Виховний захід з літературного читання. Казка «Рукавичка»

 

                                              

 

 

 

 

Виховний захід з літературного читання

                 Казка «Рукавичка»

 

 

 

 

                                        Підготувала:

                                                        вчитель початкових класів

                                                        Богдюк Оксана Вікторівна

 

 

                                     2018 рік

 

- Діти, ви мандрувати любите?

Тож часу не гайте, за мною в цікаву мандрівку рушайте!

- А чи знаєте ви що таке театр?

- А для чого люди ходять до театру?

- Як їх називають? (Глядачами)

- Що роблять актори? (Грають ролі)

- Що роблять актори у гримерній? (Перевдягаються, накладають грим, роблять зачіски)

- Сьогодні частина дітей будуть глядачами, а інша – акторами. Ідіть, наші маленькі артисти, у гримерну і готуйтеся до виступу. А ви – глядачі – сідайте у нашій залі. Подивимося виставу «Рукавичка».

Автор.  По лісочку взимку я ішла,

                Й рукавичку там знайшла.

               Рукавичка ця, напевне, чарівна.

              Тільки господаря її чомусь нема.

               Казко - казко, оживись,

               Хто є в лісі, озовись.

(Під музику заходить мишка).

Мишка.  Я – Мишка сіренька,

                 По сніжку гуляю,

                 І зерняточок смачненьких

                 Під сніжком шукаю.

(Побачила рукавичку).

                Рукавичка – справді диво,

               Хто живе в ній, виглянь сміло.

(Заглядає в рукавичку).

 

Автор. 

              В рукавичку зайшла Сіроманка,

              Й стала жити у ній, як панянка.

(Під музику заходить Жабка).

Жабка.

             А я – Жабка, ква-ква-ква,

            Знаю в лісі всі дива.

            Ось хатинку я знайду,

            В ній весело заживу.

(Побачила рукавичку).

            Рукавичка – справді диво!

           Хто живе в ній, виглянь сміло.

Автор.

           В рукавичку Жабка увійшла,

           І з Мишкою зажила.

(Під музику заходить Зайчик).

Зайчик.

           А я – Зайчик Побігайчик,

           Знайшов хліба цей окрайчик

            І морквинку ось таку,

            Вже тепер я заживу.

(Побачив рукавичку).

            Рукавичка – справді диво!

            Хто живе в ній, виглянь сміло.

(Заглядає в рукавичку. З неї виглядають звірята).

Автор.

             В рукавичку Зайчик пострибав,

             Й «Добрий день» усім сказав.

(під музику заходить Лисичка).

Лисичка.

             Я – Лисичка, я – Сестричка,

             По ліску гуляю,

             Зайченяток тих вухатих

             Спритно я шукаю.

(Побачила рукавичку).

             Рукавичка – справді диво!

             Хто живе в ній, виглянь сміло.

(Заглядає в рукавичку. З неї виглядають звірята).

Автор.

              В рукавичку Лиска увійшла,

              Й дружно із звірятами зажила.

(Під музику заходить Вовчик).

Вовчик.

               Я – Вовчок Сірячок,

              По лісі гасаю.

              А де зайчик, покажіть –

              З голоду вмираю.

(Побачив рукавичку).

              Рукавичка – справді диво!

              Хто живе в ній, виглянь сміло.

(Заглядає в рукавичку. З неї виглядають звірята).

Автор.

             В рукавичку Вовчик втиснувся,

             Хоч тісненько, та він примостився.

(Під музику заходить Кабан).

 

Кабан.   Я – Кабан, я – Іклан,

                 Я у лісі, наче пан.

                 По сніжку гуляю,

                 Жолуді шукаю.

(Побачив рукавичку).

                 Рукавичка – справді диво!

                 Хто живе в ній, виглянь сміло.

(Заглядає в рукавичку).

Автор.   В рукавичку вліз Кабан,

                 Стало тісно у ній там.

(Під музику заходить Ведмідь).

Ведмідь. Я – Ведмідь, я – Забрід,

                 По лісі ступаю,

                 Де б поїсти щось знайти,

                Бідний я, не знаю.

(Побачив рукавичку).

                Рукавичка – справді диво!

                Хто живе в ній, виглянь сміло.

Автор.

            Наш Ведмедик в рукавичку теж уліз,

           Стало тісно у ній, ніби темна ніч.

          Умістились в рукавичці всі звірята,

          Стали дружно жити і несумувати.

Діти.

            Казочка наша буде завжди жити,

            Тільки просить нас усіх дружити.