Свято "Українська пісня - душа народу"

Тема. Українська пісня – душа народу
Мета: розширювати знання учнів про українську пісню; викликати пізнавальний інтерес до пісні та бажання знати і любити народну творчість; розвивати емоційну чуйність; прищеплювати любов до народної пісні; виховувати інтерес до українського музичного мистецтва, рідної культури.

Звучить музика. Вихід-танок
Знов музика. Я забуваю все.

В палких її обіймах я щаслива.

Вона в собі чарівне щось несе.

Вона – моя подруга незрадлива.

Торкається мене і я – не я,

Купаюсь в її звуках, завмираю,

Душі її підспівує моя,

Я в ній себе гублю і знов шукаю.

Ніхто мене не зрозуміє так.

Як ти, сумна, задумлива, весела,

Ти – друга я, я – друга ти, ніяк

Я не збагну, у чому сила.
- Пісня завжди  і всюди з нами – в радісну і в скрутну хвилину. Як вірний друг – підтримає і звеселить…
Завжди у селах наших так було –

Після закінчення, та і під час роботи,

Піснями наповнялося село,

Бо пісня проганяє всі турботи.

Згадаємо ж давайте у цю мить,

Що українці – це народ співучий,

Ніщо не може нашу пісню зупинить,

Наповнений піснями край квітучий!
- Дійсно, пісня і жити, і працювати допомагає. З хорошою піснею  свято стає світлішим і радіснішим, хочеться зробити щось піднесене, корисне і потрібне всім…

- І це дійсно так. Співаючи, ми плачемо і радіємо, заспокоюємося і нервуємо, сподіваємося, нарешті, що нашій багатостраждальній країні буде щастя.
Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене»
Ой зелене жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть,
Хорошії гості мене ждуть.

Ой зелене жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі,
Хорошії гості від душі.

Ой зелене жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес, -
Тут зібрався рід наш увесь.
- Дорогі друзі! Сьогодні ми зібралися, щоб віддати шану українській народній пісні. Бо саме вона через віки проносить свою нев'янучу молодість, вона бентежить душу, вона вічна, як і душа народу...
Ведучий: 
Заспіваймо разом, заспіваймо щиро,
Щоб у нашій хаті було щастя з миром!
Звучить пісня «На нашій Україні» (музика і слова Н.Май)
На нашій Україні і небо голубіше,
На нашій Україні і сонце на тепло,
На нашій Україні дівчата наймиліші,
На нашій Україні і пісня на добро.
Приспів:
У саду калина, на ставку верба,
Пісня журавлина - радість і журба,
Сонячна долина, стежка в споришах,
І співа пташина, як моя душа!
І співа пташина, як моя душа!

На нашій Україні і зорі найрясніші
І хата біла-біла, неначе у вінку.
На нашій Україні молитва найсвятіша
І пісня солов'їна в вишневому садку.

Добрий день вам, люди,
В нашій світлій хаті!
Ми гостей найкращих
Раді зустрічати.

Добрим, щирим словом,
Ласкою, привітом.
Хай лунає дзвінко
Пісня розмаїта!

Є край, де найкращі у світі пісні,
І цвітом чарує калина.
Де сонечко вперше всміхнулось тобі,
Це дім твій – твоя Україна.
Звучить пісня  «Я – маленька україночка»
Я люблю веселі свята, радісні пісні,

Танцювати і співати хочеться мені.

Добрим людям посміхатись, друзів ще знайти,

Але кажуть мама й тато: треба підрости.

Приспів:

Я - маленька україночка,

Я - краплинка, я - сльозиночка.

Сонечко всміхається кожну мить.

Моя пісня до серця летить.

 

Дуже гарно розцвітала квіточка оця,

Заплету її в віночок, буде до лиця.

Одягнула вишиванки вся моя сім'я,

А мені завжди казали, що маленька я.

Приспів.

 

Прикладу собі у коси стрічок чарівних,

Моя вишита сорочка біла, наче сніг,

Хай постукає у серце пісенька моя,

Щоб усі на світі знали - українка я!

- Вітаємо всіх присутніх на святі української пісні.
Народна пісня, дума чи романс
У душу ллється  і заполоняє.
Та заворожує, чаклує нас
І в саме серце раптом проникає.

- Пісня! Хто не був зачарований нею! Це - душа народу, це - безмежне поле, засіяне зерном їсторії, це любов до Вітчизни і ненависть до ворогів. Вона пахне весняними дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, материнськими теплими долонями.

- Українська пісня живе  з давніх часів, живе, переживаючи  цілі покоління. Добрі люди  кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік. Так нам дано від Бога!

- А чи знаєте ви, звідки пісня взялася на Україні?

Ось послухайте, я вам про це  розповім.

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи  вибрали елегантність i красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну i порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

- Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

-  Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.
Узяла дівчина — Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ.

- Відтоді український народ знаходить утіху і в горі, і в радощах у пісні.
Я не груша і не слива,

Я – калинонька вродлива.

Я стою в зеленім листі

І червоному намисті.

- А чому ти так прибралась?

- Бо до свята готувалась.
Звучить пісня «Ой у лузі калина»
Ой у лузі калина, (Двічі)
Калина-калина,
Комарики-дзюбрики, калина.

Там дівчина ходила, (Двічі)
Ходила, ходила,
Чубарики-чубчики, ходила,

Цвіт-калину ламала, (Двічі)
Ламала, ламала,
Комарики-дзюбрики, ламала.

У пучечки в’язала, (Двічі)
В’язала, в’язала,
Комарики-дзюбрики, в’язала.

На доріжку кидала, (Двічі)
Кидала, кидала,
Комарики-дзюбрики, кидала.

Та й на хлопців моргала, (Двічі)
Моргала, моргала,
Комарики-дзюбрики, моргала.
- Пісні живуть із народом уже багато століть. Вони – барвисті та розмаїті: лагідні, урочисті, спокійні, запальні, сумні, жартівливі.
Розквітай прекрасна Україно,
Рідна земле, матінко моя,
Хай лунає мова солов’ їна,
Пісня неповторная моя!

Хай смереки, ясени, тополі,
Квіти, луки, трави і сади
Шепчуть вірші щедрі, добрі, вольні,
Чисті із джерельної води.
Звучить пісня « Мамина сорочка»
(танок дівчат)
- Перші кроки в широкий світ неможливі без лагідного маминого слова без ніжної неньчиної   пісні. Микола Сингаївський сказав: «Той, хто не чув материнської пісні, зостався бідним на все життя»

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

- Коли у стародавні часи в печері первісна жінка заколисувала малюка, вона й гадки не мала, що започатковує дуже важливий вид музичного мистецтва. Відтоді, заколисуючи дитину, матусі співають ніжні колискові пісні.

              Колискова пісня, колискова –
              То найперша материнська мова.
                Пахне вона м’ятою і цвітом.
                Чебрецевим і суничним літом.
             
                Пахне молоком і споришами…
                Скільки в ній ласкавості і шани,
               Скільки в ній тривожності людської,
                І надій, й сивини гіркої…
                Колискова пісня, колискова –
                То солодка материнська мова.
Звучить колискова
Тиша. Вечір надворі,
Сонечко сховалося.
Цілу днину дітворі
Ніжно посміхалося.
  Заснули зайчики,
  Заснули білочки,
  І ти наш котику,
  Засни, засни.
  Заснули квіточки,
  Заснули діточки.
  І ти малесенький,
  Засни, засни.
Тиша. Вечір надворі,
Зіроньки з’явилися.
Спать лягайте, всі малі,
Вже за день стомилися.
  Заснули зайчики....
Тиша. Вечір надворі
Ходить попід вікнами.
Вийшов місяць угорі,
Наче сріблом витканий.
  Заснули зайчики...
Тиша. Вечір надворі
Ледь у вікна стукає.
Час лягати дітворі,
Казку, діти, слухайте.
  Заснули зайчики…
Пісня «Грицю, Грицю, до роботи». Виходять діти з Грицьком.

Грицько.  А ось я і не сплю вже.

Ішов Грицько льодом.

Свинка городом.

Подай мені, моя мила,

Свою білу ручку. (Чіпляється до дівчат).

Дівчина. Цур тобі, відв'яжися!

Дівчина. Цур тобі, відчепися!

Дівчина. Об чім з таким дурнем говорити?!

Дівчина. В мене думка не така, щоб пішла я за Грицька.

Грицько. Дарма-дарма. Я ще не зовсім дурний, батько казали, що у мене не всі вдома, та нічого, на вечір посходяться! А хоч би й дурний, то хіба не можу погуляти з дівчатами? Хоча… Вони такі вередливі, що я краще відпочину, оце і вдень, і вночі спав би.
(лягає спати) 

Пісня «Грицю, Грицю, до роботи»  
Грицю, Грицю, до роботи!
- В мене порвані чоботи...
Грицю, Грицю, до телят!
- В мене ніженьки болять...
Грицю, Грицю, молотити!
- Я нездужаю робити...
Грицю, Грицю, врубай дров!
- Кахи-кахи! Нездоров...
Грицю, Грицю, роби хліб!
- Кахи-кахи! Щось охрип...
Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз уберуся!
Грицю, Грицю, хоч жениться?
- Не можу одговориться!
Грицю, Грицю, кого взяти?
- Краще Галі не зіскати!
- Галю, серденько моє,
Чи підеш ти за мене?"
- Стидкий, бридкий, не люблю
І за тебе не піду!
- Я ще зовсім дитина і хочу бачити маму веселою, сонце у золотому капелюшку і небо в синій хустинці. Я ще не знаю, як пахне підлість, якого кольору заздрощі і як блимає підступність, але я хочу, щоб ніхто ніколи не закривав очі від страху. Я хочу дивитися на світ розкритими очима.
- Наша пісня завжди була складовою життя українців. Царський уряд забороняв кобзарям співати. Боролися з кобзарями і в XX столітті. За наказом Й.Сталіна, у Харкові зібрали всіх українських кобзарів. Сліпим музикантам казали, що вони мають узяти участь у першому в Україні з’їзді кобзарів, натомість їх вивезли  за місто і розстріляли. У такий спосіб намагалися знищити душу нашого народу.

Українська пісне, вимита сльозами,
Висушена вітром у краї чужім.
Українська пісне, ти прийшла шляхами
До мойого серця і живеш у нім.
- Наші славні запорозькі козаки також співали. Ці веселі й сумні пісні оспівували козацьку силу, відвагу, любов до України. Про запорозьких козаків народ також складав пісні. Із краю у край, із села в село ходили кобзарі, співаючи про славних козаків та їх славетні походи.
Танок хлопців
- Чому український народ у найважчі часи не відмовлявся від своєї пісні?
Про це йдеться в легенді про сумні й веселі співанки.
Сценка
Учень. Жили колись чоловік та жінка, тяжко їм було, адже мали повну хату маленьких дітей, а  землиці – на заячий скік. У родині всі любили співати. Одного дня померла бідна жінка. У хаті вже не чутно було веселих співанок – лише сумні. А в сусідстві жив великий пан. Якось прийшов до бідного, поклав торбу з грішми на лаву й запитав.
Пан. Скільки в тебе дітей?
Чоловік. Десятеро.
Пан. А чи забагато, чоловіче, на твої маєтки? Відпусти до мене одну дитину, і я дам тобі за  неї торбу грошей.
Учень. Бідний скликав дітей і сказав.
Чоловік. Пан дає торбу грошей за одного з вас. Хто піде до нього? Там буде їсти калачі, а спатимете на перинах.
Учень. Діти гірко заплакали.
Чоловік. Жоден не хоче йти до вас, пане.
Учень. Пан замислився.
Пан. Тоді я даю торбу грошей, аби ви більше не співали. Я не можу спати через ваші співанки.
Чоловік. Нехай буде так.
Учень. І бідний забрав гроші. Багач повернувся додому. Усі мовчали. І раптом один хлопчина заспівав так, що у всіх з’явилися сльози на очах. Бідний схопив торбу з грішми і побіг до пана. Кинув торбу йому на стіл і сказав.
Чоловік. Я не продаю, пане, ані співанок, ані дітей!
Учень. І в бідній хаті далі було чутно сумні та веселі пісні.
Звучить пісня «Кучерики»
Кучерики, кучерики,
Кучерики мої,
Поцілуй мене, козаче,
Я мамки не бою.
Приспів:
Ой, кучерявая,
Кучерява мати,
Кучериків накрутила
Хлопців чарувати.

Кучерики, кучерики,
Кучері шовкові,
Поцілуй мене, козаче,
Бо я чорноброва.
Приспів.

Кучерики, кучерики,
Кучерики маю,
За те мене мати била,
Що хлопцям моргаю.
Приспів.

Кучерики, кучерики,
Кучерики в'ються,
А за мене, молодую,
Усі хлопці б'ються.
Приспів.

Кучерики, кучерики,
Кучерики мої,
Поцілуй мене, козаче,
Я мамки не бою.
- Нікому й ніколи не вдається заглушити українську пісню.
Вона як душа – вічна.
- Неможливо переспівати всіх пісень, що склав народний геній.
- Нехай завжди з нами буде рідна пісня, нехай береже вона тепло наших сердець, наше життя, нехай робить усіх добрішими, красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну й людську гідність.
Ну де ще є така чарівна пісня,
Серед яких на світі славних мов.
То серце від журби неначе стисне,
А то навіє радість і любов.
Звучить пісня «Ой служив я в пана»
Ой служив  я в пана
Та й на перше літо
Заслужив я в пана
Курочку за літо.
А то кура-жабатура
По садочку ходить та й ходить,
Куряточок водить та й водить.

Ой служив  я в пана

Та й на друге літо

Заслужив я в пана

Качечку за літо.

А то кача дрібно скаче,

А та кура-жабатура

По садочку ходить та й ходить,

Куряточок водить та й водить.

 

Ой служив  я в пана

Та й на третє літо

Заслужив я в пана

Гусочку за літо.

А то гуся суся-сюся,

А то кача дрібно скаче,

А та кура-жабатура

По садочку ходить та й ходить,

Куряточок водить та й водить.

 

Ой служив  я в пана

На четверте літо

Заслужив я в пана

Індика за літо.

А той індик  пиндик-шпиндик

А та гуся суся-сюся,

А то кача дрібно скаче,

А та кура-жабатураа

По садочку ходить та й ходить,

Куряточок водить та й водить.

 

Ой служив  я в пана

Та й на п'яте літо  

Заслужив  я в пана

Барана за літо.

А той баран круторогий -

Поламав він собі ноги,

А той індик пиндик-шпиндик

А та гуся суся-сюся,

А то кача дрібно скаче,

А та курка-чубатура

По садочку ходить та й ходить,

Куряточок водить та й водить

 - Дивує усіх Україна своїми талантами. Послухаєш пісень-який наш народ мудрий!
- Все він уміє: і пісню заспівати, і танцем звеселити, і легенду розповісти ,і сорочку вишити, і хату побудувати…І гріх нам, українцям ,цього не вміти і не знати.

У рідному краї і серце співає

Лелеки здалека нам весну несуть.

У рідному краї і небо безкрає

Потоки, потоки ,мов струни течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами мальви, в саду материнка,
Оспівані щедро в піснях.

Нехай сьогодні в вас душа співає,

На білій скатертині буде хліб і сіль.

Своїм теплом хай рідні зігрівають,

Й слова вітання линуть звідусіль.

 

Прийміть і наші побажання

В житті хай радість розквіта.

Нехай в здоров ї,щасті, мирі

Проходять всі ваші літа.

 

Нехай Марія-Мати Божа

Береже від зла й біди.

А пісня з вами буде

Сьогодні,завтра і завжди!!!!

 

Ніде нема у цілім світі
Пісень дзвінкіших, ніж у нас.
Лунають в сонячній блакиті –
Відлуння котиться в серцях.

В піснях і щастя, і тривога,
В піснях і радість, і печаль.
Летить від рідного порога
У світ пісенний водограй.

 

Нехай же лине пісня щира,

В серцях відлунюється знов.

І хай живе у наших мріях

Надія, віра і любов.

Звучить пісня «Веселка»

Краплю дощика берем,

Трішки сонця додаєм,

Світанкової роси,

Жменьку радості для всіх.

 

Приспів:

Подивись на небо -

Кольори ясні,

Сумувать не треба –

Просто посміхнись!

Подивись на небо -

Сонце золоте,

Сумувать не треба –

Все на краще йде!

 

Слово лагідне скажи,

Теплий погляд залиши,

І добрішим стане світ

Й наша пісня задзвенить!

- Пісня – це струмок із живою водою. Не поспішайте його переступити. Зупиніться і вдивіться в нього. Можливо, побачите благородний лицарський образ свого пращура, красу свого сучасника і духовну вроду нащадків.
- Нехай рідна пісня шириться світом. Її дорогий вогник, зігрівши всю землю, повертається до тебе – її спадкоємця.

- Так, і справді, вона бентежить душу, та так бентежить, що змушує лінивих визирнути на вулицю, сонних - прокинутись, а завзятих — пуститись у танок, особливо як почуєш : « Ой, на горі два дубки»
Звучить пісня «Ой на горі два дубки»
Ой на Горі Два Дубки – 2 

Ой на Горі Два Дубки, Два Дубки

Тай схилились до Купки.

Вітер Дуба хитає – 2
Вітер Дуба хитає-хитає,
Козак Дівку питає.

Ой Дівчино чия Ти – 2
Ой Дівчино чия Ти, чия Ти,
Чи підеш Ти гуляти.

Ой не питай чия я – 2
Ой не питай чия я, чия я,
Вийдеш Ти, то вийду я.

А я в Батька Один Син – 2
А я в Батька Один Син, Один Син
Погуляти хоч би з ким.

А я Донька Мамчина – 2
А я Донька Мамчина, Мамчина
Цілуватись навчена.

- А зараз пропонуємо трішки погратися.

Назвіть українські пісні, що починаються на « Ой».
Звучить пісня «Ой, під вишнею»
Ой під вишнею, під черешнею
Стояв старий з молодою,
Як із ягідкою.
І просилася і молилася:
Пусти мене, старий діду,
На вулицю погулять!
Я і сам не піду, і тебе не пущу,
Бо ти мене, старенького,
Та й покинеш на біду.
Куплю тобі хатку, і ще сіножатку,
І ставок і млинок,
І вишневенький садок!
Ой не хочу хатки, і ні сіножатки,
Ні ставка, ні млинка,
Ні вишневого садка!
Ой ти, старий дідуган,
І зігнувся, як дуга,
А я молоденька,
Гуляти раденька!
- В українських піснях відображена історія нашого народу, його подвиги, його героїчне минуле. Пісня возвеличувала героя-захисника, пісня кликала на бій і сумувала за полеглим героєм і звичайно ж описувала хвилюючі сцени прощання...

- Коли дівчата, шморгаючи носами і втираючи сльози, благали козаків не їхати на війну. Та хіба справжній козак піддасться на бабські вмовляння!

А заграйте – но, музики,

В мене гарні черевики,

Починайте скоріш грати,

Ми вже хочем танцювати!

Я притупну каблучками,

В боки розведу руками,

Сплесну, вихром закружляю

Черевики нові маю.

Гоп, гоп, чики, чики,

Купив тато черевики.

Я піду у них на свято,

Танцюватиму завзято!
Звучить пісня «Черевички»

Як би мені черевички
Червоні, як щічки,
Танцювала б я охоче,
Мабуть дні і ночі,
Одягну я черевички,
Затанцюю дрібно,
Та й піду я до кринички
По водичку срібну.

Як би мені чепурненькі
Й високі підбори,
Тоді люба, моя ненько,
Я б не знала горя,
Одягну я черевички,
Затанцюю дрібно,
Та й піду я до кринички
По водичку срібну.

Черевички червоніють,
Мов щічки, палають,
А думки мої ясніють,
Ніжки мов співають,
Одягну я черевички,
Затанцюю дрібно,
Та й піду я до кринички
По водичку срібну.
- А хочете, я розповім, як раніше хлопці запрошували дівчат до танцю?

- Так – от, перед танцем проводили гру – змагання, промовляючи такі слова:
«Дуб зелений, береза біла, гарна краса, та краще – сила. Хто перший добіжить, той гоноровий».
Тоді хлопці ставали в ряд і бігли до обраного дерева.  Той, хто прибігав першим, отримував право першим обрати серед усіх дівчат ту, яка найбільше подобалася, і запросити її на танець.

Проводиться гра «Веселі чобітки»

(Дівчата стають колом. Козаку дають пару чобітків. Дівчата рухаються під музичний супровід по колу, а Козак поза колом з чобітками. Тільки – но музика припиняє звучати, Козак непомітно ставить чобітки за спиною однієї з дівчат. Заходить в коло і каже слова:
«Той, хто чобітки візьме, зі мною танцювать піде».
Та дівчинка з чобітками виходить в коло і танцює з Козаком.)
Музика на гру.

- Ех, козацтво, козацтво! Скільки народних пісень торкнулось їхнього життя, прославили їхню звитягу, мужність і завзяття...

- ….і хороший апетит. Бо чому ж не заспівати про козака, що любить гарно поїсти. От уже по істині правильна пісня , бо тут козакові годять , як ніколи - і вареників наварять, і дров нарубають , ще й «голубом сизеньким назвуть»...
Звучить пісня «А мій милий вареничків хоче»
А мій милий вареничків хоче
Ой, мій милий вареничків хоче,
Ой, мій милий вареничків хоче.

Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая!

Та й дров же нема, милий мій, миленький,
Та й дров же немає, голуб мій сизенький!

Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай,у-ха-ха, моя чорнобривая!

Та й сили ж нема, милий мій, миленький,
Та й сили ж немає, голуб мій миленький!

Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая!

А з ким будеш доживати, милий мій, миленький?
Так з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?

Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая!

Так підем же додому, милий мій, миленький,
Вареничків наварю, голуб мій сизенький!

Не балуй, милая, не балуй, милая,
Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая!

Вікторина «З якої це пісні» 
Звучить пісня «Несе Галя воду»

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко, як барвінок в'ється.
Галю ж моя Галю, дай води напиться,
Ти така хорошая, дай хоч подивиться.
Вода у ставочку, піди, тай напийся,
Я буду в садочку, прийди подивися.
Прийшов у садочок, зозуля кувала,
А ти ж мене Галю, та й не шанувала.
Стелися, барвінку, буду поливати,
Вернися Іванку, буду шанувати.
Скільки не стелився ти не поливала,
Скільки не вертався ти не шанувала.
 

Пісня – наш паспорт вічний,

Пропуск у білий світ…

Ми не ховали обличчя,

Гордо йшли сотні літ.

 

Завжди ми накривали

Дружні ясні столи

Нас по піснях пізнавали

Де б ми таки не були.

Звучить пісня « Мала баба курку»
1. Мала баба курку, курка ся не несла
Взяла баба чепурненьку на базар понесла – 2р
Пр-в:
Гуляй дана, мала баба файну курку,
Гуляй дана, мала баба когута.
2. Летів ястріб з неба, зловив собі курку,
Кричить баба, репетує: “Віддай бравий курку!” – 2р

Пр-в:
3. Кричить баба кричить: “Чоловіче Юрку
Поможи мя відібрати чубатеньку курку” – 2р

Пр-в:
4. Нащо ж було курку на базар носити.
Краще б було чубатеньку в борщику зварити – 2р

Пр-в:
5. Мала баба півня, був сліпий на очі
Завів курку в кукурудзу, а сам ще й регоче. – 2р

Пр-в:
 

Буває пісня тугою налита,
І туга душу наскрізь пропече
Бува така, що наче серед літа
Срібляста річка в синю даль тече.

Вона – любов, вона – печаль і втіха
Жива вода на виразки душі
Поки живе – убереже від лиха
Понад стежками тихі спориші.
Звучить пісня «В саду гуляла»
В саду гуляла, квіти збирала,
В саду гуляла, квіти збирала,
Кого любила, причарувала.

Причарувала серце і душу,
Причарувала серце і душу,
Тепер з тобою ходити мушу.

Ой ти дивчино, гарна та пишна,
Ой ти дивчино, гарна та пишна,
Чом ти до мене гулять не вийшла?

Я виходила, тебе не було,
Я виходила, тебе не було,
Я постояла та й повернулась.

Я більш не вийду, я більш не стану,
Я більш не вийду, я більш не стану,
Я вишлю сестру, такую саму.

То вже здавен: Лиш пісню розпочни –
Її підхоплять, аж у полі тісно…
Вкраїнський хліб тому такий смачний,
Що він завжди замішаний на пісні.

Душа народу не вмре ніколи
Вона живе у пісні чарівній
Усмішка щира й сльоза джерельна
Найвища, мабуть, нагорода їй. 
- Нашу пісню називають солов’їною. І кажуть, що солов’ї навчилися співати в українців. Ось послухайте цікавий переказ.
- Колись солов’ї  не жили в Україні, літали по всьому світу, збираючи пісні для індійського царя, у саду якого вони жили. Залетів якось один соловей на Україну і сів спочити у якомусь селі. На той час всі люди були у полі і не було чути ні музики, ні пісень.
«Що то за люди живуть тут?» - подумав соловей.
Настав вечір, люди поверталися з поля додому і ожила в полі, на сільських вулицях пісня. Соловей теж заспівав свою і звеселив людей. Забувши про втому, вони так заспівали, що зачарували солов’я. Полетів соловей до царського саду і заспівав українські пісні так, що цар втратив спокій і звелів лише йому співати у своєму саду. Зачаровані солов’ї полетіли весною на Україну, щоб висиджувати пташенят і слухати найчарівніші в світі пісні.
Звучить пісня «Смерека»
На краю села хатина,
Загляда в вікно смерека.
В тій хатині є дівчина,
Та до ней так далеко.
   Ой, смереко, розкажи мені смереко,
   чом ти так ростеш далеко,
   чарівна моя смереко.
Вийди мила до озерця,
Бачити тебе я мушу.
Ти запала мені в серце,
Полонила мою душу

Вже зима Карпати вкрила,
Полонину всю накрила.
А свою дівчину любу
Ми з тобою не зустрили.
     Нема світлішого нічого в цілім світі,
     Як сонце ясне й чисті небеса.
     Нема нічого кращого, як діти,
     Бо в них любов, надія і краса.

Бо в них найкращі наші сподівання,
Вершина, може, нашого буття.
Тому – то ми без зайвого вагання
За них віддати можемо життя.

Готові зірку зняти з небосхилу
І прихилити небо голубе,
Щоб тільки дітям у житті щастило
Бо в дітях ми продовжуєм себе.

Тому щоденно маєм пам′ятати,
Який би пост не обіймали ми,
Весь жар душі потрібно їм віддати,
Щоб діти виросли хорошими людьми!

На землю сонце промені сипнуло,
І синьо усміхнулись небеса.
То ж дай нам Бог, щоб лихо нас минуло,
Хай радують вас діти і краса!
Звучить пісня «Кап-кап»
Хмарка біла-біла в небі голубім

Раптом потемніла і почувся грім,

Дощик не барився, він співав пісні,

У вікно настукував мені.

 

Дощик капає зі стріхи, кап-кап-кап,

Я ступає тихо-тихо, кап-кап-кап,

Сумно йти мені по суші, кап-кап-кап,

Я гуляю по калюжах, кап-кап-кап...

 

Крапельки сріблясті - дощику, привіт!

Умивають рясно цілий білий світ,

Всім навколо сумно, я одна сміюсь,

Я дощу ні краплі не боюсь.

Конкурс «Вгадай пісню» (для батьків)

Співали, діточки, співали,

У решето піснi складали,

Поставили на вербi,

Де не взялися горобці,

Звалили решето додолу –

Час нам, діточки, додому!

Ми пишаємось Україною!

Чорнобривцями і калиною,

І таночками, і співанками,

І барвистими вишиванками.

 

І дібровами, і долинами,

І озерами журавлиними,

І родючими чорноземами,

І садочками яблуневими.

 

В Україні ми виростаємо,

Як ті квіточки розквітаємо,

Із її джерел чисту воду п′єм,

З золотих зернин коровай печем.

Музика. Виносять коровай мами.

 

Звучить пісня «Україно моя»
Сонячно мріями квітне
Небо високе, блакитне.
Знов одягнула калина
В пишне намисто гілля.
Щедро добром колоситься
В золотих хвилях пшениця
Все це моя батьківшина,
Це - українська земля.
 

Україно моя - це пісні солов’їні.
Україно моя - щастя в кожній родині.
Обереги святі, подаровані дітям.
Україно моя - ти найкраща у світі.
Україно - ти найкраща у світі.
 

Пісню любов материнську
Славу квітучу батьківську,
Що на козацьких могилах
В диво волошках зійшла.
Я лише зоряну мрію
На рушники пересію,
Щоб для дітей України
В щасті земля розцвіла.

Шановні гості!
Все, що в серці мали – Вам подарували:

Світлу мрію й казку, Нашу пісню й ласку,

Щебет солов′їний, Славу України!