Свято рідної мови "Моє багатство - рідна мова"

Свято рідної мови "Моє багатство - рідна мова"

 

Мета: донести до учнів красу і багатство україн­ської мови; збагатити знання про рідну Україну, слов­никовий запас дітей; розвивати зв'язне мовлення; вихо­вувати глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національ­ну культуру, бути патріотами своєї держави.

  Обладнання. Сцена святково прибрана вишитими рушниками, жовто-синіми  

                       кульками. В центрі — назва свята. По боках — плакати:

                      “Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”

                                                                                                               С.Шелунін

                      “Найбільше і найдорожче добро в кожного народу—це його мова”

                                                                                                   Панас Мирний                       

  ХІД ЗАХОДУ

Свято розпочинають ведучі.(Хлопчик і дівчинка у національних костюмах тримають коровай на вишитому рушнику.)                                                                     

                       Добрий день вам, милі люди!

               Хай вам щастя-доля буде,

               Не на день і не на рік,

               А на довгий-довгий вік.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І рідну мову прославляти!

                    Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

               Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

(пісня «   Україна благословенна »)

Вчитель. Україна... Рідний край... Рідна мова... Скільки почуттів з'єдналося в цих словах, скільки ніжності, любові та ласки! Що може бути для людини дорожчим за рідну мову? Адже мова народу — це не просто звуки. Мова — це душа на­роду, це його трепетне серце.

Учениця.

Мова! Українська мова,—

Вона співуча, лагідна, дзвінка...

Мова! Українська мова —

Єдина, рідна й дорога така.

Вчитель. Дорогі діти, гості! Сьогодні ми зібралися в цій залі, щоб провести свято, приурочене рідній мові.

Учениця.

О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів — це мова моя,

Це — мова моєї Вкраїни.

Учень.

Яка у ній сила і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине!

Натхнення хвилини!

О мово моя, Душа голосна України!

Учень.

Це матері мова.

Я звуки її

Люблю, наче очі дитини...

О мово вкраїнська!

Хто любить її,

Той любить мою Батьківщину!

Учень

 О слово, ти як дивная сопілка,

То звеселяєш, то хвилюєш нас.

Тобі вклонялись Леся Українка

Й благословенний батько наш Тарас.

Учениця

О слово рідне! Шум дерев!

Музика гір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між них левиний рев.

                    Бог нам гарну мову дав, щоб ми не мовчали

                    І всі звуки і слова гарно вимовляли.

Учні виконують пісню «Любіть Україну»

Вчитель. 21 лютого 2000 року в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі вперше відзначили Міжнародний день рідної мови, аби привернути увагу світової спільноти до того факту, що з 6000 мов, які зараз існують, більшість перебуває під загрозою зникнення у найближчому десятилітті. В Україні свято рідної мови запровадили у 2002 році.

Скільки на землі мов? Скільки народів — стільки й мов. Учені вважають, що з-поміж такої величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою популярністю, тоб­то це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.

Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англій­ська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає по­чесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей.

Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучі­стю — одна з найкращих.

Ще 1928 року в Парижі на конкурсі мов визнали, що італійська, українська та французька мови наймилозвучніші. Ми, укра­їнці, пишаємося своєю мовою, її мелодійністю, чистотою та багатством звуків.

Учень.

Мово ж моя, мово,

Мово України,

Ти моя казкова

Пісня солов'їна.

Учень.

Розцвітай під небом

Проліском прекрасним,

А любов до тебе

В серденьку не згасне.

Учениця.

Йди по світу гідно

В шані і привіті,

Ти для мене рідна

І найкраща в світі!

Учень.

Мово ж моя, мово,

Мово-чарівниця,

Не згаса духовна

Батьківська криниця.

Учні виконують пісню - танок «Любіть Україну».

Вчитель. Любов до рідної мови почи­нається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, над­звичайною ніжністю і простотою. У них — мате­ринська ласка і любов, світ добра, краси та спра­ведливості, щира віра в магічну силу слова.

Учень.

Лиш народився, голос я почув

щасливий, радісний і світлий.

Маленьким серденьком уже тоді відчув

матусин голосок привітний.

Учень.

У нім звучала ласка і тепло,

і слово було ніжне і пестливе,

до себе вабило воно,

лунало світло і тремтливо.

Учениця.

Матуся до серденька притискала

і колискову пісню заспівала.

І пісня та була сама краса,

що в сповитку мене обдарувала.

                   І тихо мовляться слова,

                   І шепче зірка вечорова,

                   І чуть, як засина трава

                   У колисковій рідній мові.

Пісня «Колискова»(у виконанні дівчат)

Вчитель. Наша мова оспівана поетами. Українською мовою писали свої твори Тарас Шев­ченко і Леся Українка, Маруся Чурай та Володи­мир Сосюра, Павло Тичина і Максим Рильський.

Неповторною рідною мовою пи­шуть свої твори й сучасні відомі письменники та поети — Ліна Костенко та Ганна Чубач, Дмитро Білоус і Марія Познанська та багато інших.

Послухаймо найкращі вірші українських поетів про нашу рідну мову.

Учні (по черзі)

1. Буду я навчатись мови золотої.

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

А. Малишко

3. РІДНЕ СЛОВО

Батько мені каже:

— З книжкою дружи.

Рідну мову, синку, завжди бережи.

Мову ту, що люди рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи, синку, не забудь.

Рідне слово-пісню завжди серцем чуй,

Як Вітчизну й матір, їх люби, шануй.

В. Верба

4. НАША МОВА

Мова наша, мова — мова кольорова,

В ній гроза травнева й тиша вечорова.

Мова наша, мова — літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

Ю. Рибчинський

5. ЄДИНА, ЯК МАТИ

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту — на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

Оксана Забужко

Вчитель. Кожне слово нашої мови має свою історію, свій відтінок. Інколи слова звучать однаково, а мають зовсім інше значення. Іноді до­статньо змінити один звук і змінюється значення слова.

Багата українська мова на фра­зеологізми — справжню скарбницю українського народу. Вони допомагають зробити нашу мову яскравішою, дотепнішою та цікавішою. Спробуйте пояснити значення деяких фразеологізмів.

• Майстер на всі справи — ... (людина, яка вміє все робити).

• За холодну воду не братися — ... (нічого не робити).

• Зарубити собі на носі — ... (добре запам'я­тати).

• Ґав ловити — ... (бездіяльно проводити час, бути неуважним).

• Ведмідь на вухо наступив — ... (відсутність музикального слуху).

• І комар носа не підточить — ... (немає до чого причепитися, прискіпатися).

• Шукати голку в сіні — ... (неможливість щось знайти, виявити).

• Як сніг на голову — ... (щось несподіване).

Вчитель. Діти, ви знаєте вже багато укра­їнських пісень. Адже пісня — це душа народу.

Народна пісня — голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з мови сущого життя.

Вчитель.Український народ дуже лю­бить жарти, усмішки. Хоч би якою стомленою була людина, але, почувши дотепний жарт, - усміхається. Пожартуємо і ми.

Учні (по черзі) розповідають усмішки.

Гумореска  В.Іващенка  “Медаліст”.

                    Розглядали учениці влітку в кінозалі

                   На сорочці у Олекси золоті медалі.

                   Реготались, питаючи: - Що це за ознака?

                   На медалях написано: “Відмінний собака”?

                   Червоніючи чимдалі, відповів Олекса:

                   На прокат я взяв медалі у нашого Рекса. (Показує медалі.)

СХОЖІ

Зайшов ослик до садка І зірвав листок з дубка. А Іванко із городу:

—Нащо нищиш ти природу? І мерщій побіг в садок, Вирвав з коренем дубок, Замахнувся на ослиська:

—Не підходь до саду й близько! А осел з-за огорожі:

—Ми з тобою, хлопче, схожі!

Грицько Бойко

ХТО КРИЧАВ?

Йшов з лікарні Гнат селом, А дружки й спитали:

—Що, брат, боляче було, коли зуба рвали?

—Ні,— хлопчина їм сказав,— Не дуже боліло...

—А чого ж ти так горлав в лікаря щосили?

—Так то ж лікар заволав, бо я став брикаться, Йому щипці поламав

І... вкусив за пальця!

Грицько Бойко

ФУТБОЛІСТИ

Грали на подвір'ї

Хлопчаки в футбол.

Петрик як ударив

І відразу — «гол»!

М'яч в чужу квартиру

Тільки зашумів:

Пауза у хлопців,

Петрик занімів.

Йде дідусь Кирило

І несе м'яча:

—Чий це, признавайтесь!

— Та гравці мовчать.

—А вікно розбилось?

— Зважився Андрій.

— Дід мугикнув: — Ціле.

— Ціле? Значить, мій!

С. Гриценко

                   Гумореска  М.Ярового  “Лисиця”.

                   Лисиця в школу вчитися прийшла,

                   А як вона ледачою була,

                   То щоб уроки не робити -

                   Надумала учительку дурити!

                   Напише нишком на хвості

                   Таблицю множення чи приклади прості

                   І вгору лапу піднімає!

                   “Я знаю! Я піду до дошки!”

                   Озветься так,помнеться трошки,

                   Хвоста до носа піднесе

                   І прочита, як з книги все...

                   Отак знання у неї ті не в голові були, а на хвості!

                   Учителька помітила це діло -

                   На хвіст ногою наступила: - Тепер відповідай! -

                   Лисиця — так і сяк — не зна нічого й край.

                   Шановні друзі, учні й учениці, а поміж вас нема подібної лисиці?

Вчитель. Любов до Батьківщини почи­нається з любові до маленької батьківщини — до місця, де ви народилися, до пам'яті про рідний по­ріг, стежки дитинства, до мудрої народної казки.

Немає у світі людини, яка не любила б або не чула казок. Ви, діти, знаєте багато з них. Чи зможете відгадати деякі? Отже, розпо­чинаємо вікторину «З якої це казки?».

1. «Я за три копи куплена,

Упівбока луплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й смерть...» («Коза-Дереза»)

2. «Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та й понесіть до батенька.

А в батенька їсти й пити,

Ще й хороше походити». («Івасик-Телесик»)

3. «Мій котику, мій братику!

Несе мене лиса

За кленові ліса,

За крутії гори,

За бистрії води...» («Котик і півник»)

4. Що за хатка на узліссі?

Вся ворушиться, дрижить.

Де не взявсь Кабан біжить,

Тут і Вовк іде, й Ведмідь,

Кожен в хатці хоче жить.

Так же тісно їм усім —

Ось-ось-ось порветься дім. («Рукавичка»)

5. Далі казка ось така:

Знайшов Півник колосок,

Змолов борошна мішок,

Спік негайно у печі

Пиріжки та калачі,

Мишенят не пригощав,

Бо жоден із них не працював. («Колосок»)

Учениця.

Ми — українці — велика родина,

Мова і пісня у нас — солов'їна,

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх — Україна.

Вчитель. За легендою, ми живемо у рай­ському куточку, який Бог тримав для себе, а по­дарував козакам в обмін на обіцянку берегти і зба­гачувати рідний край, дбайливо ставитися до його краси і людей, цінувати мову.

Ми прагнемо дотримувати сло­ва, даного нашими пращурами, дбаємо, щоб вічне українське слово звучало у кожному українському серці.

Учениця.

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода,—

То України диво барвінкове,

Багата мова й вічно молода.

Учень.

Живи, вкраїнське слово, процвітай!

Моє мале сердечко звеселяй!

В кожну сім'ю й оселю завітай,

Де люблять і шанують рідний край.

Учениця.

Щоб пам'ятали нині й назавжди,

Якого роду доньки ми й сини.

Красу своєї мови бережи,

Бо житиме вона — то житимемо й ми!

Вчитель. Наше свято завершується. Ми сподіваємось, що до ваших сердець дійшли слова про багатство, красу та мелодійність української мови — нашої гордості. А на закінчення спробуємо всі разом дібрати слово у вірші про чарівну мову.

                     Щоб розумним і мудрим стати, треба рідну мову ... (знати).

                     А щоб вміти говорити, треба рідну мову ... (вчити)!

                     Знає кожен з нас чудово — не прожити нам без ... (мови).

                     Рідна ж мова пелюсткова, мудра, світла, ... (світанкова).

                     І дзвенить щодня і в свята, бо вона така ж ... (багата).

                     І така джерельно-чиста наша мова ... (промениста).

                     Чарівна і калинова наша мова ... (веселкова).

                     В ній такі слова чудові, хліб і сіль на ... (рушникові).

                     В ній в віках батьки і діти, як без мови в світі ... (жити)?

                     Понад світом хай лунає, хай ніхто ... (не забуває).

                     Рідну мову українську, мудру, щедру, ... (материнську).

                     Своєї мови не цурайтесь, ні в грізні, ні в щасливі дні.

                     Любіть її завжди, пишайтесь, хай долі будуть в вас ясні!

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть.

Як степів красу калинову,

Як рідного неба блакить.

Пісня  «Мова єднання»