свято "Я навік з тобою, Україно!"

КЗК «Міська дитяча бібліотека»

              Бібліотека-філія № 3

 

 

 

Сценарій свята

 

 

 

 

 

 

 

Мета:        виховувати у дітей на прикладі життя і діяльності Кобзаря любов до рідної землі, свого народу, його мови й культури, усвідомленні власної ролі й відповідальності в майбутньому за долю нашої держави.

 

Обладнання: синьо-жовта стрічка, портрет Т. Шевченка у  рушнику, квіти,гілка калини, свічка, хліб-сіль, стіл, стільці, посуд, граблі, коси, барабан та барабанні палички, виготовлений сувій, аудіо записи пісень на вірші Т. Г. Шевченка, аудіо записи віршів Т. Г. Шевченка у виконанні Б. Ступки та інші пісні й мелодії, комп`ютерна техніка, виставка  дитячих малюнків  на твори Т. Шевченка, книжкова виставка «Я навік з тобою, Україно!», українські костюми.

Ключові слова: Кобзар, пророк, співець, вишиванка, рушник, трипільці, козаки,  жандарм

Хід свята

 

  Звучить  музика    «Реве та стогне  Дніпр широкий»

 

 

Учень 1 :                           У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо,

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

 

Звучить  музика «А я просто українка, україночка»

 

На сценічний майданчик вибігають 8 дітей у вишиванках, читають урочисто, піднесено:

Учень 1: (тримає в руках довгу синьо-жовту стрічку; кожна дитина  після своїх слів передає кінець стрічки  іншому  учню,таким чином по завершенню виступів уся група дітей стає опоясаною по колу)

                

                У кожному серці під вишиванкою

                             Живе синьо-жовта надія й любов,

 

Учень 2: І віра в добро, справедливість та людяність,

                             Що біди здолають усі знов і знов.

 

Учень 3: Ми – діти країни, умитої сонцем,

                             Що усміхається хатами білими!

 

Учень 4: Вона, наче писанка, світла та радісна,

                            Уквітчана щастям та вишнями стиглими!

 

Учень 5: Ми славних героїв достойні нащадки:

                             Мудрих трипільців, козаків звитяжних.

 

Учень 6: В нас дух гайдамаків і пісня кобзарська

                            Звучить, як колись у степах неосяжних.

 

Учень 7: У нас – синьо-жовта душа українська,

                            Вона нас єднає, і захід, і схід!

 

Учень 8: І струнами кобзи звучить невмирущої

 

Разом:      Слово Тараса крізь дві сотні літ!

 

 

Учень 1: На нашій землі, під сонцем привітним

                            Зростають достойні Тарасові діти!

 

Учень 2: Тож щиро припрошуємо всіх завітати

 

Разом:      На  наше свято – Тарасу присвяте!!!

 

Звучить мелодія  «Духовний Гімн України»

 

 Діти посередині розрізають стрічку та розбігаються на два боки,

ніби відкриваючи  портрет Т. Шевченка у  рушнику, квіти, свічка…

 

 

Учень  10

Виконання  вірша:   

Максим Рильський

ШЕВЧЕНКО

Всі його ми батьком звемо

Так від роду і до роду:

Кожний вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Він любив усе прекрасне,

Все ненавидів потворне,—

І його ім'я — незгасне,

Світлий  образ — неповторний.

Чисту матір і дитину

Він прославив серцем чистим,

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим.

Ясен досвіт ще не сходив,—

А йому перед очима

Дружба радісна народів,

Як зоря, палала зрима.

Ось чому в сім'ї великій,

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовіки,

Як безсмертний наш сучасник.

 

Учень 3.Я знову повертаюся до нього,
               Читаю, перечитую «Кобзар»,
               Ні! Україна не була убога -
               Поклав ти серце на її вівтар!
               Нове життя ти дав батьківський мові,
               Ти віщі думи в пісню перелив,
               Де запеклась дума твоя у слові,
               Страждав ненавидів і жив.

 

Ведуча(бібліотекар): Невмируще слово, вражаючий художній талант, кипуча енергія вічного борця та незламний дух – ось головні штрихи у портреті великого сина України, її  головного патріота та співця Тараса Григоровича Шевченка!

Увійшовши в  світ Шевченка, можливо, зрозуміємо, звідки в нього та всеосяжна любов до України, її народу та всіх чесних людей світу, звідки брав він сили вистояти в боротьбі проти зла, не зломитися, звідки в нього такий високий духовний світ і геніальний талант.

Шановні друзі! Ми раді вітати усіх в нашій  затишній  залі  на  святі, присвяченому важливій для кожного українця даті: 200-річчю від дня народження нашого Кобзаря, співця, пророка українського народу.

 

Учень 4:     Щовесни, коли тануть сніги

  І на рясті засяє веселка,

  Повні сил і живої снаги

  Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Учень 5:     Ти, Тарасе, сьогодні

  Нас зібрав докупи.

  І зійшлися у цій залі

  Шевченка онуки.

 

Учень 6:     (Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

                      Хліб і сіль тобі, Тарасе,

  Сьогодні підносимо…

  Вшанувати цю гостинність

                       Оплесками просимо.

 

Учень 7:    Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

  Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

  У розкриллі земних і заобрійних трас

  Височієш над світом, великий Тарас.

 

Учень 8:     Твій голос – повнить пшеничний колос,

  Бо те, за що ми жили й боролись,

  Твій сон щасливий, зоря твоя,

  Велика, вольна, нова сім’я…

 

Лунає аудіо запис музики бандури і уривок з вірша Т. Г. Шевченка «Ну що б, здавалося, слова…»

 

На сцені стіл, стільці.

До хати заходять мати і хлопчик.

 

Хлопчик. Стомилися, матусю?

 

Мати. Нічого, сину. Де руки й охота, там спора робота. А без роботи, кажуть, і день роком стає. Нумо готувати вечерю, бо скоро й батько надійде.

(порається біля столу).

(Заходить батько, вітається).

 

Батько. Добрий вечір. Вечеря готова?

 

Мати. Готова.

 

(Батько відрізує всім по скибці хліба. Вечеряють. Мати прибирає зі столу.)

 

Батько. А почитай-но, синку, «Кобзаря».

 

Хлопчик дістає томик Шевченка. Читає:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

 

Всі схиляються над «Кобзарем». На сцену виходять читці.

 

Читець 1.

А вже бреде сліпий кобзар,

І Гонта кличе на пожар,

Кавказькі гори, в млу повиті,

Рясною кровію политі,

Чолом підводяться до хмар,

І Катерина півжива

Дитя в хуртечі сповива.

Сніги колишуться над нею…

Орел жадібний Прометею

Криваве серце розбива.

 

Читець 2.

По  «Кобзарю» отім старім

Учились грамоті щасливо;

Росли задумані від «Дум»,

Гострили гнів за Катерину

І клали в серце тихий сум

За слізну долю удовину.

Нам снились Гонтині сини,

Що батько вбив за честь і волю, -

Сувора правда давнини

Ішла, мов клатва, в нашу долю.

 

Лунає пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».

 

Читець 3.

Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

 

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.

 

Лунає музика кобзи, початок вірша  «Думи мої» Т. Г. Шевченка.

Далі  читець продовжує.

 

Читець 4.

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

А ще гірше – спати, спати

І спати на волі –

І заснути навік-віки,

І сліду не кинуть

Ніякого, однаково,

Чи жив, чи загинув!

Доле, де ти? Доле, де ти?

Нема ніякої!

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої! Злої!

 

Читець 3.

9 березня 1814 року

В похилій хаті, край села,

Над ставом, чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

 

Ведучі йдуть зі сцени, виходять мати і малий Тарасик.(сценка)

 

Мати.

Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не знаєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово – і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди – з краю в край

Панує рабство ненависне.

 

Тихо лине пісня «Садок вишневий коло хати».

 

Тарас.

… В тім раю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло… Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою

Ще молодую – у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята…

 

 Мати і Тарас йдуть зі сцени.

Без оголошення розпочинається театралізована  мініатюра вірша Т.Г.Шевченка «Мені 13-ий минало…» у виконанні вихованців театрального  колективу  «Центр творчості дітей та юнацтва ». Діючі особи: малий Тарас, дівчинка, яка плоскінь вибирала, малі пастушки.

 

         Малий Тарас декламує вірш «Мені 13-ий минало…», на словах  вірша «А дівчина при самій дорозі недалеко коло мене плоскінь вибирала, та й почула, що я плачу. Прийшла, привітала, утирала мої сльози…» до нього підходить дівчинка, втішає малого Тараса і завершуючи  мініатюру, діти беруться за руки і радісно залишають сцену.

 

Учень 9:

Тяжко, важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилиться, -

Хоч з гори та в воду…

В того доля ходить полем,

Колоски збирає;

А моя десь, ледащиця,

За морем блукає…

 

Звучить мелодія пісні «Думи мої»…

Виходить Шевченко у вишитій сорочці. Довкола нього збирається гурт селян з граблями, косами. Сценка, всі одягнені в костюми.

 

Дід.

Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі, Тарасе!
 

Селянин.

Пани-кати…

Латану свитину з каліки знімають,

З шкурою знімають, бо нічим обуть

Княжат недорослих!

 

Дівчина.

… А он розпинають

Вдову за подушне… А сина кують,

Єдиного сина, єдину дитину,

Єдину надію! В військо оддають!

 

Жінка.

… А онде під тином

Опухла дитина – голоднеє мре,

А мати пшеницю на панщині жне…

 

Дід.

Чи Бог бачить із-за хмари

Наші сльози, горе?

 

Дівчина.

Чи довго ще на сім світі

Катам панувати?

 

Шевченко (задумливо)

Пани, пани!

Схаменіться! Будьте люде!

Бо лихо вам буде!

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших…

 

З`являються жандарми і заарештовують Шевченка.

 

Жандарми. (в чорному одязі)

Вас заарештовано.

 

Селяни бідкаються, сумно хитають головами і поступово розходяться.

 

Слідчий. (сидить за столом, як на допросі)

У вірші під назвою «Сон» зухвало описуються його імператорська величність і государиня імператриця. Ви своєю просторічною мовою зневажаєте її величність, у своїх крамольних віршах виливаєте всю свою жовч. Як це там… не можу пригадати… Смеркалося… Огонь… Огнем…

Шевченко.

• Я нагадаю!

Смеркалося… Огонь огнем

Кругом запалало, -

Аж злякавсь я… «Ура! Ура!

Ура!» - закричали.

 

Слідчий.

• Припинити!

 

Чути барабанний дріб.   Читає вирок з сувою

 

«Государ імператор височайше велів: призначити Шевченка рядовим в окремий Оренбурзький корпус з правом вислуги під найсуворіший нагляд з забороною писати й малювати…»

 

Барабанний дріб посилюється. Жандарми виводять Шевченка.

 

 

Прослуховування аудіо запису «Заповіт» у виконанні Б. Ступки.

 

Учень 1: Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

 

Учень 2: Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів, проймемося їхнім духом.

 

 (театралізована  мініатюра вірша Т.Г.Шевченка «Русалка» у виконанні вихованців театрального  колективу  «Центр творчості дітей та юнацтва»)

Аудіозапис вірша Т.Г. Шевченка «Молитва» у виконанні Б. Ступки

Учень 3. А сьогодні діти України дарують Шевченкові свою вдячність, шану, талант і щиру любов маленьких нащадків Українського Прометея.

Учень 4: Кожен куточок нашої країни має свій пам’ятний знак Кобзареві.                         

 Іменем Т. Г. Шевченка названо міста і села, вулиці і площі. В нашому місті  на проспекті  Карла Маркса  встановлено пам’ятник Т. Шевченку та ім’ям його названо  театр драми та музичної комедії.

 

Учень 5. У 80 роках відкрили нову планету,яку назвали “ Кобзар ”.

                            На Марсі є кратер ім. Т. Г. Шевченка.

                           Вчені знайшли мінерал, який назвали Тарасовіт.

                           В горах Кавказу є пік Шевченка.

 

Учень 6: У кожному серці є такий знак – пам’ятник великому синові нашого козацького роду, маленькому поневоленому хлопчику, який звільнився від пут та повів за собою цілу націю.

Учень 7: І нехай біля усіх шевченківських пам’яток завжди розквітають найкращі квіти – паростки волелюбності, самосвідомості та національної гідності українців!

Учень 8: А весь наш рід живе однією ідеєю: ідеєю миру, свободи та честі, як заповідав нам Тарас Григорович Шевченко.

 

 

Учень 9: Свою Україну любіть.
        Любіть її… во врем'я люте,
        В остатню, тяжкую мінуту
        За неї Господа моліть.

        Обніміте ж, брати мої,
        Найменшого брата –
        Нехай мати усміхнеться,
        Заплакана мати.
        Благословіть дітей своїх
        Твердими руками
        І діточок поцілує
        Вольними устами…
        І оживе добра слава,
        Слава України,
        І світ ясний, невечерній
       Тихо засіяє…
       Обніміться ж, брати мої,
        Молю вас, благаю!

 

Ведуча та читці йдуть зі сцени.

 

Діти слухають аудіо запис пісні на слова Шевченка «Тече вода в синє море».

 

По закінченню прослуховування пісні на сцену виходять усі учасники свята.

 

 

Учень 1: Як макових зерняток,

                       як колосків

на неозорому полі,

 як тих зірочок,

що нам сяють з небес,

 і як піщинок у морі –

 так нас, велелюбних нащадків козацьких

 

Разом: на рідних просторах довіку багацько!!!

 

         Учень 2: Ми всі – як один Тарасові діти!

                      Прагнемо мріяти,

 

Учень 3: жити,

 

Учень 4: творити,

 

Учень 5: світ збудувати

 

Учень 6: зі щастя та миру,

 Разом : щоб кожному дню радіти в нім щиро!

 

Учень 7: Зростаємо, мов з першим своїм букварем,

                      З вічним натхненником –

 

Разом:    «Кобзарем»!

 

учень 8: Ми – покоління нове, енергійне,

                       Світ неодмінно збудуємо вільний!

 

Учень 5: Вільний від зла,

 

Учень 6: Чесний та справедливий,

 

Учень 7: І як у казці –

 

Разом:   дійсно щасливий!!!

 

Учень 8.  Тож вирушаймо, настав уже час

 

Всі.        Творити країну, як мріяв Тарас!

 

 

 

Ведуча (бібліотекар): У нас - душа українська,

                          Вона нас єднає, і захід, і схід!

                          І струнами  кобзи  звучить невмирущої

                          Слово Тараса  крізь  дві  сотні  літ!

         

          Ми  - всі  українці. Давайте побажаємо один одному  сьогодні  та всій Україні -  миру, спокою, єдності, добра, всім нам  такої діяльної позитивної кипучої енергії у будь-якій справі, що сприяла б розвитку та  розквіту   нашої  України, яку так любив, якою пишався, якою так піклувався   … Т. Шевченко.

 

         Любі друзі, дякуємо усім, хто завітав на  свято  «Я  навік  з  тобою,

Україно», присвячене 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка.

 

 

 

 

 

                                  Використана література:

 

         Вічний як народ: Сторінки   до біографії Т. Шевченка: Навчальний  посібник  /  Автори-упорядники  О. І.Руденко ,  Н. Б. Петренко.  –  К.: Либідь, 1998. –  272 с.

        Ефремов С. О. Шевченкознавчі  студії / С. О. Єфремов; Передмова  Е. С. Соловей; упорялкув. О. В. Меленчук. –  К.: Україна, 2008. – 368 с., портр.

Пенцакова Л. Підсумковий урок-композиція за творчістю Тараса Шевченка//Дивослово. – 1999. – № 3. – с. 43 – 45.

 

        Слово про Кобзаря. //  Шкільна бібліотека   № 2,2005. - с. 32 - 45.

 

Чумак Т. Світлиця  Шевченкового заповіту//Дивослово. – 1998. – № 3. – с. 51 – 53.

 

У вінок слави Кобзареві  // Шкільна бібліотека № 8, 2004. - с.30-41

Шевченкіана  Придніпров’я. Статті, нариси, поезія, проза, есе,  інтерв’ю /Упорядники та автори  передмови Л. Степовичка, М. Чабан. –  Д.: АРТ–ПРЕС,  2008. – 440 с., іл.