Бо хіба із щастям їх зрівняти,
Як дитя, зіп'явшися на ноги,
Перший крок ступає по кімнаті,
Як почуєш ти уперше «мамо»,
Як до школи поведеш за руку,
Як уже одержиш телеграму:
«Мамочко, вітаєм із онуком».
3- я дівчина
Добре ж, як себе пізнать дитині.
Знать, твої вона продовжить роки.
Добре дати світові людину
І людині дати світ широкий,
Дарувати їй цвітіння рясту,
Сині гори, неспокійні ріки...
Хто не мав дітей, не звідав щастя,
Долею обкрадений навіки.
Хлопчик
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні, —
На, вдягай, синочку.
В нитці — сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся.
Підійду і обніму
Я свою матусю.
Син
Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало, колись над колискою,
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії берізкою.
1-й учень
Дорогий, хороший, рідний тато,
Кращого від тебе не знайти.
Дорогий, хороший, рідний тато,
Як чудово, що у нас є ти!
2- й учень
У кого батько, у кого мати, —
Є з ким розмовляти;
У кого брати, у кого сестри, —
Є з ким погуляти.
3- й учень
Наша рідна ненька
Про нас добре дбає.
Горне до серденька
І до сну співає.
4- й учень
А батечко любий,
Мов те сонце ясне,
Вчить нас і голубить,
Каже казку красну.
5- й учень
Станьмо ж, разом, друзі,
Хлопчики й дівчатка,
І, мов птички в лузі,
Співаймо для татка, —
Співаймо для неньки
Пісні веселенькі.
6- й учень
Рідна мамо, живи!
Рідний батьку, живи!
Найдорожче для мене
На світі — це ви.
Свою славу дзвінку,
Своє щастя й біду
Принесу на поріг,
Вам до ніг покладу.
7- й учень
Дорогі мамо й тату!
Хай кожен ранок у житті
Приносить лиш удачі.
Всього найкращого та благ
І радості у хаті.
Хай наша Матір Божа
Вас охороняє.
А Господь Бог
З неба щастя посилає.
1-й учень
Ісусику любий, Ісусику милий,
Вже ангели в небі зірку засвітили.
До Тебе підносим маленькі долоні
І молимось щиро за маму, за тата,
За діда, бабусю, сестричку і брата,
За всіх, кого любим.
За всіх, хто нас любить,
Хто нам помагає і ніжно голубить.
2-й учень
На колінах я молюся.
Всі гріхи мені прости,
Від лихого захисти.
Просвіти моє серденько,
Щоби вчився я гарненько,
Щоб у школі і удома
Не робив я зла нікому.
Щоб татуся поважав
І матусі помагав.
Щоб були ми всі здорові
Завжди в мирі і любові.
3 - й учень
Мати Божа, Мати Божа,
Дай здоров'я нашій нені,
Ось тобі ми назбирали
Ярих квітів повні жмені.
Зберем дзвоники лілові,
Що найкращі у діброві,
Нарвемо волошок в полі —
Матінці дай щастя, долі.
Серця наші — наші квіти
Віддамо тобі з любов'ю.
Захищай матусю нашу
Під святим своїм покровом.
Син
Чом у тебе у косі ясна
Забіліла раптом сивина?
Мати
Од любові, од тривог, надій.
Ти ж один у мене, сину мій.
Син
А в бабусі голова біліш.
То ж мене бабуся любить більш?
Мати
В неї діти — доньки і сини —
Додають сердешній сивини.
Син
Чом же тьотя біла, як зима, —
В неї ж діток не було й нема?
Мати
Так, синочку, біла геть вона,
Бо нудьгує цілий вік одна.
1-й учень
Підростеш, як колос,
Підеш поміж люди,
Материнський голос
Все з тобою буде.
2 - й учень
Батькові турботи...
Сад, і ліс, і поле...
Не цурайсь роботи
У житті ніколи.
3- й учень
Не забудь стежину
В рідний край, до хати —
В будь-яку годину
Мати буде ждати.
4- й учень
Вертайте до батьківського гнізда.
В той край, де народились і зростали,
Якими б ви великими не стали,
Вертайте до батьківського гнізда.
Господар. Важко висловити те особливе, світле, що народжується у нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми вийшли.
Господар. Милість і доброта, людяність і ласкавість серед нашого немилосердного віку... Все це — мати. А отже, і колискова пісня.
Господар. Батько... Тато... Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою і повинна бути батьківська любов.
Господар. «Три біди є у людини: смерть, старість і погані діти», — говорить українська мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню, і це залежить не тільки від батьків, а й від дітей.
Господар
Все, що в серці мали, —
Вам подарували.
Світлу мрію й казку.
Нашу пісню й ласку.
Щебет України,
Звичаї Вкраїни.
Господиня. Кожна людина з великою любов’ю і душевним тремтінням згадує те місце, де народилася, де минуло її дитинство. Те родинне вогнище – маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь... сестри, брати.
Господиня. Батьки — це вогник, який гріє душу людини, він схожий на полум'я свічки. (Підходить до ікон і запалює свічки.)
Господиня. Мама. Матінка. Матуся. Ненька. Одне єдине слово, але скільки воно значить для кожного з нас. Скільки в цьому слові ніжності, ласки, доброти. Немає друга ближчого й ріднішого, ніж мати. Усі наші радості й печалі, мрії і прагнення — разом з нею. І все розуміє просте материне серце. Мати — це лагідна вдача, тепло, невичерпна ласка, приязнь і щедрість.
Господиня. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена земля дихає теплом, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, коли світ стає ближчим до серця, — тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, трепетно й ніжно виспівує свою незглибиму душу. Тож навчімось слухати й чути материну сповідь.
Господиня. Зайнятий клопотами по господарству, біля пасіки, біля землі, важкою працею він добуває і хліб, і до хліба сім'ї. Батьків приклад, батькове слово, наказ були законом. Не випадково казали: «Не навчив батько, не навчить і дядько».
Господиня. Священна заповідь — шануй батька й неньку. Тож намагайтеся бути слухняними, вихованими, турбуйтеся про своїх батьків, не завдайте їм прикрощів. Кожен повинен зрозуміти просту істину: батьки дали нам життя.
Господиня
Перед дорогою сідайте за столи.
Так споконвіку для гостей годиться,
Щоб радісні й щасливі всі були,
Потрібно короваєм пригоститься!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку