Свято. Тема " Ми - нащадки козаків"

   Свято у 2 класі «Ми – нащадки козаків»    

Діти в українських костюмах  входять до залу, промовляючи

Ми маленькі козачата,

Станем справжніми людьми.

Ми кохаєм рідну пісню,

Україну любим ми!

Україна – наша мати,

І про неї вільний спів.

Ми – веселі козачата,

Ми – нащадки козаків!

Учень: Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

 Учениця: Любіть Україну у сні й наяву,

 Вишневу свою Україну,

 Красу її вічно живу і нову,

 І мову її солов`їну…

Учень: Поете мій! Клятвою гордо клянусь

Слова ці знаменно нести до загину.

Слова ці вишневі з запечених вуст:

 Всі:     «Любіть Україну! Любіть Україну!..»

Пісня: «Добрий день, матуся Україно!»

Славна наша Україна,

А ми її діти.

Поки живі на цім світі,

Будемо радіти

І ця радість хай озветься

По всьому роздолу.

Танок « Веснянки»

Гей, козаки-козаченьки,

Славно вміли жити,

Від заклятих воріженьків

Землю боронити.

Скрізь гриміла ваша слава,

Що живе й донині.

Стала слава козацькая

Славою Вкраїни.

 Синій, як море,як день, золотий –

 З неба і сонця наш прапор ясний.

 Рідний наш прапор високо несім!

 Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний.

 Слова палкі, мелодія врочиста,

 Державний гімн ми знаємо усі.

 Для кожного села, містечка,

 Міста – це клич один з мільйонів голосів.

 Це наша клятва, заповідь священна,

 Хай чують друзі й вороги,

 Що Україна вічна,

 Незнищенна, від неї ясне світло навкруги.

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє – небо, жовте – жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він – святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже – народом,

Українським, в Україні.

 Столиця України – Київ.

Пісня «Пісня про Київ»

Нині – вільна й незалежна

Україна – ненька.

Її ревно захищають

Нові козаченьки.

- ХТО ТИ, ХЛОПЧИКУ, МАЛЕНЬКИЙ?

- Син я України – неньки!

Українцем я зовуся –

Й тою назвою горджуся!

- А ПО ЧІМ ТЕБЕ ПІЗНАЮ?

- По вкраїнському звичаю.

В мене вдача щира й сміла,

І відвага Духа й тіла,

І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

 

- ХТО ТИ, ДІВЧИНКО МАЛЕНЬКА?

Доня, України – неньки!

Українкою зовуся –

Й тою назвою горджуся!

Пісня «Маленька україночка»

Автор:     Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, чорнобривці, сині волошки.

Син:        - Що це буде, нене? – питає Андрійко.

Мама:     - Українська святкова сорочка для тебе.

Син:        - А чому українська? – допитується Андрійко.

Мама:    - Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій українській землі.

 А земля наша зветься Україною.

 І ти – маленький українець.

Син:       - А ти, мамо?

Мама:   - І я українка. І татко, й бабуся, й дідусь.

 Усі ми українського роду. Тому й любимо наші квіти, нашу рідну мову.

Тепла, як сонячна днина,

 Добра, неначе весна,

Мова віків України,

Казка її чарівна.

 Мова – усміхнена квітка,

 Радість весела дзвінка.

Гарна, як небо улітку,

Ніжна, як пісня струмка.

 Мова – джерельна криниця,

 Райдужно-сонячний цвіт.

Це українська зірниця,

Що зачаровує світ.

Пісня «Ой у лузі калина»

Велична, щедра і прекрасна мова.

Прозора й чиста, як гірська вода,

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Рідна мова, мов гірська вода,

Рідна мова вічно молода,

Рідна мова, в серці з ранніх літ

Гордо лине мова у політ!

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й думи з ранніх літ,

Це мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине у політ!

 А пісня, пісня… що за розкіш пісня?

 Ти кажеш, смутком віддає?! – Дарма!

 У ній, мов у колисці на вервечках,

 Гойдається дитинство тих батьків,

 Сини яких вже встали із колиски,

 І чути їх тепер прекрасний спів.

Пісня «Два дубки»

Дітвора ми українська,

Хлопці і дівчата,

Хоч слабкі у нас ще руки

Та душа завзята.

 Бо козацького ми роду,

 Славних предкув діти.

 І у школі всі вчимося

 Рідний край любити.

Пісня « Будем козаками»

Що говорить вам «козак»,

Це крилате, горде слово?

Чом весь час буває так,

Що стає світліш від нього?

 Козаки – це вільні люди!

 Козаки – безстрашні всюди!

 Козаки – борці за волю!

 За народу кращу долю!

Козак – чесна, смілива людина,

Найдорожча йому – Батьківщина!

 

 Козак – слабкому захисник,

 Цінити побратимство звик.

Козак – усім народам друг,

І лицарський у нього дух!

 Козак – це той, хто за освіту

 Хто прагне волі і блакиту.

Козак – українську любить мову,

Він завжди здержить своє слово!

Пісня «Ми є діти українці!» 

- Гей, ви хлопці, хлопці-запорожці!

Ми в дорозі стояли?

Всі:   - Стояли, гетьмане!!!

- Рідну Січ від ворогів захищали?

Всі:  - Захищали, гетьмане!

- То, може, танцювати час,

Хай покаже, хто на що мастак!

То, може, й дівчат запросимо?

Всі:  - Запросимо! Чому ж не запросити.

- А котрих дівчат, їх тут так багато?!

Всі: - Поліну, Настусю,Ганнусю і Марійку .

Танок « Гопак»

А тепер послухайте заповіді козаків своїм нащадкам:

 Сміливі будьте, козачата.

 Даруйте Україні вірність.

 У старших вчіться захищати

 Домівку рідну й людську гідність.

Не кажи: «Не вмію», а кажи: « Навчусь».

 Менший старшому – вірний друг,

 А старший меншому – рідний батько.

Завжди цінуйте братерство і згоду,

Бо ви нащадки козацького роду.

Пісня « Як діждемо літа»

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди кожну мить

Говорить Україна.

 Послухай, як трава росте,

 Напоєна дощами,

 І як веде розмову степ

 З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине, -

З тобою всюди кожну мить

Говорить Україна.

 Хай ця пісня святкова лунає.

 Всі ми діти Козацького Краю.

 Україна – священна держава,

 Наша гордість і прадідів слава.

 Пісня « Одна калина»