Свято вулиці Шевченка

 

                                                 Мій край чудовий— 
                                           Черкащина, тут народились ти і я. 
                                           Тут над ставком верба й калина
                                           Чарівна пісня солов'я.

 

1-а в е д у ч а. Любити рідний край - означає берегти кожну вулицю, двір, хату, дерево, кущ, тварину, рослину, пташку, річку, ліс, луки. Любити рідний край -означає шанувати старших і допомагати молодшим.

2-а в е д у ч а. Україна, земле рідна,
  Земле сонячна і хлібна, 
  Ти навік у нас одна. 
  Ти, як мати найрідніша, 
  Ти з дитинства наймиліша, 
  Ти і взимку найтепліша –
  Наша отча сторона.

1-а в е д у ч а . Отже, моя люба Золотоношка та вулиця Шевченка, тобі присвячується сьогодні це свято. 

  У виконанні анс. "Джерело" звучить "Україна"

 

2-а в е д у ч а. Буває часом сліпну від краси, 
  Спиняюся, не тямлю, що за диво –
  Оці степи, це небо, ці ліси –
  Усе так гарно, чисто, незрадливо. 
  Усе як є - дорога, явори, 
  Усе моє - все зветься Золотоношка! 

 

До слова запрошуємо голову села – Харченка Олександра Васильовича.

1-а в е д у ч а. Багато гарних сіл на світі,
  Але мені миліш за все
  Село моє Золотоношка ,
  Таке прекрасне і дзвінке.
  У цім селі я народилась,
  У нім живуть мої батьки,
  Куди не глянь - дерева й квіти.
  І у вінку блищать ставки.

 

2-а в е д у ч а. Ми з краю вічних сонцеграїв,
  Де працю люблять - над усе. 
  Ми з того краю - де не має 
  Людей байдужих до пісень.
  Вас рушниками привітають 
  В моєму рідному селі. 
  Ми з того краю, де співають 
  І жито сіють на землі.

--------------------Пісня “Село”---------------------------

                                   Село! – і серце одпочине.
                                   Село на нашій Україні – 
                                   Неначе писанка село,
                                   Зеленим гаєм поросло.
                                  Цвітуть сади, біліють хати,
                                   А на горі стоять палати,
                                   Неначе диво. А кругом,
                                   Широколистії тополі,
                                   А там і ліс, і ліс, і поле,
                                   І сині гори за Дніпром
                                   Сам Бог витає над селом.

          1-а в.   Так писав про українське село Т.Г.Шевченко.
              А ще село не можна уявити без криниці, барвінку, калини, верби. „Без верби і калини нема України” – каже народне прислів”я.
Шановні присутні,   ми зібралися, щоб вшанувати вулицю Шевченка і самого великого Кобзаря.

 

В дні перемог і в дні поразок,

В щасливі дні , і в  дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Крізь глум юрби і суєту,

Ні, не в минуле, а в майбутнє,

До тебе я, Тарасе йду.

 

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього до живого,

У Всесвіті віршів  й поем

І в дощ, і в сніг карбую кроки

І чую, дивлячись в блакить:

Реве та стогне Дніпр широкий.

Щоб розбудити всіх, хто спить.

 

Я не один іду до нього -

Ідуть до нього тисячі.

Неначе грішники до Бога

Свої печалі несучи.

І доки в римах Заповіту

Вогонь поезії не згас.

Той рух до сонця не спинити,

Бо зветься сонце те – Тарас.

 

Шевченкове свято – то кришталево чисте свічадо. 200 років минуло від того дня, коли українка – кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а наближається. Тож слухаймо Кобзареве слово!

--------------------------Заповіт-------------------------

Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. в  сім’ї кріпака. Батько Григорій Іванович родом з козаків, був людиною письменною, кохався у слові Божому.

Тарас Григорович

І тепер, у незалежній і вільній Україні, ми можемо припадати до Шевченкових цілющих джерел, до його вічного живого слова, над яким не зависає чорна тінь потрошителів з таємними інструкціями.

 

Уже достигли полуниці

Росу вечірню трави п’ють,

І в ароматі медуниці

Хрущі шевченківські гудуть.

Нема співця, о ні, він з нами,

Його пісні, його любов,

Його це місяць над садами

У сяйві тихому зійшов.

І все здається, я клянуся,

Крізь сяйво місячне бліде

До мене рідний добровусий

Тарас Григорович іде…

---------------Пісня--------------

 

1-а ведуча. Ніде в світі немає ріднішого куточка, як той де ти народився, де відчув тепло землі, де ловив золоті промінчики сонця, де куштував теплий хліб, спечений матір’ю.

 

2-а ведуча. Так і в нашому селі є такий куточок. Це вулиця, яка названа на честь Т.Г. Шевченка. Вона найдовша в селі. Протяжність її сягає більше 4 км. Гарна вулиця і чепурна, пишна, багата. Особливо вона красива весно, коли квітнуть садки. У яку садибу не заглянеш кругом садок, квіти. І проживають у тих садибах добрі, гостинні і працьовиті люди.

 

1-а ведуча. Вулиця Шевченка налічує 113 жилих дворів, де проживають 332 жителі.

У селі великім

Є один куточок.

Гарний, неповторний

Пишний, як калина.

І живуть тут люди,

Добрі, працьовиті

І скажу, доречі,

Ще й талановиті.

Пісня

 

В часи випробувань і  лихоліття Голодоморів , жителі вулиці потерпали від голоду, холоду. Списки рясніють іменами загиблих від страшного лихоліття. Вуличні хати не дорахувалися багатьох мешканців, але вулиця знову ожила та розквітла.

 

Та недовго милувалися люди миром, прийшла війна. Юнаки пішли захищати Вітчизну, а дівчат та молодших хлопців німці забрали в Німеччину. Стогоном та плачем заволали хати наших вулиць. Прокльони лились на голови германців, які своїм кованим чоботом топтали рідну землю.

 

Наші односельці брали участь: в обороні Севастополя, Москви, Києва,Сталінграда, Ленінграда, а також Корсунь-Шевченківській битві.

Засвітило сонце Перемоги, але списки мешканців вулиці поповнились: солдатками, сиротами,згорьованими матерями .

 -----------------------Журавлі---------------------

Відстроїлось село, заквітла вулиця. Батьки тішились дітьми, бабусі та дідусі онуками. Та страшним круком пролетіла звістка, що наші  юнаки виконують свій інтернаціональний обов’язок у далекому Афганістані.

 

Жителі вулиці Шевченка :Левченко Микола Іванович,

Красоха Віталій Михайлович,

Нестеренко Олександр,

Оврамич Леонід Петрович,

Канай Сергій Григорович були учасниками військових дій , на чужій війні.  Але вони з честю пройшли ці випробування.

 

Горем та болем захлиналась Україна, коли у 1986 році сталася Чорнобильська трагедія. І тут наші односельці не залишились осторонь.

Харченко Микола Іванович, Орел Григорій Михайлович , Вахненко Олексій Олександрович, Геращенко Микола Михайлович стали на захист рідної землі.

-----------------------Пісня-----------------

 

Степи, степи, звичайне диво...
  Тут пісню щастя ми куєм дзвінку. 
  Хліб і до хліба — є всього без ліку. 
  Хвала тобі за труд, степовику.

 

2-а ведуча. На нашій вулиці мешкають люди, які все своє життя віддали праці. Ці люди жили і дбали на розквіт нашої держави і мають заслуги і нагороди.

Це 1. Корецький Борис Васильович – нагороджений орденом “Трудового Червоного прапора”, також орденом “Знак пошани”

2. Приходько Леонід Петрович – нагороджений оржденом “Трудової слави 3 ступеня”

3. Кутова Лідія Олександрівна, Швидка Ольга Миколаївна та Ткаченко Ганна Володимирівна – нагороджені медаллю “За трудову відзнаку”

 

1-а ведуча.

Криворучко Пріська Костівна –орден “Трудового прапору”

Криворучко АнатолійДанилович –нагороджений орденом Трудового прапора

З великою вдячністю мешканці села згадують невтомних працівників медицини: Овсієнка Володимира Денисовича, Овсієнка Василя Феодосійовича та Красоху Галину Іванівну.

Велика подяка вам любі, дорогі трударі.

                                       В світі є краї багаті,
                                         Та дорожчий той, де в хаті
                                         Слухав ти пісні матусі,
                                         Де зостались кращі друзі,
                                         Де спинався ти на ноги,
                                         I куди тебе дороги
                                         Знов ведуть, немов до Рима,
                                         Де душа твоя незримо
                                         Вже давно перебуває,-
                                         Кращих бо країв немає…
                                         Для одних то – сиві гори,
                                         Для онаких – синє море,
                                         А для нас, синів козацьких,-
                                        Спів полів Золотоношківських!

 

2-а ведуча . На цьому прекрасному святі хочеться згадати людей, без яких не було б ні лікарів, ні інженерів, ні хліборобів.

Це ветерани освіти: Корецька Олександра Миколаївна, Овсієнко Валентина Петрівна, Криворучко Ольга Павлівна.

 

Славна вулиця і видатними вихідцями – Кутова Віра Олександрівна, Криворучко Василь  Олександрович, Коломієць Микола  Петрович , Шемігон Олександр Іванович.

 

Пісня

1-а ведуча. А ще вулиця Шевченка славиться не тільки працьовитими людьми, але людьми, які продовжують традиції ураїнської культури. Сьогодні на святі представлені вироби наших умільців народного промислу.

Це 1. Вахненко Ніна Іванівна

2. Оврамич Лідія Павлівна

3. Харченко Ганна Олександрівна

4. Ткаченко Ганна Павлівна

5. Овсієнко Лариса Василівна.

Бажаємо найкращого в світі,

Здоров’я, миру й доброти,

А серцю тільки теплоти.

2-а ведуча. Нехай вам завжди радісно живеться,

А дома лиш добро ведеться.

Хай щастя лікує у вашому домі,

Здоров’я міцного і щедрої долі.

Хай Бог посилає вам навіки.

 

1-а ведуча. Хочеться згадати найстарішу жительку вулиці, яка в цьому році відзначила 86 річницю з дня народження. Це Волошина Ганна Петрівна. Найтепліші слова вдячногсті і доземний уклін вам.

 

Нехай доля дарує довгого віку.

Добре здоров’я і щастя без ліку.

Хай обминають ваш дім тривоги,

Цвітом і рястом проляжуть дороги.

Щоб серце ваше тепло зігрівало,

Щоб завжди в душі добро панувало.

 

2-а ведуча. Хочемо привітати матір-героїню Черненко Ганну Максимівну, яка народила і виховала 5 дітей. А також сім’ї, де виростили 4 і більше дітей:

Бугаєць Параска

Приходько Параска Кузьмівна

Харченко Василь Герасимович

Канай Ольга Іванівна та Григорій Миколайович.

 

Зараз продовжують цю прекрасну традицію  сім’ї Косяк Наталії Феодосіївни та Косяка Віталія Івановича. Черненко Людмили Іванівни та Черненко Олександра  Вікторовича , що  проживають на даній вулиці.

 

Де взяти слів, щоб вдячність передати.

За все добро, за ласку, за любов,

За світ оцей, що нам подарували.

І за тепло, що даруєте знов.

 

На нашій вулиці проживає  сім’я, в якій виховуються троє прийомних дітей.  Приходько Микола Григорович та Світлана Миколаївна. У наш нелегкий час вони зуміли взяти на себе відповідальність та обігріти своїм теплом дитячі душі.

 

1-а  ведуча. Нехай вас пам’ятають ваші внуки,

Нехай в саду співають солов’ї.

Бажаєм вам за сто в здоров’ї жити

Добра і щастя у вашому житті.

 

Пісня

 

2-а ведуча. Немає в світі кращого добра,

Як хата повна голосів і сміху.

Коли у ній багато підроста дітей.

Батькам на радість і на втіху.

 

Не оминув лелека і нашу вулицю. У цьому році він приніс молодим батькам четверо немовлят. Це

1. Криворучко Дарина Олександрівна
2. Мисик Ростислав
3. Плетінь Софія Сергіївна
4. Плетінь Іван Сергійович

Хай малята ростуть здорові та щасливі на радість батькам.

 

Пісня

 

1-а ведуча. Бажаємо всім жителям вулиці здоров’я, добра, довголіття, щоб наша вулиця процвітала, щоб люди були веселі і щасливі.

 

Вулиця рідна, тобі на прощання

У нас побажання ясні.

Живи і трудися, красуйсь, як троянда

Співай серцю милі пісні.

 

2-а ведуча. Дай Бог вам жити у добрі,

Не заздрячи нікому.

З дороги в будь-якій порі

Вертатися додому.

Дай Бог, щоб дорожили ви

Домівкою своєю.

І в ній щасливо прожили

Весь довгий вік з сім’єю.

 

Пісня.