Свято "Стрітення Господнє"
Свято «Стрітення»
На столі свічки, хліб, звучить пісня.
Господар. Доброго дня усім. Поспішайте, поспішайте на наше свято.
У нас здавна є традиція славна:
Воду брати з чистої криниці,
Муку з ярої пшениці,
Руками добрими замісити
І гостей на свято запросити.
Отож починаємо наше свято.
Голос (під звучання фонограми):
Стоїть хатка небагата, Солом’яна стріха.
Присілочки у китицях, Мальовані вікна.
Тут чистенько і гарненько,Тут усе в порядку,
Сам Бог дбає, доглядає цю маленьку хатку.
Мати. І Бог дбає, доглядає, І сини, і доньки,
Бо ще з давніх-давен Так повелося,
Що українська хата завжди сяяла чистотою,
Завжди була чепурною, Особливо в свято.
Дитина. А яке сьогодні свято?
Мати. Свято Стрітення запроваджене на честь події, коли Божа Мати принесла Ісуса Христа до храму на сороковий день після народження
Учень. Марія, Діва, найніжніша з мам,
Яких лиш тільки бачила земля,
Принесла у Єрусалимський храм
Своє дитятко, миле немовля.
Учень. Там Симеон був, праведний старий,
Який давно усе в житті збагнув,
Зненацька голос він почув згори,
А то ж йому сам Дух Святий шепнув:
Учень. « Тут Божий Син, провісник майбуття,
І, Симоне, це для тебе знак…»
А Симеон на руки взяв дитя,
Помилувався ним і мовить так:
Учень. «Щасливий дуже тим, що з волі Бога
Відчув я несказанну благодать
Побачив я Спасителя самого -
Тепер спокійно можу помирать».
Учень. Про цю знаменну зустріч у народі
Рознеслась миттю звістка там і тут.
І кожен рік день Стрітення відтоді
Святкує радо християнський люд.
Учень. Святом цим зігріті ми
З давнини й донині.
Відзначають Стрітення
Так по Україні.
Свята кращого нема,
Стрілися Весна й Зима.
Вчитель. Зима з Весною зустрічається,
Про володіння свої домовляється.
В цей день сонце повертає на літо,
Все в природі прокидається.
На Стрітення в церквах святять воду.
Хто стрітенську воду буде пити, той не буде хворіти.
Разом з водою в цей день святили і свічки, які називали «громничними»,
бо вони оберігали людей і худобу від грому.
- Давайте й ми запалимо таку свічку, нехай вона захистить нас усіх, наш край, нашу рідну землю від біди.
Вчитель. Запалю я свічку, щоб горіла,
Щоб вогняна громовиця
Оселю не спалила.
Подивіться всі на цю свічку - і не будете боятися грому і блискавки.
ВЧИТЕЛЬ.
Це свято завершує зимовий цикл народних обрядів. На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов’язано багато народних прикмет. А чи знаєте ви такі прикмети?
Діти. Знаємо!
- Якщо під вечір потепліло, то перемогла Весна, тому Зима йшла туди, де була Весна, а Весна — де була Зима.
- Якщо на Стрітення зі стріх капає, весна затягнеться, якщо не капає – весна буде рання і суха.
- Якщо капає зі стріх, так капатиме і з вуликів мед.
- Як на Стрітення мете, дорогу перемітає, то корм —відмітає.
- Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то чекай ще стужі .
- Як цього дня мороз і похмура погода, буде рання весна.
Вчитель. Діти, я бачу ви знаєте багато народних прикмет. А чи хочете зустрітися із красною Весною? Щоб з нею зустрітися треба веснянки заспівати.
Хоровод – гра «Подоляночка»
Учениця Благослови, Божа Мати, Весну-красну зустрічати!
Весну красну вітати, Та віночки сплітати.
Учениця
Скоріш, люба Весно, до нас прибувай,
Щоб знову озвавсь соловейками гай.
Щоб знов зеленіли срібнокосі лани.
Від сонечка сил набирались вони.
Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,
А ми всі дівчатка, були у вінках
Входить Зима
Зима Бач, чого захотіли! Зараз я снігу намету, і морозу напущу, бо ще силу свою маю.
Насуплю я брови,
І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине – рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє
Учень.
Не мети, не мети,
Зимонько, снігами.
А приходь ти до нас
З танцями й піснями.
Учениця.
Зимонько, Зимонько,
Снігом не труси
І морозу морозити не вели.
Учень. Вже сонце над землею
що новий день, то вище.
Північний вітер лютий
не так зловтішно свище.
Учень. Зима хоч і бореться,
але безсила нині,
бо вже весна проснулась,
розкривши очі сині.
Учень . Чекаємо, що сонечко
загляне у віконечко.
А соловейко в гаї
нам пісню заспіває.
Учениця Ой, жайворонку, рання пташко, чого так рано з вирію вийшов?
Хлопчик-Жайворонок (тримає в руках ключик золотий).
Не сам же я вийшов —
Дажбог мене вислав.
В праву рученьку
Ключика видав.
Літо відмикати,
З лівої рученьки
Зиму замикати.
Зима. Та хто це сміє посеред зими про спів літнього птаха згадувати. Бач чого захотіли! Сонечка, тепла їм подавай. Зараз я снігу намету, віхолу напущу, бо ще силу свою маю.
Теплинка. Доброго дня, Зимонько!
Зима. Ти хто така? Як ти насмілилась підійти до мене? Та я зараз морозу на тебе напущу!
Теплинка. А я дівчинка Теплинка, провісниця Весни. І хоч ти, Зимонько, лютуєш, хуртовинами залякуєш, але не налякати тобі мене. Бо вже в повітрі пахне весною. А через 15 днів – уже й Березень прийде.
Мишка.
Зимонько, зимонько,
Снігом не труси
І морозу морозити не вели.
Бач — он зайчики сидять
І від холоду тремтять.
Зайчик. Хто мене пожаліє,
Лапки мені погріє?
Ох і надокучили мені морози.
Наголодувався я вже взимку.
Кожушок обносився.
Ходімо звірята весну шукати.
Синичко! Ти всюди літаєш, усе помічаєш. Скажи, чи не зустрічала ти десь Весну?
Синичка.
Ще в нашому лісі сніги лежать. Та перший струмочок сьогодні продзвенів мені, що Весна вже близько і пролісок прокинувся від сну.
Струмочок. Цілу зиму я спав, на тепло чекав.
А тепер прокинувся,
Зразу бігти кинувся,
Дзвінко заспівав.
Я – струмочок весняний,
Я – струмочок голосний
Поспішаю до річеньки
Й до весни – сестриченьки.
Пролісок. Я – перша квіточка весни,
Я – пролісковий цвіт.
Пережила зимові сни
І знов родилася на світ.
У мене очі голубі,
Такі, як неба синь
З весною в гості я до вас прийшла
Люблю я сонце й тінь.
Зайчик (радісно підстрибнувши).
То швидше ходімо їй назустріч!
Теплинка. Ось, ось пропаде сила зими. Подивися – звірята вже вирушають в ліс весну шукати.
Вовчик. Доброго дня, звірятка! А куди ви поспішаєте?
Мишка. Ідемо тепло шукати, весну зустрічати. Ходімо з нами.
Вовчик.. і мені тепла хочеться, ясного сонечка.
Звірята. Вийди, вийди, сонечко
На дідове полечко
На бабине зіллячко
На наше подвір’ячко.
На весняні квіточки,
На маленькі діточки,
Там вони граються,
Тебе дожидаються.
ВИХОДИТЬ СОНЕЧКО З ПРОМІНЧИКАМИ і співає пісню
Сонячний промінчик
Я сонячний промінчик в долоньки покладу.
Я сонячний промінчик до ладу доведу.
Світи, світи промінчик, віддай своє тепло,
Щоб хоч на мить тепліше усім, усім було.
2
Я і чужих ,і рідних, і всіх кого люблю
Промінчиком чарівним розраджу, звеселю.
Світи, світи промінчик, віддай своє тепло,
Щоб хоч на мить тепліше усім,усім було.
3
Якщо в моїх долоньках загасне раптом він
Я в сонечка на небі візьму іще один.
Світи, світи промінчик, віддай своє тепло,
Щоб хоч на мить тепліше усім,усім було.
Сонечко. Добрий день, друзі! А куди ви поспішаєте?
Вовчик. Весну шукаємо. Чи не бачиш ти згори Весни-чарівниці, молодої дівиці?
Сонечко. Бачу! За високими дубами, за глибокими снігами Веснонька походжає, квіти, трави розсіває і сюди вже повертає!
А ви звірятка заспівайте!
Весну-красну закликайте!
ПІСНЯ «СТРІТЕННЯ»
Зима з літом зустрічаються, зима з літом сперечаються.
Кому йти, кому вертатися. Кожен хоче з них зостатися.
А…а.. ….Стрітення 2р.
Лютий з Березнем зустрівся, гордовито подивився.
Покотивсь морозним сміхом, застелив доріжки снігом.
А…а.. ….Стрітення 2 р.
Місяць Березень сміявся, він завії не злякався.
Ясним сонцем огорнувся і промінням посміхнувся.
А…а.. ….Стрітення 2 р.
Брату Лютому сказав, не Зими вже час настав.
Тобі час відпочивати, мені землю прикрашати.
А…а.. ….Стрітення 2 р.
Ой, весна-весна- та весняночка
Красне сонечко, ніжні струмки.
Ой, весна,весна та паняночка
Будить пташечка в травах квітки.
Це прийшла до нас весна 2р.
Сяє днина вже ясна,
Це прийшла до нас весна,
Це прийшла до нас весна,
Це прийшла до нас весна.
Зима з Літом зустрічаються,
Зима з Літом сперечаються.
Кому йти, кому вертатися,
Кожен хоче з них зостатися.
Ааа Стрітення
Зима. Щось ти швидко прийшла сестрице!
Весна. Я вчасно. Сьогодні ж Стрітення! Час тобі царювання над землею передати мені.
Зима. Та ще твоєму царюванню час не настав.
Весна. Та поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з порожньою торбою? Все, що я напрацювала, ти з’їла і випила.
Зима. А от і не все! Не все! (знімає торбину, трусить нею. Сиплються крихти та миші випадають крізь дірки)
Весна. Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а у тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко всіх зігріває, дає людям тепло, а у тебе люди трусяться від холоду і вмирають від голоду.
Зима. У мене люди не трусяться, я всіх одягаю у кожухи.
Весна. А я – царівна – куди ступаю, сонце сяє, все навколо оживає! А ще пробуджую від сну я нашу землю чарівну!
Зима. Я так просто не віддам тобі панування над землею. Давай позмагаємося? Ти зробиш щось гарне і я. Чиє творіння буде гарнішим той і буде далі царювати.
( Зима створила чудову сніжинку, а Весна прекрасну, духмяну квітку, дивовижно гарного кольору)
Зима. Ти перемогла сестрице! Хоч тяжко і журно мені, тобі передаю я панування над землею.( дає ключі) Повсюди, сестрице, встигай ти, як я. А я піду спочину, щоб наступного року прийти з новими силами.
Прощай і ти, Весно — красна!
Я чую, як дзвенить вже твій струмок!
Отож, маленькі хлопчики й дівчатка,
Прощаюсь з вами усіма,
Щасливі будьте! Через рік я знову
Свою вам казку принесу зимову.
ПІСНЯ «ОЙ МИНУЛА ВЖЕ ЗИМА»
Ой минула вже зима,
Снігу-льоду вже нема,
Ой нема, ой нема,
Снігу-льоду вже нема.
Прилетіли журавлі
Й соловеєчки мал!.
Ой малі, ой малі,
Соловеєчки малі.
В лузі квіти вже цвітуть,
Вівці травку вже пасуть.
Ой пасуть, ой пасуть,
Вівці травку вже пасуть.
Всі веснянку співаймо,
Весну красну вітаймо.
Вітаймо, вітаймо,
Весну красну вітаймо.
Весна. ( бере ключі).
Піду я далі лугами й лісами!
Встелю землю килимами!
Я теплом людей зігрію,
І здоров’я всім навію
Рідним словом, щоб зростали,
Щоб звичаї пам’ятали!
Свято Стрітення
УЧЕНИЦЯ Так є, було і буде:
Зима Весну стрічає
Спішиться їй назустріч,
Й від неї утікає.
Чека її й боїться водночас.
Ой Зимонько, не бійся, бо твій час
Минув.
Прийшла пора Весни,
І свято Стрітення
Чекаємо всі ми.
Бо це життя нове іде до нас …
Так було, є і буде повсякчас.
Весна. Всі ви Зиму проводжали
Мене, Весну, зустрічали
І у цей чудовий час
Дівчатка-господині завітали до нас.
1 дівчинка. (зі свічкою)
Спасибі тобі, Боже,
Що з зимою попрощались,
Що весни діждались.
Поможи нам, Боже,
В добрий час почати
Весну закликати
.
2 дівчинка. (з горнятком води)
Прийди, прийди, весно,
Принеси нам жита.
Принеси нам цвіту,
Ще й рясних квіточок,
Щоб сплести віночок!
Весна. А що ви нам, дівчатонька, принесли?
1 дівчинка. Я у церкві була і стрітенську свічку вам принесла. Вона має велику силу, відганяє людську біду, як весняна повінь. А ще вона оберігає оселі від пожежі та грому.
2 дівчинка. А я теж у церкву ходила і воду освятила. Нею бабуся худобу напуває, а дідусь – вулики окропить.
3 дівчинка. Ми з мамою жайворонків напекли. З давніх-давен люди вірили, що жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими зиму замикають і відмикають літо. А ми з друзями у садок ходили «жайворонків» підкидали і заклички для птахів співали. (із печивом жайворонком)
Пташок викликаю
З теплого краю.
Летіть, соловейки,
На нашу земельку!
Спішіть, ластівоньки,
Пасти корівоньки,
Летіть сизокрилі, ви всі нам милі.
Мати. Гарно у родинному колі. Хороше Зимоньку провели, Весну-красну зустріли, цих двох красунь примирили. Нехай охороняє вас стрітенська свічка і свята вода. Нехай ваші родини будуть здорові і щасливі.
Вчитель . А я хочу, щоб наші діти
З рідним словом зростали.
Україну нашу рідну усім серцем кохали.
Щоб звичаї свого народу пам’ятали
Традиції святкувань не забували!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку