Свято: "Ніч перед Миколаєм"
КАЗКА « НІЧ ПЕРЕД МИКОЛАЄМ»
Дійові особи:
- Дід 9.Вовк
- Баба 10. Лисиця
- Дідова дочка Настя 11. Сніжинки
- Мороз 12. Миші
- Півень 13. Ангели
- Собака 14. Лісовики
- Заєць 15. Чортики
- Бабина дочка Марфуня 16. Святий Миколай
(Сніжинки та Лісовики розказують вступні віршики)
Пісня до Миколая
Добрий день вам, люди добрі!
Що сидять у нашій господі.
Ми вас раді тут вітати,
Казку хочемо почати.
То ж спішіть усі до нас,
На свято Миколая!
ДІЯ І
(Ніч. Усі сплять. Тихо грає колискова. Дід на печі, баба обганяє мухи із своєї дочки. Дочка плаче, баба дає їй цукерку-льодяника. Будить діда,щоб ішов мухи обганяти)
БАБА: Вставай старий, Марфуню мухи кусають, спати їй заважають.
ДІД: Іду, іду. ( бере гілку і обганяє мухи)
БАБА:(Виходить з хати. Під хатою сидить дідова дочка і в’яже шкарпетки)
Ох ти,Настька, ледацюга. Навіщо шпицями стукаєш,грюкаєш Марфуні спати не даєш. Марфуня цілий день спочиває, а вночі заснути не може. А ти находишся, то й спала б цілу ніч.
(дивиться на шкарпетку) Щоб до сходу сонця була зв’язана, я перевірю, а як ні, вижену геть!
СОБАКА: (сидить біля Насті) Дідова дочка роботяща, а бабина ледащо.
(2 рази)
БАБА: Цить, погана ти собако!
(Баба іде в хату. Настя в’яже. Виходить півник і кукурікає. Настя біжить до нього і просить щоб не кукурікав.)
ПІВНИК: Ходжу-походжаю, нічого не знаю. Та година приходить , то співати маю.
НАСТЯ: Будь ласка, а я тобі за це золотого зерна дам та чистої джерельної водиці.
ПІВЕНЬ: Ну гаразд, виручу тебе. (походжає мовчки)
НАСТЯ: (дов’язує шкарпетку, біжить до півника, кланяється) Дякую тобі, півнику, можеш співати, бо я вже дов’язала.
Пісня «Півника» В. Кукоба
БАБА: (вибігає з хати з мітлою) Геть, годі кукурікати, Марфуню розбудиш.(звертається до Насті) Ох ти, Настька , ледацюга, все таки встигла відьма. Берись за роботу. Іди до лісу по дрова. Піч потрібно розтопити, Марфуні холодно.
ДІД: Та не видумуй , бабо. Чи ти здуріла? Замерзне вона в лісі.
БАБА: Не бійся, не замерзне. А як ні, підеш із нею. Цить! (тупає ногою)
ДІД: ( закриває руками рота) Мовчу, мовчу.
(Настя іде в ліс. Баба прислухається, бо щось шарудить.)
БАБА: Чуєш діду, щось в коморі шарудить, знову ці кляті миші усе понадгризали. Ходи порозганяємо. (виходять)
ДІЯ ІІ
( Комора. Миші щось гризуть шарудять і скаржаться на бабу)
МИША 1: Ця баба, така злюща, усе поховала, мишоловок понаставляла.
МИША 2: А Настя, така добра, така добра. (складає руки докупи) Завжди щось нам залишає.
МИША 3: А скоро Миколай буде ходити, подарунки розносити.
МИША 4: Може і нам щось перепаде. Я хочу сиру! (захоплено)
МИША 5: А я пампушки, ковбаси, сала.
МИША 6: А я, я, хочу багато, багато смаколиків.
МИША 7: Сестрички, братики, давайте потанцюємо, зігріємось, у хаті не топлено.
Танець Мишенят
( Забігає баба з мітлою і розганяє мишей. Миші пищать і розбігаються)
ДІЯ ІІІ
(Ліс. Лісовики виходять із-за дерев)
ЛІСОВИК: Ніч розкрила чорні крила.
Землю в темряву сповила.
ЛІСОВИК:Сніг засипав всі дороги.
І поля і перелоги.
ЛІСОВИК: Ані сліду не видати,
Ні стежиночки до хати.
ЛІСОВИК: Як же Миколай святий
Знайде стежку до дітей?
ЛІСОВИК: Браття, давайте Миколаєві допоможемо, стежки порозгортаємо.
ЛІСОВИК: Щоб він дорогу до дітей знайшов.
Танець лісовиків (імітують що розгортають сніг)
ЛІСОВИК: (прислухається) Чуєте, хтось іде. (розбігаються і ховаються за дерева)
НАСТЯ: Хтось доріжки розгорнув. Дякую вам. Хоча я не бачу вас, але ви напевно хороші мешканці лісу.
ЛІСОВИК: (виходять)А ми тебе знаємо.
ЛІСОВИК: Ти Настя.
ЛІСОВИК: Що ти тут робиш у таку холоднечу?
НАСТЯ: Мене мачуха вислала до лісу, дров назбирати, бо Марфуні холодно.
ЛІСОВИК: Браття, давайте допоможемо Настуні. (збирають гілочки)
ЛІСОВИК: А щоб ти не заблукала, ми тебе проведемо додому. (ведуть і прощаються з нею)
ЛІСОВИК: Прощавай.
НАСТЯ: (повертається додому та по дорозі зустрічає свого собаку)Дружок, Дружок, де ти тут взявся?
СОБАКА: Гав, гав, гав. За тобою побіг, тобі допомогти.
НАСТЯ: Я вже хмизу назбирала.
СОБАКА: Там баба лютує, бо тебе давно немає.
НАСТЯ: То ходім скоріше.
СОБАКА: Другу я допоможу
І в біді її не лишу.
Добру Настю я люблю
І додому проведу.
ДІЯ ІV
( Заходить до хати, кладе дрова під піч, гріє руки)
МАРФУНЯ: (коле горіхи) Не хочу горіхів, хочу подарунків від Святого Миколая. (вередує і плаче)
БАБА: Чому так довго, Марфуня змерзла! (сварить Настю, звертається до Марфуні) Не плач донечко! Настька піде і знайде Миколая та принесе тобі подарунки.
МАРФУНЯ: Хай іде, хай іде! (радісно плескає в долоні)
ДІД: Та ти що бабо, там же мороз, вона замерзне. Вона тільки прийшла. Де ж вона знайде Миколая.
БАБА: ( стукає ногою) Цить! А то підеш з нею. Де хоче там і хай шукає.
ДІД: (закриває рот руками) Мовчу, мовчу.
НАСТЯ: Не треба,тату. Я піду.
МАРФУНЯ: Подарунків хочу! (махає ногами, плаче)
НАСТЯ: Прощавайте тату.
ДІЯ V
( Ліс. На пеньочку сидить зайчик і співає пісеньку)
Пісенька зайчика
НАСТЯ: Добрий день, Зайченятко. Замерзло клаповухе?
ЗАЙЧЕНЯ: (трясеться) Ой, як я сильно замерзло.
НАСТЯ: Іди до мене, я тобі лапки розітру, розігрію. Тобі стане тепло. (боїться)
ЗАЙЧЕНЯ: А ти мене не з’їси?
НАСТЯ: Та що ти, Зайчику, хіба я схожа на таку, що може з’їсти?
ЗАЙЧЕНЯ: Та ні, не схожа. Пробач мені, дівчинко. Але тут ходять голодні звірі – Лисиця, Вовк - вони і тебе можуть з’їсти. (гріє зайчику лапки)
НАСТЯ: Бідний зайчик, змерзлі лапки.
ЗАЙЧЕНЯ: Дівчинко, а чого ти в ліс прийшла? Тут так страшно, холодно, вечір близько, нічка наступить, ти замерзнеш, сніг закурить тебе.
НАСТЯ: (плаче) Мене моя мачуха вигнала з теплої хати, щоб я знайшла Святого Миколая, щоб він дав подарунок для Марфуні. А чи знайду Святого Миколая. Нещасна моя доля сирітська.
ЗАЙЧЕНЯ: Не плач, дівчинко. Не буду я тебе затримувати, іди шукай. Тільки дивися, будь обережною, не попадися хижим звірам, щоб вони тебе не з’їли.
НАСТЯ: Дякую тобі, Зайчику. (зайчик стрибає геть) І що мені робити: немає Святого Миколая.
ЛИСИЦЯ: (виходять із вовком і дивляться на дівчинку) Вовчику, йди сюди. Поглянь, дівчинка є. Давай-но як смачно поїмо, так їсти хочеться.
ВОВК: (гладить живіт) Як добре, я такий голодний. Добра здобич.
НАСТЯ: Хто тут є?
ВОВК: Ха-ха-ха, то ми. Я вовк, а це Лисиця - моя сестриця. Ми такі голодні, зараз тебе з’їмо.
НАСТЯ: Почекайте, почекайте (відходить назад, складає руки до молитви) Та я ж молитву знаю до Ангела – хоронителя.
Ангеле – хоронителю мій,
Ти завжди при мені стій,
Рано , вечір, вдень, вночі,
Будь мені завжди до помочі.
(з’являється ангел)
АНГЕЛ: Хто мене кликав? Хто моєї допомоги хоче?
НАСТЯ: То я, Ангеле – хоронителю, бо мене Вовк і Лисиця хочуть з’їсти. А мені потрібно Святого Миколая знайти і попросити, щоб він моїй сестрі подарунки приніс.
ЛИСИЦЯ: Ти чуєш, Вовчику, якісь подарунки.
ВОВК: Та чую.
ЛИСИЦЯ: (хитро) Ангеле – хоронителю, скажи і нам. Що за подарунки, про якого Миколая дівчинка говорить?
АНГЕЛ: Цієї ночі ходить Святий Миколай до всіх чемних дітей, які слухають батьків, знають молитви, не кривдять маленьких та старих. Таким він приносить подарунки.
ВОВК: Ха – ха – ха, а звідки він дізнається, хто чемний, а хто ні? Адже його немає.
АНГЕЛ: Він все бачить з небес і все знає. Він побачив що ви погані, що хотіли бідну дівчинку з’їсти, яку вигнали з дому в ліс шукати Святого Миколая. І він вам подарунків не принесе.
ЛИСИЦЯ: Вовчику, що ж нам робити?
ВОВК: Не знаю. Придумай щось. Ти ж розумна.
ЛИСИЦЯ: Вибач нам, ангеле. Ми більше не будемо.
ВОВК: Пробач нам, дівчинко!
НАСТЯ: Вибач їм, ангеле!
АНГЕЛ: Добре серце у тебе, дитино. Бери подарунки і йди цією стежинкою, та зайдеш додому. (дівчинка іде) А ви більше не робіть нікому злого та йдіть додому. А ввечері прийде Миколай і принесе вам подарунки.
(Ангел іде в одну сторону, а звірі в іншу.)
ДІЯ VІ
(виходить мороз дивиться на дерева)
МОРОЗ: Яке неподобство, дерева не присипані снігом. ОЙ – йо – йой! (сипле сніг на дерева)Де мої помічниці, красуні сніжинки? До мене прилетіть і все запорошіть!
Танець сніжинок
(Сніжинки розбігаються, заходить Настя сідає під ялинку, гріє руки. Заходить мороз і звертається до Насті.)
МОРОЗ: Що за чудо – юдо!Ти хто така?
НАСТЯ: Настя.
МОРОЗ: (бігає навколо ялинки) Чи холодно тобі, дівчинко?
НАСТЯ: Ні дідусю, не холодно!
МОРОЗ: (оббігає ще раз) А зараз?
НАСТЯ: Ні дідусю, не холодно!
МОРОЗ: Ти добра дитина. Ти що тут робиш у таку холодну та темну ніч?
НАСТЯ: Я іду додому, та напевно заблукала.
МОРОЗ: За твоє добре серце допоможу тобі. Візьми мої рукавички і йди он туди.
НАСТЯ: Дякую вам, дідусю. (ідуть)
МАРФУНЯ: (виходить) Поки дочекаєшся Настьки, то Миколай усі гарні подарунки пороздає. Як же я змерзла і їсти хочеться. (сідає під ялинку, витягає з торбинки пляшку какао і булку, починає їсти)
МОРОЗ: (заглядає) Що за чудо – юдо! Ти хто така?
(Марфуня невдоволено дивиться на Мороза і продовжує їсти)
МОРОЗ: (бігає довкола ялинки) Чи холодно тобі, дівчино?
МАРФУНЯ: Ти що старий, руки ноги змерзли!
МОРОЗ: (оббігає ще раз) Чи холодно тобі дівчино?
МАРФУНЯ: (встає, хапає Мороза за комір, трясе) Хочу подарунків, хочу до Миколая!
МОРОЗ: (перелякано) ОЙ – йо – йой! Рятуйте!Іди он туди, зустрінеш Миколая.(втікає)
МАРФУНЯ: Так би і давно.(потирає руки і йде)
ДІЯ VІІ
(забігають чортики)
ЧОРТИК 1: Ми чортики, ми чортики
Справжнісінькі чорти!
Швидкі ми, наче хортики,
Прибігли ми сюди!
Усюди ми встигаємо
І плутаєм людей
На шкоду намовляємо
Гарнесеньких дітей.
ЧОРТИК 2: Вітаю вас на різний смак.
Мене звуть Чортом і Антипком,
До вас примчав я аж із пекла,
Цілий день з дітьми гасаю,
І на збитки намовляю,
Всі гріхи до книжки пишу
Без уваги не залишу.
ЧОРТИК 1: То ж сваріться, мої любі!
ЧОРТИК 2: В пеклі будете горіти!
ЧОРТИК 1: Наламав я різок чорних
Для нечемних, неохайних,
Неслухняних, злих діток!
ЧОРТИК 2: Ой дістанеться добряче!
Дітям впертим і ледачим!(роздають різки)
( Виходить Марфуня. Чортики один до одного)
ЧОРТ 1: Глянь, це та сама дівчина, яка усіх ображає, ледацюга.
ЧОРТ 2: Та яка вигнала бідну сестричку до темного лісу.
ЧОРТ 1: Дівчинко, дівчинко! Що ти тут робиш?
МАРФУНЯ: Миколая шукаю, подарунків хочу.
ЧОРТ 1: Ми посланці Святого Миколая. Ми йому допомагаєм, дітям подарунки роздаємо.(відвертається і сміється)
ЧОРТ 2: Хочеш, ми і тобі подарунок дамо? (відвертається і теж сміється)
МАРФУНЯ: Хочу, хочу.
(Чортики дають подарунок. Чортики сміються і втікають геть. Марфуня сідає, розкриває подарунок, а в середині конфеті. Марфуня плаче.)
АНГЕЛ: Хто тут плаче, так гірко у таку чарівну ніч? Це ти Марфуню?
МАРФУНЮ: Я.
АНГЕЛ: Чому ти плачеш?
МАРФУНЯ: Мене обманули і замість подарунка дали кофеті.
АНГЕЛ: Святий Миколай усе бачить з небес і все знає. Він побачив, що ти лінива, що вигнала бідну Настю в ліс шукати Святого Миколая. І він тобі подарунків не принесе.
МАРФУНЯ: Ангеле, що ж мені робити?
АНГЕЛ: Попроси пробачення у сестрички, працюй і щиро молися.
МАРФУНЯ: Як мені попросити вибачення, коли Насті немає. (плаче)
(Виходить Настя)
НАСТЯ: Марфуню, що ти тут робиш? Чому ти плачеш?(витирає сльози)
МАРФУНЯ: Вибач мені Настю, я більше так не буду.
НАСТЯ: Я тобі вибачаю. Не плач, ось тобі подарунки.
АНГЕЛ: Гляньте на небо:
Ген спускається до нас
На вервичці золотій
Чудотворний наш святий.
АНГЕЛ: Гляньте! Дарів гість везе багато – повні саночки.
АНГЕЛ: Давайте зустрінемо Святого Миколая піснею.
( Виходять усі герої)
Пісня « За вікном летять сніжинки»
СВ. МИКОЛАЙ: (заходить) Хто тут в лісі так співає, ото, думаю, подивлюся.
АНГЕЛ: Святий Миколаю, угоднику Божий,
На Божого сина діяннями схожий.
Горять в твоїм серці молитви слова,
По волі Господній ти чиниш дива.
СВ.МИКОЛАЙ: Як ви гарно виступали. А я й не знав, що таких чемних і талановитих дітей зустріну. Я хочу побажати вам, діти, робити добро. Шануйте старших, любіть родичів своїх, допомагайте їм, а благословення Боже буде над вами зіркою сіяти.
Пісня «На Святого Миколая»
А зараз я хочу вас обдарувати подарунками. (роздає подарунки)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку