Свято "Прощавай, букварику"

1. Десь над містом чи селом
Тихим ранком
Зайнялась зоря,

В школах свято, славне свято — Свято Букваря!

2.                     Любі гості, мами й тата,          В нас — Букварикове свято. Добре, що прийшли до нас          Ви усі у перший клас.
3.                     Ми всіх гостей вітаємо                 І дуже вам радіємо.

Усі вже букви знаємо,         Книжки читати вміємо.

4. Є святкових днів багато
На листках календаря,

А між ними — й наше-свято Вшанування Букваря.

5. Як краплин у Дніпрі,
Як зірок угорі,

Як листя на гіллі, —               Стільки книг на землі!

6.                     Та одна серед них — Перша книга із книг:         Ту, що звем Букварем,               Ми найперше берем.
7.                     Від найпершого дня             Дуже любий нам він,                  Бо веде до знання,                       До вабливих таїн.
8.                     Йде у школу школяр,                             В зорі усміх сія...

Хай живе твій Буквар,

Перша книжка твоя.

Ведучий. А ось і він сам — шановний наш Буквар.

Буквар.

Я веселий Букварик —

Весело співаю.

Бо веселе свято в школі

Я сьогодні маю.

Я — святковий Букварик —

Прошу всіх на свято

Кожну літеру всі разом

Будемо вітати. (На сцену виходить Лінивиця і Двійка).

Лінивиця.

А чого це ви тут усі зібрались?

Краще вдома на ліжку полежати. Букви А і О.

Ми букви, добре вивчені,

Знайомі хлопцю й дівчині.

Читає й пише нас

Чудово перший клас.

Ми, красиві та стрункі,

Прикрашаєм сторінки.

І любо цифрі «5»

У зошиті стоять.

Лінивиця. Що? Букви? А це що за бублик? (Показує на букву О).

Буквар. Сором, Лінивице, сором! У твоєму віці літери всі знають. Лінивиця. А я і не хочу.

Двійка. Діти все рівно з нами будуть дружити. Так? Не хочете! Ну й не треба! (На сцені Лінивиця і Двійка).

Лінивиця. Треба зіпсувати їм сапо. Давай букви захо­ваємо. (Ідуть зі сцени. На сцені Буквар і двоє дітей). Буквар.

Букви-значки, як вояки, на парад

Дружно і швидко стануть всі в ряд.

Кожна в належному —w'lif столь

І називається все — (хораш) алфавіт.
(На сцену вибігає М'який знак, шипе).
М'який знак. Почекайте!
Діти. Ти хто? Цифра шість? ,

М'який знак.

Я — не шість!

Я — м'який знак!

Це повинен знати всяк.

Я — не літера нова,

Я пом'якшую слова.

Бо як тільки я у слові,

Слово — м'якше для вимови.

Діти.

 Що трапилось?

М'який знак. Лінивиця всі букви заховала. Як же ми свято будемо проводити?

Буквар. Треба знайти букви. Негайно відправляємось в дорогу.  А  щоб  веселіше   було  йти,  давайте   пісню заспіваємо. (Співають пісню.

На сцені стоять голосні, не рухаючись, Зявлявся Бук­вар і діти). Діти. О, голосні букви. Та що це з ними. (З'являється Лінивиця).

Лінивиця. Ха, не буде у вас свята. Я ясі букви загіпно­тизувала.

Діти. Як тобі не соромно! Подивись, скільки гастей до нас прийшло. Віддай букви!

Лінивиця. Ну, добре. Голосні віддам. Тільки доведеться вам загад­ки відгадати. (В сторону). Все рівно нічого у них не вийде.

(Голосні букви по черзі загадують загадки).

 А.

Ось вона яка —

Розбійниця морська!

Всіх би проковтнула

Зажерлива... (акула).

Всяк школяр його шанує,

Бо він пише, ще й малює.

Хто ж цей славний

молодець?

Це, звичайно... (олівець).

Ось до класу всіх скликає

Голосистий цей дзвінок,

І ми радо поспішаєм

Не в садок, а на... (урок).

Є і чорна, і червона,

А поживна ж бо яка!

Зветься цей продукт чудовий

Не інакше, як... (ікра).

Дуже люблять діти його,

Бо смачне і солодке воно.

І у ротику тане само.

Здогадалися? Це... (ескімо).

Ні, це зовсім не їжак,

Хоч на тілі голки видно.

Не комаха, і не птах,

Цю істоту звуть... (єхидна).

Ї.          Гостроносий і малий,

Сірий, тихий і незлий.

Вдень ховається, вночі

Йде шукать собі харчі.

Весь із тонких голочок.

Як він зветься?.. (їжачок)

У святковому залі

Стоїть, як картинка,

Весела, зелена

Красуня... (ялинка).

Буква ця усім відома:

Перед Я вона стоїть.

В ній — дві палички і коло —

Здогадаєтесь умить.

Є ця буква в слова «Юля»,

І в словах «сміюсь», «стою».

Ой, яка  вона красуня,

Ця чудова буква... (ю)     . Діти. Ура! Всі голосні ожили!

Буквар. Тепер треба знайти приголосні. (До Лінивиці). Признавайся, де ти їх заховала?

Лінивиця.  Скажу, якщо пісеньку заспіваєте. Люблю пісні слухати. (Діти співають пісню.

В цей час за ними встають парами приголосні).

 Б.

Білка бігала багато,

Бо шукала в лісі брата.

Брат на дереві сидів

І смачні горішки їв.

Поки знайде білка брата,

Будемо всі букви знати.

П.

Півень півневі співав:

«Я сьогодні рано встав!»

Потім вилетів на пліт —

 Заспівав на цілий світ:

«Я співати так люблю,

Що ніколи не просплю».

д.

Десь взялися дикі звірі.

Дуже страшно заревіли,

 Щоб Подалі від біди,

Дременули хто куди.

Тільки дятел не тікав —

Все довбав, довбав, довбав.

 Т.

Тихо, тихо в темнім лісі.

Хтось таємний спить в горісі.

Але ти його не бійсь —

Ти приходь у темний ліс.

Тут ти будеш тільки гість.

Тут тебе ніхто не з'їсть.

З

Заєць в заростях сховався —                 Звіра дикого злякався.                Закричали звірі з лісу:                               «Ти нас, зайчику, не бійся!»               Заєць в зарослі забіг,                                                І себе знайти не зміг.

С

Соня спала на ослоні                                   І казала казку доні.                                  Щоб вона її казала                                            То сиділа б, а не спала.

Г

Гриб у лісі заблудився,

Бо від мух листком накрився.

Глянув вліво, глянув вправо

І подумав: «Кепські справи».

А горобчик пролітав,

Він листок з грибочка зняв.

 

Ж

Хтось хитренький хитрував —                            Нашу хвіртку поламав.                                                      «Хто це? Хто це?» —                                                     я Питав, Та ніхто про те не знав.                         А хитренький за хлівом                                                 Спав собі солодким сном.                                              Уві сні тихенько хрюкав                                                      І слова мої не слухав.

«Жаль!» — жалілася бджола.

Я у лісі не жила.

Я не вчилася у школі,

Бо збирала мед у полі.

Але з дітками дружу.

їм співаю: жу-жу-жу...

ш.

Шишка впала — не розбилась.                                     Шишка в трави закотилась.                                     Наша Шура в ліс пішла,                                                     Але шишки не знайшла.                                                 Принесла вона додому                                                                 Лише радість, лише втому. (Виходять букви Л, М,

 

 

Н).

Нас 33, нас 33,

V нас міцна сім'я.

укладаємо слова нові

Ви А до Я. (Тричі хором)

 М.

Ми мрію любимо й книжки,

Життя у нас буя.

Вчимося в школі залюбки

Від А до Я. (Тричі хором)

Знай рідну мову і вивчай,

Вона твоя й моя.

Та перш за все абетку знай

Від А до Я. (Тричі хором) (Букви ідуть зі сцени. Виходять Буквар і діти. З'яв­ляється Лінивиця).

Лінивиця. Пробач мене, Букварику, я більше так не бу­ду. Я теж обов'язково навчуся читати.

Діти.

1. Добрий Букварику!
Перша книжко!

Хочеться навіть плакати трішки, Жаль розлучатися, хоч і треба Ми не забудем ніколи про тебе.

2. Спасибі тобі за добру науку,
За паличку першу і першу букву,
За перше слово, за першу казку,
За першої вчительки щиру ласку.
Ми пам'ятатимемо довгі роки
Мудрі й повчальні твої уроки.

Буквар.

Всі літери прочитані,

Усіх їх — 33.

Тепер всіх вас учитимуть

Підручники нові. (На сцену виходять підручники: Читанка, Українська мо­ва, Математика).

Учень.

Ой, книжко гарна тЗ нова,

Які ти скажеш нам слова?

З чим новим ти до нас ідеш?

Що цікаве нам несеш?

Я — читанка нечитана,

Навчатиму ваш клас

Я з вами говоритиму

Про наш прекрасний час.

Букварику, мій братику,

Розумна голова,

Твої веселі літери

Складуть мої слова.

А ти спочинь до вересня,

Чи просто — погуляй.

Букварику, мій братику,

Спасибі! Прощавай!

Гарна читанка нова,

Золоті твої слова!

З тобою ми подружимо,

Дари твої заслужимо-

Ти руку нам подай —

Про все розповідай!

Учень.

Гарну казку розкажи,

Світ широкий покажи.

Веди, веди щодня

Сходинками знання. Українська мода.

Я —• не з лісу, я — не з поля,

Нелегка у мене доля.

Через радість та біду

Я з віків до вас іду.

Я дитину колисала,

Батьківщину захищала.

І від роду і до роду

Зберігала свою вроду.

Всі народи мову мають.

Всі пісень своїх співають.

Бо хто має мову рідну,

Той багатий, а не бідний! Математика.

Раз, два, три, чотири, п^?ять.

Вміють діти рахувать.

Але хто мене не знає,

Хай даремно не гуляє.

Як уроки діти вчать,

Ставлю їм «4» й «5».

А хто вчить їх трохи гірше,

Ставлю «трієчку», не більше.

За невивчені слова

Я поставлю тільки «два».

А лінивим і недбалим

Одиничку я поставлю.

Щоби весело гулять,

Всі уроки треба знать!

Дуже точна я наука.

Вчіть мене лише на «п'ять»! Буквар.

Цих діток я прошу навчати

Того, що знаєте самі. (До дітей).

А вас прошу не лінуватись

І вчить уроки день при дні.

І берегти книжки! Віднині

Найперші друзі вам вони.

Учні.

Обіцяємо не лінуватись,

На «відмінно» і «добре» навчатись.

Учні.

Пощавай, Букварику,

Наш найперший друже.

Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже. (Діти співають пісню).