Свято Весни для учнів 5-8 класів
Матеріал представлений у вигляді презентації та документа текстового. Цей виховний захід присвячений зустрічі весни. До сценарію додаються веснянки, закликанки та пісні. А також танок
Свято "Ой весна — красна"
ДАША: Весна... Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу. Це свято оновлення і відродження природи, його відчувають і по-своєму переживають дорослі і діти, тварини і рослини - усе, що є живого на землі. Коли приходить весна, кожному з нас здається, що народжуєшся на світ вдруге, що весна ця особлива, краща, ніж були попередні. Бо хіба не зачарує тебе вона, коли слухаєш спів - ніжний, щирий, зворушливий?
Алібі Весняночка
Саша:Дорогі діти і гості! У нас сьогодні свято «Ой весна-красна». Ми раді з вами провести це свято. Весну, за уявленнями наших предків, приносили на крилах птахи. Господині випікали обрядове печиво - жайворонків, голубів. Піснями, танцями, хороводами, веселими забавами зустрічали наші пращури весну.
Даша: Ой виходьте, дівчата, на вулицю весну красну зустрічати. Будем весну стрічати та віночки сплітати. А віночки сплетемо - хороводом поведемо.
Дівчата танцюють «Лише у нас на Україні»
Весна, з букетом квітів, кланяється і звертається до учасників свята.
Весна:(Настя) Сьогодні своєю весняною владою я наказую всім радіти, співати, танцювати, закликати Сонце, Птахів, Тепло.
Марго: Ой весна - весна ти красна,
що ж ти нам, весно, принесла?
Весна(Настя): Коробочку з веретеницями,
А скринечку з червінцями,
Старим дідам по кийочку,
Старим бабам по серпаночку,
Малим дітям по яблучку,
А хлопчикам по батіжку.
Таня: Ой весна - весна красна,
Що ж ти нам, весно, ще принесла?
Весна (Настя):.
А ще привела я вам три парубки красні, три місяці ясні.
- Місяць Березень - перший красень. (Входить Березень, кланяється).
- Квітучий Квітень вас вітає. (Входить Квітень)
- І Травень тішить вас розмаєм. (Входить Травень).
Березень: (Егор)Перший місяць я весни,
Я - пролісковий цвіт.
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ.
Квітень: (Лисица)Я - Квітень, славний квітникар,
Сонячно і рясно
Уквітчав вам календар
Першим цвітом - рястом.
Травень: (Глеб)А чим же місяць Травень
Поміж братами славен?
Іду і весело співаю,
Дощами землю поливаю,
святковими піснями
І громом над полями.
Аліна: Колись давно, як починалися веснянки, перед початком свята дівчата варили горщик каші, виносили на вулицю, закопували під вербою і прибивали кілочками.
Лера: Закопали горщик каші
Ще й кілком прибили,
Щоб на нашу вулицю
Парубки ходили.
Каріна: А коли луки покривалися травицею, сільська молодь влаштовувала традиційні весняні ігри. Вибирали з-поміж себе найвродливішу дівчину - Ягілочку. Дівчата прихорошували її вербовими котиками, хрещатим барвінком, взявшись за руки, водили хороводи.
Злата:Дівчаточка - вороб'яточка, радьмося.
Та й виходьмо на травицю - граймося.
Та й виходьмо на травицю в добрий час.
Нема таких співаночок, як у нас.
(Пісня «Подоляночка»).
Ведучі на сцені:
Саша: Одним з найцікавіших звичаїв наших предків – було закликання весни. Народна уява створила поетичний образ дівчини-паняночки. Вона дуже багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому й виглядають ії, запрошують, закликають піснями.
Даша: В Україна навесні діти носили у руках зроблену з дерева ластівку, ходили з нею від хати до хати, прославляючи наступаючу весну. Господині печуть з тіста жайворонків. Закликають весну, зазвичай, жінки, дівчата та діти. З приходом весни все оживає, пробуджується, гарнішає, розквітає.
Саша: Наші жінки становляться ще прекраснішими. От, наприклад, як наші сусідки Палажка та Параска. Зустрічайте!!!
Сценка Параска та Палажка
На сцену виходять: Ілля, Матвей
Ілля: А чи знаєте ви, чому березень так назвали? Саме в цей час починає рухатися по стовбурах березовий сік і з'являється листя. Березень -- означає зелене дерево. У деяких областях України називають «сочень», «соковик», «новолітець», «марень», «сухий», «красовик», «красний місяць».
Матвей:
Про весняні місяці народ наш склав багато прислів'їв. Особливо часто згадується в них березень, певно, тому, що він перший. А моя бабуся навчала мене весняних прикмет. Не всі залишились у моїй голові, але деякі добре запам'ятав.
- Довгі бруньки на деревах - спізниться літо.
- Жайворонок прилетів - настане стійке тепло.
- Побачив шпака - знай: весна біля порога.
- З берези тече багато соку - літо буде дощовим.
- Грак прилетів - через місяць сніг зійде, а журавель - скоро скресне.
Ведучі на сцені:
Даша: Звичай обманювати в день першого квітня існує майже у всій Європі та Азії. У нас 1 квітня – це ще й день гумору. Пропонуємо вашій увазі гуморески Павла Глазового.
На сцені Гнатюк, Бідняк, Левченко, Рибалка, Редько, Чекмарьова, Дзеркаль
ЖЕНИХ
Пише студент батькам своїм: «Скоро я женюся.
Є у мене наречена. Звуть її Маруся.
Чи на вроду вона гарна, сказать не беруся.
Шліть чотири карбованці, я з нею знімуся».
І відписав йому батько: «Дорогенький сину!
Посилаю тобі грошей тільки половину
Нехай зніметься Маруся, і буде прекрасно.
Твою пику і без фото уявляєм ясно
«Звідки гроші у студента»
Сказав студент товаришу: — В тебе три костюми.
Звідки грошей стільки маєш? Це ж великі суми.
— А товариш посміхнувся, глянув хитрувато.
— Я хороші гроші маю, бо пишу багато.
— Що ж ти пишеш — вірші, прозу? Подаєш в журнали?
— Та ні, батькам листи пишу, щоб грошей прислали. ***
Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.
Цілий рік студент провчився майже без просвітку
Та й приїхав відпочити до батьків улітку.
Вклала мати сина спати з дальної дороги.
— Що він тільки, — каже батько, — узува на ноги.
Обносився, обтріпався, посіклось на шкурки.
Колись отак узувались безпритульні вурки.
Взяв смолу він, дратву й шило ще й циганську голку,
Довів якось черевики синові до толку.
Син уранці підхопився, скочив на
підлогу.
Що за диво? Не налазить черевик на ногу.
Батько збоку утішає: — Не журися, хлопче.
Нога в тебе чималенька, за півдня розтопче. —
Син хитає головою: — Думали б хоч трішки.
Нащо було зашивати нові босоніжки?
|
Збирається мій знайомий
Увійшов поважний дядько до їдальні зранку. |
Прийшла в гості до невістки
Сердита свекруха.
Сидить, бурчить, набридає,
Як осіння муха.
- Ой, невісточко, невдале
У тебе дитятко.
Якесь воно вовкувате.
Німе, як телятко.
Вже ж десятий йому місяць,
А ще не балака.
Даю йому копієчку,
Воно каже: «Кака»...
А невістка відказує:
- Чого ж дивуваться?
Хто вам тепер за копійку
Скаже, що ви цяця?
Поставити лавочку для сценки Панянка
Влад Землянка: Наші пращури ось як називали квітень: Цвітень - переплітень, переплітає трохи зими, трохи літа. А ще називали його «краснець», «лікавець», «снігогін», «дзюрчальник», «водолій», «березозарник».
Саша: На кінець квітня випадає свято, присвячене образу дівчини Лелі. На це свято вибирають найкращу з дівчат і вбирають її в Лелю, плетуть вінки з перших польових квітів, а всеь стан дівчини вбирають гілочками з липи чи дуба. Так, убрана Леля сідає на пеньок, або на горбок. Поруч із Лелею дівчата кладуть почастунок: грудку масла, шматок сиру, крашанки, а також вінки. Вінків має бути стільки, скільки дівчат в хороводі.
Влад: Дівчата беруться за руки і водять хороводи навколо Лелі, співаючи веснянки, де найбільше згадується про кохання, про милого. Кожна з дівчат, одержавши свій вінок, бере по крихітці масла, сиру, крашанки. Вклоняється Лелі, і так поступово кожна. Вінок від Лелі кожна дівчина зберігає до наступної весни, а гілки від Лелі, дівчата несуть до річки і пускають на воду.
Саша: Кожна з дівчат мріє бути Лелею, вміти гарно причепуритись, одягнутись, подобатись хлопцям. Як і наші дівчата зі сценки Панянка та селянка. ЗУСТРІЧАЙТЕ!
Панянка та селянка
Саша: В травні наші пращури зустрічали весняне свято Миколая, яке припадало на початок місяця. В народі – Микола Чудотворець – популярний святий. В цей день господарі виводили у поля коней на першу пашу і з цієї нагоди священик кропив коней святою водою: «Прийшов Миколай – коней випасай». А ще, в день весняного Миколи робили обіди, збирались в гості куми, запрошували один одного до себе.
Два куми
Даша: Наші українські господині були дуже раді приймати гостей, вони збирались всією родиною, запрошували до себе сусідів, родичем, кумів. Накривали столи, пригощали і завжди були раді гостям. До вашої уваги – до нас завітали гості з Великої Британії – ЗУСТРІЧАЙТЕ!
Англійський гурток
На сцені Назар Даша Саша
Назар: А ще назва красеня Травня, назва походить від імені древньо-римської богині весни - Майї. Це вже пізніше нарекли тебе «пісенником», «місяцем-громовиком», «травником», «травнем».
Даша: Слухаєш пісні про весну, прислів'я, загадки, прикмети і не перестаєш захоплюватись геніальною мудрістю народу нашого. Як же влучно, дотепно, соковито прикладали слово до слова, залишаючи все це нам у спадок. Як обожнювали природу, уміли розуміти і берегти її.
Саша: Хочеться вірити, що на нашу долю випадуть радісні хвилини зустрічі весни так, як це робили наші пращури.
Зима наша біла!
Вже ти нам надоїла.
- Годі тобі, зимо, зимувати,
вже весна надворі.
Ще в травні ми святкуємо День Матері. І на кінець нашого свята ми хочеми всі разом подарувати пісню, присвячену всім мамам, всім жінкам
Скрябін Мам
Слова для ведучих
ДАША: Весна... Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу. Це свято оновлення і відродження природи, його відчувають і по-своєму переживають дорослі і діти, тварини і рослини - усе, що є живого на землі. Коли приходить весна, кожному з нас здається, що народжуєшся на світ вдруге, що весна ця особлива, краща, ніж були попередні. Бо хіба не зачарує тебе вона, коли слухаєш спів - ніжний, щирий, зворушливий?
Алібі Весняночка
Саша:Дорогі діти і гості! У нас сьогодні свято «Ой весна-красна». Ми раді з вами провести це свято. Весну, за уявленнями наших предків, приносили на крилах птахи. Господині випікали обрядове печиво - жайворонків, голубів. Піснями, танцями, хороводами, веселими забавами зустрічали наші пращури весну.
Даша: Ой виходьте, дівчата, на вулицю весну красну зустрічати. Будем весну стрічати та віночки сплітати. А віночки сплетемо - хороводом поведемо.
Дівчата танцюють «Лише у нас на Україні»
(Пісня «Подоляночка»).
Ведучі на сцені:
Саша: Одним з найцікавіших звичаїв наших предків – було закликання весни. Народна уява створила поетичний образ дівчини-паняночки. Вона дуже багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому й виглядають ії, запрошують, закликають піснями.
Даша: В Україна навесні діти носили у руках зроблену з дерева ластівку, ходили з нею від хати до хати, прославляючи наступаючу весну. Господині печуть з тіста жайворонків. Закликають весну, зазвичай, жінки, дівчата та діти. З приходом весни все оживає, пробуджується, гарнішає, розквітає.
Саша: Наші жінки становляться ще прекраснішими. От, наприклад, як наші сусідки Палажка та Параска. Зустрічайте!!!
Сценка Параска та Палажка
На сцену виходять: Ілля, Матвей
Ведуаі на сцені:
Даша: Звичай обманювати в день першого квітня існує майже у всій Європі та Азії. У нас 1 квітня – це ще й день гумору. Пропонуємо вашій увазі гуморески Павла Глазового.
На сцені Гнатюк, Бідняк, Левченко, Рибалка, Редько, Чекмарьова, Дзеркаль
Влад Землянка: Наші пращури ось як називали квітень: Цвітень - переплітень, переплітає трохи зими, трохи літа. А ще називали його «краснець», «лікавець», «снігогін», «дзюрчальник», «водолій», «березозарник».
Саша: На кінець квітня випадає свято, присвячене образу дівчини Лелі. На це свято вибирають найкращу з дівчат і вбирають її в Лелю, плетуть вінки з перших польових квітів, а всеь стан дівчини вбирають гілочками з липи чи дуба. Так, убрана Леля сідає на пеньок, або на горбок. Поруч із Лелею дівчата кладуть почастунок: грудку масла, шматок сиру, крашанки, а також вінки. Вінків має бути стільки, скільки дівчат в хороводі.
Влад: Дівчата беруться за руки і водять хороводи навколо Лелі, співаючи веснянки, де найбільше згадується про кохання, про милого. Кожна з дівчат, одержавши свій вінок, бере по крихітці масла, сиру, крашанки. Вклоняється Лелі, і так поступово кожна. Вінок від Лелі кожна дівчина зберігає до наступної весни, а гілки від Лелі, дівчата несуть до річки і пускають на воду.
Саша: Кожна з дівчат мріє бути Лелею, вміти гарно причепуритись, одягнутись, подобатись хлопцям. Як і наші дівчата зі сценки Панянка та селянка. ЗУСТРІЧАЙТЕ!
Панянка та селянка
Саша: В травні наші пращури зустрічали весняне свято Миколая, яке припадало на початок місяця. В народі – Микола Чудотворець – популярний святий. В цей день господарі виводили у поля коней на першу пашу і з цієї нагоди священик кропив коней святою водою: «Прийшов Миколай – коней випасай». А ще, в день весняного Миколи робили обіди, збирались в гості куми, запрошували один одного до себе.
Два куми
Даша: Наші українські господині були дуже раді приймати гостей, вони збирались всією родиною, запрошували до себе сусідів, родичем, кумів. Накривали столи, пригощали і завжди були раді гостям. До вашої уваги – до нас завітали гості з Великої Британії – ЗУСТРІЧАЙТЕ!
Англійський гурток
На сцені Назар Даша Саша
Назар: А ще назва красеня Травня, назва походить від імені древньо-римської богині весни - Майї. Це вже пізніше нарекли тебе «пісенником», «місяцем-громовиком», «травником», «травнем».
Даша: Слухаєш пісні про весну, прислів'я, загадки, прикмети і не перестаєш захоплюватись геніальною мудрістю народу нашого. Як же влучно, дотепно, соковито прикладали слово до слова, залишаючи все це нам у спадок. Як обожнювали природу, уміли розуміти і берегти її.
Саша: Хочеться вірити, що на нашу долю випадуть радісні хвилини зустрічі весни так, як це робили наші пращури.
Зима наша біла!
Вже ти нам надоїла.
- Годі тобі, зимо, зимувати,
вже весна надворі.
Ще в травні ми святкуємо День Матері. І на кінець нашого свята ми хочеми всі разом подарувати пісню, присвячену всім мамам, всім жінкам
Скрябін Мам
________________________________________________________________________
Назар: А ще назва красеня Травня, назва походить від імені древньо-римської богині весни - Майї. Це вже пізніше нарекли тебе «пісенником», «місяцем-громовиком», «травником», «травнем».
Влад: Дівчата беруться за руки і водять хороводи навколо Лелі, співаючи веснянки, де найбільше згадується про кохання, про милого. Кожна з дівчат, одержавши свій вінок, бере по крихітці масла, сиру, крашанки. Вклоняється Лелі, і так поступово кожна. Вінок від Лелі кожна дівчина зберігає до наступної весни, а гілки від Лелі, дівчата несуть до річки і пускають на воду.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку