Свято Великодня-світле свято!

Свято Великодня-світле свято!

Ведучий:  Україна – країна смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути  та барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся  за свою волю, за щастя.

   Історію свого народу можна пізнати, вивчаючи його звичаї, традиції та обряди, по яких розпізнається народ.

Ведуча:   По вкраїнському звичаю

                В нас є вдача щира й сміла,

                І відвага духа й тіла,

                І душа наша здорова,

               Українська в нас є мова.

Ведучий:   В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу.

Ведуча:   Ми дуже любим весь наш край і любим Україну

                ЇЇ лани і зелен гай, в саду рясну калину.

                Там соловейко навесні співає між гілками.

                Тай ми співаємо пісні, змагається він з нами.

Пісня про Україну

Ведучий:   В ці дні весь християнський світ святкує радісне та величне Великоднє свято – Пасха, День Воскресіння Ісуса Христа.

Ведуча:   Вдягла весна мережену сорочку,

               Умившись і звільнившись від турбот,

                І підіймає волошкові очі

               До вищих, до церковних позолот.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку підносить,

Христос воскрес!

              Воістину воскрес!

              І дзвони засріблилися завзяті,

              І ніби покотилось між людьми:

Всі разом: Христос воскрес!

Ведучий:   У цей день великої радості для нашого Всесвіту і світу земного, в день любові, миру, порятунку кожної християнської душі, хочеться донести до кожного серця слова, що, наче скарб, дарують вічність і любов: «Христос Воскрес!»

Ведуча:   Воскрес, живе й оспівує тих, хто відкриває свою душу для віри і Господа, хто ходить до храму і молиться вдома, хто творить добро і живе за Біблією. «Христос Воскрес» - смерть людська цим днем переможена.

Ведучий:   Воскресіння Господнє в усі часи давало людям наснагу вірити і любити, прощати. Щоб зупинити зло, нам треба перемінитися самим, бо саме з кожного з нас спитається: «А що ти зробив?»

Ведуча:   У цей день кожному треба примиритися з ближнім, відкрити свою душу вогникам добра та милосердя. Будьмо християнами – милосердними до всього живого. Христос воскрес! Радійте.

Пісня «Чому мені так радісно?»

Читець:

Лине пісня до небес, -

Це радіють діти.

Ради нас Христос воскрес,

 Як нам не радіти.

В цю чудову, славну мить зникне хай тривога,

Й ви, дорослі. Не мовчіть –

Славте з нами Бога.

Про це чудо із чудес

Хай почують всюди.

З мертвих наш Христос воскрес,

Веселіться люди!

Ведучий:   Великдень – одне з найбільших свят ще з дохристиянських часів. Тоді це було свято весняного сонця і пробудження природи від довгого сну. За народними спостереженнями, цього дня і сонце якось особливо світить. Кажуть, сонце «грає».

Ведуча:   Як готувалися до Великодня?

Ведучий:   А готувались заздалегідь. Неділя за тиждень перед Великоднем називається Вербною. Саме в цей день Ісус востаннє увійшов до Храму Божого. Дорогу йому встелили пальмовими вітами (його вітали, як справжнього царя). В Україні пальми не ростуть, а люди,  у  Вербну неділю ідучи на церковну службу, несли із собою гілочку верби для освячення. Несучи додому, по дорозі били зустрічних, а повернувшись додому – кожного домочадця били гілочкою верби  промовляючи:

Дівчина: Не я б’я, а верба б’є. за тиждень – Великдень, уже недалечко червоне яєчко.

Хлопець: Не я б’я, а верба б’є. за тиждень – Великдень

Будь велика, як верба, а здорова, як вода,

Будь багата, як земля, і красива як весна.

Пісня про вербу.

Ведуча:   Останній тиждень перед Великоднем називають Білим, Чистим або Вербним. У ці дні в господарстві все чистять, прибирають, білять хату, розмальовують комин, піч. Прикрашають хату вишиванками.

До Великодня, як і до Різдва батьки купують дітям  гостинці.

Читець:

На Великдень на соломі проти сонця діти

Грались собі крашанками та й стали хвалитись

Обновами. Тому к святкам з лиштвою пошили

Сорочечку. А тій стьожку, тій стрічку купили.

Кому шапочку смушеву, чобітки шкапові,

Кому свитку. Одна тільки сидить без обнови

Сиріточка, рученята сховавши в рукава.

•           Мені мати купувала.
•           - Мені батько справив.
•           А мені хрещена мати лиштву пришивала.
•           А я в попа обідала, -  сирітка сказала.

Ведучий:   У християн існував такий звичай: у Чистий четвер треба скупатися до заходу сонця і змити з себе все погане з тіла і душі. От і ми із вами вмиємося.

(Вмочується гілка верби у тарілку з водою і брискається на дітей)

Водичка, водичка, вмий дитяче личко,

Щоб очі блищали, щоб щічки червоніли,

Щоб кусався зубок та сміявся роток.

Ведуча:   Тож давайте і ми з вами спробуємо посміхнутися один одному і залишити у себе в душі тільки  добрі почуття.

Ведучий:   Тож продовжуємо. Колись у давнину був звичай пекти на Великдень три паски – сонцю, покійним, живим. Першу пекли у четвер. Другу – у п’ятницю, а третю – у суботу. Останнім часом паски печуть всі в один день, в четвер або п’ятницю.

А як саме це відбувається – послухаймо.

Ведуча:   Раніше дров було обмаль, особливо сухих. Ходили в ліс з гачками і обламували гіллячки, що теж заборонялося. Протягом Великого посту господині кращі поліна закидали на горища, щоб потім цими дровами напалити піч для випікання паски. Розтоплювали піч пучком священної торішньої верби.

Ведучий:   Цього дня господині хвилюються особливо:

 - бажано, щоб, коли печеться паска, нікого не було в хаті, щоб паску не «обговорювали»;

 - нічого в цей день не можна позичати.

Ведуча:   Випечені паски тримають у коморі, на полиці в хаті. А одну на Великодні свята ставлять на столі, біля неї кругом кладуть зелень (барвінок, заздалегідь пророщений ячмінь, овес), крашанки чи писанки. Інколи невеличку свячену пасочку ставлять на покуті під ікони або шматочок клали на ікону – щоб нечиста сила в хату не ввійшла. Тримали її до Трійці, казали, що після цього вона втрачає свою силу.

Писанка:  Нумо, друзі, відгадайте, про кого це:

Як родилася, то була біла,

Тепер дивіться – рябенька я, ціла.

Мені розмалювала Оленочка бочки –

Жовті і червоні, і білі квіточки.

Ляжу на столі коло круглої паски,

Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски,

До хрону, до масла, до баби сміюсь.

Ану, відгадайте – ну, як же я звусь?

(Діти відгадують)

Ведучий:  Не можна собі уявити великодніх свят без барвистих різнокольорових писанок, крашанок. У жодного народу немає таких прекрасних мальовничих писанок, як в українського народу.

Ведуча:   Невід’ємна частина свята Великодня – писанка. У наших предків яйце було символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. Розмальоване яйце вважалось оберегом. З крашанок розпочинається великодній сніданок у кожній оселі.

Читець:   В хаті на осонні.

 Сяду на ослоні, -

Розпишу яєчко.

Нумо, пензлик, потанцюй,

Гарну писанку малюй.

Буде небо і земля,

І ставочки, і поля,

Сильний і міцний дубок,

А на ньому яструбок.

Буде в мене писанка –

Про Вкраїну пісенька.

Пісня про писанку

Ведучий:   Назва «писанка» походить від слова «писати». Писанки писані, мальовані орнаментами. Існує багато легенд про те, чому на великдень фарбують яйця.

Ведуча:   Після смерті Христа сім іудеїв зібралися на банкет. Серед страв була смажена курка і зварені на твердо яйця. Під час банкету хтось сказав, що Ісус воскресне на третій день. На що господар дому заперечив: «Якщо курка на столі оживе, а яйця стануть червоними, тоді він воскресне». Тієї самої миті яйця змінили свій колір, а курка ожила.

Ведучий:   Як розписували писанки? Найбільше писали – дівчата та жінки. Кожне яйце купали у трав’яних фарбах. Розмальовували яйце колосками, щоб нива щедрою була; пташками, щоб з весни до осені щебетали та серця людей звеселяли; квітками, щоб скрізь гарно було; малювали сонечко красне, щоб світило ясно.

Ведуча:   Малюють спеціальним знаряддям – писачком. Це маленька металева трубочка з дерев’яним держаком, у  яку заливають розтоплений віск. Або користуються ще дерев’яною паличкою, на кінці якої забивають маленький цвях.

Ведучий:   Для писанок не всі яйця годяться. Вони повинні бути чисті, білі без всяких плям. Їх треба старанно вимити у холодній воді, а потім покласти у тепле місце, у теплу воду щоб зігрілися. До ттеплого яйця віск скорше пристає. Де лежить віск, там фарба не візьметься. Забарвлення яйця треба починати із найяскравішої фарби і кінчати найтемнішою. Через кілька годин яйце опускають у теплу воду, щоб розтопився віск. І писанка готова.

Ведуча:   Кожний значок, кожен символ, кожна риска чи цяточка на писанках має своє значення, свою життєдайну силу.

Наприклад: Сонце – носій світла і життя,

                    Коло – знак безсмертя,

                    Риба, вода – символ життя, здоров’я, щастя,

                    Хрест – символ Всесвіту,

                    Граблі – символ дощу,

                    Зоря – символ неба.

Ведучий:   Розмальовують писанки із хорошим настроєм, добрими думками, вкладають у неї всю свою любов, тепло своєї душі, світлі почуття. Коли розмальовуються писанки слід наспівувати.

Ведуча:   А я ще знаю, що у давнину яйцю, символу початку життя, приписували магічні властивості. Тому фарбовані, розмальовані яйця вважали оберегами, їх намагалися зберегти якомога довше. А ще писанка має обрядову функцію. З нею зустрічають весну.

Читець:

Писанка – пам’ять мого народу,

Пишні кольори, переказ віків.

Писанка – серце від роду до роду,

Щоб у пошані була у синів.

Писаночка-писанка, як весна,

То землі моєї красота.

Кращої у світі не знайти,

Глибинно-висотонько доброти!

Ведучий:     Крашанки – однотонні, розфарбовували у різні кольори.

                     Кожен колір мав своє значення..

Ведуча:   Червоний – колір життя, колір дня, колір крові,

                 радість життя і любові.

Зелений – колір весни, пробудження природи, нації, радості життя.

Блакитний – символ неба, простору, вітру, здоров’я.

Жовтий – символ місяця, зірок. Це колір хлібного лану, жита, життя.

Чорний – дух померлих, пам’ять про них, про своє коріння.

Усі разом:

Усі ми гарненькі – і хочемо сказати:

Христос воскрес! – шепочуть квіти,

Лунає шелест їх по лузі.

Христос воскрес! – українські діти,

Радійте всі – ви наші друзі.

Читець:

Виводить мати дивним писачком

По білому яйцю воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках

Із цибулинним золотим узваром,

З настоями на травах і корі,

На веснянім і на осіннім зіллі –

І писанка оранжево горить

У філіграннім сплеті ліній.

То вже вона, як дивовижний світ,

То вже дзвенить, як згусток сонця,

Буяють дивно квіти у росі,

Олені бродять в березовім соці.

І стилізовані сплітаються сади

У маєві густих обрамлень,

Мереживом найтоншим мерехтить

Геометричний космацький орнамент.

Ведучий:   писанок і крашанок робили багато і дарували всім добрим людям в день Великодня.

Пісня про писанку

Ведуча:   В ніч перед Паскою не спали. Світло горіло цілу ніч. А в церкві відбувається святкова служба.

Ведучий:   У давнину вважали, що на Великдень має гріти сонце, а тому люди перед його сходом відчиняли віконця, щоб упустити до хати царя неба, який приносить у дім щастя і здоров’я.

Ведуча:   На Великдень у церкву збирались усі: і старі, і малі.

Дзвонять дзвони у записі

Чуєте, як радісно дзвони грають? Вони нам сповіщають: що

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Читець:

В Україні дзвони дзвонять –

Це ж у нас великий день.

Народ будеться з просоння

У вінку гучних пісень!

   Дзвони, хай воскреснуть дзвони

   Й несуть радість на весь світ,

   Радість й дяку України,

   Що чекала стільки літ!

Хай дзвенять вони й палають;

Богу славу хай несуть

У вселенну цю безкраю,

Що Христос воскрес нам тут!

   Ось тому співаймо, браття!

   Це ж у нас великий день.

   Віри запалім багаття

   З наших радісних пісень!

Пісня «Христос Воскрес!»

Ведучий:   Після богослужіння всі поверталися додому, вітали один одного зі світлим днем.

Ведуча:   Непомітно спливають великодні свята. Але і люди не поспішали розлучатися із обрядовими виробами, передовсім писанками та крашанками. Їх неодмінно тримали до наступної неділі, яку в народі називають Провідною. А в цю неділю люди ходили на цвинтар до своїх померлих родичів.

Читець:Пісня «Христос Воскрес!»