Свято рідної мови "Моє багатство - рідна мова"

Про матеріал

Захід допомагає донести до учнів красу і багатство україн­ської мови; збагатити знання про рідну Україну, вихо­вує глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національ­ну культуру, бути патріотами своєї держави.

Перегляд файлу

Свято рідної мови "Моє багатство - рідна мова"

 

Мета: донести до учнів красу і багатство україн­ської мови; збагатити знання про рідну Україну, слов­никовий запас дітей; розвивати зв'язне мовлення; вихо­вувати глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національ­ну культуру, бути патріотами своєї держави.

  Обладнання. Сцена святково прибрана вишитими рушниками, жовто-синіми  

                       кульками. В центрі — назва свята. По боках — плакати:

                      “Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”

                                                                                                               С.Шелунін

                      “Найбільше і найдорожче добро в кожного народу—це його мова”

                                                                                                   Панас Мирний                       

  ХІД ЗАХОДУ

Свято розпочинають ведучі.(Хлопчик і дівчинка у національних костюмах тримають коровай на вишитому рушнику.)                                                                     

                       Добрий день вам, милі люди!

               Хай вам щастя-доля буде,

               Не на день і не на рік,

               А на довгий-довгий вік.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І рідну мову прославляти!

                    Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

               Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

(пісня «   Україна благословенна »)

Вчитель. Україна... Рідний край... Рідна мова... Скільки почуттів з'єдналося в цих словах, скільки ніжності, любові та ласки! Що може бути для людини дорожчим за рідну мову? Адже мова народу — це не просто звуки. Мова — це душа на­роду, це його трепетне серце.

Учениця.

Мова! Українська мова,—

Вона співуча, лагідна, дзвінка...

Мова! Українська мова —

Єдина, рідна й дорога така.

Вчитель. Дорогі діти, гості! Сьогодні ми зібралися в цій залі, щоб провести свято, приурочене рідній мові.

Учениця.

О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів — це мова моя,

Це — мова моєї Вкраїни.

Учень.

Яка у ній сила і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине!

Натхнення хвилини!

О мово моя, Душа голосна України!

Учень.

Це матері мова.

Я звуки її

Люблю, наче очі дитини...

О мово вкраїнська!

Хто любить її,

Той любить мою Батьківщину!

Учень

 О слово, ти як дивная сопілка,

То звеселяєш, то хвилюєш нас.

Тобі вклонялись Леся Українка

Й благословенний батько наш Тарас.

Учениця

О слово рідне! Шум дерев!

Музика гір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між них левиний рев.

                    Бог нам гарну мову дав, щоб ми не мовчали

                    І всі звуки і слова гарно вимовляли.

Учні виконують пісню «Любіть Україну»

Вчитель. 21 лютого 2000 року в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі вперше відзначили Міжнародний день рідної мови, аби привернути увагу світової спільноти до того факту, що з 6000 мов, які зараз існують, більшість перебуває під загрозою зникнення у найближчому десятилітті. В Україні свято рідної мови запровадили у 2002 році.

Скільки на землі мов? Скільки народів — стільки й мов. Учені вважають, що з-поміж такої величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою популярністю, тоб­то це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.

Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англій­ська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає по­чесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей.

Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучі­стю — одна з найкращих.

Ще 1928 року в Парижі на конкурсі мов визнали, що італійська, українська та французька мови наймилозвучніші. Ми, укра­їнці, пишаємося своєю мовою, її мелодійністю, чистотою та багатством звуків.

Учень.

Мово ж моя, мово,

Мово України,

Ти моя казкова

Пісня солов'їна.

Учень.

Розцвітай під небом

Проліском прекрасним,

А любов до тебе

В серденьку не згасне.

Учениця.

Йди по світу гідно

В шані і привіті,

Ти для мене рідна

І найкраща в світі!

Учень.

Мово ж моя, мово,

Мово-чарівниця,

Не згаса духовна

Батьківська криниця.

Учні виконують пісню - танок «Любіть Україну».

Вчитель. Любов до рідної мови почи­нається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, над­звичайною ніжністю і простотою. У них — мате­ринська ласка і любов, світ добра, краси та спра­ведливості, щира віра в магічну силу слова.

Учень.

Лиш народився, голос я почув

щасливий, радісний і світлий.

Маленьким серденьком уже тоді відчув

матусин голосок привітний.

Учень.

У нім звучала ласка і тепло,

і слово було ніжне і пестливе,

до себе вабило воно,

лунало світло і тремтливо.

Учениця.

Матуся до серденька притискала

і колискову пісню заспівала.

І пісня та була сама краса,

що в сповитку мене обдарувала.

                   І тихо мовляться слова,

                   І шепче зірка вечорова,

                   І чуть, як засина трава

                   У колисковій рідній мові.

Пісня «Колискова»(у виконанні дівчат)

Вчитель. Наша мова оспівана поетами. Українською мовою писали свої твори Тарас Шев­ченко і Леся Українка, Маруся Чурай та Володи­мир Сосюра, Павло Тичина і Максим Рильський.

Неповторною рідною мовою пи­шуть свої твори й сучасні відомі письменники та поети — Ліна Костенко та Ганна Чубач, Дмитро Білоус і Марія Познанська та багато інших.

Послухаймо найкращі вірші українських поетів про нашу рідну мову.

Учні (по черзі)

1. Буду я навчатись мови золотої.

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

А. Малишко

3. РІДНЕ СЛОВО

Батько мені каже:

— З книжкою дружи.

Рідну мову, синку, завжди бережи.

Мову ту, що люди рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи, синку, не забудь.

Рідне слово-пісню завжди серцем чуй,

Як Вітчизну й матір, їх люби, шануй.

В. Верба

4. НАША МОВА

Мова наша, мова — мова кольорова,

В ній гроза травнева й тиша вечорова.

Мова наша, мова — літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

Ю. Рибчинський

5. ЄДИНА, ЯК МАТИ

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту — на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

Оксана Забужко

Вчитель. Кожне слово нашої мови має свою історію, свій відтінок. Інколи слова звучать однаково, а мають зовсім інше значення. Іноді до­статньо змінити один звук і змінюється значення слова.

Багата українська мова на фра­зеологізми — справжню скарбницю українського народу. Вони допомагають зробити нашу мову яскравішою, дотепнішою та цікавішою. Спробуйте пояснити значення деяких фразеологізмів.

• Майстер на всі справи — ... (людина, яка вміє все робити).

• За холодну воду не братися — ... (нічого не робити).

• Зарубити собі на носі — ... (добре запам'я­тати).

• Ґав ловити — ... (бездіяльно проводити час, бути неуважним).

• Ведмідь на вухо наступив — ... (відсутність музикального слуху).

• І комар носа не підточить — ... (немає до чого причепитися, прискіпатися).

• Шукати голку в сіні — ... (неможливість щось знайти, виявити).

• Як сніг на голову — ... (щось несподіване).

Вчитель. Діти, ви знаєте вже багато укра­їнських пісень. Адже пісня — це душа народу.

Народна пісня — голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з мови сущого життя.

Вчитель.Український народ дуже лю­бить жарти, усмішки. Хоч би якою стомленою була людина, але, почувши дотепний жарт, - усміхається. Пожартуємо і ми.

Учні (по черзі) розповідають усмішки.

Гумореска  В.Іващенка  “Медаліст”.

                    Розглядали учениці влітку в кінозалі

                   На сорочці у Олекси золоті медалі.

                   Реготались, питаючи: - Що це за ознака?

                   На медалях написано: “Відмінний собака”?

                   Червоніючи чимдалі, відповів Олекса:

                   На прокат я взяв медалі у нашого Рекса. (Показує медалі.)

СХОЖІ

Зайшов ослик до садка І зірвав листок з дубка. А Іванко із городу:

—Нащо нищиш ти природу? І мерщій побіг в садок, Вирвав з коренем дубок, Замахнувся на ослиська:

—Не підходь до саду й близько! А осел з-за огорожі:

—Ми з тобою, хлопче, схожі!

Грицько Бойко

ХТО КРИЧАВ?

Йшов з лікарні Гнат селом, А дружки й спитали:

—Що, брат, боляче було, коли зуба рвали?

—Ні,— хлопчина їм сказав,— Не дуже боліло...

—А чого ж ти так горлав в лікаря щосили?

—Так то ж лікар заволав, бо я став брикаться, Йому щипці поламав

І... вкусив за пальця!

Грицько Бойко

ФУТБОЛІСТИ

Грали на подвір'ї

Хлопчаки в футбол.

Петрик як ударив

І відразу — «гол»!

М'яч в чужу квартиру

Тільки зашумів:

Пауза у хлопців,

Петрик занімів.

Йде дідусь Кирило

І несе м'яча:

—Чий це, признавайтесь!

— Та гравці мовчать.

—А вікно розбилось?

— Зважився Андрій.

— Дід мугикнув: — Ціле.

— Ціле? Значить, мій!

С. Гриценко

                   Гумореска  М.Ярового  “Лисиця”.

                   Лисиця в школу вчитися прийшла,

                   А як вона ледачою була,

                   То щоб уроки не робити -

                   Надумала учительку дурити!

                   Напише нишком на хвості

                   Таблицю множення чи приклади прості

                   І вгору лапу піднімає!

                   “Я знаю! Я піду до дошки!”

                   Озветься так,помнеться трошки,

                   Хвоста до носа піднесе

                   І прочита, як з книги все...

                   Отак знання у неї ті не в голові були, а на хвості!

                   Учителька помітила це діло -

                   На хвіст ногою наступила: - Тепер відповідай! -

                   Лисиця — так і сяк — не зна нічого й край.

                   Шановні друзі, учні й учениці, а поміж вас нема подібної лисиці?

Вчитель. Любов до Батьківщини почи­нається з любові до маленької батьківщини — до місця, де ви народилися, до пам'яті про рідний по­ріг, стежки дитинства, до мудрої народної казки.

Немає у світі людини, яка не любила б або не чула казок. Ви, діти, знаєте багато з них. Чи зможете відгадати деякі? Отже, розпо­чинаємо вікторину «З якої це казки?».

1. «Я за три копи куплена,

Упівбока луплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й смерть...» («Коза-Дереза»)

2. «Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та й понесіть до батенька.

А в батенька їсти й пити,

Ще й хороше походити». («Івасик-Телесик»)

3. «Мій котику, мій братику!

Несе мене лиса

За кленові ліса,

За крутії гори,

За бистрії води...» («Котик і півник»)

4. Що за хатка на узліссі?

Вся ворушиться, дрижить.

Де не взявсь Кабан біжить,

Тут і Вовк іде, й Ведмідь,

Кожен в хатці хоче жить.

Так же тісно їм усім —

Ось-ось-ось порветься дім. («Рукавичка»)

5. Далі казка ось така:

Знайшов Півник колосок,

Змолов борошна мішок,

Спік негайно у печі

Пиріжки та калачі,

Мишенят не пригощав,

Бо жоден із них не працював. («Колосок»)

Учениця.

Ми — українці — велика родина,

Мова і пісня у нас — солов'їна,

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх — Україна.

Вчитель. За легендою, ми живемо у рай­ському куточку, який Бог тримав для себе, а по­дарував козакам в обмін на обіцянку берегти і зба­гачувати рідний край, дбайливо ставитися до його краси і людей, цінувати мову.

Ми прагнемо дотримувати сло­ва, даного нашими пращурами, дбаємо, щоб вічне українське слово звучало у кожному українському серці.

Учениця.

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода,—

То України диво барвінкове,

Багата мова й вічно молода.

Учень.

Живи, вкраїнське слово, процвітай!

Моє мале сердечко звеселяй!

В кожну сім'ю й оселю завітай,

Де люблять і шанують рідний край.

Учениця.

Щоб пам'ятали нині й назавжди,

Якого роду доньки ми й сини.

Красу своєї мови бережи,

Бо житиме вона — то житимемо й ми!

Вчитель. Наше свято завершується. Ми сподіваємось, що до ваших сердець дійшли слова про багатство, красу та мелодійність української мови — нашої гордості. А на закінчення спробуємо всі разом дібрати слово у вірші про чарівну мову.

                     Щоб розумним і мудрим стати, треба рідну мову ... (знати).

                     А щоб вміти говорити, треба рідну мову ... (вчити)!

                     Знає кожен з нас чудово — не прожити нам без ... (мови).

                     Рідна ж мова пелюсткова, мудра, світла, ... (світанкова).

                     І дзвенить щодня і в свята, бо вона така ж ... (багата).

                     І така джерельно-чиста наша мова ... (промениста).

                     Чарівна і калинова наша мова ... (веселкова).

                     В ній такі слова чудові, хліб і сіль на ... (рушникові).

                     В ній в віках батьки і діти, як без мови в світі ... (жити)?

                     Понад світом хай лунає, хай ніхто ... (не забуває).

                     Рідну мову українську, мудру, щедру, ... (материнську).

                     Своєї мови не цурайтесь, ні в грізні, ні в щасливі дні.

                     Любіть її завжди, пишайтесь, хай долі будуть в вас ясні!

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть.

Як степів красу калинову,

Як рідного неба блакить.

Пісня  «Мова єднання»

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
10 січня
Переглядів
446
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку