Тема: «Чорнобиль. Трагедія… Біль…Пам'ять …»
Мета:
Малокаховський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст-ДНЗ»
Година спілкування 8клас
Кл.керівник : Єлісєєва.Л.В
Тема: «Чорнобиль. Трагедія… Біль…Пам'ять …»
Мета:
Обладнання:тема, свічка, презентація, мультимедійний пристрій, ілюстрації, епіграф.
Хід роботи:
І. Вступна частина
Україна наша неозора, квітуча, співуча, щедра. Україна , що дала світові багато талановитих поетів, співаків, футболістів…
Україна, що в світову історію людства вписала немало визначних відкриттів в різних галузях науки і техніки. Україна, в багато вічній історії якої є немало сторінок повитих смутком і жалобою.
Це – і роки монголо-татарського іга, і роки голодомору, і роки Великої Вітчизняної війни.
Але, ще одна трагічна сторінка в історії України записана чорною барвою в мирні роки. 26 квітня 1986 року став для України трагічним днем. Настільки великою стала ця трагедія, що Міжнародною Організацією Об’єднаних Націй ця трагедія визнана найбільшою за наслідками в другій половині ХХ-го століття. Трагедія , наслідки якої відчула не лише Україна, а й багато держав Європи і , навіть, світу. Ця трагедія – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Згадуючи трагічні для України дні кінця квітня 1986 року, давайте пригадаємо відомі нам факти про розвиток подій на Чорнобильській атомній електростанції.
26 квітня! В ніч із забуття
Йде страшне створіння – атомне дитя.
Суть його безкровна і зіниць нема
І уста безмовні, і душа німа.
Вирвавшись на волю з мороку ночей,
Вже калічить долі і батьків.
Виродок – створіння ціль страшну таїть
Поглина сумління, душі нам двоїть.
Простяга до серця щупальця страшні
І вселяє муки, муки неземні.
Присипляє мозок посвистом глухим
Стронцієву дозу сипле, наче дим.
26 квітня! Люди не проспіть!
Атомне століття раною горить.
К. Лазаренко
ІІ. Основна частина
Вчитель:
31 рік потому. Україна, місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І ось планове виключення реактору, що тривало 20 секунд. Через декілька секунд, в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто 520 видів небезпечних речовин. Сталася аварія на атомній станції. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана України.
Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.
В порожніх селах вітер квилить,
Тополі гне і берези квилить,
Стоять на сонці полини,
Ростуть в городах бур’яни.
З річок веселки воду п’ють
І страшно яблуні цвітуть.
Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.
Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.
Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву – два кольори часу, і тому недаремно пісня, яку ви зараз почуєте, стала символом червоного і чорного кольорів в долі України та її народу.
Наступного дня після аварії на ЧАЕС, в м. Прип’ять радіаційний фон піднявся дуже високо. Якби евакуація була на 1 день пізніше, то всі жителі міста могли отримати смертельну дозу радіації. Всі люди, які знаходилися поблизу радіоактивних уламків більше 15 хв., які утворилися внаслідок вибуху, отримували смертельну дозу радіації, і загинули в той же день.
Як ви зрозуміли що таке радіація?
Так ось радіація – це небезпечні частинки, і якщо вже сталася така катастрофа, кращій вихід не заходити на ті території. Але зараз проводяться екскурсії і тому потрібно знати правила поводження у забрудненому середовищі. Давайте їх зачитаємо:
3. Сторінка «Зелена аптека».
Учитель:Але якщо так сталося що ви отримали радіацію, то вам на допомогу прийде природа. Існують рослини, які допомагають виводити радіацію з організму людей.
Аптекар Гарбуз. У нього багато цукрози, клітковини. Є кальцій, залізо, мідь, фосфор, що так необхідні для розвинення дитячого організму. Багатий він і вітамінами. Вітамін С зміцнює імунну систему. Вітамін РР виводить з організму радіацію. А вітаміни групи В врівноважують нерви. Наші вчені дійшли висновку – найцінніша найцілющіша дієта для дітей, які живуть на забрудненій Чорнобильською катастрофою території, гарбузова.
А вживання відвару з дубової кори лікує зоб - цю підступну хворобу, яку зараз провокує Чорнобиль. Варто внести в меню і жолудеві коржики - їх печуть на половину з вівсяним борошном.
Тож тепер ви знаєте які продукти потрібно вживати для захисту від радіації
4. Сторінка «Герої Чорнобиля»
Знайшлись люди, які поклали своє життя для забезпечення для нас світлого майбутнього. Зараз їх називають «ліквідатори», «чорнобильцями», «Героями України».
Хто вони?» - запитаєте ви. 28 бійців - пожежників в першу годину після аварії на ЧАЕС, 26 квітня 1986 року. Ці хлопці готувалися до сутички з вогнем, але ніколи не думали, що для деяких з них вона буде останньою.
Особливо відзначилися тоді: майстер спорту СРСР, старший сержант - Василь Іванович Ігнатенко; кандидат у майстри спорту, лейтенант внутрішньої служби - Віктор Миколайович Кібенок; майор внутрішньої служби, начальник варти другої воєнізованої пожежної частини управління внутрішніх справ з охорони ЧАЕС - Володимир Павлович Правик, Логвин Геннадій Леонідович - ліквідатор аварії, старший лейтенант запасу, командир взводу, Кравець Володимир Іванович - ліквідатор 1986 р сержантський складта ін. ціною свого життя герої відвели біду, врятували тисячі людських життів.
За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.
23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.
Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.
Під час гасіння пожежі на ЧАЕС, В.П.Правик отримав високу дозу опромінення і загинув.
Лейтенанти – хлопці непохитні,
Молоде, вогненне покоління.
Ви, як пам’ять у тривожнім світі
Раду незнищенного коріння.
Першим важко. Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум’я шугали
Не до подвигів і не до звершень
Ви ж собою людство заступали.
Та серця, мов кремені, не вгасли
Залишались іскрами на тверді
Тільки жити – в нас бунтує спрага,
Та продовжить пісню родоводу.
А лишилась вірності присяга.
Батьківщині. Матері. Народу.
Указом Верховної Ради , йому посмертно присвоєно звання «Героя Радянського Союзу».
Учитель:Давайте вшануємо пам'ять тих людей, які ціною свого життя і здоров’я виконали свій обов’язок, і захистили людство від згубного впливу, хвилиною мовчання.
Учитель:
Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка
Покотилась до обрію, збурила зоряну синь
На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко
Бо Чорнобиль – трава – не полин.
Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска
Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?
І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.
Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?
Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю
Якже ти допустила, щоб скалічили душу твою?
Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка…
Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,
І петля радіації стягує шию твою
Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба
Знай, що Бог ще чекає молитву твою.
6. Сторінка « Пам’ять про Чорнобиль»
Герої Чорнобиля відомі всьому світу. Їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки.
Я б хотіла вам прочитати статтю 2014 року про участників ліквідації ЧАС ,саме нашого краю, міста Каховка.(матеріал газети «Каховские новости»
«26 апреля 1986 года, когда произошла авария на Чернобыльской АЭС, около 90 тысяч человек были привлечены к устранению ее последствий. Среди них - и 300 жителей Каховки.
По данным 2014 года в нашем городе проживает 215 человек, которые определенным образом связаны с этой трагедией либо же ее последствиями. Ко Дню чествования участников ликвидации на Чернобыльской АЭС мы решили пообщаться с тем каховчанами, кто воочию видел ужас данной трагедии
Герои-ликвидаторы
Григорий Кузьменко сделал свой вклад в решение проблемы мирового масштаба. После того, как на атомной станции случилась авария, радиоактивные вещества распространялись так далеко, что ограничиться просто ликвидацией аварии было нельзя. В связи с этим было принято решение построить саркофаг. Именно с этим и была связана работа нашего земляка.
Он рассказывает, что перевозил людей, которые строили саркофаг. Когда работники, в том числе из нашего города, занимались строительством защитного сооружения, их поселили в общежития. Здания предварительно очистили от радиации и поселили туда рабочих. Всех хорошо кормили, одевали. Однако строителей мучила радиация, ведь даже если их временные жилища и очистили от нее, во время работы они все равно получали большую дозу облучения. Кровь, идущая из носа, – была не редкостью. И не самым страшным последствием.
Константин Ивашко также живет в нашем городе. В то время, когда произошла авария, он работал в правоохранительных органах. После взрыва реактора весь город Припять и еще 10 км вокруг него – сделали огражденной территорией. Неведомственная охрана, в которой стал работать и К. Ивашко, осуществляла контроль над тем, чтобы никто посторонний не посещал этот город. Тогда очень много вещей, в том числе ценных, осталось в домах Припяти. И чтобы все это не вывозилось, нужно было охранять территорию города от мародеров.
Константин один из тех, кто, можно сказать, пострадал зря. Со временем охрану сняли, и сколько после этого было украдено вещей и продано людям, которые и не догадываются, что их покупка дарит им немалые дозы радиации, - остается загадкой.
Пострадавшие от аварии
Александр Кухарчук не получил статус участника ликвидации. Он один из каховчан, которые пострадали из-за этой аварии. Он был военнослужащим, служил в части, которая была расположена неподалеку от Припяти, в поселке, которого сейчас уже нет. После аварии военную часть эвакуировали не сразу. Александр со своими товарищами отслужил в радиоактивной зоне еще полтора месяца. «Хотя милиционерам, которые там патрулировали, дали звание участников ликвидации, а нам сказали, что мы пострадавшие», - рассказывает он.
Начиная с года аварии, 14 декабря отмечается День чествования участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС. Именно в этот день население узнало о том, что строительство саркофага завершено и радиоактивные выбросы больше не будут вредить человечеству. Хотя на самом деле, мы до сих пор не избавились от последствий. Во время работ по локализации аварии, строительству саркофага пострадало множество людей. А радиоактивные вещества, которые распространились на большие расстояния, отложили свой след на их здоровье.
Сейчас герои из нашего города живут, так же как и все обычные пенсионеры. Льготы и помощь, которые предоставляет государство, не могут компенсировать утраченное здоровье. Статус ликвидаторов не очень- то помогает им в их не легкой жизни.»
ІІІ. Заключна частина
Хай стане мир міцніший у стократ,
Хай над землею чисте небо буде.
Чорнобиль – попередження набат,
Його уроків людство не забуде!
Дякую за увагу. До побачення!
Використана література: