Свято прощання з Букварем

 

Прощання з

 

 першим

 

класом

 

 

 

 

 

 

Мальвіна. Який чарівний день! Який чудовий день!

А скільки вже гостей на нашім святі!

А скільки прозвучить тут радісних пісень –

Їх заспівають першокласники завзяті.

Сьогодні свято в них, лунати буде сміх.

Вони вже букви вивчили й читають.

То ж свято це для них і свято це для всіх

Для тих, хто всі вершини підкоряє!

Діти вже є. А от де Буратіно? Він не дуже хотів учитися, все до театру йому кортіло. Ох, цей Буратіно! Я давно його не бачила. Як він там? Десь же він мусить бути… Свята він не пропустить – це вже точно! Треба погукати…

Буратіно! Буратіно! Справи як твої?

Буратіно. Відмінно! Подивись, який я став! Весь Букварик прочитав. Букви вивчив, як і діти…

Мальвіна. Справді, можна лиш радіти.

То невже й читати вмієш, добре і розумне сієш? Став ти мудрим.(В чім причина?) От тепер ти - молодчина!

Буратіно. Я тепер пишу, читаю. Навіть успіх певний маю.

Зошити мої в порядку, вранці я роблю зарядку.

А в театр ходжу тепер в понеділок і четвер.

Там також я добре вчуся і за розум вже беруся.

Мальвіна. От і добре, молодчина! Зрозумів(то в чім причина).

Що потрібно дітям вчиться, що в житті це знадобиться!

Буратіно. То що? Починаємо свято казкове.

Воно буде гарне, веселе, чудове.

Всі букви вже вивчили діти і знають,

І пишуть диктанти та тексти читають.

Мальвіна. Ну, що ж перевірити це доведеться.

Герой-першокласник, напевно, знайдеться?

Який не боїться читати й складати...

Виходьте, я буду вас перевіряти!

*А перше слово буде…(школа).

Візьміть ці букви зараз з кола.

(діти складають слово школа)

•   А друге слово – Україна. Його складете неодмінно!

Буратіно. Чудово, ніде правди діти, що дуже грамотні тут діти.

Незнайко. Ой, ой, ой!!! Насилу врятувався!

Учитель. Що це за несподіваний гість? Ви, діти, його впізнали?

Незнайко. Добрий вечір!

Учитель. Який вечір, адже зараз день?

Незнайко. А я не знаю, чи вечір, чи день.

Учитель. І чому ж ти так кричав?

Незнайко. Та то я від злодія втікав.

Учитель. Від злодія, від якого?

Незнайко. Від звичайного, який хотів украсти мою шапку.

Учитель. А навіщо ж вона йому?

Незнайко. Як це навіщо? Хіба ви не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша голова.

Учитель. Ой, Незнайку, не сміши нас. У тебе розумна голова? Ти ж нічогісінько не знаєш. Тому і тебе прозвали Незнайком. А давай ми зараз перевіримо твої знання. Яка це буква? (показую картку із буквою «с»).

Незнайко. Пів бублика!

Учитель. А точніше?

Діти. Буква «ес», буква «ес», - посміхається Олесь, -

мов пів бублика смачного. І чого це він не весь?

Учитель. Можливо, ти знаєш ось цю букву? (показую букву «о»).

Незнайко. Звичайно, та це ж кругле яйце!

Діти. Буква «о» така от кругла, хто не бачив, подивись.

 Наче сонце, наче бублик, мов обручик, хоч котись!

Учитель. Давай спробуємо ще один раз. (показую букву «ел» ).

Незнайко. Це не буква взагалі! Це якась карлючка!!!

Учитель. Чи погоджуєтеся ви, діти, із незнайком?

Діти. Ні! Це не ляпка-закарляпка не карлючка на листку,

 Буква «ел» зігнула лапку, наче в кішечки м’яку. 

Учитель. Ех, Незнайку, нам тебе жаль. Букв ти не знаєш, тому й книжок не читаєш.

Незнайко. Хто я? та я всі книжки давним-давно перечитав. Ось послухайте.

Про те, як Капітошка втік від діда і від баби. Ще про те, як дід загубив шкарпетку…

Учитель. Усе ти, Незнайку, переплутав. Та ж ці казки навіть зовсім маленькі діти знають. Послухай доброї поради – записуйся до школи. Тут тебе навчать читати і ще багато чого цікавого зможеш дізнатися.          Учні:

 

•   Навчивсь читати весь наш клас, і можна привітати нас.

       Ми першу сходинку пройшли в шкільному нашому житті.

 

•   Тішать нас перемоги, а були ж і тривоги –

Важко було починати і читати, і писати.

 

•   Я прийшов до школи вчитись, бо вже вирішив давно:

Стану, мабуть, футболістом, або зіркою кіно.

 

•   Я мости і кораблі буду будувати.

 

•   Я банкіром хочу стати, люблю гроші рахувати.

 

 

•   А я в лікарні після школи всім робитиму уколи.

 

•   Я піду в учителі діток вчитиму малих.

 

 

•   Я прийшов до школи вчитись, бо поставив я мету:

Скоро стану Президентом, хай лиш трохи підросту!

 

•   Мріймо, мріяти не рано! Рік за роком швидко мчать.

Якщо будемо старанні, в школі нас всього навчать!

 

Мальвіна. Ви, молодці, чудові діти, за вас ми можемо радіти!

Ви знаєте вже стільки слів. Скажіть, хто вас цього навчив?

 

Діти. Це наш Буквар, який щодня нам щедро дарував знання.

 

Буратіно. Виходь, Букварику, до нас, бо вже тобі на свято час.

Тебе ми любим, поважаєм. Всі разом пісню заспіваєм.

 

Букварик. Я дітям всім допомагав, але старання вимагав.

Усі сьогодні букви знають, гарненько пишуть і читають.

Ні в кого сумнівів нема, що вчення – світ, невчення – тьма.

Я задоволений всіма, лінивих серед нас нема.

І навіть друг наш Буратіно всі букви вивчив на «відмінно»!

Усі старанні, всі читають. А скільки віршів нових знають,

Казок устигли прочитати. І ось тепер прийшли на свято.

От, молодці, які у нас – найкращий в світі перший клас.

 

Пісня.

 

Учень.

 Є книг багато радісних, печальних.

 Товстих, тонких, барвистих, наче жар

       Але одна – усім книжкам начальник

        І звуть її по простому – Буквар.

 

Із нього слів не вируба сокира,

Це маленятам кращий в світі дар.

І мова в нім легка, співуча, щира,

Дитячі душі гріє він – Буквар.

 

Він нас повів по буквах, як по східцях,

Як по життю по сторінках своїх.

І от привів, нарешті, подивіться,

У мудрий світ чудових скарбів – книг.

 

Казка. (дівчинка одягнена в український одяг з великою хусткою на плечах).

Я українська наша казка, прийшла із глибини віків,

В мені і правда, й мрія, й ласка,

І дух народу не зітлів.

В мені і сила, і відвага,

Природи вічна таїна,

Сміливість і людська звитяга,

І чари, й радість, й дивина.

Я – ніби та жива криниця,

В якій ти не побачиш дна,

Лиш зіронька у ній іскриться,

Мов мрія людства чарівна.

 

А тепер послухайте уривки з казок і спробуйте відгадати їх назви:

 1.Я в засіках метений,

 Я на яйцях печений.

 Я від баби утік, я від діда утік,

 І від тебе утечу…

 

2.Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка.

Та й загубив дід…

 

 3.За три копи куплена, упів бока луплена,

 Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами.

 Ніжками затопчу, хвостиком замету,

 Тут тобі й смерть.

 

4.Няв, няв, няв!

А ті думають: «От вражого батька син, ще йому мало. Це він і нас поїсть!»

 

 

            5.Вона тоді плиг з вовка, та й каже:

•      Битий небитого привіз, битий не битого привіз.

Молодці, знаєте ви казки!

 

Той, хто народні казочки читає,

Він ніби із джерельця воду п’є.

По вінця серце й розум напуває,

Бо давня мудрість у казках тих є.

 

Танець.

 

 

 

Усі ми ходимо до школи

І пізнаємо з юних літ

Усе, що є, що бачимо довкола,

Увесь чарівний дивосвіт.

 

 

І з кожним кроком більше й більше

Потрібних знань здобудем ми.

Науки будуть все складніші,

Та ми у світ йдемо людьми,

Тому багато треба знати

Про всесвіт і людське життя,

Книжок багато прочитати,

Минуле знати й майбуття.

А в цьому книги допоможуть,

Які до нас прийдуть у клас.

Вони усе на світі можуть,

Тож познайомитися час!

 

 

Ось Читанка, що без вагання

Розвине техніку читання,

Нам допоможе зрозуміти,

Як треба в цьому світі жити.

 

Читанка.

Я – читанка, щоб всі читали,

Казок, легенд багато знали.

Тут вірші є, оповідання

І різні для дітей завдання.

Про дивний світ і про культуру

Вмістила я літературу.

Тут є прислів’я і лічилки,

Ще скоромовки та мирилки,

Щоб всі ви мудрими були

Й сміливо в світ широкий йшли.

Чим швидше будете читати,

Тим більше зможете пізнати.

В мені є пісня колискова

Й звучить чарівна рідна мова,

Щоб ви чудово розмовляли

Та розуму всі набирались.

 

 

 

 

 

Прихилиться до слова слово,

Й полине українська мова,

Чарівна, дорога і мила,

Що по землі оцій ходила

В усі віки, в усі часи.

Вона з веселки і з роси,

Вона з промінчика ясного,

З травички і струмка дзвінкого.

Вона – з любові – рідна мова,

Чудова, світла, барвінкова.

 

 

Рідна мова.

Я ваша мова, діти, рідна мова!

Іду до вас із глибини віків,

Щоб донести до вас чарівне слово,

Що найрідніше з-поміж інших слів.

Бо різних мов на світі є багато,

А рідна мова – в  кожного одна.

Вона у серці в будні і у свято,

Свята і найдорожча нам вона.

Спішу навчити гарно розмовляти,

Тож, мов на крилах, вже до вас лечу,

Щоб ви навчились грамотно писати,

І говорити гарно вас навчу.

Розкрию вам одвічну силу слова,

Яке лікує й рани заживля.

Піднести до висот завжди готове,

Бо рідним словом – серце промовля.

 

 

Учень.

Ми раді вас в свою сім’ю прийняти,

Щоб більше бачити і краще світ пізнати.

 

Отож до нас, на наше свято

Прийшло уже книжок багато,

Щоб різних нас наук навчити,

Щоб цікавіш було нам жити.

Але найбільшу славу, повторю,

Складаємо сьогодні Букварю.

Це він нам радо, щиро, без вагань

Подарував основу знань!

 

Учитель.  А хто хоче зі мною позмагатися?

Потрібно розкрити Букварик на с. 47.(Один Букварик із закладкою, а інший ні. )     (Можна позмагатися декілька разів.)

Діти, можливо хтось з вас здогадався чому я весь час перемагала?

Давайте пригадаємо правила бережливого ставлення до книг.

 Давайте ще раз Букварика привітаємо

 І жартівливу пісню заспіваємо.(Пісня « Я і Ти » ).

 

Добрий Букварику!

Перша наша книжко,

Хочеться навіть поплакати трішки.

Жаль розлучатися, хоч і треба

Ми не забудем ніколи про тебе!

 

Спасибі тобі за добру науку,

За паличку першу і першу букву.

 

Пісня. «Прощавай, Букварику». 

Буквар.

Дякую вам я за добрі слова.

Йду, бо чекає мене дітвора.

Всіх я навчити мушу читати,

Щоб кожен міг далі старанно навчатись.

 

Учитель.

Ось і підходить до завершення наше свято прощання з Буквариком, а разом з тим і прощання з дитячим садочком, який більшість із вас відвідували декілька років.

 То ж дозвольте мені від вашого імені подякувати всім працівникам дитячого садка і побажати їм щастя, здоров’я, безхмарних і сонячних днів.

Щоб горя не знали і радість щоб мали,

Щоб роки летіли, а ви не старіли

Та мали усього, що самі хотіли.

Щоб тільки добро в сім’ї вам велося.

Хай збудеться все, що ще не збулося!